Вирок № 98589413, 26.07.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/1741/19

Провадження № 1-кп/265/138/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі

головуючого судді - Мельник І.Г.,

за участю секретарів судового засідання Муратової Д.К., Лапоног Т.Г.

номер кримінального провадження 12018050000000047, внесеного 24 січня 2018 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, який має середню технічну освіту, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого директором ПП «Льовочкін», який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 04 березня 2011 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ч.2 ст.307,69 КК України до 3-х років позбавлення волі, звільнений 16 лютого 2012 року умовно-достроково на 11 місяців 14 днів;

2) 16 листопада 2016 року Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за ч.1 ст.204, ч.2 ст.204, ч.1 ст.70 КК України до штрафу в розмірі 51000 гривень, який було сплачено у 2017 році, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Чумбаш О.В., Лісодід В.О., Голінко І.І., Балаєва О.Є.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Івашиної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду зазначене кримінальне провадження,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , у невстановлені в ході слідства час та місце, діючи умисно, з метою незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів для особистого вживання, без мети збуту, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який переніс до місця свого проживання, а саме до господарської будівлі, яка розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати для особистого вживання, без мети збуту.

26 грудня 2018 року в період часу з 17.38 годин до 21.13 годин, співробітниками поліції в домоволодінні та на його території, за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 проведено обшук, в ході якого, було виявлено та вилучено в паперовому згортку та пакетах: речовини рослинного походження масою 1,01 грам; 1,02 грам; 0,97 грам; 1,01 грам; 0,94 грам; 0,95 грам; 0,95 грам; 1,03 грам; 0,96 грам; 0,98 грам; 0,98 грам; 0,99 грам; 1,03 грам; 1,06 грам; 1,00 грам; 1,00 грам; 0,97 грам; 0,95 грам; 1,30 грам та 9,55 грам є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,86 грам; 0,86 грам; 0,80 грам; 0,85 грам; 0,78 грам; 0,77 грам; 0,78 грам; 0,87 грам; 0,80 грам; 0,81 грам; 0,83 грам; 0,81 грам; 0,86 грам; 0,89 грам; 0,84 грам; 0,87 грам; 0,80 грам; 0,80 грам, 1,14 грам та 8,67 грам відповідно, який ОСОБА_1 умисно придбав та зберігав за місцем свого мешкання для особистого вживання, без мети збуту.

Кваліфікація дій за зазначене кримінальне правопорушення, передбачена ст.309 ч.1 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Натомість органом досудового розслідування ОСОБА_1 було висунуто обвинувачення у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що обвинувачення йому зрозуміле, вину в скоєному не визнає. Пояснював, що вилучені при обшуках предмети йому не належать. Під час проведення обшуку 26.12.2018 року, він знаходився за місцем проживання свого друга, працівники поліції забрали його і привезли до його будинку, де вже стояла машина поліції, калитка у двір була відчинена і у дворі були працівники поліції. Через деякий час приїхав слідчий, привезли двох понятих, він зателефонував своєму адвокату та повідомив про обшук. Коли всі присутні підійшли до двері у його будинок, то вони були відчинені, що було зафіксовано на відео зйомці, яка проводилася під час обшуку, даний факт підтвердили також допитані у суді поняті. В будинку обшук слідчий став проводити цілеспрямовано з певної кімнати, після чого, його проведення продовжилося у дворі в господарських будівлях, двері в які теж були відчинені. Стверджував, що вилучене у будинку та господарських будівлях, йому не належить. Після обшуку його повезли на вулицю Італійську, по дорозі оглянули в наркотичному диспансері. Коли його привезли на вулицю Італійську, то в присутності понятих повідомили, що він затриманий в порядку ст.208 КПК України, але він вважає, що фактичне затримання відбувалося у нього в будинку.

Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення пояснював, що при проведенні обшуку 26.12.2018 року у будинку, саме працівники поліції пропонували почати його зі спальної кімнати. Коли працівники поліції привезли його додому, то декілька з них вже знаходилися у його дворі, вхідні двері до будинку були відчинені, тому вважає, що вилучені у будинку предмети були йому підкинути поліцією. Він ніколи не вів розмови із ОСОБА_2 про збут наркотиків, остання сама декілька разів його пригощала канабісом, і він з нею його вживав. випадків того, щоб він пригощав ОСОБА_2 амфетаміном, не було. В розмовах, які були зафіксовані поліцією, ОСОБА_2 , постійно просила його про матеріальну допомогу, і він їй допомагав. Вказував, що випадків того, щоб він пригощав ОСОБА_2 амфетаміном, не було.

Пояснював, що за пару днів до обшуку вживав наркотичні речовини, але наразі їх не вживає. Пояснював, що не скаржився на ті обставини, що під час обшуку працівники поліції підкинули йому наркотичні речовини, а тільки писав з адвокатом зауваження у протоколі обшуку. Не заперечував, що знайом з ОСОБА_4 , оскільки останній працює охоронцем на ігрових автоматах.

Відповідаючи на запитання сторони захисту ОСОБА_1 підтвердив, що зустрічався з ОСОБА_2 але розлучилися вони ворогами, оскільки остання підпалила його автомобіль, що було зафіксовано на відео регістраторі, але до поліції з цього приводу, не звертався. Пояснював, що під час спільного проживання із ОСОБА_2 , разом вживали наркотичні засоби шляхом куріння, він навіть декілька разів пригощав її. Після 2016 року між ним та ОСОБА_2 продовжилися особисті стосунки, але наркотики вони разом не вживали.

Пояснював, що під час першого та другого обшуку працівниками поліції і його адвокатом окремо велася відео зйомка. Під час обшуків були присутні поняті. Все, що у нього було вилучено, як при першому, так і другому обшуку було підкинуто працівниками поліції, але з цього приводу він нікуди не скаржився. Вважає, що ОСОБА_2 його обумовлює, оскільки він тривалий час проживав з іншою жінкою, а ОСОБА_2 мала надію, що він з нею одружиться.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених 307 ч. 2 КК України, судом були досліджені письмові матеріалами кримінального провадження, надані стороною обвинувачення. Такими доказами є:

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням № 12018050000000047 були внесені 24 січня 2018 року щодо ОСОБА_1 , який групою осіб з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами на території міста Маріуполь займається незаконним збутом психотропних та наркотичних речовин (т.2 а.с.2).

За кримінальним провадженням № 12018050000000047, на підставі клопотань слідчого, погоджених з прокурором про дозвіл на проведення НСРД, ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2018 року (том 3 а.с.1-7), 05 листопада 2018 року (том 3 а.с.110-112) був наданий дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових дій), а саме: дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентських номерів ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), що перебував у користуванні ОСОБА_2 (том 3 а.с.1-7).

За дорученням слідчого були проведені негласні слідчі (розшукові дії) та складено протокол за результатами проведення таких дій, до якого додані протокол огляду і електронний носій інформації (т.3 ас. 8-58), які містять інформацію телефонних розмов та СМС-повідомлень ОСОБА_2 із різними людьми чоловічої та жіночої статі, в тому числі із ОСОБА_1 , під час розмов з останнім вирішує питання про передачу наявного у неї якогось предмету.

На підставі клопотань слідчого, погоджених з прокурором про дозвіл на проведення НСРД, ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Донецької області від 05 березня 2018 року (том 3 а.с.59-61), 18 травня 2018 року (том 3 а.с.79-81), 05 листопада 2018 року (том 3 а.с. 108-109, 113) був наданий дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових дій), а саме: дозвіл на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж з абонентських номерів ( НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ), що перебували у користуванні ОСОБА_1 .

За дорученням слідчого були проведені негласні слідчі (розшукові дії) та складені протоколи за результатами проведення таких дій, до яких додані протоколи огляду і електронні носії інформації (т.3 ас. 65-78, 84-89, 90-100, 101-105), які містять інформацію телефонних розмов та СМС-повідомлень ОСОБА_1 із різними людьми чоловічої та жіночої статі, під час яких останній упродовж квітня-липня 2018 року обговорює наявність чи відсутність у нього якогось предмету, його якості, уточнює місця в яких краще його передати, а також веде розмови щодо його вартості.

Як вбачається із рапорту оперуповноваженого в ОВС УКР ГУ НП в Донецькій області, була отримана інформація щодо групи осіб, які займаються збутом психотропної речовини «амфетамін» у місті Маріуполь, а саме, що ОСОБА_6 збуває психотропну речовину «амфетамін» у великих розмірах ОСОБА_2 , яка в свою чергу збуває амфетамін ОСОБА_1 , який спільно зі своєю співмешканкою ОСОБА_8 в узькому колі знайомих та друзів розповсюджують психотропну речовину за ціною 600 (шістсот) гривень за 1 (один) грам, а також орендує гаражі у авто кооперативі «Автомотолюбитель» - № 13 пос. Троїцькій, вулиця 1-го Травня, де спільно із ОСОБА_9 налагодив вирощування конопель. З метою припинення злочинною діяльності вищевказаних осіб доцільно провести обшукові заходи за місцем мешкання останніх, гаражів, які орендує ОСОБА_1 та автівок на яких вони пересуваються (том 2 а.с.78).

За ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2018 року в рамках кримінального провадження № 12018050000000047 від 24.01.2018 року слідчим у присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , адвокатів Івашиної О.О. та Богославець М.М. 26 грудня 2018 року у період часу з 17:38 до 21:13 проведений обшук будинку АДРЕСА_1 , про що був складений відповідний протокол (т.2 ас.81-83).

Згідно з цим протоколом у одній із кімнат (спальна кімната № 1) будинку було виявлено та вилучено: пластикова картка стартового пакету мобільного оператора «Київстар» із залишками речовини білого кольору; фрагмент трубки із полімерного матеріалу буро-червоного кольору із залишками речовини білого кольору; пластикове скло із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет із залишками речовини білого кольору; кухонні ваги із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет в якому знаходяться залишки речовини білого кольору; пластикова картка банку «А-Банк» із залишками речовини білого кольору; купюра номіналом 1 гривня із залишками речовини білого кольору; фрагмент ламінату із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками на ножу речовини білого кольору. В спальній кімнаті № 2 будинку було виявлено та вилучено: вакуумний пакет із речовиною білого кольору. У коридорі будинку було виявлено та вилучено: пластикова картка учасника «Watsons Club" із залишками на неї речовини білого кольору; пластикова картка оператора мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_8 ; фрагмент скла із залишками на ньому речовини білого кольору. В сараї було виявлено та вилучено: 19 вакуумних пакетів та один паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження; електронні ваги чорного кольору.

Окрім того, у присутності адвоката Івашиної О.О. був проведений особистий обшук ОСОБА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Meizu» в корпусі чорного кольору із сім карткою «Київстар» за номером НОМЕР_5 та грошові кошти в сумі 1750 гривень, що зафіксовано у протоколі обшуку від 26.12.2018 року (том 2 а.с.81-83; 84).

Вилучені під час обшуку предмети постановою слідчого від 26.12.2018 року визнані речовим доказом (том 2 а.с.104-105).

Вказана слідча дія була зафіксована за допомогою відеозапису з використанням цифрової відеокамери «Panasonik» та відтворена під час розгляду кримінального провадження, судом.

Під час відтворення відеозапису, суд пересвідчився, що з боку слідчого перед початком обшуку, всім присутнім була оголошена ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, всім учасникам даної слідчої дії роз`ясненні їх процесуальні права, обшук проводився у присутності двох адвокатів, після проведення обшуку і складання протоколу, останній був оголошений всім учасникам вказаної слідчої дії. Суд, зауважує, що під час перегляду диску, на якому була зафіксована вказана слідча дія, зауваження адвоката Івашиної О.О., внесені до протоколу обшуку від 26.12.2018 року, в частині відкриття дверей у будинок та знаходження на подвір`ї будинку ОСОБА_1 працівників поліції до початку обшуку, не знайшло своє підтвердження та не зафіксовано на відео зйомці.

В той же день 26.12.2018 року о 21.48 годин ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-наркологом в міському наркологічному диспансері, та йому встановлено діагноз: гостра інтоксикація внаслідок вживання метамфетамінів неускладнена (том 2 а.с.85), о 22:47 годин 26.12.2018 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку п.2 ст.208 КПК України, про що повідомлено його співмешканку ОСОБА_8 о 22:55 годин за номером телефону, у присутності понятих у кишенях одягу ОСОБА_1 було вилучено пачку сигарок, дві запальнички (том 2 а.с.86-90).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 28.12.2018 року був накладений арешт на пластикову картку стартового пакету мобільного оператора «Київстар» із залишками речовини білого кольору; фрагмент трубки із полімерного матеріалу буро-червоного кольору із залишками речовини білого кольору; пластикове скло із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет із залишками речовини білого кольору; кухонні ваги із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет в якому знаходяться залишки речовини білого кольору; пластикову картку банку «А-Банк» із залишками речовини білого кольору; купюру номіналом 1 гривня із залишками речовини білого кольору; фрагмент ламінату із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками на ножу речовини білого кольору; грошові кошти у сумі 1750 гривень; мобільний телефон «Meizu» в корпусі чорного кольору із сім карткою «Київстар» за номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_1 (том 2 а.с.125).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29.12.2018 року за кримінальним провадженням № 12018050000000047 від 24.01.2018 року до ОСОБА_1 застосовано арешт, як запобіжний захід із визначенням розміру застави в сумі 88100 гривень (том 2 а.с.132-133).

За висновками експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № 1/12-1227 від 27 грудня 2018 року, надані на дослідження речовини рослинного походження (вилучені 26.12.2018 року під час проведення обшуку в період часу з 17:38 до 21:13 годин за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою будинок АДРЕСА_1 ) масою 1,01 грам; 1,02 грам; 0,97 грам; 1,01 грам; 0,94 грам; 0,95 грам; 0,95 грам; 1,03 грам; 0,96 грам; 0,98 грам; 0,98 грам; 0,99 грам; 1,03 грам; 1,06 грам; 1,00 грам; 1,00 грам; 0,97 грам; 0,95 грам; 1,30 грам та 9,55 грам є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 0,86 грам; 0,86 грам; 0,80 грам; 0,85 грам; 0,78 грам; 0,77 грам; 0,78 грам; 0,87 грам; 0,80 грам; 0,81 грам; 0,83 грам; 0,81 грам; 0,86 грам; 0,89 грам; 0,84 грам; 0,87 грам; 0,80 грам; 0,80 грам, 1,14 грам та 8,67 грам відповідно. (т.2 ас.108-112; 107 ).

Судові витрати на залучення експерта складають 1001,00 гривень.

За висновками експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № 1/12-1228 від 27 грудня 2018 року, надана на дослідження речовина (предмети, вилучені 26.12.2018 року під час проведення обшуку в період часу з 17:38 до 21:13 годин за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою будинок АДРЕСА_1 ) масою 0,1003 грам містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Кількість амфетаміну становить 0,0145 грам.

На внутрішніх поверхнях трьох пакетів, на поверхнях чотирьох карток з полімерних матеріалів, двох металевих лез, трубки з полімерного матеріалу, електронних ваг, двох предметів прямокутної форми з полімерних матеріалів, дерев`яного предмету та купюри номіналом одна гривня виявлено амфетамін.

Кількість амфетаміну становить 0,0002 грам; 0,0001 грам; 0,0004 грам; 0,00008 грам; 0,00004 грам; 0,00013 грам; 0,00009 грам; 0,00006 грам; 0,00007 грам; 0,00003 грам; 0,00008 грам; 0,00012 грам; 0,00007 грам; 0,00003 грам, відповідно. (т.1 ас.115-120; 114).

Судові витрати на залучення експерта складають 2288,00 гривень.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.02.2019 року, за кримінальним провадженням № 12018050000000047 від 24.01.2018 року був накладений арешт на 13/50 частину будинку за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом заборони розпорядження зазначеним майном (том 2 а.с.220).

Речові докази за постановою слідчого від 26.12.2018 року були передані на зберігання у Лівобережне ВП, про що складено квитанцію № 922 від 15.03.2019 року (том 2 а.с.232-234).

За клопотання сторони обвинувачення та згоди сторони захисту судом не досліджувалися диски, які містяться на а.с.115,117,119,121,123 том 3, оскільки за твердженням сторони обвинувачення, на вказаних дисках не міститься інформація, яке є доказом за даним кримінальним провадженням.

На підтвердження даних, що містяться у письмових доказах, за клопотанням сторони обвинувачення перед судом були допитані свідки.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснила, що знайома з ОСОБА_1 з 2013 року, перебувала з останнім в близьких стосунках. У період з 2013 по 2016 рік коли зустрічалася з ОСОБА_1 , то разом вживали наркотики, амфетамін або канабіс, якими її пригощав ОСОБА_1 . Пояснювала, що їй не відомо, де ОСОБА_1 брав наркотики, але він надавав їй їх або в зіп-пакеті або загорнуті в папір. Починаючи з 2018 року вони із ОСОБА_1 , не спілкуються. Їй відомо, що у ОСОБА_1 за місцем проживання був обшук, виявили наркотики і його затримали. Вказувала, що номер телефону НОМЕР_9 належить їй, але з 2017 року вона їм не користується. Зазначала, що саме за цим номером телефону спілкувалася із ОСОБА_1 щодо наркотичних засобів.

Відповідаючи на запитання сторони обвинувачення вказувала, що коли вони разом із ОСОБА_1 вживали наркотики, то він її пригощав амфетаміном. Підтвердила, що у період з 2013 року по 2016 рік проживала разом із ОСОБА_1 , розлучилися, так як не зійшлися характером, але залишилися друзями, конфліктів не було. Пояснювала, що наркотичні засоби ОСОБА_1 давав їй безоплатно. ОСОБА_1 дійсно звинуватив її в підпалі свого автомобіля, але вона цього не робила, в послідуючим він перед нею пробачився, вказуючи, що йому відомо хто це зробив. Тому, після 2016 року вони спілкувалися із обвинуваченим, зустрічалися та разом вживали наркотики. Пояснювала, що ОСОБА_6 її знайома, яка через неї брала у ОСОБА_1 наркотики, однак їй не відомо займався обвинувачений збутом наркотичних засобів, в тому числі амфетаміна, чи ні.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснив, що у грудні 2018 року коли він разом зі своїм товаришем перебував у парку «Веселка» до них підійшли працівники поліції і попросили прийняти участь у якості понятих при обшуку. Вони погодилися, після чого вони разом із працівниками поліції поїхали до будинку обвинуваченого, адресу він не пам`ятає, обшук почався у присутності останнього, двох адвокатів, також була присутня якась дівчина. Пояснював, що не пам`ятає, щоб адвокат вказував, що перед початком обшуку були відкрити двері у будинок обвинуваченого. Зазначив, що не пам`ятає до якої години проводився обшук у ОСОБА_1 , але закінчився він у вечорі, в той же день останній був затриманний.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження пояснював, що обвинуваченому була оголошена ухвала суду про проведення обшуку. Обшук проводився в будинку обвинуваченого, в прибудові та на прибудинковій території. Під час обшуку велася відео зйомка, в будинку були вилучені залишки білого порошку, в прибудові пакет з речовиною рослинного походження. Стверджував, що разом зі своїм товаришем - ОСОБА_11 був присутнім на обшуку від початку і до кінця.

Пояснював, що не пам`ятає з якої саме кімнати почався обшук у будинку обвинуваченого, та в якій послідовності він проводився, але наскільки він пам`ятає, вони одразу пройшли в спальну кімнату, де на планшетке знаходилися картки з білою речовиною. Також в сараї за будинком знайшли пакет з речовиною рослинного походження. Предмети, які були вилучені під час обшуку були опечатані. Вказував, що у той же день коли був обшук у ОСОБА_1 в його присутності та присутності ОСОБА_11 , останній був затриманий. Наскільки він пам`ятає затримання ОСОБА_1 відбувалося без участі адвокатів. Перед початком обшуку у будинку обвинуваченого, двері були закриті, хто їх відкривав він не пам`ятає, але в будинок заходили всі разом, він з товаришем, працівники поліції, ОСОБА_1 , до початку обшуку на подвір`ї, також не було працівників поліції, і виходили з будинку обвинуваченого також всі разом. Уточнив, що спочатку був проведений обшук у будинку обвинуваченого, потім в прибудові та на прибудинковій території, після цього, останнього забрали в райвідділ і по дорозі заїжджали в наркологію, де обвинувачений знаходився деякий час. Протокол обшуку був складений на місці, він його читав та підписував.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що разом зі своїм другом ОСОБА_10 гуляли у парку «Веселка», до них підійшли працівники поліції і попросили бути учасниками обшуку, вони погодилися. Разом із працівниками поліції під`їхали до будинку, довго чекали адвоката, коли він під`їхав, працівники поліції зачитали парню, у якого був обшук, чому саме будуть його проводити і він впустив їх у будинок. Під час обшуку у будинку знайшли упаковку стартового пакета з речовиною білого кольору, пакетик з білою речовиною і скельце з білою речовиною. В сараї знайшли біля 20 пакетів із травою зеленого кольору. Працівники поліції були в рукавичках, все клали в спеціальні пакети, опечатували.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження вказував, що обшук за його участю проводився у грудні 2018 року, але за якою адресою, не пам`ятає. Обшук проводився у громадянина ОСОБА_1 . Під час обшуку, всі присутні пересувалися разом, ніхто по одинці не ходив. Працівник поліції обшук знімав на камеру. Вказував, що спочатку був проведений обшук у будинку, а потім в сараї та технічних приміщеннях.

Стверджував, що коли їх привезли на обшук, біля будинку був працівник поліції, обвинувачений та адвокат приїхали пізніше. Він не бачив, щоб до початку обшуку по двору, де проживає ОСОБА_1 ходили працівники поліції. Уточнив, що під час обшуку приймали участь два адвоката, також приїхала цивільна дружина ОСОБА_1 . З якої саме кімнати почався обшук, вже не пам`ятає. Також не пам`ятає були відчинені двері у будинок до початку обшуку чи ні. Скільки часу проводився обшук, не пам`ятає, але закінчився він у вечорі, після чого вони всі поїхали на вулицю Італійську, коли приїхали, працівники поліції, щось казали ОСОБА_1 , складали якісь папери, там його затримали. Були при затриманні ОСОБА_1 адвокати чи ні, не пам`ятає. Папери, які йому давали на підпис, він читав, оскільки був згоден з їх змістом, то підписав їх. Протокол обшуку складався на місці, там же він його і підписав.

Долучені стороною обвинувачення до матеріалів справи відносно ОСОБА_1 протокол обшуку від 27.12.2018 року за місцем проживання ОСОБА_2 , ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12 грудня 2018 року (т.2 а.с.135-138), не мають ні якої доказової бази за вказаним кримінальним провадженням, яке розглядається судом.

У ході судового розгляду суд неодноразово за клопотанням сторони обвинувачення переносив розгляд справи, оскільки намагався допитати свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , про допит яких заявив прокурор.

Згідно зі ст. 327 КПК України обов`язок щодо забезпечення прибуття до суду свідка покладається на сторону кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки свідка шляхом здійснення судового виклику.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Однак, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . При цьому, свідок ОСОБА_15 за поясненнями сторони обвинувачення є залегендованою особою, а тому його явку до суду прокурор зобов`язувався здійснити самостійно, шляхом отримання повісток.

Суд за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судові засідання для виклику вказаних свідків, роз`яснюючи прокурору про те, що забезпечення явки вказаних свідків в судове засідання покладено на сторону обвинувачення. За клопотанням прокурора здійснював привід свідка ОСОБА_14 , однак вказані дії позитивних результатів не дали, а тому після не виконання приводу та неодноразової неявки свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 та незабезпечення стороною обвинувачення їх участі в судовому засіданні, прокурор не заперечував щоб зняти вказане клопотання, якщо вказані свідки не з`являться у наступному судовому засіданні.

Отже, судом було вжито всіх необхідних заходів для повідомлення свідка ОСОБА_14 та забезпечення явки його до суду, однак через його неодноразову неявку, суд був позбавлений можливості провести його допит та ухвалив рішення на підставі наданих сторонами доказів.

Під час безпосереднього дослідження доказів у змагальній процедурі судового розгляду сторона захисту вказувала на недопустимість, як доказів в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_1 наступних письмових документів: протокол слідчого експерименту від 21.08.2017 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 ( том 2 а.с.6-10)., протокол тимчасового доступу до рахунків, відкритих ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 20.08.2017 року (том 2 а.с.12-15), інформація, яка була отримана із ПАТ КБ «ПриватБанк» по рахункам ОСОБА_1 ( том 2 а.с.17, 19-76; 77), оскільки всі вищезазначені документи отримані в рамках іншого кримінального провадження, а саме № 12017050000000145 від 25.04.2017 року, яке було порушено відносно ОСОБА_4 та були зібрані до внесення відомостей до ЄРДР відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України.

Відповідно до статті 94 КПК України суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч.2-3 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування.

Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Єдиною слідчою дією, яка може бути проведена до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, законодавець визначив огляд місця події, який проводиться у невідкладних випадках, при цьому відомості до реєстру здійснюються негайно після завершення огляду.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, слідчим по кримінальному провадженню № 12017050000000145 від 25.04.2017 року відносно ОСОБА_4 проводився ряд слідчих дій, в тому числі слідчий експеримент за його участю, отримана інформація із ПАТ КБ «ПриватБанк», в тому числі і по рахункам ОСОБА_1 . Однак, відомості до ЄРДР щодо вчинення ОСОБА_1 злочину, були внесені лише через дев`ять місяців, а саме 24.01.2018 року, тобто вищезазначені докази були отримані прокурором в рамках іншого кримінального провадження, поза межами кримінального провадження відносно ОСОБА_1 . Більш того, долучені докази, а саме їх копії до кримінального провадження відносно ОСОБА_1 були на підставі постанови прокурора від 29.01.2018 року (том 2 а.с.3), тобто не в передбачений кримінально-процесуальним законодавством спосіб, що є істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та є недопустимим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

При цьому, не вбачаються обґрунтованими доводи сторони захисту про те, що обшук, проведений 26.12.2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме у будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ст.ст.234-236 КПК України, а тому є недопустимим, як доказ, по вказаному кримінальному провадженню. Так, захисник посилається на те, що, до початку обшуку працівники поліції проникли на територію домоволодіння обвинуваченого, самостійно відчинили двері до будинку, тобто отримали безперешкодний та вільний доступ до всіх будівель та споруд, як наслідок підкинули потім вилучену наркотичну речовину; під час обшуку домоволодіння обвинуваченого, слідчим був проведений і його особистий обшук, що не було передбачено ухвалою слідчого судді та є порушенням вимог ст.ст.234-236 КПК України; поняті, які приймали участь під час обшуку є зацікавленими особами та не відповідають критеріям абз.3 ч.7 ст.233 КПК України.

Згідно ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Аналогічні положення закріплені у п. 6 ч. 1 ст. 7, ст. 13 КПК.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 237 КПК України огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Згідно ч. 3 ст. 104 КПК України вступна частина протоколу повинна містити відомості зокрема про всіх осіб, які присутні під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання), описова частина протоколу повинна містити відомості про послідовність дій.

Частина 5 ст. 105 КПК України передбачає, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також посвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 12.12.2018 року дозвіл на проведення обшуку у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , а також у господарських будівлях, розташованих на території вказаного домоволодіння, було надано в тому числі слідчому слідчого управління ГУ НП в Донецькій області Шебаніц А.П., яким фактично і був проведений вказаний обшук 26 грудня 2018 року у період часу з 17:38 годин до 21:13 годин. Під час вказаної слідчої дії от початку і до кінця були присутні поняті та два адвоката. Вказана слідча дія була зафіксована за допомогою відеозапису з використанням цифрової відеокамери «Panasonik» та відтворена судом під час розгляду справи.

Під час відтворення відеозапису вказаної слідчої дії, суд пересвідчився, що перед початком обшуку з боку слідчого була оголошена ухвала слідчого судді про проведення обшуку, всім учасникам даної слідчої дії були роз`ясненні їх процесуальні права, обшук проводився у присутності двох адвокатів, після проведення обшуку і складання протоколу, останній був оголошений всім учасникам вказаної слідчої дії. У протокол вказаної слідчої дії були внесені відомості про всіх осіб, які безпосередньо приймали участь у вказаній слідчої дії, містяться відомості про послідовність всіх дій під час проведення обшуку, відомості щодо упакування вилучених предметів.

Суд, зауважує, що під час перегляду вищевказаного диску зауваження адвоката Івашиної О.О., які на її думку мали місце повністю спростовані відтвореним відеозаписом та допитаними під час розгляду справи свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , які безпосередньо приймали участь у вказаної слідчої дії в якості понятих.

Посилання сторони захисту на ідентичність показаний понятих - ОСОБА_10 і ОСОБА_18 під час досудового розслідування, не розцінюються судом щодо їх допустимості чи недопустимості, як доказу, оскільки таки не були долучені стороною обвинувачення до матеріалів справи та не були предметом безпосереднього дослідження суду. В свою чергу сторона обвинувачення забезпечила присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення ОСОБА_10 та ОСОБА_18 з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.

Допитані поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_18 , підтвердили про свою участь у проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від початку і до кінця, зазначали, що двері у будинок перед початком обшуку були закрити, на подвір`ї будинку ні яких працівників поліції не було, в будинок всі учасники обшуку заходили разом, під час обшуку, також всі присутні пересувалися разом, ніхто по одинці не ходив, в будинку були вилучені залишки білого порошку, в прибудові пакет з речовиною рослинного походження, виявлені предмети були опечатані, на місці був складений слідчим протокол обшуку, після ознайомлення з ним вони його підписали.

Враховуючи, що показання вказаних свідків є конкретними, послідовними та узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, у тому числі з даними зафіксованими на відео носії вказаної слідчої дії - обшук, який був переглянутий у судовому засіданні, у суду не має підстав не довіряти свідкам, а їх показання в силу ст.84 КПК України є джерелом доказу, який може бути покладено в основу вироку.

Доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_18 при участі в проведенні слідчої дії - обшук, з боку сторони захисту суду надано не було, тому заперечення в даній частині не є слушними.

Окрім того, під час обшуку будинку АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді, у присутності адвоката Івашиної О.О. був проведений особистий обшук ОСОБА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: мобільний телефон «Meizu» в корпусі чорного кольору із сім карткою «Київстар» за номером НОМЕР_5 та грошові кошти в сумі 1750 гривень, що зафіксовано у протоколі обшуку від 26.12.2018 року (том 2 а.с.81-83; 84).

Сторона захисту вказує, що слідчий під час обшуку житла ОСОБА_1 не мав права проводити особистий обшук ОСОБА_1 , оскільки дозвіл на це в ухвалі слідчого судді відсутній, що також є підставою для визнання фактичних даних, які містяться у протоколі обшуку від 26.12.2018 року, недопустимим доказом.

Суд, зауважує, що положення щодо проведення обшуку (особистого обшуку) особи наведено у ч. 8 ст. 191, ч.ч. 3, 5, 6 ст. 208, ч. 7 ст. 223, ч. 5 ст. 236, ч. 2 ст. 520 КПК України.

Проведення обшуку особи під час проведення огляду місця події не передбачено і регулюється іншими нормами кримінального процесуального закону.

Обшук особи фактично не є окремою слідчою дією, а поглинається такою дією, як затримання чи обшук житла (Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених ч. 7 ст. 223 і ст. 236 цього Кодексу (ч. 3 ст. 208 КПК України). За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження (ч. 5 ст. 236 КПК України)).

Як вбачається з матеріалів справи, слідчим був проведений обшук ОСОБА_1 , який знаходився за місцем свого мешкання, оскільки слідчий вважав, що останній переховує при собі предмети, які мають значення для кримінального провадження, що зафіксовано у протоколі обшуку та на відеозаписи слідчої дії. Вказаний обшук був проведений у присутності понятих та адвоката ОСОБА_1 - Івашиної О.О., відповідно до вимог ч.5 ст.236 КПК України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до переконання, про допустимість фактичних даних, що містяться в протоколі обшуку від 26.12.2018 року за місцем проживання ОСОБА_1 , а саме у будинку АДРЕСА_1 , оскільки вони були отримані відповідно до вимог ст.234-236 КПК України.

Не вбачаються обґрунтованими також й доводи сторони захисту про те, що всупереч вимогам ч.1 ст.207, ч.4 ст.223 КПК України обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 проводився у нічний час, оскільки вказана слідча дія слідчим була проведена у період з 17:38 до 21:34 годин на підставі ухвали слідчого судді, в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку (ч.5 ст.236 КПК України), тобто відповідно до вимог ст.223 КПК України.

Не є доречними посилання сторони захисту на недопустимість як доказу протоколу затримання ОСОБА_1 , оскільки він складений до вручення останньому підозри, що є порушенням вимог ст.ст.42, 276-279 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст.42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Як вбачається зі змісту частини першої статті 208 КПК України, уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

З матеріалів справи вбачається, що 26 грудня 2018 року о 22:47 годин відповідно до вимог ст.208 КПК України складено протокол про затримання ОСОБА_1 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Відповідно до вказаного протоколу підставою затримання зазначено: 2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Таким чином, слідчим, після проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та вилучення у останнього речовини рослинного походження, о 21:48 годин ОСОБА_1 був оглянутий лікарем-наркологом в міському наркологічному диспансері, о 22:47 годин 26.12.2018 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку п.2 ст.208 КПК України, про що повідомлено його співмешканку ОСОБА_8 о 22:55 годин за номером телефону, у присутності понятих у кишенях одягу ОСОБА_1 було вилучено пачку сигарок, дві запальнички.

З огляду на зазначено, протокол про затримання ОСОБА_1 було складено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства, зазначенням підстав затримання, з якими ОСОБА_1 було ознайомлено; результатів особистого обшуку у присутності двох понятих; роз`яснено процесуальні права, повідомлено установу уповноважену законом на надання безоплатної правової допомоги про затримання ОСОБА_1 , вказане свідчить, що порушень на які посилається сторона захисту при його складанні судом не встановлено, відповідно протокол затримання ОСОБА_1 від 26.12.2018 року є допустимим доказом.

Не є слушними посилення сторони захисту щодо порушення порядку призначення експертизи від 27.12.2018 року за № 1/12-1227, оскільки сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, а також мають право надати суду висновок експерта, що передбачено ст.ст. 22, 101 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.243 КПК України (в редакції, що діяла до внесення змін Законом №2147-VIII від 03.10.2017) сторона захисту має право самостійно залучати експертів на договірних умовах для проведення експертизи. Стаття 243 КПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) не має зворотної дії в часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто після 16.03.2018. Оскільки відомості до ЄРДР по кримінальному провадженню №12018050000000047 було внесено 24.01.2018, застосуванню підлягають положення ст.243 КПК України в редакції, що діяла до внесення змін Законом №2147-VIII від 03.10.2017.

Відповідно до п.1.8 «Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої Міністерством юстиції України від 08.10.1998 р. №53/5, підставою для проведення експертиз відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або письмове звернення потерпілого чи сторони захисту кримінального провадження (далі - документ про призначення експертизи (залучення експерта), у якому обов`язково зазначаються реквізити, перелік питань, поставлених експерту, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Таким чином, висновок експерта 1/12-1227 від 27.12.2018, отриманий в установленому законом порядку, дослідження проведено на підставі матеріалів кримінального провадження, експерт попереджався про кримінальну відповідальність, висновок було відкрито стороні захисту, тому зазначений висновок відповідає критеріям допустимості, визначеним ст. 86 КПК України та ст.ст. 101, 102 КПК України.

Не вбачаються обґрунтованими також й доводи сторони захисту про те, що повідомлення про підозру вручене ОСОБА_1 27.12.2018 року суперечить вимогам ст.277 КПК України, а тому є недопустимим доказом.

Як вбачається зі змісту статті 276 КПК України, повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, зокрема, за наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч.1 ст.277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Як убачається із матеріалів справи, повідомлення про підозру ОСОБА_1 складено та вручено останньому 27.12.2018 року (том 2 а.с.121-124), тобто вказаний документ повністю відповідає вимогам частини першої статті 277 КПК України, а тому є допустимим доказом по кримінальному провадженню.

Сторона захисту посилаючись на вимоги ст.257 КПК України вказує, що НСРД, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - мобільних переговорів та СМС-повідомлень абонентських номерів, належних ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснювалося за іншим кримінальним провадженням, а тому в рамках кримінального провадження відносно ОСОБА_1 законне лише за ухвалою слідчого судді.

Під час безпосереднього дослідження доказів у змагальній процедурі судового розгляду суд має оцінити докази, отримані в результаті НСРД із перевіркою процесуальних підстав для проведення НСРД, в т.ч. у випадках, коли такі матеріали не були надані стороні захисту.

Наявність ухвали слідчого судді про проведення НСРД або постанови прокурора про дозвіл на контроль за вчиненням злочину є обов`язковою умовою допустимості доказів, отриманих внаслідок слідчих дій, що вимагають попереднього дозволу у випадках суттєвого втручання у права і свободи особи.

Оскільки обов`язковим елементом порядку отримання доказів у результаті НСРД є попередній дозвіл уповноважених суб`єктів (слідчого судді, прокурора, слідчого) на їх проведення, то сторона захисту вправі мати інформацію про всі елементи процесуального порядку отримання стороною обвинувачення доказів, які остання має намір використати проти неї в суді. Інакше від самого початку судового розгляду сторона захисту перебуватиме зі стороною обвинувачення в нерівних умовах.

Рішення уповноважених суб`єктів виступають правовою підставою для проведення НСРД, з огляду на їх функціональне призначення щодо підтвердження допустимості доказової інформації, отриманої за результатами проведення таких дій, і повинні перевірятися та враховуватися судом під час оцінки доказів.

Таким чином, законодавець установив процедуру, яка забезпечує реалізацію права на справедливий суд у його процесуальному аспекті, тобто надає можливість сторонам майбутнього судового розгляду ознайомитися із доказами кожної із них і підготувати правову позицію, що буде ними обстоюватись у змагальній процедурі судового розгляду.

Розглядом справи встановлено, що під час досудового розслідування прокурором були відкрити стороні захисту не тільки результати НСРД, а й документи, які стали правовою підставою для їх проведення (клопотання слідчого, прокурора, їх постанови, доручення, ухвала слідчого судді), тому сторона захисту мала можливість перевірити дотримання вимог кримінального процесуального закону стосовно НСРД.

Більш того, клопотання слідчого, ухвали слідчих суддів, доручення винесені в рамках кримінального провадження № 12018050000000047 від 24.01.2018 року відомості про яке були внесені за правовою кваліфікацією ст.307 ч.2 КК України, щодо ОСОБА_1 , який групою осіб з ОСОБА_6 та іншими невстановленими особами на території міста Маріуполь займається незаконним збутом психотропних та наркотичних речовин.

Судом під час розгляду справи була досліджена інформація, яка міститься в телефонних розмовах та СМС-повідомлень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Сукупність здобутих доказів, в тому числі допиту свідка ОСОБА_2 дає підстави суду прийти до переконливого висновку, що інформація, яка міститься в телефонних розмовах та СМС-повідомлень ОСОБА_2 та ОСОБА_1 свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 є знайомими, між ними товариські стосунки та вони мають між собою спільні розмовні теми, в тому числі ведуть розмови про наявність якогось предмету та його передачі.

Дотримуючись принципу змагальності, який передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, свобод і законних інтересів, суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створюючи необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків - за клопотанням сторони обвинувачення повторно у присутності свідка ОСОБА_2 , частково прослухав розмови, які здійснювалися с номерів телефону свідка та обвинуваченого ОСОБА_1 , дозвіл на які був наданий ухвалами слідчого судді Апеляційного суду Донецької області. Під час прослуховування та перегляду СМС-повідомлень свідок впевнено вказувала, що дані розмови та СМС-повідомлення здійснювалися с ОСОБА_1 , який просив її дістати амфетамін для особистого вживання, що вона робила, а останній за вказаний наркотик передавав їй гроші, які вона передавала ОСОБА_6 . Стверджувала, що розмови між нею та ОСОБА_1 відбувалися саме з приводу передачі амфетаміна. Пояснювала, що у період, який проживала разом із ОСОБА_1 , останній просив дістати амфетамін для особистого вживання, вона ніколи не бачила, щоб останній їх збував, от знайомих вона також не чула, що ОСОБА_1 продає кому не будь наркотики. Коли вона діставала наркотики ОСОБА_1 , то вони разом їх вживали. В частині розмови, яка відбувалася між ними 11.04.2018 року о 16:59 годин, то саме ОСОБА_6 , повинна була передати амфетамин, який знаходився в пачці від цигарок ОСОБА_1 , кинув вказану пачку через ворота будинку, де проживає останній.

З урахуванням викладеного суд не вбачає правових підстав, щодо визнання недопустимої доказової інформації, отриманої за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Окрім того, сторона захисту не погоджуючись із висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням, вказувала, що воно не відповідає обставинам справи, оскільки обвинувачений не скоював цих злочинів, під час обшуку наркотичний засіб йому було підкинуто працівниками поліції.

З огляду на викладені докази сторони обвинувачення та враховуючи наведену позицію сторони захисту, суд виходить з наступного вмотивування.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, крім іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.

Положення ст. 62, 129 Конституції України та ст. 7, 17, 22 КПК України визначають основними засадами судочинства у кримінальних справах, зокрема, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін, свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також за ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм їх доведеності «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10 липня 2001 року по справі «Авшар проти Туреччини»). При цьому таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43).

Дослідивши та проаналізувавши всі докази, що містяться в матеріалах кримінального провадження щодо епізоду від 26.12.2018 року, суд приходить до висновку що в діях ОСОБА_1 є склад злочину, але склад злочину, передбачений ч.1 ст.309 КК України, а не ч.2 ст.307 КК України, з таких підстав.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.307 КК України, об`єктивною стороною злочину є незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, тобто наявність мети збуту є обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року № 4 «Про судовому практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів», про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів може свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб`єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх; тощо. При цьому відповідальність за збут таких засобів і речовин настає незалежно від їх розміру.

Однак, органом досудового розслідування, відповідно до ст.91 КПК України, не доведено ні об`єктивну сторону, ні суб`єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України у пред`явленому ОСОБА_1 обвинуваченні.

Пред`являючи ОСОБА_1 обвинувачення за ч.2 ст.307 КК України, орган досудового розслідування в обвинувальному акті зазначив, що обвинувачений незаконно придбав та зберігав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який розфасував приблизно на рівні частини та запакував їх у паперовий згорток та пакети з пазовими замками, з метою збуту.

Отже визначальними доказами обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України на думку сторони обвинувачення, є інформація отримана внаслідок проведення негласних слідчих (розшукових) дій, вилучення наркотичного засобу у обвинуваченого в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 , а також пояснення свідка ОСОБА_2 , яка факт збуту наркотичних або психотропних речовин з боку ОСОБА_1 заперечувала, вказуючи, що останній купував наркотики для особистого вживання.

Під час розгляду справи обвинувачений не заперечував факт вживання наркотичних засобів на час проведення обшуку, дані обставини також підтверджуються довідкою лікаря наркологічного диспансеру.

Пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України не містить жодної належної інформації щодо факту збуту наркотичного засобу обвинуваченим жодній особі, тобто таких фактів органом досудового розслідування не встановлено, оперативні закупівлі наркотичного засобу не проводилися, у жодного свідка не було вилучено придбаний у обвинуваченого наркотичний засіб, який би за своїми властивостями збігався з наркотичним засобом вилученим в ході обшуку за місцем мешкання у ОСОБА_1 .

З протоколу обшуку від 26.12.2018 року вбачається, що його метою було виявлення та вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, також інших предметів, які можуть містити на собі відомості причетності обвинуваченого до збуту таких речовин та засобів. Під час вказаної слідчої дії окрім обвинуваченого, його захисників, були присутні поняті, які під час судового засідання лише констатували послідовність та процедуру проведення обшуку, зазначали про виявлення та вилучення у ОСОБА_1 залишків білого порошку, та в прибудові пакет з речовиною рослинного походження. Сам обвинувачений під час розгляду справи взагалі заперечував як факт збуту, так і факт вживання наркотичних засобів.

Відповідно до вимог статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст.92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, покладається на слідчого, прокурора, які як сторона обвинувачення, здійснюють збирання доказів, у тому числі і шляхом проведення слідчих дій (ч.2 ст.93 КПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленої у п.60 Рішення у справі «Коробов проти України», яке набуло статусу остаточного, Європейський суд в черговий раз звертає увагу на те, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту, вимоги норм ст.62 Конституції України та ст.17 КПК України, відповідно до яких обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконних шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, тому суд приходить до переконливого висновку про недотримання стороною обвинувачення стандарту підтвердження доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину в частині наявності такої кваліфікуючої ознаки вчинення злочину, як мети збуту наркотичного засобу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що прокурором не надано жодного належного та допустимого доказу, який би вказував на те, що ОСОБА_1 збував наркотичні засоби, будь-яких даних, які були б підставою визнати дії ОСОБА_1 такими, що за своїми ознаками утворюють склад злочину (по епізоду від 26.12.2018 року), передбачений ч.2 ст.307 КК України при розгляді справи судом, не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що дії ОСОБА_1 (по епізоду від 26.12.2018 року) необхідно кваліфікувати саме за ч.1 ст.309 КК України.

При цьому, суд зауважує, що у зв`язку зі змінами в законодавстві, а саме набранням чинності Законом України від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», запроваджено інститут кримінальних проступків у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушень проти здоров`я населення.

Згаданим Законом, який набрав чинності 1 липня 2020 року, зокрема, внесено зміни до санкції ч. 1 ст. 309 КК України та викладено в новій редакції диспозицію та санкцію ч. 2 цієї статті. Питання щодо правозастосування зазначених законодавчих змін зумовлене виключенням кваліфікуючої ознаки «повторність» у ч. 2 ст. 309 КК України у попередній редакції, появою в цій частині кваліфікуючої категорії «вчинення діяння протягом року після засудження за цією статтею» та зміною видів і розмірів покарань у цих нормах.

Таким чином аналізуючи та оцінюючи докази надані сторонами кримінального провадження, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина ОСОБА_1 (по епізоду від 26.12.2018 року) у вчиненні незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а його дії обґрунтовано кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України.

Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи з корисливих мотивів, у невстановлені в ході слідства час та місці, діючи повторно, при невстановлених обставинах, незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, кількість якого в перерахунку на суху речовину склала не менше 1253,89 грам, що згідно таблиці № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України від 01.08.2000 року № 188 є великим розміром особливо небезпечного наркотичного засобу. ОСОБА_1 в подальшому переслідуючи мету збуту наркотичного засобу, переніс вказаний наркотичний засіб до місця свого проживання, а саме до господарської будівлі, яка розташована на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав з метою подальшого збуту. Для зручності реалізації наркотичного засобу ОСОБА_1 зберігав розсортирований канабіс у чотирьох скляних бутлях та одній пластиковій пляшці, які зберігав у вищевказаній господарській будівлі.

В подальшому, 18 січня 2019 року в період часу з 18.00 годин до 20.40 годин, співробітниками поліції в домоволодінні та на його території за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , проведено обшук, в ході якого виявлено та вилучено 4 скляних бутлі об`ємом 3 літри кожен та 1 пластикова пляшка об`ємом 5 літрів, в яких виявлено та вилучено:

- в скляному бутлі № 1 речовина рослинного походження масою 492 грам, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальна маса сухої речовини становить 444,77 грам;

- в скляному бутлі № 2 речовина рослинного походження масою 413,66 грам, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальна маса сухої речовини становить 359,88 грам;

- в скляному бутлі № 3 речовина рослинного походження масою 267,33 грам, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальна маса сухої речовини становить 231,51 грам;

- в скляному бутлі № 4 речовина рослинного походження масою 38,69 грам, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальна маса сухої речовини становить 34,74 грам;

- в пластиковій пляшці речовина рослинного походження масою 201,98 грам, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, загальна маса сухої речовини становить 182,99 грам.

Загальна маса виявленого та вилученого особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу становить 1253,89 грам, що згідно таблиці № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу, затвердженої наказом МОЗ України від 01.08.2000 року № 188 є великим розміром особливо небезпечного наркотичного засобу, який ОСОБА_1 повторно придбав та зберігав за місцем свого мешкання з метою збуту.

Кваліфікація дій за зазначене кримінальне правопорушення, передбачена ст.307 ч.2 КК України, а саме незаконне придбання та зберігання особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах з метою збуту, вчинені повторно.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину за вказаним епізодом не визнав, стверджуючи, що під час проведення 18.01.2019 року за його місцем мешкання обшуку він знаходився у будинку, почув та побачив, як працівники «Альфа» спочатку вибили калитку, потім двері у будинок, повалили його на пол. Вказував, що лежачи на підлозі бачив, як працівники « Альфа » занесли в будинок якійсь пакет чорного кольору. Під час обшуку в кімнаті його будинку знайшли 3-х літровий бутель з якоюсь речовиною, яка йому не належить та в господарських будівлях також знайшли речовину, яка йому не належить, після чого його відвезли на вулицю Італійську, де затримали. Пояснював, що до того, як в будинок увірвалися працівники «Альфа» зателефонував своєму адвокату, яка приїхала через півгодини та викликала поліцію. Припускає, що речовина, яка у нього була вилучена могла бути підкинута працівниками поліції у той час, коли вони його повалили і утримували на підлозі будинку.

На підтвердження вини обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України (епізод від 18.01.2019 року) стороною обвинувачення надані суду наступні докази.

На підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 15 січня 2019 року в рамках кримінального провадження № 12018050000001023 від 11.12.2018 року слідчим у присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_14 , адвоката Івашиної О.О., 18 січня 2019 року у період часу з 18:00 до 20:40 проведений обшук у домоволодінні АДРЕСА_1 , за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , про що був складений відповідний протокол (т.2 ас.165-166; 167-172).

Згідно з цим протоколом у кімнатах домоволодіння було виявлено та вилучено: три сім-картки мобільного оператора «Київстар»; мобільний телефон «Інтелком» у корпусі чорного кольору з сім картою мобільного оператора «Київстар»; скляна трьох літрова банка з речовиною рослинного походження; три поліетиленових пакета та картонна коробка із залишками речовини рослинного походження; наручники металеві у кількості двох штук; мобільний телефон «Samsung» з сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_10 . При вході у сараї було виявлено та вилучено: дві скляні трьох літрові банки з речовиною рослинного походження; 110 поліетиленових пакети. У другій кімнаті сараю було виявлено та вилучено: обрізану п`яти літрову пластмасову пляшку з речовиною рослинного походження; скляну 3-х літрову банку з речовиною рослинного походження; 45 предметів схожих на патрони; тетрапаки (пусті) у кількості 168 штук; пластикові кришки у кількості 392 штуки.

Як зазначено у протоколі обшуку вказана слідча дія була зафіксована за допомогою відеозапису з використанням цифрової відеокамери «Panasonik» та відтворена під час розгляду кримінального провадження, судом.

Вилучені під час обшуку предмети, постановою слідчого від 19.01.2019 року визнані речовими доказами, за кримінальним провадженням № 12019050000000026 від 19.01.2019 року (том 2 а.с.207-209).

В той же день, 18.01.2019 року о 21:50:36 годині, після проведення обшуку у ОСОБА_1 , були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019050000000025, щодо виявлення та вилучення під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 речовини, зовні схожу на наркотичну, яку останній зберігав з метою подальшого збуту за правовою кваліфікацією ст.307 ч.2 КК України (том 2 а.с.162), наступного дня 19.01.2019 року за кримінальним провадженням № 12019050000000026 були внесені відомості відносно ОСОБА_1 в частині вилучення у нього під час обшуку 18.01.2019 року за місцем його мешкання речовини, зовні схожу на наркотичну, яку останній зберігав з метою подальшого збуту, за правовою кваліфікацією ч.2 ст.307 КК України (том 2 а.с.161).

18.01.2019 року об 22.06 годин ОСОБА_1 був затриманий в порядку п.2 ст.208 КПК України, про що повідомлено його захисника адвоката Івашину О.О. (том 2 а.с.184-187). У вказаному протоколі адвокатом записано зауваження про фактичне затримання ОСОБА_1 18.01.2019 року об 20:40 годин.

За висновками експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № 1/12-76 від 19 січня 2019 року, надана на дослідження речовина (предмети, вилучені 18.01.2019 року під час проведення обшуку в за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою будинок АДРЕСА_1 ) рослинного походження масою 492 грам є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить - 444,77 грам. (т.2 ас.190-193; 189).

Судові витрати на залучення експерта складають 572,00 гривень.

За висновками експерта Донецького НДЕКЦ МВС України № 1/12-105 від 07 лютого 2019 року, надані на дослідження речовини (предмети, вилучені 18.01.2019 року під час проведення обшуку в за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою будинок АДРЕСА_1 ) рослинного походження масою 413,66 грам, 267,33 грам, 38,69 грам та 201,98 грам є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить - 359,88 грам, 231,51 грам, 34,74 грам та 182,99 грам відповідно (т.2 ас.214-217; 213).

Судові витрати на залучення експерта складають 715,00 гривень.

18 січня 2019 року постановою прокурора були виділені з матеріалів досудового розслідування за № 12018050000001023 від 11.12.2018 року оригінали: витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя № 1кс/263/608/2019 та протокол обшуку від 18.01.2019 року за адресою АДРЕСА_1 до кримінального провадження № 12019050000000025 від 18.01.2019 року за кваліфікацією ч.2 ст.307 КК України відносно ОСОБА_1 (том 2 а.с.179-182).

Постановою прокурора від 18.01.2019 року, з кримінального провадження № 12018050000000047 від 24.01.2018 року були виділені матеріали кримінального провадження до кримінального провадження внесеного до ЄРДР № 1201905000000025 від 18.01.2019 року (том 2 а.с.205).

Постановою прокурора від 19.01.2019 року матеріали досудових розслідувань № 12018050000001023 від 11.12.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст..ст.15 ч.2, 115 ч.2, п.1,6, 194 ч.2, 189 ч.2, 307 ч.2 КК України та № 12019050000000025 від 18.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України - об`єднати в одне провадження, яке зареєструвати в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12018050000001023 від 11.12.2018 року (том 2 а.с.197-200).

Постановою прокурора від 19.01.2019 року, з матеріалів досудового розслідування за № 12018050000001023 від 11.12.2018 року були виділені оригінали наступних документів: витяг з ЄРДР, ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя № 1кс/263/608/2019, протокол обшуку від 18.01.2019 року за адресою АДРЕСА_1 , повідомлення про підозру ОСОБА_1 , клопотання про проведення експертизи, ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя № 1кс/263/797/2019, матеріали експертизи від 19.01.2019 року, постанова про залучення захисника, протокол допиту свідка ОСОБА_20 від 19.01.2019 року, протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 19.01.2019 року, протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 18.01.2019 року, пам`ятка про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_1 від 18.01.2019 року, протокол затримання особи в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_1 в окремо кримінальне провадження № 12019050000000026 від 19.01.2019 року за кваліфікацією ч.2 ст.307 КК України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (том 2 а.с.201-204).

Постановою прокурора від 14.03.2019 року, матеріали досудових розслідувань № 12018050000000047 від 24.01.2018 року та № 12019050000000026 від 19.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, були об`єднані в одне провадження, яке зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 12018050000000047 від 24.01.2018 року (том 2 а.с.223-225).

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21.01.2019 року за кримінальним провадженням № 12019050000000026 від 19.01.2019 року, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави 140960 гривень (том 2 а.с.210-211).

Судом за клопотанням сторони обвинувачення за епізодом від 18.01.2019 року допитаний свідок ОСОБА_20 , який приймав участь в якості понятого під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 . Так, свідок пояснював, що взимку 2019 року разом з товаришем ОСОБА_14 знаходився біля бази «Азов», яка розташована по проспекту Перемоги в Лівобережному районі, оскільки його товариш там проходив службу. До них підішли працівники поліції та попросили прийняти участь в якості понятих на обшуку, на що вони погодилися. Коли вони приїхали на обшук у будинку знаходився ОСОБА_1 , який зателефонував адвокату, і та через деякий час приїхала. ОСОБА_1 була оголошена ухвала суду про обшук. Під час обшуку в будинку була найдена 3-х літрова банка, в якій імовірно була конопля, в сараї також знайшли схожі банки з коноплею, якісь патрони, пластикові пакети, імовірно з алкоголем. В їх присутності все, що вилучили опечатали, вони поставили свої підписи. Також на місці був складений протокол, який вони теж підписали. Вказував, що під час обшуку велася відео зйомка, адвокат також все фіксувала на свій мобільний телефон.

Відповідаючи на запитання сторін кримінального провадження пояснював, що до 2015 року він працював дільничним інспектором, знайом з дружиною ОСОБА_1 , оскільки остання його однокласниця, але відносини вони не підтримували. У будинок обвинуваченого вони разом із поліцією входили за допомогою працівників «Альфа», оскільки двері ніхто не відчиняв. Коли вони увійшли в будинок, ОСОБА_1 лежав на полу, його потім підняли, оголосили права та ухвалу суду про обшук. Він попросив зателефонувати адвокату і йому надали таку можливість, адвокат приїхала приблизно через 10 хвилин після початку обшуку. Обшук проводили дівчина та чоловік, а працівник СБУ, який покликав їх з товаришем прийняти участь в обшуку вів відео фіксацію. Обшук почався із кухні, банку з рослинною речовиною дістали з шафи в спальні, також в будинку знайшли і вилучили наручники, два телефони, сім-карти, інше знайшли в сараї. Були працівники поліції в рукавичках чи ні, не пам`ятає. Уточнив, коли проводився обшук в будинку, то всі, поняті, працівники поліції та СБУ були разом, по будинку та двору ніхто не ходив, ніхто ні куди не відлучався. Обшук проходив близько двох годин, коли закінчився, не пам`ятає. Після обшуку всі поїхали на вулицю Італійську в будівлю УБОЗ, де обвинуваченого затримали. У будівлі по вулиці Італійської , в їх присутності, і в присутності адвоката ОСОБА_1 зачитали його права і сказали, що він затриманий. Стверджував, що при обшуку та при затриманні до ОСОБА_1 фізичне насилля не застосовувалося.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення вищезазначені докази, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За частинами 1 та 3 статті 22 КПК кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом, а функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.

Відповідно до статті 94 КПК суд, який розглядає обвинувачення по суті, зобов`язаний оцінити кожен доказ, серед іншого, й з точки зору його допустимості. Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана належна процедура та гарантії, надані учасникам процесу. Законодавець наділяє суд, що встановлює факти, широкими повноваженнями при дослідженні та оцінці доказів, визначаючи у частині 2 статті 94 КПК, що жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Згідно ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях.

Відповідно до ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому КПК. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Під час судового розгляду обвинувачений, так і його захисник неодноразово заявляли, що при проведенні обшуку 18.01.2019 року за місцем проживання ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 співробітниками поліції були істотно порушені права та свободи обвинуваченого, а також порушені суттєві умови цієї слідчої дії.

Зміст цих заяв зводиться до наступного. Так, захисник вказував, що обшук проводився в рамках іншого кримінального провадження, наданий слідчим суддею безпідставно та без належного обґрунтування, фактично був наданий дозвіл на повторне проникнення на протязі місця до житла її підзахисного; речі вилучені під час обшуку сфальсифіковані та не належать її підзахисному; обшук, проведений за участю понятого, який раніше був працівником правоохоронних органів, тобто є зацікавленою особою; до початку обшуку її підзахисний був фактично затриманий, оскільки до нього була застосована фізична сила з боку працівників поліції; перед початком слідчої дії, та у подальшому її підзахисному не були роз`яснені права, у тому числі право на захист; обшук почався без участі захисника; відео обшуку не було надано суду; протокол обшуку оформлений з порушенням ст. ст. 104, 236 КПК України, оскільки до нього не внесені відомості про всіх осіб, які брали участь у цій слідчий дії, у тому числі співробітників поліції.

На підставі викладеного ОСОБА_1 та його захисник просили визнати протокол обшуку від 18 січня 2019 року, який є ключовим доказом сторони обвинувачення, та похідні від нього докази, недопустимими, оскільки обшук був проведений з істотним порушенням прав та свобод людини, а також здійснений з порушенням його суттєвих умов.

Суд зауважує, що докази та/або інформація, що стали підставами для надання слідчим суддею дозволу на проведення слідчих дій, не виключаються законодавцем із числа тих обставин, які має дослідити суд під час оцінки доказів, оскільки ці обставини можуть мати важливе, - іноді вирішальне - значення для допустимості доказів.

Більше того, розгляд питання про надання дозволу на проведення обшуку відбувається без сторони захисту, яка під час досудового розслідування не може оспорити обґрунтованість ухвали слідчого судді.

Така можливість з`являється у сторони захисту лише під час розгляду в суді обвинувачення по суті. Тому позбавлення сторони захисту можливості на цій стадії процесу поставити під сумнів докази, отримані на підставі ухвали слідчого судді, що ґрунтується на недопустимих доказах, призведе до істотного порушення рівності сторін у процесі, що суперечитиме частині 2 статті 22 КПК та частині 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Як зазначав Європейський суд з прав людини, «право на змагальний розгляд загалом означає можливість для сторін знати і коментувати усі надані докази … для того, щоб вплинути на рішення суду»[1].

За таких обставин, з метою оцінки доказів суд, який встановлює факти, наділений повноваженнями досліджувати усі обставини, які можуть вплинути на його висновок про допустимість доказів, у тому числі і обґрунтованість ухвал слідчого судді, постановлених під час досудового розслідування.

Вказана позиція викладена в постанові ВС від 05.02.2019 року по справі № 754/12820/15-к.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, судом в межах долучених стороною обвинувачення документів була ретельно досліджена ухвала слідчого судді на підставі якої 18.01.2019 року був проведений обшук за місцем проживання ОСОБА_1 .

Ця ухвала слідчого судді, як вбачається з її змісту, ґрунтувалася на висловлюваннях слідчого, що до протиправної діяльності можливо причетний ОСОБА_1 , без посилання на конкретні докази, які це підтверджують, внаслідок чого, слідчим суддею був зроблений висновок, щодо необхідності проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_1 без будь яких обґрунтувань необхідності проведення обшуку у приватному житлі особи, пропорційності такого втручання в особисте і сімейне життя такої особи та мети такого втручання.

Однак, не зазначення слідчим суддею конкретних доказів, які ми була обґрунтована ухвала на обшук, не свідчить про її незаконність в цілому та невідповідністю вимогам ст.ст.85-86, 235 КПК України.

При цьому суд зауважує, що слідчим під час проведення обшуку 18.01.2019 року за місцем проживання ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 , був порушений порядок його проведення.

Відповідно до ч.10 ст.236 КПК, обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису. Аналогічні положення закріплені ч.1 ст.107 КПК України.

Частина 2 ст. 104 КПК України передбачає, що запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід`ємним додатком до протоколу. Дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні.

Із змісту наведених норм вбачається, що вони прийняті законодавцем з метою забезпечення прав осіб під час проведення обшуку, а також з метою фіксації достовірної інформації про докази, отримані під час проведення обшуку та його об`єктивність.

Однак із досліджуваного відеозапису вказаної слідчої дії вбачається, що він здійснений таким чином, що у повній мірі не відображає дії всіх осіб, які приймали участь у проведенні обшуку. Так, відеозапис не відображає початок вказаної слідчої дії, а саме оголошення ОСОБА_1 ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку, роз`яснення учасникам слідчої дії їх процесуальних прав та обов`язків, в тому числі ОСОБА_1 на участь в обшуку адвоката. З відеозапису взагалі не зрозуміле, яка сама особа проводить вказану слідчу дію, та які дії виконують інші особи, відображанні на відео. В свою чергу ОСОБА_1 вказує, що ухвала слідчого судді на обшук йому не оголошувалася, права не роз`яснювалися, обшук почався без участі його захисника, незважаючи на те, що він йому зателефонував і захисник вказував, що буде приймати участь у вказаної слідчої дії.

Зі змісту протоколу обшуку вбачається, що він був проведений слідчим СУ ГУ НП в Донецькій області Карасьовою Ю.С., за участю ОСОБА_1 , захисника Івашиної О.О., двох понятих та двох оперуповноважених СБУ.

При дослідженні відеозапису вказаної слідчої дії, на відео зафіксовано більше її учасників, відносно яких ні яких записів у протоколі обшуку не відображено, що є порушенням п. 1 ч. 3, ч. 5 ст. 104 КПК України, оскільки вказані особи приймали участь у проведенні обшуку, але до відповідного протоколу не внесені, і зазначеними особами цей документ не підписаний.

У протоколі обшуку слідчим зазначено, що під час проведення вказаної слідчої дії - обшуку застосовувалися технічні засоби фіксації, а саме відеокамера «Panasonik", однак в порушення вимог ч. 2 ст. 107 КПК України, без зазначення конкретних технічних характеристик засобу фіксації та носія інформації, на якому зафіксовано ця слідча дія.

Більш того, не знайшло своє відображення і на відео повідомлення з боку слідчого учасників слідчої дії про застосування технічного засобу фіксації (відеозапису), його характеристики та носії інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання, що підтверджується відсутністю підписів цих осіб, і не відповідає вимогам ч. 3 ст. 104, ч.2 ст.107 КПК України.

Відеозйомка здійснювалася таким чином, що в основному фіксувала якусь жінку, чоловіка, який в рукавичках безпосередньо проводив обшук та ще коли одного коли двох чоловіків, а також по черзі кожного із чоловіків. При цьому, зафіксовано, що один із чоловіків тримає в руках відеокамеру, тому взагалі не зрозуміло на який носій фіксувалася вказана слідча дія.

Вказана відеозапис частково має звук, тому не зрозуміло, що знаходиться в скляних бутлях, які не зрозуміло відкіля діставалися у підсобному приміщенні чоловіком у рукавичках, не зважаючи на те, що у протоколі зафіксовано про виявлення вказаних скляних бутлів з речовиною рослинного походження саме слідчим, яка, як зафіксовано у протоколі обшуку є жінкою, тобто досліджена судом відеозапис обшуку не відповідає змісту протоколу обшуку.

Більш того, вказана слідча дія не була зафіксована на відео до кінця, тому взагалі не можливо зробити висновок, що конкретно було виявлено та вилучено, як та де опечатано, оголошений протокол слідчої дії наголос її учасникам або вони його самі читали, були згодні з ним чи ні, мали зауваження і заяви, або ні.

Тобто,був порушений порядок відеофіксації, оскільки відеозапис хоча і проводився, однак не в повному обсязі, не зрозуміло ким, та не фіксував основних моментів цієї слідчої дії, що до яких наразі зауважує обвинувачений та його захисник.

Слід зауважити, що відповідно до положень ч.7 ст. 223 КПК України, обшук житла здійснюється з обов`язковою участю не менше двох понятих.

При цьому, понятий - це незаінтересована у результатах кримінального провадження особа,яка запрошується слідчим або прокурором для участі у слідчій (розшуковій) дії з метою засвідчення факту, змісту та результатів її проведення.

Участь понятих є гарантією правильного безпосереднього сприйняття при провадженні слідчих дій обставин та фактів, що мають значення для кримінального провадження, їх належного фіксування у процесуальних документах. Свідчення понятого базуються на обставинах, свідком яких він був.

Як зазначено у протоколі обшуку від 18.01.2019 року під час вказаної слідчої дії приймали участь два понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_14 .

Сторона захисту стверджує, що понятий ОСОБА_22 є заінтересованою особою, оскільки раніше був працівником поліції, інший понятий ОСОБА_14 , не був допитаний судом, оскільки не з`явився до суду.

Під час розгляду справи судом перевірялися обставини на які посилається сторона захисту шляхом допиту в якості свідка ОСОБА_20 , який не заперечував, що до 2015 року працював дільничним інспектором, наразі ні де не працює.

За таких обставин, з урахуванням того, що інших доказів, які б беззаперечно свідчили про заінтересованість ОСОБА_20 при проведенні обшуку, сторона захисту суду не надала, суд не може поставити під сумнів показання вказаного свідка у суді.

Також суд наголошує, що доказ має бути бездоганним, щоб виконувати свою роль, тобто він має бути отриманий із суворим дотриманням порядку, визначеного кримінальним процесуальним законом. Порушення цього порядку або ж будь-яких помилок чи дрібних недоліків є неприпустимим, адже це спотворює зміст доказу загалом.

Таким чином, обшук у домоволодіння АДРЕСА_1 був проведений із порушенням норм ст. 30 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 233, ч. 1 ст. 236 КПК України, інших процесуальних норм, наведених вище, а тому, у відповідності до ч. 2 ст.86, ч. 1,п. 1 ч. 2 ст. 87 КПК України протокол обшуку, вилучені в ході проведення обшуку предмети (речові докази) суд визнає недопустимими доказами.

В рішенні по справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

У рішенні по справі «Нечипорук і Йойкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Протокол обшуку від 18 січня 2019 року, в якому відображено вилучення за місцем мешкання обвинуваченого чотирьох скляних бутля об`ємом 3 літри кожен та однієї пластикової пляшки об`ємом 5 літрів із речовиною рослинного походження є у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 ключовим доказом, який визнаний судом недопустимим, оскільки здобутий з порушенням закону.

У постанові Великої палати ВС від 13.11.2019 року справа № 1-07/07 зазначено, що відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№ 2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№ 2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що оскільки висновки експертиз № 1/12-76 від 19.01.2019 року (том 2 а.с.190-193) та № 1/12-105 від 07.02.2019 року (том 2 а.с.213-217) щодо дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, є похідними від протоколу обшуку від 18.01.2019 року, керуючись доктриною «плодів отруйного дерева», визнає їх недопустимими доказами.

Суд відкидає як докази постанову від 19 січня 2019 року про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання, та повідомлення про підозру, оскільки названі документи відповідно до ст. 110 КПК України є процесуальними рішеннями слідчого і не належить до процесуальних джерел доказів, визначених ч. 2 ст. 84 КПК України.

Оцінивши показання свідка ОСОБА_20 суд не приймає їх у якості доказу на підтвердження винуватості ОСОБА_1 по епізоду від 18.01.2019 року за яким він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, а саме незаконному придбанні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу у великих розмірах з метою збуту, вчинені повторно, оскільки вказана особа приймала участь під час обшуку в якості понятого, під час допиту фактично підтвердила хід вказаної слідчої дії. Однак, показання вказаного свідка не доводять винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише підтверджують проведення у останнього обшуку за місцем проживання.

З урахуванням викладеного, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019050000000026 від 19.01.2019 року, № 12019050000000025 від 18.01.2019 року, постанови прокурора про виділення документів із кримінального провадження та об`єднання кримінальних проваджень, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 18.01.2019 року, ухвала суду про обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого, а також показань обвинуваченого про невизнання своєї провини у вчиненні придбання та зберігання наркотичних засобів, загалом недостатньо для висновку доведеності обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Такими чином, ретельно досліджені в судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення в частині пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення по епізоду від 18.01.2019 року за ч.2 ст.307 КК України, відбулися без дотримання процесуального закону, а тому викликають сумніви, тому суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку, а відтак, виходячи з позиції ЄСПЛ, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин» і такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Отже, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 по епізоду від 18.01.2019 року у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченого.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить з того, що відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Так, ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за умисні злочини, судимість в установленому законом порядку не знята та не погашена, вчинив злочин, який відповідно до ч.2 ст. 12 КК України наразі є кримінальним проступком, за місцем проживання характеризується позитивно, вину не визнав, є приватним підприємцем, на обліку в диспансерах та лікарнях міста не перебуває, має на утриманні малолітню дитину.

Таким чином, обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

За таких обставин, з урахуванням даних про особу ОСОБА_1 , який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, відбував покарання в місцях позбавлення волі, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисний злочин, суд приходить до переконання про призначення обвинуваченому міри покарання у виді обмеження волі. При цьому, суд вважає, що покарання у виді обмеження волі, повинно бути призначено в межах кримінального закону, за яким суд визнав його винуватим, саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для його виправлення, буде цілком відповідати тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

При цьому, суд не находить підстав для застосування до обвинуваченого вимог ст.69, 75 КК України, не зважаючи на те, що на день винесення вироку у обвинуваченого з`явилася сім`я та малолітня дитина, мається постійне місце проживання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 28.12.2018 року на речі, вилучені у ОСОБА_1 під час обшуку, необхідно скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.02.2019 року, на 13/50 частину будинку за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом заборони розпорядження зазначеним майном, необхідно скасувати.

Питання щодо речових слід вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати в сумі 3289,00 гривні на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 118, ч. 2 ст. 124 КПК України.

Процесуальні витрати (за епізодом від 18.01.2019 року) в сумі 1287 гривень на залучення експерта, необхідно віднести за рахунок держави.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29.12.2018 року за кримінальним провадженням № 12018050000000047 від 24.01.2018 року до ОСОБА_1 застосовано арешт, як запобіжний захід із визначенням розміру застави в сумі 88100 гривень, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_23 - 02.01.2019 року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 21.01.2019 року за кримінальним провадженням № 12019050000000026 від 19.01.2019 року, до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням розміру застави 140960 гривень, яка була внесена заставодавцем ОСОБА_24 25.01.2019 року.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого, судом не встановлено, тому внесена заставодавцами застава підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно ч.5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Відповідно до ч.1 п.1 б) одному дню позбавлення волі відповідає: два дні обмеження волі.

Таким чином, у строк відбування покарання обвинуваченому необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення, з 29 грудня 2018 року по 02 січня 2019 року включно та з 21 січня 2019 року по 25 січня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає два дні обмеження волі.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_1 у вигляді застави необхідно залишити без змін до набрання вироку законної сили, після набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.

Керуючись ст.ст. 100,369,370, 371, 373, 374 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді 2-х (двох) років обмеження волі.

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за епізодом від 18.01.2019 року за ч.2 ст.307 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.284 КПК України, через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного відбуття покарання.

Відповідно до ч.1 п.1 б), ч.5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання попереднє ув`язнення з 29 грудня 2018 року по 02 січня 2019 року включно та з 21 січня 2019 року по 25 січня 2019 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням обмеження волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.

На підставі ч.11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_24 суму 140960 (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, внесену в якості застави згідно з квитанцією № 0.0.1250849201.2 від 25 січня 2019 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області, код банку отримувача 820172 , код отримувача 26288796, розрахунковий рахунок 37311047011792, Маріупольська філія АТ КБ «ПриватБанк».

На підставі ч.11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_23 суму 88100 (вісімдесят вісім тисяч сто) гривень 00 копійок, внесену в якості застави згідно з квитанцією № 0.0.1228550854.1 від 02 січня 2019 року на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецької області, код банку отримувача 820172, код отримувача 26288796, розрахунковий рахунок НОМЕР_11 , Маріупольська філія АТ КБ «ПриватБанк».

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати в сумі 3289,00 гривень в дохід держави на залучення експертів. Процесуальні витрати в сумі 1287 гривень на залучення експерта, необхідно віднести за рахунок держави.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 28.12.2018 року на пластикову картку стартового пакету мобільного оператора «Київстар» із залишками речовини білого кольору; фрагмент трубки із полімерного матеріалу буро-червоного кольору із залишками речовини білого кольору; пластикове скло із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет із залишками речовини білого кольору; кухонні ваги із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет в якому знаходяться залишки речовини білого кольору; пластикову картку банку «А-Банк» із залишками речовини білого кольору; купюру номіналом 1 гривня із залишками речовини білого кольору; фрагмент ламінату із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками на ножу речовини білого кольору; грошові кошти у сумі 1750 гривень; мобільний телефон «Meizu» в корпусі чорного кольору із сім карткою «Київстар» за номером НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_1 , скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 07.02.2019 року, на 13/50 частину будинку за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , шляхом заборони розпорядження зазначеним майном, скасувати.

Речові докази: пластикову картку стартового пакету мобільного оператора «Київстар» із залишками речовини білого кольору; фрагмент трубки із полімерного матеріалу буро-червоного кольору із залишками речовини білого кольору; пластикове скло із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет із залишками речовини білого кольору; кухонні ваги із залишками речовини білого кольору; вакуумний пакет в якому знаходяться залишки речовини білого кольору; пластикова картка банку «А-Банк» із залишками речовини білого кольору; купюра номіналом 1 гривня із залишками речовини білого кольору; фрагмент ламінату із залишками речовини білого кольору; фрагмент канцелярського ножу із залишками на ножу речовини білого кольору; вакуумний пакет із речовиною білого кольору; пластикову картку учасника «Watsons Club" із залишками на неї речовини білого кольору; пластикову картку оператора мобільного зв`язку «Київстар» № НОМЕР_8 ; фрагмент скла із залишками на ньому речовини білого кольору; 19 вакуумних пакетів та один паперовий згорток з подрібненою речовиною рослинного походження; електронні ваги чорного кольору; три сім-картки мобільного оператора «Київстар»; три поліетиленових пакета та картонну коробку із залишками речовини рослинного походження; наручники металеві у кількості двох штук; чотири скляних трьох літрових банок з речовиною рослинного походження; 110 поліетиленових пакетів; обрізану п`яти літрову пластмасову пляшку з речовиною рослинного походження; 45 предметів схожих на патрони; тетрапаки (пусті) у кількості 168 штук; пластикові кришки у кількості 392 штуки, які зберігаються у Лівобережному ВП (квитанція № 922 від 15.03.2019 року) - знищити.

- мобільний телефон «Meizu» в корпусі чорного кольору із сім карткою «Київстар» за номером НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Інтелком» у корпусі чорного кольору з сім картою мобільного оператора «Київстар»; мобільний телефон «Samsung» з сім карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_10 ; грошові кошти в сумі 1750 гривень - повернути ОСОБА_1 , як належне майно.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Донецького Апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя І.Г.Мельник