Рішення № 98583381, 15.07.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.07.2021Справа № 910/13356/17

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест"

про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

від прокуратури: Колодчина Р.В.;

від позивача: Пилипчук І.І.;

від відповідача-1: Онищенко Т.О.;

від відповідача-2: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 3 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" про:

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 264, 70 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", посвідченого 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8370;

-визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення (літ. А) площею 264, 70 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест", посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 823;

-зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 507 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:077:0108), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Позовна заява обґрунтовується тим, що: 1) під час процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 42015100030000066 від 28.04.2015, відкритому за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом використання завідомо підробленого документу, встановлено, що на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у цивільній справі № 2-366/08 за позовом Товариства з обмеженою відпвідальністю "Преско-В" до Коркішка Б. Л. про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, державним реєстратором Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" Коломієць О.Г. 07.07.2011 прийнято рішення про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відпвідальністю "Преско-В" права власності на спірне нерухоме майно, тоді як відповідно до листа Гребінківського районного суду Полтавської області від 05.03.2015 № 411/15-вих., справа № 2-366/08 розглядалася за позовом ОСОБА_1 до Рудківської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок, земельні ділянки та грошові вклади (рішення від 09.09.2008), у зв`язку з чим відсутня підстава для державної реєстрації за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" права власності на спірний об`єкт; 2) спірний об`єкт нерухомості, на який зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В", є самочинним, оскільки: Київська міська рада не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та іншим особам, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками та надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт по вул. Лісківській, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києві, не видавалися та не реєструвалися, за вказаною адресою не приймалися в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася; 3) таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" самовільно зайняло спірну земельну ділянку і набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості незаконно та не мало права його відчужувати; 4) строк позовної давності пропущено з поважних причин і підлягає поновленню, позаяк Київська міська рада не була стороною у цивільній справі № 2-366/08 та про виявлені порушення позивачу стало відомо у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42015100030000066 від 28.04.2015 за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 залишено без розгляду у справі № 910/13356/17 позовну вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення площею 264,70 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", посвідченого 29.12.2011 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8370.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2018, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22.02.2018, залишено в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.10.2017 щодо залишення без розгляду у справі № 910/13356/17 позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 у справі № 910/13356/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019, в задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.10.2020, рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 у справі № 910/13356/17 скасовано. Справу № 910/13356/17 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020, справу № 910/13356/17 передано на розгляд судді Алєєвій І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 розгляд справи № 910/13356/17 призначено за правилами загального позовного провадження на 14.12.2020.

09.12.2020 до Господарського суду міста Києва від прокуратури надійшли пояснення по справі. У поданих поясненнях зазначено, що за умов відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" права власності на нежитлову будівлю ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В", ані інші особи, яким це право власності було передано, не могли розпоряджатися спірним майном, зокрема шляхом продажу третім особам. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/14328/17 (за участю тих самих сторін), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019, встановлено факт, що має істотне значення та не підлягає повторному доказуванню під час вирішення цього спору, а саме відсутність прийняття рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-366/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" до ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, на підставі якого 07.07.2011 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" право власності на спірне нерухоме майно. Київська міська рада не приймала рішень про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Преско-В" або іншим особам земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:077:0108, розташованої по вул. Лісківській, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києва, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою, не видавалися та не реєструвалися, в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти не приймалися, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася. Відсутність у матеріалах справи доказів належного оформлення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" речового права на спірну земельну ділянку, доказів отримання ним відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту може свідчити про те, що спірна нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва. Київська міська рада свої функції власника щодо спірної земельної ділянки ігнорувала та вчасно не виявила факту незаконної реєстрації права власності на самочинно збудоване нерухоме, що у подальшому внаслідок неодноразового його відчуження призвело до незаконного заволодіння спірною земельною ділянкою комунальної власності на якій вказане майно розташовано, чим порушено права та охоронювані інтереси держави в особі територіальної громади міста Києва. Київська міська рада, будучи обізнаною з 2015 року про незаконне використання спірної земельної ділянки територіальної громади міста Києва під розміщення самочинно збудованого майна, заходів щодо поновлення порушених інтересів держави не вживала. Позовна заява прокурора на захист державних інтересів була подана до суду у серпні 2017 року, тобто через два роки після того, як Київській міській раді було відомо про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки відповідачем. За твердженням прокуратури, вказане свідчить про неналежне здійснення Київською міською радою своїх повноважень по захисту державних інтересів.

14.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відпвідача-1 надійшли пояснення по суті спору. У поданих поясненнях відповідач-1 зазначає, що прокурором та позивачем не доведено факту підроблення чи не існування рішень Гребінківського районного суду Полтавської області у справі № 2-366/08. Доводи прокурора та позивача щодо повернення спірної земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки така земельна ділянка не є сформованою та зареєстрованою у Державному земельному кадастрі, а тому така земельна ділянка не може бути повернута позивачу, оскільки відсутні чіткі характеристики і межі такої ділянки. Прокурором не доведено підстав для звернення із позовом в рамках даної справи у відповідності до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Разом з поясненнями по суті спору представником відповідача-1 були подані до суду клопотання про витребування вільних зразків підпису судді Радзівона Олексія Івановича та гербової печатки Гребінківського районного суду Полтавської області, клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі, розгляд справи призначено на 25.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 задоволено самовідвід судді Алєєвої І.В. від розгляду справи № 910/13356/17. Матеріали справи № 910/13356/17 передано уповноваженій особі для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу № 910/13356/17 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 прийнято справу № 910/13356/17 до провадження, підготовче засідання призначено на 18.03.2021.

17.03.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 18.03.2021 розгляд справи відкладено на 08.04.2021.

07.04.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.04.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотань відповідача-1 про витребування вільних зразків підпису судді Радзівона Олексія Івановича та гербової печатки Гребінківського районного суду Полтавської області, про витребування доказів, про призначення судової експертизи з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

У судовому засіданні 08.04.2021 закрито підтовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.05.2021.

У судовому засіданні 13.05.2021 представником відповідача-1 подано клопотання про зупинення провадження у справі на час проведення комплексної судової експертизи, яка проводиться в рамках справи № 910/14328/17 до отримання висновку судового експерта за результатом проведення такої експертизи.

У судовому засіданні 13.05.2021 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі з огляду на необґрунтованість та безпідставність доводів відповідача-1.

У судовому засіданні 13.05.2021 розгляд справи відкладено на 03.06.2021.

Розгляд справи у судовому засіданні 03.06.2021 відкладено на 24.06.2021.

У судовому засіданні 24.06.2021 розгляд справи відкладено на 15.07.2021.

У судовому засіданні 15.07.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з позовною заявою в даній справі, прокурор посилався на положення ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Аналіз змісту ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадку, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Правомочності власника землі на території міста Києва від імені територіальної громади здійснює Київська міська рада, яка відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства, приймає рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

Зі змісту вищенаведених приписів вбачається, що Київська міська рада є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Разом із тим судом встановлено, що Київська міська рада, будучи обізнаною з 2015 року про незаконне використання спірної земельної ділянки територіальної громади міста Києва під розміщення самочинно збудованого майна, заходів щодо поновлення порушених інтересів держави не вживала. Позовна заява прокурора на захист державних інтересів була подана до суду у серпні 2017 року, тобто через два роки після того, як Київській міській раді було відомо про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки відповідачем.

Крім того, у матеріалах справи наявна копія адресованого Київській міській раді листа, яким позивача в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено про підготовку позовної заяви у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради з даним позовом у порядку ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-366/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" до ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна державний реєстратор Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна" прийняв рішення від 07.07.2011 про державну реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 264,70 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Лісківська, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києва.

