Ухвала суду № 98584574, 26.07.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

26 липня 2021 року Справа № 10/246

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Антимонопольного комітету України, м. Київ,

про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату у справі

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ,

до Державного підприємства “Карапчівський спиртовий завод”, с. Карапчів Глибоцького району Чернівецької області,

про стягнення штрафу та пені у розмірі 2000 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін:

стягувача Антимонопольного комітету України – Опаєць Ю.М., дов. від 20.07.2021, № 300-122/02-107,

боржника ДП “Карапчівський спиртовий завод” – не з`явився (явка не обов`язкова),

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Чернівецької області із заявою від 17.06.2021 № 300-20.3/02-9160 про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу – наказу Господарського суду Чернівецької області, виданого 12.01.2009 на виконання рішення від 29.12.2008 у справі № 10/246 за позовом Антимонопольного комітету України до Державного підприємства “Карапчівський спиртовий завод” про стягнення штрафу та пені у розмірі 2000 грн., та про видачу дублікату зазначеного наказу.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.07.2021 указану заяву Антимонопольного комітету України передано на розгляд судді Ковальчук Т.І.

Ухвалою від 16.07.2021 заяву Антимонопольного комітету України від 17.06.2021 призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.07.2021 з повідомленням стягувача і боржника, ДП “Карапчівський спиртовий завод” запропоновано надати відзив на заяву АМК України.

За змістом заяви від 17.06.2021 Антимонопольний комітет України просить поновити строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2009 у справі № 10/246 та видати дублікат зазначеного наказу.

В обґрунтування заяви стягувач посилається на те, що 03.02.2009 наказ ним було пред`явлено до виконання, протягом 2009-2021 років Комітетом надсилалися запити щодо стану виконавчого провадження до ВДВС, арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., директорів ДП “Карапчівський спиртовий завод”, які (запити) були залишені без реагування, і лише з моменту отримання листа УДВС України від 27.05.2021 АМК України дізнався, що виконавче провадження закінчене, а наказ втрачено ДВС, що надає підстави для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачі його дубліката.

Представник ДП “Карапчівський спиртовий завод” у судове засідання 26.07.2021 не з`явився, відзиву на заяву від боржника не надійшло.

Зазначені обставини не перешкоджають розгляду заяви Антимонопольного комітету України, враховуючи, що ухвала від 16.07.2021 надіслана ДП “Карапчівський спиртовий завод” належним чином, а явка представників сторін обов`язковою не визнавалася.

Представник Антимонопольного комітету України в судовому засіданні 26.07.2021 просив задовольнити заяву, поновити строк пред`явлення наказу до виконання та видати його дублікат, посилаючись на обставини, вказані в заяві.

Заслухавши пояснення представника заявника, розглянувши заяву, додані до неї документи, матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.12.2008 у справі № 10/246 задоволено позов Антимонопольного комітету України до Державного підприємства “Карапчівський спиртовий завод” про стягнення штрафу і пені в сумі 2000 грн., стягнуто з ДП “Карапчівський спиртовий завод”:

- на користь держави 2000 грн. штрафу і пені за порушення законодавства про захист економічної конкуренції (стягувач – Антимонопольний комітет України, м. Київ, вул. Урицького, 45, код ЄДРПОУ 00032767, реквізити для зарахування платежу - ВДК у Солом`янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 26077951, МФО 820019, рахунок 31111106600010, код платежу 23030300, символ звітності 106);

- 102 грн. державного мита і 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (стягувач – державна податкова інспекція у Глибоцькому районі Чернівецької області).

12.01.2009 року Господарським судом Чернівецької області стягувачеві Антимонопольному комітету України видано наказ про примусове виконання рішення від 29.12.2008 у справі № 10/246 (надалі по тексту ухвали – Наказ).

