Ухвала суду № 98588557, 26.07.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/221/18

УХВАЛА

Іменем України

26 липня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Кострюкова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Згідно поданої заяви зазначає, що копію заочного рішення вона не отримувала, а про існування рішення суду вона дізналася із Єдиного реєстру боржників та листа Вінницького районного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, при цьому ознайомилася з текстом рішення лише 16.06.2021.

Вважає, що заочне рішення від 23.04.2018 є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню. Вказує, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н від 11.02.2011, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Зазначає, що в рішенні суду вказано загальний розмір заборгованості станом на 28.12.2017 рік у сумі 13 610, 27 грн., яка складається з: 6 215, 13 грн. - заборгованість за кредитом; 5 535, 84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 700 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 624, 30 грн. - штраф (процентна складова). Вона своєчасно та в повному обсязі вносила кошти на погашення кредитного договору, однак зазначене не було враховано банком, а також при винесенні рішення судом. Оскільки даний кредит є споживчим та відповідно до положень ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, є несправедливими, тобто якщо тіло кредиту становить 6 700 грн., то сума компенсації (штрафів) не повинна була бути більшою 50 %, що дорівнює 3 350 грн., однак позивач неправомірно збільшив суму заборгованості у 2 рази. Вказує, що банк повинен довести вину боржника щодо протиправного невиконання грошового зобов`язання. Зазначає, що відповідачкою було погашено повністю суму кредиту і відсотків за користування кредитом, однак банк незаконно продовжував нарахування заборгованості, штрафів та пені по даному кредитному договору та всупереч вимогам законодавства нарахував 3 види штрафів за кредитним договором, а саме 700 грн. – пеня, 500 грн. – фіксований штраф та 634, 30 грн. – штраф за процентами, що разом становить 1 824, 30 грн. Крім того, в заочному рішенні суду не надано чіткого обґрунтування, як нараховувалась заборгованість і на яку суму, та єдиним доказом, на основі чого судом було ухвалено заочне рішення від 23.04.2018, це заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. Також вказує, що відповідачкою не підписувалась пам`ятка клієнта, тому вважає, що між сторонами відсутні відносини кредитування. Зазначає, що відповідно до постанови Правління НБУ, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту Банк зобов`язаний повідомити у письмовій формі позичальника, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту. Зазначає, що судом при ухваленні заочного рішення не було звернуто увагу на висновки Національного банку України, судову практику Верховного Суду, у зв`язку з чим вважає рішення таким, що не обґрунтоване належними доказами та не містить доказів на підтвердження суми боргу, крім того суд не врахував проплати ОСОБА_1 по даному кредитному договору.

За вказаних обставин заявник звернулася до суду з даною заявою про перегляд заочного рішення, просила суд поновити їй процесуальний строк для подання заяви про перегляд заочного рішення та скасувати заочне рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23.04.2018 у цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначити справу до розгляду в загальному порядку (а.с. 79 - 86).

Ухвалою суду від 13.07.2021 ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 23.04.2018 по вищевказаній цивільній справі, заяву про перегляд заочного рішення призначено до розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено учасників судового розгляду (а.с. 113).

В судове засідання заявник (відповідач по справі) ОСОБА_1 та її представник не з`явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлені судом належним чином та завчасно. Так, відповідач ще 13.07.2021, згідно відповідного рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, була повідомлена за повідомленою адресою проживання, що відповідає наявним відомостям про її місце реєстрації, представник відповідача - за повідомленою ним офіційною електронною адресою, про причини неявки в судове засідання не повідомили.

Представник позивача по справі в судове засідання також не з`явився з невідомих причин, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся судом належним чином, а саме за офіційною електронною адресою.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заяву можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних матеріалів.

Вивчивши заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що заочним рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 23.04.2018 у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 11.02.2011 року, станом на 28.12.2017 року в загальній сумі 13 610 гривень 27 копійок, яка складається з наступного: 6 250, 13 гривень - заборгованість за кредитом; 5 535, 84 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом; 700 гривень заборгованість за пенею та комісією; 500, 00 гривень штраф (фіксована частина) та 624, 30 гривень штраф (процентна складова) та судовий збір в розмірі 1 762 гривень (а.с. 59 – 60).

В рішенні Вінницького районного суду Вінницької області від 23.04.2018 суд встановив, що 11.02.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Укладення вищезазначеного договору підтверджується заявою на отримання кредитних коштів за підписом відповідача від 22.06.2013 року, Умовами і правилами надання банківських послуг (а.с. 6 - 31), що відповідає положенням ст. 634 ЦК України.

