Рішення № 98580392, 22.07.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8812/20

Провадження № 2/369/1643/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.07.2021 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді - Дубас Т.В.

з участю секретаря судових засідань - Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2018 року матір`ю позивача було складено розпорядження на випадок своєї матері - заповіт, яким вона, зокрема, заповіла житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 по Ѕ частині своєму чоловіку - ОСОБА_2 та своєму сину - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

За життя мати позивача - ОСОБА_3 так і не зареєструвала право власності на зазначений житловий будинок, хоча мала відповідний дозвіл на прийняття будинку в експлуатацію.

З метою вступу у спадщину після померлої матері, позивач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Лілії Володимирівни із відповідною заявою. Всі інші спадкоємці померлої ОСОБА_3 відмовилися від прийняття спадщини на користь позивача.

12.02.2020 року позивачем було отримано технічний паспорт на житловий будинок.

26.03.2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Лілією Володимирівною було прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій №31/01-30, відповідно до якої нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на зазначений житловий будинок з підстави відсутності реєстрації права власності на вищевказаний житловий будинок.

З огляду на викладені обставини позивач звернувся до суду з даними позовними вимогами, а так просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ,1983 року побудови, який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23.07.2020 року відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2021 року заяву представника позивача ОСОБА_4 про витребування доказів задоволено.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22.02.2021 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по сутті.

Позивач в судове засідання 05.04.2021 не з`явився, представник позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника.

Відповідач свого представника в судове засідання 05.04.2021 не направив. Представником Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області подана до суду заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 у віці 65 років, що підтверджується свідоцтвом про її смерть. Спадщину після її смерті за заповітом прийняв її син ОСОБА_1 - позивач, 20.09.2019 року звернувшись із заявою у встановлені законом строки до нотаріальної контори, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

За життя померла ОСОБА_3 склала заповіт від 15.06.2018 року зареєстровано в реєстрі за № 12, посвідчено секретарем Хотівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Пасічник Н.С., за яким житловий будинок, який розташований в АДРЕСА_1 , заповідаю Ѕ частину - ОСОБА_2 , Ѕ частину ОСОБА_1 ; а також земельну ділянку пл. 0,10 га ОСОБА_2 , земельну ділянку пл. 0,06 га ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 .

Позивач, ОСОБА_1 є сином померлій ОСОБА_3 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громодян щодо актового запису про народження № 00025392273 від 29.01.2020 року.

26.03.2020 року Постановою приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Михальчук Лілією Володимирівною було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , через відсутність оригіналу правовстановлючого документа, що підтверджує право власності на вказане нерухоме майно. Також було визначено, що право власності на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано згідно з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 205358435, сформованою 26.03.2020 року.

В матеріалах спадкової справи № 4/2020 до майна померлої ОСОБА_3 , розпочатої від 29.01.2020 року, індекс справи 02-14, наявні заява про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_2 від 01.02.2020 року, заява про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_5 від 01.02.2020 року, заява про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_6 від 07.02.2020 року, заява про відмову від прийняття спадщини від ОСОБА_7 від 12.03.2020 року, на користь позивача, сина померлої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Слід зазначити, що у Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності (статті 13, 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог ст. 9 Конституції України.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Слід зазначити, що момент виникнення права власності на річ (майно) визначається законом.

При визначенні моменту набуття права власності слід враховувати як особливості самого майна, так і особливості оформлення права власності, які теж суттєво впливають на визначення моменту виникнення (набуття) права власності.

За правилами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно вимог ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно вимог ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до вимог ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Що стосується визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , то суд зазначає. Згідно Рішення Виконавчого Комітету Хотівської сільської ради народних депутатів від 26.03.1984 року № 18/5, було вирішено просити Києво-Святошинську районну раду народних депутатів видати технічну документацію на самовільно побудований будинок ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 .Рішенням Виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради народних депутатів Київської області від 10.121984 року № 576/22, затверджено рішення виконкому Хотівської сільської ради народних депутатів № 518/5 від 26.03.1984 року щодо видачі технічної документації на самовільно збудований житловий будинок в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 , а також дозволено прийняти житловий будинок в експлуатацію з житловою площею, що не перевищує 60 кв.м після повного закінчення будівництва та проведення благоустрою подвір`я згідно плану забудови садиби.

Згідно Будівельного паспорту на земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 виданої ОСОБА_3 , міститься експлікація забудови садиби.

Згідно відповіді від 17.03.2020 року Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» вказано, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстроване. За результатами технічної інвентаризації станом на 12.02.2020 року встановлено, що загальна площа житлового будинку складає 302 кв.м., житлова - 67,8 кв.м.

Згідно Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 від 12.02.2020 року, інвертизаційна справа № 210, загальна площа приміщень 302 кв.м, житлова площа - 67,8 кв.м.

Відповідно до ст. 1268 Цивільного кодексу України Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. В ст. 1273 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Згідно ст. 1274 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом.

За ст. 1275 Цивільного кодексу України, якщо від прийняття спадщини відмовився один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну.

Відповідно до ст. 1297 Цивільного кодексу України Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Змістом ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно п. 3.1. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до Листа Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 12/5-126 від 23.03.1999 року вказано, що По об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття Урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним з документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається бюро технічної інвентаризації (до врегулювання цього питання законодавчими на нормативними актами).

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 року № 95, що діяв на час виникнення правовідносин, Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючисьст.ст. 316, 328, 331, 392, 1218, 1268, 1269, 1270, 1273, 1274, 1275, 1297 Цивільного кодексу України, положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 259, 263, 264, 265, 268, 280, 282, 284 Цивільного процесуального кодексу, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на спадкове майно, що належало ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею - 302 кв.м, житловою площею - 67,8 кв.м.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області, Код ЄДРПОУ 04362148, місцезнаходження: 08173, Київська область, Обухівський район, с. Ходосівка, вул. Панаса Мирного, 2.

Суддя Дубас Т.В.