З доданих до заяви Антимонопольного комітету України від 17.06.2021 документів видно, що:

1) стягувач звернувся до Відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області із заявою від 03.02.2009 № 21-29/02-867 про відкриття виконавчого провадження, разом з якою надіслав до органу виконавчої служби оригінал Наказу та копію рішення Господарського суду міста Києва (очевидно описка, Господарського суду Чернівецької області – суд) від 29.12.2008 у справі № 10/246;

2) стягувач звертався до Відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області з листами від 15.04.2009 № 21-29/02-3276, № 21-29/02-10614 (без дати, очевидно, листопад 2009 – суд), від 2.12.2010 № 21-23.06-1138921, від 10.11.2011 № 300-29/30-10828, від 10.04.2013 № 300-29/03-3651, в яких просив Відділ державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області повідомити Антимонопольний комітет України про результати вжитих заходів щодо своєчасного і повного виконання Наказу;

3) листом без дати і номеру, без підпису посадової особи, від імені якої складено лист – начальника відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області Вікована В.С., Антимонопольний комітет України повідомлено, що Наказ надійшов на виконання ВДВС Глибоцького РУЮ 16.02.2013 року, при вчиненні виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до п. 7 ст. 49 ЗУ “Про виконавче провадження” та 03.06.2009 року направлено на адресу призначеного арбітражного керуючого Стрельнікова Валерія Вікторовича;

4) Антимонопольний комітет України листом від 23.09.2013 № 300-29/03-9282 звернувся до розпорядника майна Стрельнікова В.В. і, з посиланням на інформацію ВДВС Глибоцького РУЮ Чернівецької області про винесення постанови про повернення виконавчого документа та направлення його 03.06.2009 на адресу розпорядника майна ДП “Карапчівський спиртовий завод”, просив надати інформацію про вжиті заходи з виконання Наказу;

5) листом від 31.07.2014 № 300-29/04-6974.2013 Антимонопольний комітет України просив начальника Управління контролю за виконанням рішень Державної виконавчої служби України посприяти у надісланні до Комітету інформації про стан виконання Наказу;

6) листом від 31.07.2014 № 300-29/04-6973 Антимонопольний комітет України вдруге звернувся до арбітражного керуючого Стрельнікова В.В., у цьому листі зазначив про те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 залишено без змін ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2014 у справі № 5/18/б про припинення провадження у справі про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод” і просив терміново надіслати до Комітету оригінал Наказу або надати інформацію про його місцезнаходження;

7) арбітражний керуючий Стрельніков В.В. листом № 6 від 06.08.2014 повідомив Антимонопольний комітет України про те, що всі виконавчі провадження і накази суду знаходяться у керівника ДП “Карапчівський спиртовий завод”, до якого й слід звертатися по питанню погашення грошових вимог на суму 2000 грн.;

8) постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 у справі № 5/18/б залишено без змін ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2014 у справі № 5/18/б про припинення провадження у справі про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод”;

9) листом від 13.08.2014 № 14-0-31-766/3.2 Державна виконавча служба України повідомила АМК України, що згідно інформації управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернівецькій області встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції Чернівецької області перебував Наказ, державним виконавцем 09.07.2009 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом з виконавчим документом надіслано арбітражному керуючому Стрельнікову В.В. для подальшого виконання, більш детальну інформацію щодо виконання рішення суду не вбачається за можливе, оскільки згідно протоколу засідання комісії по знищенню документів Глибоцького відділу державної виконавчої служби Глибоцького районного управління юстиції від 30.07.2010 матеріали виконавчого провадження знищено;

10) листами від 24.09.2014 № 300-9/04-8672, від 21.05.2018 № 300-24/02-609901, від 29.04.2020 № 300-29-02-6273 АМК України звертався до керівників ДП “Карапчівський спиртовий завод” – директора Копушкіна О.О., директора Бабушкіної М.В., про надання інформації про стан погашення заборгованості та надіслання до Комітету оригіналу Наказу;

11) листом від 05.05.2021 № 300-29/01-6962 АМК України просило Міністерство юстиції взяти на контроль виконання наказів судів у справах, в яких стягувачем є Антимонопольний комітет, згідно переліку, вжити заходів до направлення до Комітету постанов про відкриття виконавчих проваджень та інших постанов, прийнятих у ході виконавчих проваджень, забезпечити вжиття всіх необхідних заходів щодо своєчасного та в повному обсязі виконання рішень судів;

12) у відповідь Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) листом від 27.03.2021 № 25/307/05.2-01/21 повідомило АМК України, серед іншого, що згідно наданої Глибоцьким районним відділом державної служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), та згідно відомостей, отриманих з Автоматизованої системи виконавчого провадження (ВП-Сецрозділ) встановлено, що виконавче провадження № 12837240 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2009 (Наказ від 12.01.2009 – суд) № 10/246 закінчено 13.02.2013 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України “Про виконавче провадження” та направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернівецькій області, матеріали виконавчого провадження щодо виконання наказу до ВПВР ГУЮ у Чернівецькій області не надходили, інформації щодо направлення матеріалів виконавчого провадження № 12837240 до ВПВР ГУЮ у Чернівецькій області надати неможливо, оскільки відповідно до Акту від 01.03.2020 матеріали виконавчих проваджень та всі журнали реєстрації вихідної кореспонденції у зв`язку із закінченням термінів зберігання знищено.

Вирішуючи заяву Антимонопольного комітету України, суд застосовує такі норми законодавства.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, – і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України).

Аналогічні положення містили статті 115, 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України.

Відповідно до встановленого цим підпунктом ГПК України положення у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа – це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою “Дублікат”.

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас, обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі № 916/215/15-г, від 23.05.2019 у справі № 5023/1702/12, від 11.11.2019 у справі № 5/229-04, від 01.04.2020 у справі № 916/924/16, від 18.06.2020 у справі № 24/262, від 03.08.2020 у справі № 904/9718/13, від 17.09.2020 у справі № 19/093-12 тощо).

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду згідно з підпунктом 19.4 пункту 19 розділу XI “Перехідні положення” ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19)).

Так, у відповідності до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Встановлюючи, чи пропущено стягувачем строк пред`явлення Наказу до виконання та наявність підстав для його поновлення, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини першої, пункту 2 частини 2 статті 21 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, чинній на час пред`явлення Наказу суду до примусового виконання згідно із заявою від 3.02.2009, далі – Закон № 606-XIV) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються: для виконання рішень господарських судів – з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

У Наказі зазначено строк його пред`явлення до виконання до 09.01.2012 року (протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили).

Згідно з пунктом “а” частини 1 статті 22 Закону № 606-XIV строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явленням виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частин 2, 3 цієї статті Закону № 606-XIV після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Згідно положень статті 23 Закону № 606-XIV державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред`явлення для примусового виконання якого минув, про що виносить відповідну постанову.

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення пропущеного строку до суду, який видав відповідний документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву у 10-денний строк, якщо інше не встановлено законом.

По інших виконавчих документах пропущені строки поновленню не підлягають.

Як видно з доданих до заяви стягувача документів, Антимонопольний комітет України пред`явив Наказ до виконання 03.02.2009, що свідчить про переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

На час пред`явлення Наказу до виконання стосовно боржника ДП “Карапчівський спиртовий завод” Господарським судом Чернівецької області здійснювалося провадження у справі № 5/18/б про банкрутство, порушене ухвалою від 10 лютого 2006 року.

Обставини щодо здійснення зазначеного провадження викладені в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 у справі № 5/18/б.

З цієї постанови вбачається, що ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.02.2006 порушено провадження у справі № 5/18/б про банкрутство Державного підприємства “Карапчівський спиртовий завод”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалою від 09.03.2006 введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядником майна ДП “Карапчівський спиртовий завод” арбітражного керуючого Стрельнікова В.В.

Оголошення про порушення провадження справи про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод” опубліковано 25.03.2006 у газеті “Урядовий Кур`єр” № 57.1.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 18.03.2014 у справі № 5/18/б, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном та припинено провадження у справі про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод” у зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для подальшого провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що боржник є державним підприємством, яке входить до переліку об`єктів права державної власності, які не підлягають приватизації, у зв`язку з чим у судовій процедурі банкрутства до державного підприємства “Карапчівський спиртовий завод” не можуть бути застосовані процедури санації та ліквідації, тоді як встановлений законом строк процедури розпорядження майном вичерпано, а інших пропозицій щодо подальшого провадження у даній справі про банкрутство, зокрема, укладення мирової угоди, учасниками провадження у справі не подано.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 зазначену ухвалу Господарського суду Чернівецької області у справі № 5/18/б за результатами апеляційного перегляду залишено без змін.

У відповідності до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, стосовно боржника ДП “Карапчівський спиртовий завод” у період з 10.02.2006 по 16.06.2014 здійснювалося провадження у справі № 5/18/б про банкрутство.

Провадження у справі про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод” здійснювалося відповідно до положень Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі – Закон про банкрутство).

На час вирішення справи № 10/246 і видачі Наказу стягувачеві АМК України відповідно до статті 1 Закону про банкрутство у чинній редакції кредитори боржника поділялися на конкурсних – тих, у котрих вимоги до боржника виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою майна боржника, і поточних – тих, у яких вимоги до боржника виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

За змістом рішення від 29.12.2008 у справі № 10/246 штраф і пеня в сумі 2000 грн. стягнуті з ДП “Карапчівський спиртовий завод” за вчинення антиконкурентних узгоджених дій відповідно до рішення Антимонопольного комітету України від 20.12.2007 по справі № 23-26.13/5-07 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, у розумінні статті 1 Закону про банкрутство вимоги АМК України до боржника ДП “Карапчівський спиртовий завод” на суму 2000 грн. мали характер поточних грошових вимог.

Відповідно до абзацу 24 статті 1, статті 12 Закону про банкрутство на поточні грошові вимоги не поширювався мораторій, який визначено як зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 1 статті 23 Закону № 606-XIV унормовано, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону.

Пунктом 8 частини 1 статті 34 Закону № 606-XIV встановлювалося, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).

Враховуючи, що вимоги АМК України до боржника на суму 2000 грн. у справі № 10/246 мали характер поточних, на них не поширювався мораторій у справі про банкрутство.

Статтею 37 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у випадках:

1) визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду;

2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження;

3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи – сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення;

7) передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом;

8) фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби;

11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконане, відповідно до пункту 8 частини першої цієї статті, під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

У листі Державної виконавчої служби України від 13.08.2014 № 14-04-31-766/3.2 повідомлено Антимонопольний комітет України, що державним виконавцем, керуючись вимогами пункту 7 статті 49 Закону України “Про виконавче провадження”, 07.09.2009 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копію якої разом з виконавчим документом (Наказом – суд) надіслано арбітражному керуючому Стрельнікову В.В. для подальшого виконання.

Слід зазначити, що на дату 09.07.2009 стаття 49 Закону № 606-XIV мала інший зміст і врегульовувала особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника.

08.03.2011 набрала чинності нова редакція Закону № 606-XIV згідно із Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження” та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)” від 04.11.2010 № 2677-VI.

В редакції зазначеного Закону від 04.11.2010 № 2677-VI стаття 49 Закону № 606-XIV передбачала підстави закінчення виконавчого провадження, зокрема у разі передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії (або ліквідатору) у разі ліквідації боржника - юридичної особи (п. 7 ч. 1 ст. 49). Аналогічна підстава містилася в попередній редакції Закону № 606-XIV в пункті 7 статті 37.

Отже, вочевидь, у листі ДВС України від 13.08.2014 помилково вказано про закінчення виконавчого провадження 09.07.2009 на підставі пункту 7 статті 49 Закону України “Про виконавче провадження”, позаяк на вказану дату відповідна підстава була передбачена пунктом 7 статті 37 цього Закону.

Досліджені судом відповіді органів ДВС на запити АМК України містять суперечливі відомості щодо стану виконавчого провадження з примусового виконання Наказу, однак достовірно установлено, що 19.08.2014 (дата на штампі АМК про отримання відповіді ДВС України від 13.08.2014 № 14-0-31-766/3.2) Антимонопольному комітету України з офіційного джерела було відомо, що виконавче провадження закінчено, а наказ надіслано арбітражному керуючому Стрельнікову В.В.

При цьому, підстав для закінчення виконавчого провадження і передачі Наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В. у відділу ДВС Глибоцького районного управління юстиції не було, оскільки мораторій у справі про банкрутство на вимоги АМК України не поширювався, провадження у справі № 5/18/б про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод” було припинено на стадії розпорядження майном, а процедура ліквідації, коли виконавчі документи передаються ліквідатору (ліквідаційній комісії), судом не вводилася.

Однак стягувач не оскаржив неправомірні дії органу ДВС із закінчення виконавчого провадження, а упродовж 2014-2020 років безрезультатно звертався до арбітражного керуючого Стрельнікова В.В. і керівництва ДП “Карапчівський спиртовий завод” щодо повернення оригіналу Наказу і надання відомостей про стан його виконання.

Наведене свідчить про те, що не маючи у власному розпорядженні Наказу, будучи обізнаним з 19.08.2014 року про відсутність відкритого виконавчого провадження та про надіслання Наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В., про відсутність Наказу у Стрельнікова В.В., який повідомив, що всі документи виконавчого провадження передані керівнику підприємства, не отримавши відповіді від директорів ДП “Карапчівський спиртовий завод”, Антимопопольний комітет України упродовж більше ніж трьох років від дати 19.08.2014 не звертався до господарського суду із заявою про видачу дубліката Наказу.

Станом на 19.08.2014 року статтею 23 Закону № 606-XIV в редакції Закону від 04.11.2010 № 2677-VI було унормовано, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, – з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналогічні положення містяться в частинах 4-5 статті 12 чинного на даний час Закону України “Про виконавче провадження” від 2 червня 2016 року № 1404-VIII.

Заявник не обґрунтував і не довів невідворотності обставин, що спричинили ним пропуск строку для пред`явлення Наказу до примусового виконання упродовж трьох років з дня, коли йому стало відомо про закінчення виконавчого провадження та надіслання Наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В.

Даного висновку суду не спростовує посилання АМК України на лист Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.03.2021 № 25/307/05.2-01/21, яким стягувача повідомлено про те, що виконавче провадження № 12837240 щодо примусового виконання судового наказу Господарського суду Чернівецької області від 20.01.2009 № 10/246 закінчено 13.02.2013 на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України “Про виконавче провадження” та направлено за належністю до відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернівецькій області.

Адже, як встановлено судом і зазначено вище, про закінчення виконавчого провадження, хоча й з інших причин, і про надіслання Наказу особі, якій його не належало передавати – арбітражному керуючому Стрельнікову В.В., Антимонопольний комітет України було повідомлено ще 19.08.2014 року листом ДВС від 13.08.2014 № 14-0-31-766/3.2.

На переконання суду, щонайменше з указаної дати – 19.08.2014, АМК України став обізнаним про закінчення виконавчого провадження та не мав у своєму розпорядженні Наказу, відповідно, розпочався новий трирічний строк для пред`явлення Наказу до виконання, який тривав щонайпізніше до 19.08.2017 року і впродовж якого заявник міг звернутися до господарського суду із заявою про видачу дубліката Наказу.

При цьому, в 2014 році стягувачеві було також відомо про припинення провадження у справі про банкрутство ДП “Карапчівський спиртовий завод” (лист АМК від 24.09.2014 № 300-79/04-9672), отже, очевидно, що за встановлених обставин заявник уже мав підстави вирішувати питання про отримання дублікату наказу та його пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби.

Проте, стягувач звернувся до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення Наказу до виконання і та видачу дублікату лише 09.07.2021 року, тобто більш ніж через три роки.

Обставин, які заважали заявнику в період з 19.08.2014 по 19.08.2017 року звернутись до суду із заявою про видачу дубліката Наказу, та, відповідно, спричинили пропуск встановленого законодавством трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, АМК України не довів.

На переконання суду, АМК України вживав заходи щодо розшуку наказу, які не могли бути спрямовані на настання реального результату, оскільки все додане до заяви листування свідчить про очевидну втрату наказу у зв`язку з діями органу державної виконавчої служби ще в 2014 році, про що було відомо заявнику.

Суд зазначає, що в зв`язку з відсутністю документів виконавчого провадження неможливо достеменно стверджувати, що виконавче провадження закінчено по пункту 7 статті 49 Закону № 606-XIV, чи по пункту 10 цієї статті Закону, як зазначено у листі УЗПВР у Чернівецькій області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 27.05.2021.

Визначальною обставиною є те, що закінчення виконавчого провадження мало місце в 2013 році і заявник знав про це, починаючи з серпня 2014 року, отже мав можливість реалізувати своє право на отримання дублікату Наказу, однак прострочив строк пред`явлення Наказу до виконання з причин, які об`єктивно неможливо визнати поважними.

Як наслідок, суд не вбачає обґрунтованих підстав для поновлення позивачу строку на пред`явлення Наказу до виконання.

Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 03.04.2008 у справі “Пономарьов проти України” Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Між тим, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України” та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гурепка проти України № 2” наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Як слушно зазначив ЄСПЛ, на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини “Богонос проти Росії” від 05.02.2004).

Судом встановлено, що АМК України мав достатньо часу для реалізації процесуальних прав, передбачених ГПК України, в частині звернення до суду із заявою про поновлення строку на пред`явлення Наказу до виконання та видачу його дублікату.

У заяві від 17.06.2021 Антимонопольний комітет України наголошує на необхідності дотримання принципу обов`язковості виконання судових рішень, однак, суд вважає за необхідне зауважити, що названий принцип не має застосовуватися в порушення інших правових принципів. Сама по собі обов`язковість виконання судових рішень не може стати підставою для виправдання бездіяльності стягувача відносно вжиття процесуальних заходів, спрямованих на забезпечення виконання такого рішення.

Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

Суд зазначає, що прострочення стягувачем трирічного строку для пред`явлення наказу до виконання та не відновлення його судом є підставою для відмови у видачі дублікату такого наказу, що випливає із положень пункту 19.4 Перехідних положень ГПК України.

За статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 статті 76, частина1 статті 77, частини 1, 2 статті 79 ГПК України).

Суд відхиляє як доказ лист без дати і номеру, без підпису посадової особи, яким повідомлено АМК України, що виконавчий документ надійшов на виконання ВДВС Глибоцького РУЮ 16.02.2013 року, при вчиненні виконавчих дій державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа відповідно до п. 7 ст. 49 ЗУ “Про виконавче провадження” та 03.09.2009 року направлено на адресу призначеного арбітражного керуючого Стрельнікова Валерія Вікторовича

Разом з тим, у справі в наявності лист Державної виконавчої служби України від 13.08.2014 № 14-04-31-766/3.2, яким стягувача повідомлено про закінчення виконавчого провадження та надіслання Наказу арбітражному керуючому Стрельнікову В.В. для подальшого виконання.

Указаний лист має необхідні реквізити, підписаний уповноваженою особою державного органу – Державної виконавчої служби України, стосується спірного питання, отриманий заявником, тому має доказову силу стосовно дати, з якої АМК України є обізнаним про закінчення виконавчого провадження.

Суд відхиляє посилання Антимонопольного комітету України на правову позицію судів України про те, що неотримання постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом наказу є поважними та достатніми підставами для видачі його дублікату та поновлення процесуального строку для його пред`явлення у зв`язку з не надсиланням та не отриманням стягувачем, що унеможливлювало його повторне пред`явлення до примусового виконання у межах встановленого строку.

У справі № 10/246 судом установлені інші обставини, а саме, що про закінчення виконавчого провадження та надіслання Наказу не стягувачеві, а іншій особі, яка не уповноважена здійснювати примусове виконання рішення, заявник був обізнаний 19.08.2014 року, в зв`язку з чим він не може посилатися на те, що йому було невідомо про дану обставину внаслідок не надсилання державним виконавцем відповідної постанови про закінчення виконавчого провадження і Наказу на адресу АМК України.

З урахуванням зазначеного суд відхиляє доводи Антимонопольного комітету України про те, що про не виконання наказу та відсутність його на виконанні у ДВС заявник дізнався виключно з моменту отримання листа УДВС від 27.05.2021, оскільки це суперечить іншим доказам у справі.

Наведене свідчить про те, що АМК України пропущено строк пред`явлення Наказу до виконання з причин, які не можуть бути визнані поважними та такими, що не залежали від його волі.

Виходячи з викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Антимонопольного комітету України про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Чернівецької області від 12.01.2009 у справі № 10/246 та про видачу дублікату вказаного наказу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234, 329, пунктом 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Антимонопольного комітету України від 17.06.2021 № 300-20.3/02-9160 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу та видачу дублікату.

Порядок набрання ухвалою законної сили та її оскарження

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (ч. 1 ст. 235 ГПК України)

Ухвала може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції у письмовій формі (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 26.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст підписано 27.07.2021.

Суддя Т.І.Ковальчук

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.