Постанова № 9857665, 25.05.2010, Богодухівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Будьоннівський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-а-1900/10

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 травня 2010 року м. Донецьк

Будьоннівський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючий-суддя Тимченко О.О.,

при секретарі Писанному С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька про зобов’язання відповідача до вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

Згідно позову, позивач ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька із заявою про перерахунок пенсії, оскільки після попереднього перерахунку пенсії минуло два роки. Позивач вважає, що при перерахунок пенсії мав застосовуватися показник заробітної працівників, зайнятих у галузях економіки України за календарний тік, що передує року звернення за призначенням (перерахунком пенсії), тобто показник за 2008 рік. Відповідач при перерахунку пенсії протиправно застосував показник за 2007 рік, внаслідок чого позивач отримує менший розмір пенсії. Позивач звернувся до відповідача із заявою про приведення розміру призначеної їй після перерахунку пенсії у відповідність до норм чинного законодавства, на що отримала письмову відмову. Просить визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька здійснити перерахунок призначеної їй пенсії з 01 січня 2009 року виходячи із норм діючого законодавства.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, суду надано заяву с проханням слухати справу за його відсутності.

Відповідач УПФУ в Будьоннівському районі м. Донецька, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив. Надав суду письмові заперечення проти позову та заяву про розгляд справи за відсутності свого представника. Заперечення проти позову зводяться до того, що позивач здійснюючи перерахунок раніше призначеної позивачці пенсії застосував показник заробітної плати за 2007 рік керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року. На думку відповідача для застосування при перерахунку позивачці пенсії показника заробітної плати за 2008 рік правові підстави відсутні. Пенсія загорському П.П. виплачується згідно чинного законодавства. За ухвалою суду справа розглянута за відсутності представника відповідача.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги суд виходить з наступного:

Згідно дослідженої в судовому засіданні пенсійної справи позивачки , з 8 квітня 1993 року отримує у відповідача - Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі м. Донецька, пенсію за віком.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням не менше ніж 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії. При цьому з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період після призначення пенсії не підлягає виключенню згідно із абзацом третім частини першої статті 40 цього Закону.

15 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у зв’язку з зі зміною стажу та заробітку. Право позивача на такий перерахунок відповідачем не оспорюється. Розпорядженням по УПФУ позивачу був здійснений перерахунок пенсії з 01.01.2009 року та визначений загальний розмір пенсії за віком в 2017,84 гривень.

При визначенні розміру пенсії відповідач виходив із показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії у розмірі 1197,91 (за повний 2007 рік).

Спір між сторонами зводиться до визначення того, який показник середньої заробітної плати мав бути взятий за основу при перерахунку пенсії - за 2007 чи 2008 рік. Щодо решти фактичних обставин перерахунку позивачці пенсії сторони суперечностей не мають.

На час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії було чинним закріплене абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” право позивачки на перерахунок пенсії провадиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2008 рік.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності”, яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права” і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України” (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв’язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет” на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lех sресіаlіs. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00).

За наведених обставин, здійснивши перерахунок раніше призначеної позивачу пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік , відповідач діяв всупереч приписам абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” , такі дії відповідача є протиправними, порушене право позивачки підлягає судовому захисту і позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” , ч. 2 ст. 3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 99, 100, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька про зобов’язання відповідача до вчинення певних дій – задовольнити в повному обсязі.

Визнати дії Управління пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька щодо перерахунку 1 січня 2009 року раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком виходячи з показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за 2007 рік, такими що не відповідають абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Будьоннівському районі міста Донецька ( 83030, м. Донецьк, вул. Октября, б. 16, код ЄДРПОУ 21956079 ) здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 01 січня 2009 року раніше призначеної пенсії за віком згідно абз. 1 ч. 4 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виходячи з показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за 2008 рік та виплату донарахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: