Рішення № 98577202, 26.07.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2021 року №810/879/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мамедової Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), від 08 червня 2016 року, (суддя Келеберда В.І.) відкрито провадження в адміністративній справі №810/879/16, (також далі - справа), за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України, (далі - позивач), до ОСОБА_1 , (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 , (далі - третя особа), про зобов`язання відповідача знести за власний рахунок будівлю гаража (літера "В") розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07 листопада 2018 року закрито провадження в адміністративній справі.

При цьому, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2018 року вищезгадану ухвалу суду від 07 листопада 2018 року про закриття провадження у справі скасовано, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.01.2019 року (суддя Мамедова Ю.Т.) прийнято справу до свого провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем незаконно збудовано будівлю гаража (літера "В") розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в якому, як стало відомо під час проведення позапланового заходу контролю, розташована котельня, а біля даного гаражу встановлена димова труба твердопаливного котла. Зазначена споруда знаходиться на відстані 4,5 м. від сусідської ділянки (ділянки третьої особи), що є порушенням вимог чинного законодавства, а також порушує права третьої особи, з огляду на порушення правил розташування котельної ближче ніж 15 метрів від жилих споруд. З огляду на те, що будівля гаражу не може бути перебудована, вона підлягає знесенню.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав, що позивачем за результатами позапланового заходу контролю було винесено припис про усунення недоліків, в якому зазначалось про порушення вимог законодавства саме через розташування труби твердопаливного котла, який на виконання даного припису був демонтований, більше того відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, який був в добровільному порядку сплачений відповідачем. Крім того, позивач також посилався на відсутність дозволу на побудову гаражу в декларації про початок будівництва, разом з тим дані документи були виправлені відповідачем, за таких умов, вимоги щодо знесення гаражу є необґрунтованими.

Представником третьої особи було подано до суду письмові пояснення по суті позовних вимог, в яких останній підтримує позовні вимоги у повному обсязі та зазначає, що розміщення котельної біля її будинку на відстані 4,5 м. порушує його права на чисте довкілля.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

29 жовтня 2014 року з метою перевірки фактів скарги третьої особи від 02.10.2014 року № 7/10-ш-2110/39, на підставі направлення від 23.10.2014 року № 9.14/02 позивачем було проведено позапланову перевірку щодо дотримання відповідачем містобудівного законодавства за адресою : АДРЕСА_1 .

Так зазначеною вище перевіркою було встановлено, що земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , належать відповідачу а праві приватної власності відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки від 13.11.2012 року ЯЙ № 308635 та від 06.10.2004 року КВ № 007533 ( цільове призначення для ведення садівництва).

Згідно технічного паспорту виданого ТОВ «Міськспецексперт» виготовленого станом на 09.12.2013 року № 909 на зазначених вище земельних ділянках розташовані наступні будівлі та споруди: садовий будинок літера «А-ІІ» загальною площею 352,0 м2, навіс літера «Б» загальною площею 36,1 м2, гараж літера «В» загальною площею 121,0 м2, літня кухня літера «Г» загальною площею 46,4 м2, альтанка літера «Д» загальною площею 9,9 м2, вбиральня літера «Е» загальною площею 1,8 м2, навіс літера «Є» загальною площею2,6 м2, погріб літера «Ж» загальною площею 17,6 м2, елінг літера «З» загальною площею 36,5 м2.

Право власності на зазначені будівлі зареєстровані на відповідача, що підтверджується свідоцтвом про право власності на майно від 11.08.2014 року № 25400896 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 24.07.2014 року № 6529458.

Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06.03.2014 року № КС 083140650512 та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації від 13.03.2014 року № КС 143140720785.

Водночас позивачем під час проведення перевірки було встановлено наступні порушення:

- в декларації про початок виконання будівельних робіт від 06.03.2014 року № КС 083140650512 зазначено недостовірні дані, а саме: зазначені в декларації містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки від 09.11.2013 року №14832/0/18-1/009-13 відділом містобудування і архітектури Вишгородської РДА в період 2013-2014 року не видавались, тому будівельні роботи виконувались без належним чином затвердженої проектної документації, чим порушено вимоги статей 29 та 31 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності»;

- біля будівлі гаражу літера «В» встановлена вежа виготовлена із металевих полегшених елементів висотою 7 метрів та розмірами основи в плані 0,7*1,0 м, конструкція встановлена без влаштування фундаментів на металеві швелери та розташована на відстані 0,8 м від будівлі гаражу літери «В» та впритул до межі сусідньої земельної ділянки. В приміщенні гаражу розміщений твердопаливний котел, який не змонтовано належним чином та не з`єднано з димовою трубою. Приміщення гаражу експлуатуються, в тому числі, як котельня на газовому паливі та обладнана генератором на рідкому паливі. Відстань від будівлі гаражу «В» до садового будинку розташованого на сусідній земельній ділянці становить 4,5 м, чим порушено вимоги пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».

За результатами перевірки позивачем складено акт від 29.10.2014 року, припис на усунення допущених правопорушень від 18.11.2014 року № 1811/3, яким відповідачу надано термін для усунення недоліків до 31.05.2015 року, протокол про адміністративне порушення від 18.11.2014 року № 1-Л-А-1811/2 та винесено постанову від 02.12.2014 року № А-0212/1 про адміністративне правопорушення за частинами 1, 8 статті 96 КУпАП.

Так відповідачем було сплачено штраф за адміністративне правопорушення, що підтверджується квитанцією від 10.12.2014 року.

20.07.2015 року позивачем проведено перевірку виконання відповідачем вимог припису від 18.11.2014 року № 1811/3.

За результатами зазначеної перевірки встановлено:

- в декларацію про початок виконання будівельних робіт від 06.03.2014 року № КС 083140650512 внесено зміни в частині інформації про містобудівні умови, а саме зазначені містобудівні умови і обмеження надані відділом містобудування і архітектури Вишгородської РДА від 27.12.2012 року № 01-22/152 та зареєстровано нову декларацію про початок виконання будівельних робіт від 24.12.2014 року № КС 08314382144;

- біля будівлі гаражу літера «В» встановлена вежа виготовлена із металевих полегшених елементів висотою 7 метрів та розмірами основи в плані 0,7*1,0 м, конструкція встановлена без влаштування фундаментів на металеві швелери та розташована на відстані 0,8 м від будівлі гаражу літери «В» та впритул до межі сусідньої земельної ділянки. В приміщенні гаражу розміщений твердопаливний котел, який не змонтовано належним чином та не з`єднано з димовою трубою. Приміщення гаражу експлуатуються, в тому числі, як котельня на газовому паливі та обладнана генератором на рідкому паливі. Відстань від будівлі гаражу «В» до садового будинку розташованого на сусідній земельній ділянці становить 4,5 м, чим порушено вимоги пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень».

Таким чином, позивач прийшов до висновку, що відповідачем не було виконано вимог припису від 18.11.2014 року № 1811/3, за результатами чого, позивачем складено акт перевірки № 20.07.2015 року, припис про усунення допущених правопорушень від 20.07.2015 року № С-2007/2, яким відповідачу надано строк на усунення недоліків до 20.08.2015 року, протокол про адміністративне правопорушення від 20.07.2015 року № 1-Л-А-2007/2 та винесено постанову про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 188-42 КУпАП від 04.08.2015 року № А-0408.

Штрафні санкції були сплачені позивачем, натомість вимоги припису в частині усунення порушень вимоги пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», щодо відстані від будівлі гаражу «В» до садового будинку розташованого на сусідній земельній ділянці позивачем виконано не було, що в свою чергу створює загрозу життю та здоров`ю людей та цілісності сусідніх будівель.

З огляду на вище зазначене позивач, звернувся до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон № 3038-VI).

Частиною 1 статті 3 вказаного закону визначено, що відносини у сфері містобудівної діяльності регулюються Конституцією України, Цивільним, Господарським і Земельним кодексами України, цим Законом, законами України "Про Генеральну схему планування території України", «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність", «Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду», «Про землеустрій», іншими нормативно-правовими актами.

Особливості регулювання містобудівної діяльності на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, у межах зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно частини 1 статті 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

При цьому, до уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до статті. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV (далі - Закон №687-XIV) до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської місцевих державних адміністрацій з питань архітектури» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.

В той же час, частиною 3 статті 6 Закону № 3038-VI визначено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать:

1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється, серед іншого, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації (пункту 6 частини 1 статті 7 Закону № 3038-VI).

Так, часиною 1 статті 41 Закону № 3038-VI встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (пункт 3 частини статті 41 Закону № 3038-VI).

Згідно частини 1 статті 38 Закону № 3038-VI у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

В той же час, приписи частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачають, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Аналіз вказаного в сукупності дає суду підстави дійти до висновку, що позивачу надано право видавати обов`язкові приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, невиконання яких, за умови виявлення факту самочинного будівництва, має своїм наслідком звернення органу державного архітектурно-будівельного контролю до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта або об`єкта збудованого з суттєвим порушеннями проекту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент зведення споруд на земельних ділянках за адресою АДРЕСА_1 , позивач мав дозвільні документи, які на момент зведення споруд були чинними.

Більше того, будівля гаражу літера «В», як і інші будівлі, що знаходяться на земельній ділянці були введені в експлуатацію, що підтверджується технічним паспортом на садовий будинок виданим ТОВ «Міськспецексперт» від 18.03.2014 року, на якому міститься відмітка ІДАБК у Київській області про прийняття об`єкта до експлуатації.

Також, матеріалами справи підтверджується, що на виконання приписів відповідачем була демонтована вежа виготовлена із металевих полегшених елементів висотою 7 метрів та розмірами основи в плані 0,7*1,0 м, яка була встановлена без влаштування фундаментів на металеві швелери та розташована на відстані 0,8 м від будівлі гаражу літери «В».

Водночас, відповідно до пункту 22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва» (далі - постанова Пленуму № 6) Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка, маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і внаслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму № 6 при вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудована будівля за розміром відповідає площі, поверховості, розміщенню та іншим умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок тощо.

У необхідних випадках для з`ясування питань, що виникають при розгляді таких справ і потребують спеціальних знань, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може призначити відповідну експертизу.

Відсутність відповідної експертизи у разі необхідності її проведення може бути підставою для відмови в позові, при цьому факт відхилення від проекту та порушення будівельних норм і правил має довести особа, яка пред`явила позов про знесення самочинного будівництва (частина сьома статті 376 Цивільного кодексу України та частина перша статті 60 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому, згідно пункту 24 постанови Пленуму № 6 знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

В інших випадках суд за позовом відповідного державного органу чи органу місцевого самоврядування може на підставі частини сьомої статті 376 Цивільного кодексу України зобов`язати забудовника здійснити перебудову житлового будинку, будівлі, споруди або іншого об`єкта нерухомості, який побудовано чи будується з істотними відхиленнями від проекту або з істотним порушенням основних будівельних норм і правил, у тому разі, коли таке будівництво суперечить суспільним інтересам, порушує права інших осіб, коли порушення будівельних норм і правил є істотним, а також є технічна можливість виконати перебудову.

Якщо технічна можливість перебудови об`єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.

Відмовою забудовника від перебудови слід вважати як його заяву про це, так і його дії чи бездіяльність щодо цього, вчинені до або після ухвалення рішення суду про зобов`язання здійснити перебудову.

Погодження забудовника на перебудову при розгляді справи про знесення самочинного будівництва за можливості перебудови, якщо це підтверджено, є підставою для відмови в позові лише тоді, коли рішення суду, яке набрало законної сили, про зобов`язання здійснити перебудову не виконано не з вини забудовника, про що державним виконавцем складено відповідний акт.

З матеріалів справи вбачається, що третя особа звернулась до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до відповідача про усунення загрози життю і здоров`ю шляхом знесення незаконного будівництва та усунення перешкод в користуванні власністю, в якому просила знести гараж площею 121 кв.м. позначений в технічному паспорті ТОВ «Міськспецексперт» під літерою «В»; заборонити ОСОБА_1 експлуатувати (використовувати за призначенням) газовий котел та твердопаливний котел, розташовані в приміщенні котельні, змонтованої в гаражі літ. «В».

Вишгородським районним судом Київської області відкрито провадження у справі № 363/5462/15-ц, в рамках якого проведено судову будівельно-технічну експертизу.

Так, відповідно до висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15.04.2020 року № 29715/19-43/10081/20-43 встановлено, що відповідачем порушено вимоги пункту 3.25 ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень», водночас висновок не містить посилань, що даний об`єкт не може бути перебудований.

Натомість, зазначеним вище висновком експертизи встановлено, що експертизою не встановлено відсутність можливості перебудови об`єкту, а також факти наявності загрози життю та здоров`ю людей, а також цілісності сусідніх споруд.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не відмовлявся від перебудови об`єкту, крім того, як зазначалось раніше вчинив дії щодо демонтажу вежі, яка була встановлена з порушенням вимог законодавства.

Крім того, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 29.05.2020 року затверджено мирову угоду між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до якої, відповідач та третя особа дійшли згоди щодо виведення у горизонтальному напрямку через стіну котельні гаражу, газовідвідну трубу у протилежному напрямку від оселі третьої особи, тобто у сторону подвір`я відповідача, з метою недопущення попадання шкідливих речовин до житлового будинку третьої особи. Діючу димову трубу демонтувати; димова труба, може бути встановлена згідно висновків та рекомендацій викладених в (ОВНС) «Оцінка впливу на навколишнє середовище» та п.3.13 ДБН360-92, а саме: на відстані не менше 15 метрів від житлового будинку третьої особи та мінімальною висотою не менше 15 метрів, від конька будинку третьої особи.

Також, третя особа та відповідач дійшли згоди щодо залишення димової труби бензинового генератора яка розміщена у сторону зеленої зони помешкання Відповідача приблизно на 15 метрів і не несе загрози своїми відпрацьованими шкідливими речовинами загрози здоров`ю мешканцям будинку третьої особи. Разом із цим, демонтувати димову трубу бензинового генератора, яка залишилась у покрівлі гаража.

Таким чином, судом встановлено можливість перебудови складових будівлі гаражу літери «В», за для усунення загрози здоров`ю та життю людей, а також забезпечення виконання вимог чинного законодавства без знесення даної споруди, що не спростовано позивачем.

За таких умов, суд зазначає про недоцільність застосування до відповідача найсуворішої санкції у вигляді знесення будівлі, а як наслідок і відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, при розгляді даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких підлягають відшкодуванню або оплаті витрати позивача - не суб`єкта владних повноважень лише при задоволенні адміністративного позову.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені адміністративного позову Державної архітектурно-будівельної інспекції України (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) , третя особа - ОСОБА_2 , (адреса: АДРЕСА_3 ) про зобов`язання вчинити дії відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Мамедова