Рішення № 98579552, 06.07.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/8780/20

2/296/1794/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2021 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі:

Головуючого судді Маслак В.П.,

при секретарі судових засідань Рабчинської Я.В.,

представника відповідача Смолевич Ю.В.,

розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирські області, Житомирської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути:

- за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь 80000,00грн. на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;

- за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь понесені судові витрати шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 01.02.2017р. о 20:00, ОСОБА_2 перебуваючи поблизу кафе «Пікнік», що на території стихійного ринку Вінницької об`їзної дороги, неподалік села Глибочиця Житомирського району Житомирської області, маючи прямий умисел на спричинення шкоди здоров`ю, наніс позивачу удар в область голови, від якого останній не втримався на ногах, впав на землю. В подальшому ОСОБА_2 підійшов до позивача та наніс кілька ударів ногою в область голови. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 позивачу було заподіяно тілесні ушкодження, які згідно висновку експерта №2183 виникли від дії тупого твердого предмету та відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я, що завдало майнової та моральної шкоди. По даному факту було відкрито кримінальне провадження №12017060170000099 від 02.02.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, позивача визнано потерпілим у даному кримінального провадженні. На думку позивача, досудове розслідування проводилось неефективно, слідчі дії проводились з порушенням передбачених законодавством строків, в зв`язку з чим позивачем неодноразово подавались скарги на дії та бездіяльність посадових осіб органів поліції та прокуратури. В подальшому, ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 09.07.2020р. кримінальне провадження №12017060170000099 від 02.02.2017р. по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.125 КК України було закрито в зв`язку з закінченням строків притягнення останнього до кримінальної відповідальності. Надмірна тривалість кримінального провадження, уникнення особою покарання за вчинення щодо до нього кримінального провадження призвела до моральних страждань, неможливості здійснювати щоденну діяльність. Усвідомлення того, що винна особа уникла відповідальності спричинило перебування у напруженому психологічному стані, обумовило порушення фізичних та емоційних сфер існування. Необхідність відстоювати свої права, відвідувати правоохоронні органи, позбавила можливості приділяти час родинні та вихованню дітей. Зважаючи на те, що правоохоронними органами допущено затягування розслідування кримінальної справи, позивач вважає, що наявні підстави для стягнення моральної шкоди, завданої йому бездіяльністю органів досудового розслідування, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

У відзиві на позов Головне управління НП в Житомирській області просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Відповідач вказує, що у справі відсутні будь-які судові рішення або висновки компетентних органів, прокурора вищого рівня, до компетенції якого згідно ст.308 КПК України відноситься розгляд скарг щодо недотримання слідчим або прокурором розумних строків або допущення будь-яких процесуальних порушень, якими б встановлено факт невиконання або неналежного виконання своїх службових обов`язків уповноваженими особами поліції та прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12017060170000099 від 02.02.2017р. Недоведеність у встановленому законом порядку незаконності дій/бездіяльності посадової особи органу державної влади унеможливлює застосування до спірних правовідносин приписів ст.ст.23,1173, 1174 ЦК України.

Житомирська обласна прокуратура у відзиві просить у позові відмовити, посилаючись на відсутність загальних підстав цивільно-правової відповідальності: протиправної поведінки особи, яка завдала шкоду; настання шкоди; причинного зв`язку між вказаними елементами; вини завдавача шкоди. Також зазначає, що в позовній заяві ОСОБА_1 відсутні належні та допустимі докази протиправних дій та бездіяльності слідчого, прокурора.

В судовому засіданні представник відповідача Житомирської обласної прокуратури Смолевич Ю.В. в засіданні суду проти позову заперечив.

В судовому засіданні 25.01.2021р. представник позивача ОСОБА_3 позов підтримала.

Представник позивача ОСОБА_3 в заяві від 06.07.2021р. просила розгляд справи здійснювати у її відсутність та у відсутність позивача. Позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Житомирські області в засідання суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, враховує наступне.

Судом встановлено, що в провадженні Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області знаходилось на досудовому розслідуванні кримінальне провадження №12017060170000099 від 02.02.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, за заявою ОСОБА_1 за фактом спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

У ході досудового розслідування слідчим за погодженням із процесуальним керівником 08.06.2018р. ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Слідчим Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області Миколаєнко О.М. 18.07.2018р. складено обвинувальний акт, який затверджено прокурором Житомирської місцевої прокуратури А.О. Сагадіною (а.с.14-15).

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 09.07.2020р. клопотання захисника задоволено, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження відносно останнього закрито (а.с.10-11).

Як свідчать матеріали справи, у вересні 2017р., у травні 2018р. ОСОБА_1 звертався до генеральної прокуратури України зі скаргами на бездіяльність прокурора Житомирської місцевої прокуратури та на бездіяльність слідчого Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області (а.с.16-21).

Прокуратура Житомирської області листом від 12.06.2018р. повідомила позивачу про те, що контроль за якістю здійснення процесуального керівництва покладено на керівників місцевих прокуратур, яким надано повноваження щодо призначення та заміни прокурора (процесуального керівника). Роз`яснено, що окремі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора можуть бути оскаржені безпосередньо до місцевого суду (а.с.23-24).

Вирішуючи питання на предмет задоволення позовних вимог, суд враховує наступне.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого встановлюється наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органу досудового розслідування під час досудового розслідування за кримінальним провадженням №12017060170000099 від 02.02.2017р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України компетентними органами не приймалося.

Отже, протиправна бездіяльність органів досудового слідства позивачем не доведена.

Сам по собі факт закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого органу досудового розслідування, які не є неправомірними в розумінні закону та не можуть бути підставою для відшкодування шкоди.

Незгода позивача з діями прокурора та слідчого щодо недотримання останніми розумних строків під час проведення досудового розслідування, які були ним оскаржені у скаргах до Генеральної прокуратури України, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди в межах відповідних кримінальних проваджень.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено систематичної протиправної бездіяльності прокурора Житомирської місцевої прокуратури та бездіяльність слідчого Житомирського районного відділення поліції Житомирського відділу поліції ГУНП в Житомирській області відносно розслідування кримінальної справи, предметом якої, є завдання позивачу легких тілесних ушкоджень, та надмірна тривалість досудового розслідування кримінальної справи.

Сам факт звернення позивача із скаргами до компетентних органів на бездіяльність слідчого та прокурора не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішеннями слідчого чи прокурора, він мав можливість звернутися до слідчого судді, який згідно п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України здійснює судовий контроль за додержанням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, однак позивач не реалізував своє конституційне право на доступ до правосуддя (в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про протилежне).

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди та наявності протиправних дій/бездіяльності працівників органів досудового розслідування, причинного зв`язку між рішеннями, діями або бездіяльністю органу досудового розслідування, прокуратури і шкодою, в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись статтями 55, 56 Конституції України, статтями 23, 1166, 1167, 1173-1177 ЦК України, статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирські області, Житомирської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя В. П. Маслак