З розрахунку боргу, наданого позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, судом було встановлено, що станом на 28.12.2017 року за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість перед позивачем за кредитним договором, в загальній сумі 13 610 грн. 27 коп. , яка складається з наступного: 6 250, 13 грн. - заборгованість за кредитом; 5 535, 84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 700 грн. заборгованість за пенею та комісією; 500, 00 грн. штраф (фіксована частина) та 624, 30 грн. штраф (процентна складова).

Посилаючись на відповідні норми законодавства, суд встановив, що позивач виконав умови кредитного договору надавши грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідачу, а відповідач їх отримала, але у подальшому порушила умови укладеного договору, так як належним чином не виконала умови укладеного договору в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, та кошти за кредитом не повернула, а тому позов задоволено в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для встановлення наявності підстав для скасування заочного рішення обов`язковим є встановлення судом одночасно двох обставин, як того, що відповідач з поважної причини не з`явився до судового засідання та не подав відзив на позовну заяву, так і того, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Так, на час розгляду справи судом було встановлено зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 . Згідно відомостей Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Вінницькій області, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 44).

Згідно матеріалів справи, про час та місце розгляду справи відповідач ОСОБА_1 повідомлялася судом завчасно та належним чином шляхом направлення документів по справі та судових повісток за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, згідно положень п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України.

Відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, відповідач ОСОБА_1 отримувала судові повістки особисто та завчасно, зокрема судову повістку на 05.04.2018 відповідач отримала 16.03.2018 (а.с. 51, 52), а судову повістку на 23.04.2018 відповідач отримала 16.04.2021 (а.с. 56).

Відповідно, оскільки відповідач була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву на позовну заяву, позивач не заперечував проти заочного вирішення справи, судом дотримані умови проведення заочного розгляду даної цивільної справи.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про перегляд заочного рішення, заявник (відповідач по справі) ОСОБА_1 взагалі не вказала у поданій заяві про причини її неявки до суду та ненадання відзиву на позовну заяву. Таким чином, заявником ОСОБА_1 не доведено суду, що вона не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву з поважних причин.

Крім того, оцінюючи посилання відповідачки на те, що докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, суд виходить з наступного.

В поданій заяві про перегляд заочного рішення відповідач ОСОБА_1 не спростовує факту, що між нею та ПАТ КБ «Приват Банк» був укладений кредитний договір від 11.02.2011, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 6 700 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27, 60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с. 81).

Посилаючись на те, що судом не враховано кошти, що вносились відповідачкою на погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором, відповідач не надала жодних доказів на підтвердження того, які саме сплачені нею на користь позивача суми не були враховані судом. Натомість таке твердження відповідачки спростовується матеріалами справи, зокрема з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості (а.с. 4 – 5) вбачається, що в даному розрахунку наявні відомості про сплачені відповідачкою суми коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, даний розрахунок був досліджений судом в сукупності з іншими доказами та йому надана відповідна оцінка при ухваленні заочного рішення.

Крім того, відповідач посилається на відсутність підстав вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитним коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, водночас жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку відповідачкою не надано. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11.02.2011, відповідно до якої виявила бажання оформити платіжку картку «Gold» з бажаним кредитним лімітом в сумі 2 000 грн., тобто в наданій суду Анкеті-заяві відповідачем обрано конкретний вид банківських послуг, умови надання якого передбачені Тарифами, згідно наданого суду Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", та зазначено, що вона разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Крім цього, вона зобов`язалася регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті банку (а.с. 6 зі звороту).

Щодо посилання відповідачки на положення ч. 5 п. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов договору в частині сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, внаслідок чого відбулося неправомірне збільшення банком суми заборгованості у 2 рази, суд зазначає наступне.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Та суд звертає увагу, що відповідно до наявного у справі розрахунку заборгованості, сума заборгованості за пенею та комісією становить 700 грн., сума заборгованості за штрафами становить 1 124, 30 грн., що в загальному становить 1 824, 30 грн. та не перебільшує 50 % заборгованості за тілом кредиту, яка складає 6 215, 13 грн. Решта складових заборгованості це заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 5 535, 84 грн., що не є санкцією за невиконання зобов`язань за договором. Тому в даному випадку п. 5 ч. 3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» не підлягає до застосування.

Крім цього, не може бути підставою для скасування заочного рішення посилання відповідача на докази, які були у справі, оскільки вони вже були оцінені судом при ухваленні заочного рішення.

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено, що відповідач не з`явилася в судове засідання з розгляду справи по суті та не повідомила про причини неявки, а також не надала відзив на позовну заяву з поважних причин, та що докази, на які вона посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, в зв`язку з чим заява про перегляд заочного рішення є такою, що не підлягає до задоволення.

А тому, на підставі п. 1 ч. 3 ст. 287 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без задоволення.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, щозаочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 19, 287, 288, 353 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, залишити без задоволення.

В зв`язку з залишенням заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 26.07.2021.

Суддя: