Рішення № 98580685, 02.06.2021, Фортечний районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/3921/19

Номер провадження 2/404/1051/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року м. Кропивницький

Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючої судді – Варакіної Н.Б.

при секретарі - Гуйван О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 123 938,97 грн.

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.08.2007 відповідач отримала кредит у розмірі 21 600 грн у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач станом на 30.04.2019 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму 221 478,49 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом – 6569,46 грн., 211 510,48 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом, заборгованість за пенею та комісією – 3 398,55 грн. Позивач на свій розсуд вимагає від боржника стягнути заборгованість в розмірі 123 938,97 грн, яка складається із заборговансоті за кредитом в розмірі – 6569,46 грн та заборгованості по процентам за користування кредитом з 09.08.2007 по 31.07.2018 в розмірі 117 369,51 грн та судові витрати.

Відповідач подала відзив, в якому просила у задоволенні позову відмовити, оскільки позивач отримала тільки 250 грн кредитного ліміту, процентна ставка встановлена 22,80. Позивач в односторонньому порядку змінив процентну ставку до 43,20%.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відповдач отримала кредит у розмірі 21 600 грн зв сплатою відсотків 22.80% на рік з кінцевим терміном повернення, що відповіда строку дії картки.

Ухвалою суду від 27.06.2019 відкрито спрощене провадження.

Ухвалою від 05.12.2019 витребувано від позивача оригінал заяви відповідача від 09.08.2007 та інформацію про строк дії картки, за кредитним лімітом 250 грн, яка оформлена на підставі заяви від 09.08.2007.

Позивач 01.03.2021 подав заяву про зменшення позовних вимог, яка судом залишена без розгялду, в зв`язку із пропуском строку, встанволеного ст. 49 ЦПК України, для зменшення позовних вимог, оскільки перше судове засідання у справі вже відбулось.

В судове засіданні представник позивача не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність.

Представник відповідача надала заяву про розгляд справи за її відсутність, наполягала на відмові у позові, враховуючи відзив та пояснення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає знаступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач звернулась до позивача з заявою від 09.08.2007 про надання їй кредитного ліміту в розімірі 250 грн, з базовою ставкою 22,8%.

Зазначена заява додана до позову в неякісній копії. Позиваче не був наданий її оригінал на вимогу суду (ухвала від 05.12.2019).

В позові зазначено, що відповідно до укладеного договору б/н від 09.08.2007 відповідач отримала кредит в розмірі 21 600 грн, у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Доказів того, що відповідач зверталась з заявою про отримання креьитного ліміту в розмірі 21 600 грн у справі відсутні.

Інформацію про строк дії картки, що оформлена бакном на підставі заяви від 09.08.2007 з кредитним лімітом 250 грн банком на запист суду не надано (ухвала від 05.12.2019).

Предстаник відповідача наголошує на тому, що строк дії кратки закінчився 07/2011 року. Умови та правила кредитування не містять підпису відповідача. ОСОБА_2 не давала згоду на пролонгацію даного договору, збільшення кредитного ліміту чи перевипуск карток в межах заяви позичальника від 09.08.2007.

Процентна ставка в заяві позичальника зазначена на рівні 22,80%, як вбачається із розрахунку позивач збільшив її до 43,20 % річних.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання с договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБаик»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються па встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 09.08.2007 процентна ставка зазначена на рівні 22,80 річних, а позивач в односторонньому порядку збільшив відсоткову до 43,20 відотків річних.

Верховний Суд України під час розгляду справи №6-2315цс16 дійшов висновку, що процедура односторонньої зміни процентної ставки за кредитним договором повинна відповідати вимогам, як самого кредитного договору, так і Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів із дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною. Про зміну відсоткової ставки позивач відповідача не повідомляв.

Позивач, обгрунтовуючи право вимоги за кредитом, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 09 серпня 2007 року, посилається на роздруківку Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що сказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо збільшення розміру процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді даної справи.

Враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у справі 342/180/17, постанова від 03.07.2019 в даному випадку, також неможливо застосувати до зказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовдносин (09.08.2007) до моменту звернення до суду із зазначеним позовом (23.05.2019), тобто кредитор міг додати до позовної заяви роздруківку Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

При цьому, згідно а ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прияняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Надана позивачем копія заяви не підтверджує отримання кредиту в розмірі 21 000 грн розрахунок заборгованості не може бути розцінений судом як доказ отримання кредитних коштів. В заяві від 09 серпня 2007 року, лише зазначено кредитний ліміт в розмірі 250 гривень та базову відсоткову ставку 22,80 відсотків річних, а також вказано, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку діє карти.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог суду не надано.

Відповідно до ч. ч. 2 - 4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 83 ЦПК України, позивач повинен надати докази разом із позовною заявою. Докази повинні бути належними, допустими та достовірними, що регламентує ст. ст. 77, 78, 79 ЦПК України, тобто докази повинні містити інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин суд відмовляє у задволенні позову з підстав його недоведеності належними та допустими доказами.

Відповідач просила застосувати строк позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у позові, в разі його доведеності.

Оскільки суд відмовляє у задволенні позову з підставі його недоведеності то немає підстав застосовувати строк позовної давності.

На підставі ст. 207, 626, 628, 638, 1954, 1055 ЦК України, керуючись ст. 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задовленні позову АТ КБ «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення складено 02.06.2021.

Суддя Кіровського Н. Б. Варакіна

районного суду

м.Кіровограда