Рішення № 98583237, 13.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/57/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2021 Справа № 908/845/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Дочірнього підприємства “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” (67822 Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, буд. 2/8 А, цокольний поверх, приміщення № 1, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35898861)

до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964)

про стягнення суми

представники сторін

від позивача: Єлгін І.О., директор, наказ № 1 від 06.06.2008

від відповідача: Нинюк Л.О., дов. № 2803 від 02.09.2019

СУТЬ СПОРУ:

Дочірнє підприємство “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” звернулось до суду з позовом через систему “Електронний суд” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” 1 950 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором № 75/111-20/11-121-01-20-09373 від 12.05.2020, 90 312 грн. 23 коп. пені, 23 448 грн. 93 коп. 3 % річних, 82 361 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 позовні матеріали № 908/845/21 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/845/21, присвоєно справі номер провадження 27/57/21підготовче засідання призначено на 27.04.2021.

Справа № 908/845/21 розглядається за правилами загального позовного провадження.

12.04.2021 Дочірнє підприємство “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” звернулося до Господарського суду Запорізької області із клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.04.2021 клопотання Дочірнього підприємства “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Господарському суду Одеської області доручено забезпечити проведення відеоконференції 27.04.2021 р. о 12 год. 20 хв. у приміщенні суду за адресою: 65119, Одеська область, м. Одеса, проспект Шевченка, 29.

Представник відповідача надав до суду письмовий відзив № 28-29/3790 від 21.04.2021 (вх. № 8379/08-08/21 від 22.04.2021), відповідно до якого повідомив суд, що на теперішній час позивачем сплачено в рахунок основного орну грошові кошти у розмірі 1 000 000 грн. 00 коп., тому вважає в цій частині провадження у справі необхідно закрити, у зв`язку з відсутністю предмету спору. Проти стягнення пені заперечує в повному обсязі, також вважає, що позивачем безпідставно та необґрунтовано нарахована 3% річних та втрати від інфляції, просить суд відмовити позивачу у задоволені позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.04.2021, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 26.05.2021, постановлено проводити підготовче засідання в режимі відеоконференцзвязку , забезпечити проведення якої доручено Господарському суду Одеської області.

05.05.2021 до суду від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (вх. № 9061/08-08/21) надійшла заява № 28-23/10433 від 29.04.2021 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів системи для відеоконференції - комплекс технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.

Ухвалою суду від 07.05.2021 заяву Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn” задоволено.

Представник позивача звернувся до суду з заявою (вх. № 19.05.2021 р. від 19.05.2021), в порядку ст. 46 ГПК України, просить суд, у зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми заборгованості, зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 950 000 грн. 00 коп. основного боргу за договором № 75/111-20/11-121-01-20-09373 від 12.05.2020, 90 312 грн. 23 коп. пені, 23 421 грн. 64 коп. 3 % річних, 82 361 грн. 34 коп. інфляційних нарахувань.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач надав суду відповідь на відзив вих. № 14/05-21 від 14.05.2021 (вх. № 10161/08-08-21 від 19.05.2021), відповідно до якої вказав, що відповідач не подав жодного аргументу із посиланням на чинне законодавство щодо наявності правових підстав для звільнення відповідача від сплати 3 % річних та втрат від інфляції та просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу, 3 % річних, втрат від інфляції та пені, в розмірі визначеній в заяві про зменшення позовних вимог.

Ухвалою від 26.05.2021, на підставі ст. 177 ч.3 ГПК України строк підготовчого провадження продовжено до 05.07.2021, підготовче засідання відкладено на 25.06.2021 проводити підготовче засідання ухвалено в режимі відеоконференцзвязку, забезпечити проведення якої доручено Господарському суду Одеської області.

08.06.2021 на адресу суду надійшла заява від Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2021 клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 09.06.2021 суддя Горохов І.С. задовольнив клопотання відповідача, призначив проведення судового засідання по справі № 908/845/21 на 25.06.2021 о 12 год. 00 хв. в режимі відео конференції. Забезпечення проведення відеоконференцій поза межами суду з використанням власних технічних засобів доручено Державному підприємству “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”.

Від відповідача надійшли письмові заперечення № 28-23/15145 від 22.06.2021 (вх. № 13015/08-08/21 від 25.06.2021), відповідно до яких відповідач просив суд закрити провадження у справі в частині сплати суми боргу та зазначив, що підстави для стягнення суми пені відсутні та просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25.06.2021 на підставі ст. 185 ГПК України підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 13.07.2021.

У судовому засіданні 13.07.2021 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 13.07.2021 відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Акорд”.

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 13.07.2021 підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача 13.07.2021 заперечив проти позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяві та письмових запереченнях.

В засіданні суду 13.07.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 13.07.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів – ст. 218 ГПК України.

Судові дебати – частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (Замовник) та Дочірним підприємством “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” (Виконавець) укладено Договір № 75/111-20/11-121-01-20-093-73 від 21.05.2020 (Договір) (Постачальником підписаний 18.12.2019, Покупцем підписаний 17.12.2019).

Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе надання послуг: «Код ДК 021:2015 - 50340000-0 Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (послуга: «Капіталний ремонт систем телевізійних спеціальних СТС»)».

Додатком № 1 до Додаткової угоди № 1, послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (послуга: «Капітальний ремонт систем телевізійних спеціальних СТС») надаються Виконавцем Замовнику в 2 (два) етапи:

(перший) етап - капітальний ремонт системи телевізійної спеціальної СТС-70ВС (зав. № 001, інв. № 30503). Строк надання послуг: червень-липень 2020 року. Сума без ПДВ: 809 237 грн. 50 коп. Звітна та фінансова документація: технічний акт та акт здачі-приймання наданих послуг;

(другий) етап - капітальний ремонт системи телевізійної спеціальної СТС-71/з (зав. № 05406, інв. № 18035). Строк надання послуг: серпень-листопад 2020 року. Сума без ПДВ: 815 762 грн. 50 коп. Звітна та фінансова документація: технічний акт та акт здачі-приймання наданих послуг.

Відповідно пункту 4.7 Договору, передача обладнання в ремонт та із ремонту оформляється двосторонніми «Актами прийому-передачі обладнання в ремонт» і «Актами прийому-передачі обладнання з ремонту» відповідно, підписаним уповноваженими особами Замовника і Виконавця.

Пунктом 5.2.2 Договору визначено, що Виконавець зобов`язується вчасно здати Замовнику надані послуги за актом здачі-приймання наданих послуг.

Згідно п. 5.3 Договору Замовник зобов`язується: своєчасно прийняти послуги, надані Позивачем (Виконавцем) згідно з умовами Договору, оглянути їх і, в разі виявлення будь-яких недоліків, негайно заявити про них Виконавцю; прийняти надані послуги за актом здачі-приймання наданих послуг; здійснювати оплату наданих послуг згідно з умовами Договору.

01.06.2020 Актом № 38 прийому-передачі в ремонт систем телевізійних СТС-70ВС та СТС- 71-3 відповідно до Договору про надання послуг, Замовник передав, а Виконавець прийняв обладнання систем телевізійних спеціальних СТС-70ВС та СТС-71-3 в наступному складі: Блок телевізійної системи БТС-70ВС, інв. № 30503; Камера телевізійна КТ-70В, інв. № 30503; Кабель телевізійний К-СК73А, інв. № 18035; Пристрій наведення УН-71-02, інв. № 18035; Камера телевізійна 070-3030, інв. № 18035.

Зазначене вище обладнання було передано Замовником Виконавцю в несправному стані з метою проведення Виконавцем капітального ремонту.

Актом № 46 прийому-передачі демонтованих ЗІП після ремонту системи телевізійної спеціальної СТС - 70ВС інв. № 30503, від 24 липня 2020 року відповідно до Договору Виконавець передав, а Замовник прийняв комплектуючі та вузли, демонтовані під час виконання капітального ремонту системи телевізійної спеціальної СТС - 70ВС.

Перелік демонтованих ЗІП: Об`єктив ОП-70В у кількості 1 штука; Відікон ЛИ-501-1 у кількості 1 штука; Фокусуюча система ФС-18В-70Е-03 у кількості 1 штука; Синхрогенератор ГС-70В у кількості 1 штука; Кросплата К-70В у кількості 1 штука; Блок живлення освітлювачів №8-100 у кількості 1 штука; Захисне скло освітлювачів К208 у кількості 2 штуки; Захисне скло телекамери К208 у кількості 1 штука; Комплект ущільнювальних кілець ИТЦЯ.305323 у кількості 16 штук.

2407.2020 Актом № 47 прийому-передачі із ремонту системи телевізійної спеціальної СТС - 70ВС інв. № 30503 відповідно до Договору Виконавець передав, а Замовник прийняв обладнання системи телевізійної спеціальної СТС - 70ВС інв. № 30503 в наступному складі: Блок телевізійної системи БТС-70ВС, інв. № 30503; Камера телевізійна КТ-70В, інв. № 30503.

Вищезазначене обладнання було передано Виконавцем Замовнику в робочому стані після проведення капітального ремонту. Претензій під час передачі вказаного обладнання сторони один до одного не мали.

Відповідно Технічного акту приймання виконаних робіт з капітального ремонту системи телевізійної спеціальної СТС-70ВС, зав. № 001, інв. № 30503 від 27 липня 2020 року, комісія Замовника та Виконавця затвердили, що капітальний ремонт системи телевізійної спеціальної СТС-70ВС, зав. № 001, інв. № 30503 проведено в необхідних об`ємах та згідно з технічним завданням на виконання ремонту.

Актом № 1 здачі-приймання наданих послуг до Договору за темою: «Код ДК 021:2015 - 50340000-0 Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (послуга: «Капітальний ремонт систем телевізійних спеціальних СТС»)» від 28.07.2020 Замовник та Виконавець затвердили, що надані Виконавцем Замовнику послуги відповідають умовам Договору і належним чином оформлені (стислий перелік наданих послуг: капітальний ремонт системи телевізійної спеціальної СТС-70ВС (зав. № 001, інв. № 30503). Вартість наданих послуг по акту становить 809 237 грн. 50 коп, крім того ПДВ 20% 161 847 грн. 50 коп. Всього до перерахування по даному акту: 971 085 грн. 00 коп. з ПДВ 20%.

На виконання п. 4.2. Договору Виконавцем була зареєстрована в ЄРПН податкова накладна № 1 на суму 971 085 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 20% 161 847 грн. 50 коп. (сто шістдесят одна тисяча вісімсот сорок сім гривень 50 копійок).

30.10.2020 Актом № 63 прийому-передачі із ремонту системи телевізійної спеціальної СТС- 71/з інв. № 18035 відповідно Виконавець передав, а Замовник прийняв обладнання системи телевізійної спеціальної СТС-71/з інв. № 18035 в наступному складі: Кабель телевізійний К-СК73А, інв. № 18035; Пристрій наведення УН-71-02, інв. № 18035; Камера телевізійна 070-3030, інв. № 18035.

Вищезазначене обладнання було передано позивачем відповідачу в робочому стані після проведення капітального ремонту. Претензій під час передачі вказаного обладнання сторони один до одного не мали.

Актом № 64 прийому-передачі демонтованих ЗІП після ремонту системи телевізійної спеціальної СТС - 71/з інв. № 18035, від 30.10.2020 відповідно до Договору Виконавець передав, а Замовник прийняв комплектуючі та вузли, демонтовані під час виконання капітального ремонту системи телевізійної спеціальної СТС - 71/з.

Перелік демонтованих ЗІП: Об`єктив ОП-70В/02-01 у кількості 1 штука; Відікон ЛИ-501-1 у кількості 1 штука; Фокусуюча система ФС-18В-70Е-01 у кількості 1 штука; Синхрогенератор ГС-70В у кількості 1 штука; Плата датчика ПД-71 у кількості 1 штука; Двигун з редуктором А-мах26 (GР32С) у кількості 2 штуки; Захисне скло освітлювачів К208 у кількості 2 штуки; Захисне скло телекамери К208 у кількості 1 штука; Комплект ущільнювальних кілець ИТЦЯ.305323 у кількості 16 штук.

Відповідно Технічного акту приймання виконаних робіт з капітального ремонту системи телевізійної спеціальної СТС-71/з, зав. № 05406, інв. № 18035 від 02 листопада 2020 року, комісія відповідача та позивача затвердили, що капітальний ремонт системи телевізійної спеціальної СТС- 71/з, зав. № 05406. інв. № 18035 проведено в необхідних об`ємах і згідно з технічним завданням на виконання робіт.

Також Актом № 2 здачі-приймання наданих послуг до Договору за темою: «Код ДК 021:2015 - 50340000-0 Послуги з ремонту і технічного обслуговування аудіовізуального та оптичного обладнання (послуга: «Капітальний ремонт систем телевізійних спеціальних СТС»)» від 02 листопада 2020 року Відповідач (Замовник) та Позивач (Виконавець) затвердили, що надані Виконавцем Замовнику послуги відповідають умовам Договору і належним чином оформлені. Вартість наданих послуг по акту становить 815 762 грн. 50 коп., крім того ПДВ 20% 163 152 грн. 50 коп. Всього до перерахування по даному акту: 978 915 грн. 00 коп. з ПДВ 20%.

Отже, як вбачається з матеріалів справи зі сторони Виконавця зобов`язання за Договором виконані якісно та своєчасно.

Відповідно пункту 2.2. розділу 2 Договору, оплата наданих послуг за Договором здійснюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата Замовником частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач не виконав у повному обсязі умови Договору в частині оплати отриманих послуг.

Позивач на адресу відповідача направляв претензію № 14/12-20 від 14.12.2020 з вимогою оплатити борг.

У відповіді № 28-23/1405 від 20.01.2021 на претензію, відповідач зазначив, що платіж за Договором своєчасно заявлений до резерву платежів, однак розрахунки здійснюються не своєчасно та не в повному обсязі.

На час звернення позивача до суду з даним позовом докази оплати відповідачем суми боргу за Договором відсутні.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, згідно ч. 1 статті 627 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК).

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Виходячи зі змісту Договору поставки, зокрема, пункту 2.2 Договору, порядок розрахунків за договором передбачає здійснення оплати протягом 45 днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманих послуг за Договором.

За умовами п. 5.3.3 Договору, Замовник зобов`язується здійснювати оплату наданих послуг згідно з умовами цього договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманих послуг в повному обсязі не здійснена. Заборгованість в розмірі 950 000 грн. 00 коп. є не сплаченою.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати отриманих послуг, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу в сумі 950000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду справи відповідач доказів оплати послуг в повному обсязі суду не надав.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Як передбачено частиною 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 950000 грн. 00 коп. основного боргу.

За прострочення оплати наданих послуг позивач нарахував за загальний період включаючи два етапи з 12.09.2020 по 25.03.2021 суму 3 % річних в розмірі 23421 грн. 64 коп. та 82361 грн. 34 коп. інфляційних витрат.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.

На практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Суд звертає увагу на наступне: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Судом перевірений розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за допомогою інформаційної системи “Законодавство” та встановлено, що позивачем вірно здійснено розрахунки, в зв`язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за загальний період з 12.09.2020 по 25.03.2021 сума 3 % річних в розмірі 23421 грн. 64 коп. та 82361 грн. 34 коп. інфляційних витрат.

Позивачем також було заявлено до стягнення сума пені в розмірі 90312 грн. 23 коп.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умови Договору містять пункт 7.2 щодо відповідальності за невиконання зобов`язань у вигляді неустойки саме для Виконавця.

Враховуючи, що сторонами у Договорі не передбачено відповідальність саме Замовника за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді неустойки/пені, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно абзацу 1 пункту 2.2. розділу 2 Договору, оплата наданих послуг за Договором здійнюється за фактично наданий обсяг послуг протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача (Виконавця).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач повинен сплатити позивачеві грошову суму у повному обсязі (враховуючи суму ПДВ) протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Всі аргументів сторін були досліджені у судовому засіданні.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі “Горнсбі поти Греції” зазначено: “…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу – у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним – і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді па кожен аргумент. Міра, до якої суд мас викопати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс 'Горіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія Л, N ЗОЗ-Л, н. 29). Хоча національний суд мас певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, и. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах № 910/13407/17 та № 915/370/16.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. ст. 74, 76 ПІК України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін, яка полягає в тому, що кожна сторона повинна донести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За загальним правилом обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Належними є докази, па підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до приписів ст. ст. 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст. 78 ПІК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, доведені і відповідачем належним чином не спростовані.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зайво сплачений судовий збір буде повернутий позивачу, про що прийнято відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства “Науково-виробнича фірма “Спецремонт”, с. Нова Долина, Овідіопольський район, Одеська область до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” м. Київ в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” м. Енергодар, Запорізька область задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Дочірнього підприємства “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” (67822 Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, буд. 2/8 А, цокольний поверх, приміщення № 1, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35898861) 950 000 (дев`ятсот п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за договором № 75/111-20/11-121-01-20-09373 від 12.05.2020, 23 421 (двадцять три тисячі чотириста двадцять одну) грн. 64 коп. 3 % річних, 82 361 (вісімдесят дві тисячі триста шістдесят одну) грн. 34 коп. інфляційних нарахувань, 15 836 (п`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 75 коп. судового збору. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути Дочірньому підприємству “Науково-виробнича фірма “Спецремонт” (67822 Одеська область, Овідіопольський район, с. Нова Долина, вул. Крупської, буд. 2/8 А, цокольний поверх, приміщення № 1, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 35898861) з Державного бюджету України 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 41 коп. судового збору сплаченого відповідно до квитанції № NOVVD4200M від 29.01.2021.

Враховуючи перебування судді у відпустці з 19.07.2021 по 23.07.2021 включно, рішення оформлено та підписано 26.07.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.