Рішення № 98583245, 19.05.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/79/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2021 Справа № 908/1380/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 908/1380/21

за позовною заявою: акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6

до відповідача: державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)”, 70441, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Біленьке, вул. Запорізька, буд. 32

про стягнення 32 527,95 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

14.05.21 до господарського суду Запорізької області від акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі АТ “НАК “Нафтогаз України”) надійшла позовна заява від 30.04.21 № 39/5-3392-21 про стягнення з державного підприємства “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (далі ДП “Підприємство ДКВС України ( № 99)” 32 527,95 грн. заборгованості за договором постачання природного газу від 24.10.17 № 6310/1718-ТЕ-13, з якої: 8484,17 грн. пеня, 8 770,13 грн. 3 % річних та 15 273,65 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання природного газу від 24.10.17 № 6310/1718-ТЕ-13 щодо оплати природного газу переданого позивачем відповідачу у березні 2018 року. З підстав здійснення відповідачем несвоєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ у березні 2018 р. позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8484,17 грн. пені, 8 770,13 грн. 3 % річних та 15 273,65 грн. інфляційних втрат.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1380/21 між суддями, 14.05.21 вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 19.05.21 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1380/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи. Крім того, вказаною ухвалою, судом визначено відповідачу строк для подання до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін та відзиву на позов, із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно із наявними у матеріалах цієї справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, представником позивача копію ухвали від 19.05.21 про відкриття провадження у справі № 908/1380/21 отримано 24.05.21, а представником відповідача копію вказаної вище ухвали отримано 27.05.21.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України закріплено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Як встановлено судом, відповідач та позивач належним чином повідомлені про розгляд цієї справи.

Відповідач своїм правом надати відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не скористався.

Частиною 9 ст. 165 ГПК України закріплено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.17 між публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Постачальник) та державним підприємством “Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№99)” (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 6310/1718-ТЕ-13 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1., п. 1.3., п. 1.4) Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” на митну територію України.

Додатковою угодою № 1 від 15.01.18 сторонами внесено зміни до пунктів 3.4, 6.1, 8.2, 8.3 та підпункту 4) пункту 11.3 договору.

Умовами п. 3.7. договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Відповідно до п. 3.10 договору, що Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання Постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці.

Згідно із п. 5.1. договору, ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюються Положенням.

Ціна за 1000 куб.м газу становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 5930,50 грн. (п.5.2 договору).

Пунктом 6.1. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.18) визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписан6ня споживачами будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Згідно із п. 12.1. договору, він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.17 до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов договору, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” поставив відповідачу природний газ у січні 2018 р. на загальну суму 157 890,97 грн., у лютому 2018 р. – на загальну суму 151 005,78 грн. та у березні 2018 р. на загальну суму 148 117,67 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами без зауважень та заперечень (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Постановою Кабінету Міністрів України № 226 від 06.03.19 “Деякі питання акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (яка набрала чинності 20.03.19) постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, а також викласти Статут ПАТ “НАК “Нафтогаз України” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. № 1044 в редакції, що додається.

Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням (реорганізацією) (ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства»). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно із унікальним ідентифікаційним номером юридичної особи 20077720 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на час звернення до суду із позовною заявою по цій справі, найменуванням юридичної особи є акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”.

Викладене вище свідчить, що у зв`язку із зміною найменування ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на АТ “НАК “Нафтогаз України” було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи з кодом ЄДРПОУ 20077720 та внесено відповідні зміни до ЄДР.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за переданий природний газ здійснив несвоєчасно, чим порушив умови господарського зобов`язання, а саме п. 6.1. договору.

На підтвердження викладеного позивачем до позовної заяви додано бухгалтерські документи, з яких слідує, що відповідачем сплачено за природний газ по договору № 6310/1718-ТЕ-13 від 24.10.17 за березень 2018 р.: 16.04.18 суму 28 117,67 грн., 07.05.18 суму 10 000,00 грн., 21.12.20 суму 110 000 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 8484,17 грн. пені, 8 770,13 грн. 3 % річних та 15 273,65 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір по цій справі по суті спору суд виходив з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис закріплено частинами 1, 7 ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори, які в силу ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Статтею 712 ЦК України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2).

Згідно з частинами 1 і 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору, сторонами у справі не надано.

Умовами абз. 2 п. 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачеві у період з січня по березень 2018 р. природний газ на загальну суму 457 014,42 грн. (з урахуванням ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання передачі-природного газу від 31.01.18, від 28.02.18, від 31.03.18.

09.12.20 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за вих. № 39/8-3541 від 30.11.20 про сплату заборгованості за договором від 24.10.27 № 6310/1718-ТЕ-13, а саме 110 000 грн. основного боргу, 8484,17 грн. пені, 8 499,64 грн. 3 % річних та 13 665,99 грн. інфляційних.

Як свідчать наявні у справі докази, відповідач оплату вартості отриманого природного газу у березні 2018 р. здійснив з порушення строку визначеного у договорі, а саме: сплатив позивачу 16.04.18 суму 28 117,67 грн., 07.05.18 - 10 000,00 грн. та 21.12.20 - 110 000 грн.

За прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати поставленого газу позивачем нарахована пеня у розмірі 8 484,17 грн. за загальний період з 26.04.18 по 25.10.18, 3% річних в розмірі 8 770,13 грн. за загальний період з 26.04.18 по 20.12.20, інфляційні втрати в розмірі 15 273,65 грн. за загальний період з травня 2018 р. по листопад 2020 р. (детальний розрахунок вказаних нарахувань доданий до позовної заяви).

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу у березні 2018 року матеріалами справи доведено.

Приписами ст. 611 ЦК України закріплено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням ч. 3 ст. 549 ЦК України, це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 ГК України.

Крім того, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 ГК України, яким передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.

Пунктом 7.2 (в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.01.18) договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 Договору, він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Перевіривши за допомогою комп`ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних та періоди їх нарахування, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно.

Як наслідок, судом визнано правомірними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 8484,17 грн. пені за загальний період з 26.04.18 по 25.10.18, 8 770,13 грн. 3% річних за загальний період з 26.04.18 по 20.12.20 та 15 273,65 грн. інфляційних втрат за загальний період з травня 2018 року по листопад 2020 року.

У зв`язку із чим, позовні вимоги АТ “НАК “Нафтогаз України” до ДП “Підприємство ДКВС України ( № 99)” задоволено у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2270 грн. покладається на відповідача.

Інші судові витрати учасниками справи не заявлені, у зв`язку із чим такий розподіл судом не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з державного підприємства “Підприємство Державної кримінально виконавчої служби України (№ 99)” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Біленьке, вул. Запорізька, 32, код ЄДРПОУ 08680106) на користь акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) – 8 484 (вісім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 17 коп. пені, 8 770 (вісім тисяч сімсот сімдесят) грн. 13 коп. 3 % річних, 15 273 (п`ятнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 65 коп. інфляційних втрат та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.

Рішення підписано без його проголошення на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України.

Повне рішення складено 26.07.2021.

Суддя В.Л. Корсун