Рішення № 98583682, 27.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.07.2021Справа № 910/7436/21

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс"

до Адвокатського бюро "Дятловська Груп"

про стягнення 53 459,76 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Адвокатського бюро "Дятловська Груп" (далі - відповідач) про стягнення 53 459,76 грн., з яких: 47 400,00 грн. - безпідставно набуті відповідачем кошти, 3 749,40 грн. - інфляційні втрати, 2 310,36 грн. - 3 % річних. Крім того, у позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат останнього на професійну правничу допомогу в даній справі становить 22 400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, з урахуванням поданої 31.05.2021 року заяви про виправлення описки, посилався на те, що ним у період з 28.12.2018 року по 20.02.2020 року було перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 47 400,00 грн., які, з огляду на відсутність між сторонами будь-яких договірних відносин, є безпідставно набутими, у зв`язку із чим, підлягають поверненню відповідачем на користь їх платника. Крім того, позивач зазначав про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" з 28.12.2018 року компенсаційних виплат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2021 року відкрито провадження у справі № 910/7436/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 17.05.2021 року про відкриття провадження у справі № 910/7436/21 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03179, місто Київ, вулиця Ірпінська, будинок 69-Б, квартира 59, що підтверджується поштовим повідомленням з трек-номером 0105480162575, відповідно до якого уповноважений представник відповідача ухвалу суду отримав 04.06.2021 року.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2021 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 28.12.2018 року по 20.02.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" (код ЄДРПОУ 39956790) згідно з платіжними дорученнями від 28.12.2018 року № 221 на суму 3 000,00 грн., від 07.02.2019 року № 239 на суму 3 000,00 грн., від 26.03.2019 року № 253 на суму 3 000,00 грн., від 03.05.2019 року № 279 на суму 3 000,00 грн., від 03.03.2019 року № 282 на суму 3 000,00 грн., від 15.07.2019 року № 297 на суму 3 000,00 грн., від 15.07.2019 року № 298 на суму 3 000,00 грн., від 26.07.2019 року № 294 на суму 3 000,00 грн., від 06.08.2019 року № 295 на суму 3 000,00 грн., від 02.09.2019 року № 306 на суму 3 000,00 грн., від 02.10.2019 року № 308 на суму 3 000,00 грн., від 05.11.2019 року № 315 на суму 3 000,00 грн., від 04.12.2019 року № 318 на суму 3 000,00 грн., від 17.01.2020 року № 322 на суму 4 200,00 грн. та від 20.02.2020 року № 330 на суму 4 200,00 грн. перерахував на користь Адвокатського бюро "Дятловська Груп" (код ЄДРПОУ 42158710) на підставі рахунків останнього за надання послуг грошові кошти у загальному розмірі 47 400,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" посилалося на те, що вказані грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача помилково, оскільки між сторонами у справі відсутні будь-які договірні відносини, у тому числі щодо надання послуг правової допомоги.

Враховуючи наведені обставини, 05.03.2021 року позивач листом від 05.03.2021 року № 05/03/21-2 звернувся до відповідача з проханням надати рахунки та акти виконаних робіт за відповідними здійсненими Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" оплатами.

Проте зазначена вимога була залишена Адвокатським бюро "Дятловська Груп" без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом. Крім того, за прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення спірної суми грошових коштів позивачем на підставі статей 536, 625 Цивільного кодексу України нараховано 3 749,40 грн. інфляційних втрат і 2 310,36 грн. 3 % річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов`язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

В силу вимог частини 1, 2 статті 1090 Цивільного кодексу України зміст і форма платіжного доручення та розрахункових документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам, встановленим законом і банківськими правилами. Банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

Приписами статті 1091 Цивільного кодексу України встановлено, що банк, який прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

З матеріалів справи вбачається, що платіжні доручення позивача від 28.12.2018 року № 221 на суму 3 000,00 грн., від 07.02.2019 року № 239 на суму 3 000,00 грн., від 26.03.2019 року № 253 на суму 3 000,00 грн., від 03.05.2019 року № 279 на суму 3 000,00 грн., від 03.03.2019 року № 282 на суму 3 000,00 грн., від 15.07.2019 року № 297 на суму 3 000,00 грн., від 15.07.2019 року № 298 на суму 3 000,00 грн., від 26.07.2019 року № 294 на суму 3 000,00 грн., від 06.08.2019 року № 295 на суму 3 000,00 грн., від 02.09.2019 року № 306 на суму 3 000,00 грн., від 02.10.2019 року № 308 на суму 3 000,00 грн., від 05.11.2019 року № 315 на суму 3 000,00 грн., від 04.12.2019 року № 318 на суму 3 000,00 грн., від 17.01.2020 року № 322 на суму 4 200,00 грн. та від 20.02.2020 року № 330 на суму 4 200,00 грн. відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством України, у тому числі банківським правилам.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України № 22 від 21.01.2004 (далі - Інструкція), неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Так, приписами частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз змісту статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року в справі № 910/1238/17.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того, згідно з пунктом 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Тотожний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 року в справі № 910/9072/17.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2018 року в справі № 334/2517/16-ц та від 13.01.2021 року в справі № 539/3403/17. Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.01.2021 року в справі № 910/16334/19.

Приписами статей 11, 202 Цивільного кодексу України унормовано, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З матеріалів справи вбачається, що спірна сума грошових коштів у розмірі 47 400,00 грн. була перерахована позивачем у період з 28.12.2018 року по 20.02.2020 року на користь Адвокатського бюро "Дятловська Груп" у якості оплат за послуги по виставлених рахунках, а саме:

- за платіжним дорученням від 28.12.2018 року № 221 на суму 3 000,00 грн. - в якості авансу за послуги за січень 2019 року згідно з рахунком від 28.12.2018 року № 49;

- за платіжним дорученням від 07.02.2019 року № 239 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за лютий 2019 року згідно з рахунком від 07.02.2018 року № 8;

- за платіжним дорученням від 26.03.2019 року № 253 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за березень 2019 року згідно з рахунком від 01.03.2019 року № 29;

- за платіжним дорученням від 03.05.2019 року № 279 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за травень 2019 року згідно з рахунком від 03.05.2019 року № 44;

- за платіжним дорученням від 03.05.2019 року № 282 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за квітень 2019 року згідно з рахунком від 30.04.2019 року № 38;

- за платіжним дорученням від 15.07.2019 року № 297 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за червень 2019 року згідно з рахунком від 03.06.2019 року № 52;

- за платіжним дорученням від 15.07.2019 року № 298 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за травень 2019 року згідно з рахунком від 03.05.2019 року № 46;

- за платіжним дорученням від 26.07.2019 року № 297 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за липень 2019 року згідно з рахунком від 03.07.2019 року № 62;

- за платіжним дорученням від 06.08.2019 року № 295 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за серпень 2019 року згідно з рахунком від 06.08.2019 року № 76;

- за платіжним дорученням від 02.09.2019 року № 306 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за вересень 2019 року згідно з рахунком від 02.09.2019 року № 92;

- за платіжним дорученням від 02.10.2019 року № 308 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за жовтень 2019 року згідно з рахунком від 02.10.2019 року № 103;

- за платіжним дорученням від 05.11.2019 року № 315 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за листопад 2019 року згідно з рахунком від 05.11.2019 року № 109;

- за платіжним дорученням від 04.12.2019 року № 318 на суму 3 000,00 грн. - за послуги за грудень 2019 року згідно з рахунком від 04.12.2019 року № 147;

- за платіжним дорученням від 17.01.2020 року № 322 на суму 4 200,00 грн. - за послуги за січень 2020 року згідно з рахунком від 17.01.2020 року № 02;

- за платіжним дорученням від 20.02.2020 року № 330 на суму 4 200,00 грн. - за послуги за лютий 2020 року згідно з рахунком від 20.02.2020 року № 07.

У той же час ні позивачем до матеріалів позовної заяви, ні відповідачем в установленому законом порядку не було долучено оригіналів чи належним чином засвідчених копій примірників виставлених Адвокатським бюро "Дятловська Груп" рахунків, на підставі яких здійснені відповідні оплати. Такі документи у матеріалах справи відсутні.

Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази наявності між сторонами договірних або зобов`язальних відносин, а також докази фактичного замовлення позивачем зазначених у вищенаведених платіжних дорученнях чи рахунках послуг та виконання Адвокатським бюро "Дятловська Груп" робіт/надання послуг на суми отриманих останнім від позивача грошових коштів у період з 28.12.2018 року по 20.02.2020 року.

Доказів протилежного станом на момент вирішення спору Адвокатським бюро "Дятловська Груп" суду надано не було.

Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що перераховані позивачем на рахунок Адвокатського бюро "Дятловська Груп" згідно з платіжними дорученнями від 28.12.2018 року № 221 на суму 3 000,00 грн., від 07.02.2019 року № 239 на суму 3 000,00 грн., від 26.03.2019 року № 253 на суму 3 000,00 грн., від 03.05.2019 року № 279 на суму 3 000,00 грн., від 03.03.2019 року № 282 на суму 3 000,00 грн., від 15.07.2019 року № 297 на суму 3 000,00 грн., від 15.07.2019 року № 298 на суму 3 000,00 грн., від 26.07.2019 року № 294 на суму 3 000,00 грн., від 06.08.2019 року № 295 на суму 3 000,00 грн., від 02.09.2019 року № 306 на суму 3 000,00 грн., від 02.10.2019 року № 308 на суму 3 000,00 грн., від 05.11.2019 року № 315 на суму 3 000,00 грн., від 04.12.2019 року № 318 на суму 3 000,00 грн., від 17.01.2020 року № 322 на суму 4 200,00 грн. та від 20.02.2020 року № 330 на суму 4 200,00 грн. грошові кошти на загальну суму 47 400,00 грн. за відсутності договірних відносин між сторонами та інших підстав для здійснення їх перерахунку, не можуть вважатися такими, що перебувають у відповідача на законних підставах.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач є особою, яка набула спірну суму грошових коштів без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, і, як наслідок, зобов`язана повернути позивачу це майно (кошти).

Зважаючи на викладене, а також враховуючи те, що відповідачем не було повернуто спірної суми грошових коштів у добровільному порядку, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" про стягнення з Адвокатського бюро "Дятловська Груп" безпідставно отриманих коштів у розмірі 47 400,00 грн., у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованих сум інфляційних втрат та 3 % річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтю 625 Цивільного кодексу України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, положення розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України).

Отже, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому, в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених коштів, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року в справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 року в справі № 14-16цс18.

Так, за прострочення виконання зобов`язання щодо повернення спірної суми грошових коштів, позивачем заявлено вимоги про стягнення з Адвокатського бюро "Дятловська Груп" 2 310,36 грн. 3 % річних та 3 749,40 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких, за твердженням позивача, здійснено за період з 28.12.2018 року по день звернення до суду з позовом у цій справі (конкретна дата не вказана).

Проте, суд зазначає, що до спірних правовідносин без укладення відповідного договору та погодження між сторонами конкретного строку виконання зобов`язань або повернення коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України застосуванню підлягають положення частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про повернення коштів на спірну суму, у тому числі станом на 28.12.2018 року.

Водночас долучений до матеріалів позовної заяви адресований відповідачу лист Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" від 05.03.2021 року № 05/03/21-2 не приймається судом як відповідна вимога у порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до змісту означеного листа позивачем було висловлено лише прохання про надання йому рахунків та актів виконаних робіт відповідно до сплачених сум, проте не заявлено вимоги про повернення наведених коштів.

Разом із тим, документально підтверджене волевиявлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" щодо пред`явлення відповідачу вимоги про повернення спірної суми безпідставно утримуваних відповідачем грошових коштів фактично було виражене у поданні до суду зазначеного позову з відповідними вимогами про стягнення з Адвокатського бюро "Дятловська Груп", зокрема, 47 400,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Таким чином, саме пред`явлення позову у даній справі є вимогою позивача про виконання зобов`язання з повернення коштів на спірну суму, строк виконання якого настав.

Отже, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних за вказаний Товариством з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" період задоволенню не підлягають за недоведеністю та необґрунтованістю підстав нарахування.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження сплати (повернення) спірної суми грошових коштів на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" до Адвокатського бюро "Дятловська Груп" про стягнення 53 459,76 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Адвокатського бюро "Дятловська Груп" (03179, місто Київ, вулиця Ірпінська, будинок 69-Б, квартира 59; код ЄДРПОУ 42158710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дакота Агро Інвестментс" (03142, місто Київ, провулок Приладний, будинок 10, офіс 207; код ЄДРПОУ 39956790) 47 400 (сорок сім тисяч чотириста) грн. 00 грн. безпідставно отриманих коштів та 2 012 (дві тисячі дванадцять) грн. 69 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 27.07.2021 року.

Суддя В.С. Ломака