29.12.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого нежитлову будівлю торгівельного призначення площею 264,70 кв.м, що розташована на земельній ділянці площею 506,76 кв.м., кадастровий номер 8000000000:62:077:0108, за адресою: м. Київ, вул. Лісківська, 9-б/22, і належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали цього ж суду від 10.11.2010, було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" за ціною 108 810,00 грн.

25.07.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого спірне нерухоме майно було відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест".

Пунктами 1.3, 1.4 Договору купівлі-продажу від 25.07.2015 передбачено, що відчужуваний об`єкт нерухомого майна по вул. Лісківській 9-б/22 в м. Києві, належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на підставі Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С. П. та зареєстрованого за № 8370, та відповідно до ст. 3 Закону України № 1952 право власності продавця на вказане вище нерухоме майно зареєстровано державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві Малишевим М. С. 14.03.2013, номер запису про право власності 404516, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно і реєстрацію права власності, виданого 21.03.2013, індексний номер витягу: 1454369. Нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці загальною площею 506,76 кв.м., кадастровий номер 8000000000:62:077:0108.

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" на спірний об`єкт підтверджується інформаційною довідкою від 14.07.2017 № 91969013 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Листом голови Гребінківського районного суду Полтавської області повідомлено прокурора, що справа № 2-366/08 розглядалася Гребінківським районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_1 до Рудківської сільської ради та ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування на майно (рішення від 09.09.2008), а не за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" до ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на майно.

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, судові рішення в цивільній справі № 2-366/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" до ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, не обліковуються.

Київською місцевою прокуратурою № 3 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато кримінальне провадження № 42015100030000066 від 28.04.2015 за ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України за фактом використання завідомо підробленого документу.

Прокурор зазначає, що підстава для державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" відсутня.

Крім того, спірний об`єкт нерухомості, на який зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В", є самочинним, оскільки рішення про передачу земельної ділянки по вул. Лісківська, 9б/22 (код ділянки 8000000000:62:077:0108) у Деснянському районі м. Києва Товариству з обмеженою відповідальністю "Преско-В" та іншим особам Київською міською радою не приймалися, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками, не реєструвались; документи, які надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт у Деснянському районі м. Києві по вул. Лісківська, 9б/22 не видавались та не реєструвались, в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти не приймались; проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалась та до містобудівного кадастру не вносилась.

Таким чином, за твердженням прокурора, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" набуло право власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості незаконно та не мало права його відчужувати. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В" самовільно зайняло земельну ділянку по АДРЕСА_1 , що і стало підставою для звернення до суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час державної реєстрації права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" на спірний об`єкт) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація це не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній до 28.11.2019) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019 у справі № 910/14328/17 (за участю тих самих сторін), залишеною без змін постановою Верховного Суду від 06.11.2019, встановлено факт, що має істотне значення та не підлягає повторному доказуванню під час вирішення цього спору, а саме відсутність прийняття рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-366/08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" до ОСОБА_3 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об`єкти нерухомого майна, на підставі якого 07.07.2011 було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" право власності на спірне нерухоме майно.

За умов відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" права власності на нежитлову будівлю ані Товариство з обмеженою відповідальністю "Преско-В", ані інші особи, яким це право власності було передано, не могли розпоряджатися спірним майном, зокрема шляхом продажу третім особам (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 910/15993/16 та від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17 зі спорів, що виникли з подібних правовідносин за участю тих самих сторін).

Викладене, у свою чергу, не виключає наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 25.07.2015, укладеного за результатами державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (як первісним набувачем) на спірний об`єкт на підставі неіснуючого судового рішення та подальшого відчуження спірного майна за Договором купівлі-продажу від 29.12.2011 з порушенням вимог статті 658 Цивільного кодексу України.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення (літ. А) площею 264,70 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авалон Комерц Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аурум Інвест», посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 823 - підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Частиною 1 ст. 375 Цивільного кодексу України передбачено, що лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що Київська міська рада не приймала рішень про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Преско-В" або іншим особам земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:62:077:0108, розташованої по вул. Лісківській, 9-б/22 у Деснянському районі м. Києва, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками і надають право на виконання підготовчих та будівельних робіт за вказаною адресою, не видавалися та не реєструвалися, в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти не приймалися, проектна документація на проведення будівельних робіт не погоджувалася та до містобудівного кадастру не вносилася.

Відсутність у матеріалах справи доказів належного оформлення за Товариством з обмеженою відповідальністю "Преско-В" речового права на спірну земельну ділянку, доказів отримання ним відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту свідчить про те, що спірна нежитлова будівля є об`єктом самочинного будівництва.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" використовує спірну земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів для експлуатації самочинно збудованого нерухомого майна, чим порушує права територіальної громади міста Києва, а тому саме вказане товариство має виступати відповідачем за позовною вимогою про повернення земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам від фактичних користувачів ними, тоді як викладені вище обставини недійсності Договору купівлі-продажу від 25.07.2015 як укладеного з порушенням вимог ст. 658 Цивільного кодексу України, свідчать про те, що саме Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" на цей час самовільно займає спірну земельну ділянку.

Враховуючи викладене вище, матеріалами справи підтверджується факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки, оскільки на підставі Договору купівлі-продажу від 25.07.2015 її користувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест", яке не є правомірним набувачем та самовільно зайняло земельну ділянку, у зв`язку з чим вимога прокурора про зобов`язання саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" привести спірну земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд є обгрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).

При цьому, суд звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стосовно підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає таке.

У спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи теж заявити про застосування до цих вимог позовної давності. Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (наведену правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

З метою розмежування позовної вимоги про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 25.07.2015, до якої за загальним правилом можуть застосовуватися наслідки спливу позовної давності, та позовної вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку з її приведенням у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, яка (вимога) за своєю процесуально-правовою природою є негаторним позовом, суд зазначає таке.

Ураховуючи положення ст. 391 Цивільного кодексу України і ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, слід зазначити, що допоки держава або відповідна територіальна громада є власником земельної ділянки, вона (в особі відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування) не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цією земельною ділянкою, зокрема шляхом знесення самочинно збудованих на ній будинків, будівель і споруд. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення громадян з неправомірно займаних жилих приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника) (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 910/551/18, від 17.04.2018 у справі № 924/623/16).

Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення (наведену правову позицію викладено у пункті 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).

Крім того, судом встановлено, що Київська міська рада, будучи обізнаною з 2015 року про незаконне використання спірної земельної ділянки територіальної громади міста Києва під розміщення самочинно збудованого майна, заходів щодо поновлення порушених інтересів держави не вживала. Позовна заява прокурора на захист державних інтересів була подана до суду у серпні 2017 року, тобто через два роки після того, як Київській міській раді було відомо про порушення вимог земельного законодавства при використанні спірної земельної ділянки відповідачем.

Таким чином, прокурором не було пропущено трирічний строк позовної давності.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В", Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" про визнання недійсним договорів купівлі-продажу та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2.Визнати недійсним Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, а саме: нежитлової будівлі торгівельного призначення (літ. А) площею 264,70 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авалон Комерц Груп» (02230, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 2, ідентифікаційний код 37985840) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аурум Інвест» (02166, місто Київ, вулиця Космонавта Волкова, будинок 2-А, ідентифікаційний код 32732570), посвідченого 25.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською I.A. та зареєстрований в реєстрі за № 823.

3.Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Аурум Інвест» (02166, місто Київ, вулиця Космонавта Волкова, будинок 2-А, ідентифікаційний код 32732570) повернути Київській міській раді (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) земельну ділянку площею 507 кв.м. по вул. Лісківській, 9б/22 у Деснянському районі м. Києва (код ділянки 62:077:0108), привівши земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" (02230, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 2, ідентифікаційний код 37985840) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. судового збору.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" (02166, місто Київ, вулиця Космонавта Волкова, будинок 2-А, ідентифікаційний код 32732570) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9, ідентифікаційний код 02910019) 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.07.2021

Суддя С. В. Стасюк