Рішення № 98578865, 27.07.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/2568/20

Провадження № 2/211/268/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 липня 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Преліповій О.М.

за участі :

позивача ОСОБА_1

представника відповідача АТ «Українська залізниця» Григорівої О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньої заробітної плати за час простою та вимушеного прогулу, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» та просив стягнути з відповідача середню заробітну плату за час простою та вимушеного прогулу, яку у подальшому уточнив, вказавши, що він з 19.10.2005 року по теперішній час працює машиністом електровоза в структурному підрозділі Криворізьке локомотивне депо (ТЧ – 2 Кривий Ріг) регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», є головою Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо, та має право вимагати виконання колективних договорів та угод, додержання законодавства про працю та соціально - економічних прав працівників.

03.01.2019 року, 04.01.2019 року, 08.01.2019 року, 15.01.2019 року, він та помічники машиніста, що працювали з ним в складі локомотивної бригади відмовилися від дорученої роботи, у зв`язку з невідповідністю електровозів безпечним умовам праці, технічний стан локомотивів не відповідав вимогам з безпеки руху, охорони праці та пожежній безпеці, про що повідомили керівника в/о начальника Криворізького локомотивного депо Тисленко В.П. та подали заяву у якій зазначили: що відмовляємося від дорученої роботи, оскільки сформувалася виробнича ситуація, небезпечна для життя, та здоров`я, а також для людей які їх оточують. Ними були внесені до бортового журналу (ТУ 152 ) усі виявлені зауваження та складено Акт від 03.01.2019 року на ВЛ8-1022, Акт від 04.01.2019 року на ВЛ8-128, Акт від 08.01.2019 року на ВЛ8-855, Акт від 15.01.2019 року на ВЛ8-506, про невідповідність локомотивів вимогам інструкцій, наказів і нормативних документів.

Проте відповідач не оплатив йому час простою у січні 2019 року відповідно до ч. 3 ст. 113 КЗпП України (в розмірі середнього заробітку передбачена у випадку, коли при відсутності вини працівника виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища ), а сплатив у відповідності до положення про оплату праці (п. 4.8.1), як час вимушеного простою з причин, що не залежать від працівника з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику. Тобто, з причин простою - нібито, як за ініціативою власника. А також не забезпечив його належними умовами праці, необхідними для виконання роботи. Тобто не забезпечив його локомотивом (електровозом), який би відповідав вимогам інструкцій, наказів і нормативних документів Державного комітету України з промислової безпеки.

Отже, за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Просить стягнути з відповідача середню заробітну плату за час простою у січні місяці 2019 року відповідно ч. 3 ст. 113 КЗпП України у сумі 2078,88 грн., та стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у січні місяці 2019 року у сумі 1469,48 грн.

В ході розгляду справи представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що з позовними вимогами не згоден та вважає їх незаконними і необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що згідно Колективного договору п.4.1,11 «Норми робочого часу для локомотивних бригад, які працюють у вантажному русі , за особливий період визначати за календарем з розрахунку шестиденного робочого тижня з тривалістю робочого дня 7 годин, в суботу 5 годин, зі скороченням тривалості робочого дня напередодні святкових та неробочих днів на 1 годину». Згідно ст. 52 КЗпП « П`ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи», норма тривалості робочого часу за січень місяць 2019 року ОСОБА_1 становить 167 годин, що видно з наданого до суду розрахунку заробітної плати останнього за січень місяць 2019 року. Також, відносно наданої відповоді представнику юридичної служби керівництва Криворізького локомотивного депо, час простою який виник 03.01., 04.01., 08.01., 12.01., та 15.01.2019 року у машиніста електровоза ОСОБА_1 за причин несправності локомотивів у відповідності наданих з його сторони до работодавця заяв та актів, що вказано в обгрунтуванні позовної заяви - оплачений позивачеві з розрахунку годинної тарифної ставки - 40,66 грн.(відносно посади машиніста електровоза), відповідно п.2.5.2 та п.4.8.1 Положення оплати праці працівників акціонерного товариства. Час простою 05.01.2019 року, який виник в наслідок відміни поїздки у відповідності наказу від 05.01.2019 року ДНЦО-2 №122, в кількості 3,0 годин оплачений позивачу по середньому заробітку відповідно п.3.1.19 Колективного договору Криворізького локомотивного депо - «Час вимушеного простою локомотивної бригади (але не більше трьох годин) у разі відміни поїздки після входження медичного огляду, оплачувати з розрахунку середньомісячного заробітку». Середній заробіток за час простою 03.01., 04.01., 08.01., 12.01., та 15.01.2019 року як вказано в обгрунтуванні позову і вимагає позивач, може бути нарахований бухгалтерією депо при наявності документів (висновків або актів) які підтверджують виникнення ситуації небезпечної для життя та здоров`я працівника, у відповідності до вимог ст.113 КЗпП України. Таким документом є висновок комісії при участі представника Держпраці. По даних випадках вищезазначених дат січня місяця 2019 року висновку комісії виникнення ситуації небезпечної для життя та здоров`я машиніста електровоза не було, тому комісія не створювалась. ОСОБА_1 , у січні 2019 року на підставі первинних бухгалтерських документів, які підтверджують знаходження працівника на роботі (для машиніста електровоза і також для помічника машиніста - для локомотивної бригади) є маршрутний лист машиніста, і оплачений робочий час позивача склав - 149,5 годин та 17,5 годин позивачем не допрацьовано до норми (як видно за кодом 776 довідки розрахунку заробітної плати). Недопрацьовані та неоплачені години місячної норми в січні місяці 2019 року в кількості 17,5 годин виникли за рахунок участі машиніста електровоза ОСОБА_1 у судових засіданнях по цивільному процесі в якості позивача або представника позивача. Судові повістки, або інші документи що підтверджують його знаходження в судових засіданнях позивач до бухгалтерії депо не надавав. Крім цього до суду додається довідка про грошові доходи позивача за останні два місяці з якої обгрунтовно з`ясовано правильність нарахування заробітної пати відповідно Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року спеціалістами бухгалтерського обліку, а сума середнього заробітку заявленого машиністом електровоза ОСОБА_1 , який в свою чергу є позивачем - не вірна та розрахована з порушенням вимог Положення про обчислення середнього заробітку відповідно Постанови КМУ №100. Відповідно до положення про оплату праці від 01.12.2017 року п.2.5.17 « Оплата часу простою локомотивної бригади при очікуванні поїзда, часу прямування робітників локомотивних бригад від місця постійної роботи до пункту для приймання локомотивів, часу повернення до місця постійної роботи після здавання локомотива, часу очікування прямування пасажиром, часу відпочинку понад норму локомотивних бригад у пунктах обороту проводиться за встановленою годинною ставкою визначеною п.2.5.2 (встановлені з урахуванням умов праці)», як це було вказано раніше.

Тобто нарахована заробітна плата за січень 2019 року позивачу ОСОБА_1 , відповідно наданих первинних бухгалтерських документів нарахована вірно і виплачена в повному обсязі. Позивачем не надано доказів, що з вини відповідача відбувся простій і вимушений прогул.

Позивач відповіді на відзив не надавав.

У відповідності до гл. 10 ст. 274 ЦПК України «у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи.

Ч. 2 даної статті вказує, що «у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

При цьому у відповідності до ст. 279 ЦПК України «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням їх уточнення підтримав у повному обсязі, покладаючись на обставини викладені у позовній заяві. В подальшому надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та заперечувала з обставин викладених у відзиві на позов, у задоволенні позовних вимог просила відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, що є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З копії трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 з 19.10.2005 року працює на посаді машиніста електровоза в структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця АТ «Українська залізниця».

Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Відповідно до статті 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Відповідно до частини першої статті 139 КЗпП працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до заяви наданої машиністом ОСОБА_1 та помічником машиніста ОСОБА_3 начальнику ТЧ-2, зазначено, що 03.01.2019 р, явкою 08-30 год., маршрут машиніста 2012062 при прийнятті локомотива ВЛ8 1022 на станції КРГ ППО виявлено ряд несправностей, про що складено акт, а тому вони змушені діяти згідно ст. 60 Конституції України і знаходитись, згідно ч.2 ст. 113 КЗпП України, у простої (призупення роботи) по вині роботодавця. Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 6, 7 Закону України «Про охорону праці» забезпечити роботою за своїм фахом, оплату, за час простою по вині роботодавця, проводити згідно чинного законодавства.

Відповідно до заяви наданої машиністом ОСОБА_1 та помічником машиніста ОСОБА_4 начальнику ТЧ-2, зазначено, що 04.01.2019 р, явкою 11-30 год., маршрут машиніста 2019583 при прийнятті локомотива ВЛ8 128 на станції КРГ ППО виявлено ряд несправностей, про що складено акт, а тому вони змушені діяти згідно ст. 60 Конституції України і знаходитись, згідно ч.2 ст. 113 КЗпП України, у простої (призупення роботи) по вині роботодавця. Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 6, 7 Закону України «Про охорону праці» забезпечити роботою за своїм фахом, оплату, за час простою по вині роботодавця, проводити згідно чинного законодавства.

Відповідно до заяви наданої машиністом ОСОБА_1 та помічником машиніста ОСОБА_5 начальнику ТЧ-2, зазначено, що 08.01.2019 р, явкою 11-00 год., маршрут машиніста 2042312 при прийнятті локомотива ВЛ8 855 на станції КРГ ППО виявлено ряд несправностей, про що складено акт, а тому вони змушені діяти згідно ст. 60 Конституції України і знаходитись, згідно ч.2 ст. 113 КЗпП України, у простої (призупення роботи) по вині роботодавця. Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 6, 7 Закону України «Про охорону праці» забезпечити роботою за своїм фахом, оплату, за час простою по вині роботодавця, проводити згідно чинного законодавства.

Відповідно до заяви наданої машиністом ОСОБА_1 та помічником машиніста ОСОБА_6 начальнику ТЧ-2, зазначено, що 15.01.2019 р, явкою 08-30 год., маршрут машиніста 2084582 при прийнятті локомотива ВЛ8 506 на станції КРГ ППО виявлено ряд несправностей, про що складено акт, а тому вони змушені діяти згідно ст. 60 Конституції України і знаходитись, згідно ч.2 ст. 113 КЗпП України, у простої (призупення роботи) по вині роботодавця. Відповідно до ст. 43 Конституції України, ст. 6, 7 Закону України «Про охорону праці» забезпечити роботою за своїм фахом, оплату, за час простою по вині роботодавця, проводити згідно чинного законодавства.

Доказів того, що 03.01.2019 року, 04.01.2019 року, 08.01.2019 року, 15.01.2019 року ОСОБА_1 працював на інших локомотивах ніж тих, що зазначені вище, суду не надано.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

До позовної заяви позивач додав розрахунки заробітної плати за листопад та грудень 2018 року, які відображають повну інформацію щодо норми годин, видів нарахування - утримання, відпрацьованих годин, днів, та нарахованих сум, є належно засвідченими головним бухгалтером.

Згідно даних розрахунків, заробітна плата позивача за листопад 2018 року складала 16256,14 грн., за грудень 2018 року - 11792,30 грн.

Відповідно до довідки про розрахунок заробітної плати за січень місяці 2019 року машиністу електровоза ОСОБА_1 всього було нараховано заробітну плату у розмірі 9239,80 грн., відповідно до пункту 319 - оплачені простої не з вини працівника склали 2093,99 за 51.50 год.

Доказів, що локомотиви були в задовільному стані суду не надані.

ПАТ «Українська залізниця» не доведено про видання наказу щодо простою, натомість з матеріалів справи встановлено, що оплата праці ОСОБА_1 за січень місяць 2019 року здійснювалась з розрахунку 167 годин норми тривалості робочого часу. Код 319, 51.50 години оплата простою у сумі 2093,99 грн., Код 776, - 17,50 годин недопрацьованих до норми тривалості робочого часу. Оплата простою не з вини працівника по маршрутним листам була оплачено по коду 319 - 51.50 год., 2093,99 грн. Зазначене на думку суду є підтвердженням факту наявності простою не з вини працівника.

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Згідно з частинами першої-третьої статті 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб.

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що у справах за позовами про оплату простою необхідно виходити як із правил статті 113 КЗпП України, так і з відповідних норм інших актів законодавства, маючи на увазі, зокрема, таке: оплата часу простою не з вини працівника у розмірі не нижче двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду ставиться у залежність від повідомлення ним про початок простою власника або уповноважений ним орган у тому разі, коли не йдеться про простій певного структурного підрозділу чи всього підприємства.

Тлумачення статті 34,113 КЗпП свідчить, що при запровадженні простою за ініціативи роботодавця та за відсутності вини працівника на роботодавця покладено обов`язок здійснювати оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто при простої не відбувається зміна діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним (постанова Верховного Суду від 30 травня 2018 року по справі № 320/3303/16-ц). Тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середньої заробітної плати за час простою у січні місяці у сумі 2078,88 грн. (заробітна плата позивача за листопад 2018 року складала 16256,14 грн., за грудень 2018 року - 11792,30 грн. Середній заробіток за годину в січні 2019 року складав 83,97 грн. (16256,14 грн. + 11792,30 грн. : 2 = 14024,22 грн. : 167 годин. Час простою локомотивної бригади позивача 03 січня 2019 року, 04 січня 2019 року, 08 січня 2019 року та 15 січня 2019 року, який складав 48 годин, середня заробітна плата за вказаний час вимушеного простою становитиме 4030,56 грн., з урахуванням суми сплаченого простою у січні місяці 2019 року у сумі 1951,56 грн., дорівнює 2078,88 грн.).

Надана суду довідка про середню заробітну плату ОСОБА_1 № 131 від 05.08.2020 р. Структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо», згідно якої середня заробітна плата складає 76,24 грн. за одну годину, в якій зазначено, що за листопад місяць 2018 р. заробітна плата ОСОБА_1 склала 9643,32 грн., за грудень місяць 2018 р. 7029.98 грн., викликає сумнів, та судом до уваги не береться.

З огляду на викладене суд також вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення в відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у сумі 1469,48 грн. підлягають задоволенню згідно розрахунку наведеного в уточненій позовній заяві.

На виконання вимог ст.141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивач згідно з вимогами п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»звільнений від сплати судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 76-81, 141, 258-259, 223, 264-265, 354-355ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середньої заробітної плати за час простою та вимушеного прогулу, задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» , ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , середню заробітну плату за час простою у січні місяці 2019 року у сумі 2078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 88 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» , ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у січні 2019 року у сумі 1469 ( одна тисяча чотириста шістдесят дев`ять ) грн. 48 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» , ЄДРПОУ 40075815, адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, на користь держави судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім ) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко