Рішення № 98576138, 23.07.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

23 липня 2021 р. справа № 520/8725/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОРБЕТТ УКРАЇНА" до Слобожанської митниці Держмитслужби про: 1) визнання противоправним та скасування прийнятих Слобожанською митницею Держмитслужби податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року №0000131419, №0000141419,-

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОРБЕТТ УКРАЇНА" (далі за текстом – заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання противоправним та скасування прийнятих Слобожанською митницею Держмитслужби податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року №0000131419, №0000141419.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що не погоджується із визначенням сум грошового зобов`язання з ПДВ та мита, застосуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення від 31 березня 2021 року №0000131419, №0000141419 суперечать податковому та митному законодавству, фактичним обставинам справи та висновкам щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Вважає, що перевіряючи дійшли до необґрунтованих та передчасних висновків стосовно порушень ТОВ вимог чинного податкового та митного законодавства шляхом заниження митної вартості товарів. Стверджував, що під час перевірки не враховані надані первинні документи щодо продажу продукції різноманітного асортименту.

Відповідач, Слобожанська митниця Держмитслужби (далі за текстом – адміністративний орган, владний суб`єкт, контролюючий орган, Митниця) з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що за результатами перевірки правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, з урахуванням отриманої інформації (документів) від Агентства митниць та монополій Італійської Республіки, фактичних відомостей (документів) за митною декларацією ТОВ встановлено порушення ч.2 ст.51, п. 2 ч.2 ст.52, ч. 21 ст. 58, ч. 1 ст. 257, ч. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України. Стверджував, що згідно експортних митних декларації загальна вартість товарів в країні експорту становить 29106,87 євро, що значно вище за вартість вказаних товарів, яка зазначена в документах, поданих до митного оформлення ТОВ “КОРБЕТТ УКРАЇНА” в Україні - фактурна вартість 8668,83 дол. США.

Відзив на позов надійшов до суду 10.06.2021р.

У відповіді на відзив позивач посилався на не допустимість, не достовірність та не належність доказів, що покладені в основу висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу юридичної особи приватного права, є резидентом України.

15.08.2019р. заявник під час здійснення імпорту до України товару у межах укладеного з нерезидентом – компанією «Wellness Solutions LLC» (Kutaisi, Georgia) зовнішньоекономічного контракту №528 від 03.09.2018р., склав і подав до Митниці митну декларацію №UA305200/2019/039861 від 15.08.2019р.

Імпорт здійснено на територію України певних товарів з такими характеристиками: плитка керамогранітна, камінь оброблений, вироби санітарно-технічного призначення, дзеркало для ванної кімнати, коди товарів – 6907902000, 6802920000, 6910900000, 7324900090, 3922200000, 3922100000, 7009920000, вагою брутто/нетто – 14.881,074 кг/ 13.857,68 кг, місце виробництва - Європейський Союз, виробники – Marazzi Group SrL, CERAMICA SANT’AGOSTINO SPA, ABK GROUP IND. CERAMICHE SPA, GRANITIFIANDRE SPA, Florim Ceramiche S.p.a., CERAMICHE ATLAS CONCORDE spa, MIRAGE GRANITO CARAMICO SPA, INALCO SA, BATEIG PIEDRA NATURAL S, Galassia, кількість місць - 50, загальна фактурна вартість - 8668,83 дол. США, загальна митна вартість товарів – 222.408,45 грн, на умовах поставки згідно Інкотермс 2010 року; СРТ, місто Київ.

До вказаної митної декларації, позивач надав зовнішньоекономічний контракт №528 від 03 вересня 2018 року, укладений із компанією «Wellness Solutions LLC», інвойс від 13.08.2019 року № 23/19, переклад на українську мову інвойсу 23/19 від 13.08.2019 року, специфікацію 23/19 від 19.07.2019 року на загальну вартість товару у розмірі 8668.83 доларів США, пакувальний лист 23/19 від 13.08.2019 року, прайс-лист від 18.07.2019р.

Відповідно до СМR 0089253 від 13.08.2019р. та Carnet TIR ХХ81801089 від 13.08.2019р., перевезення товару, який позивач вказав у митній декларації №UA305200/2019/039861 від 15.08.2019р., здійснено 14.08.2019 автомобілем РРW730/WCN287, країна реєстрації Угорщина, вагою брутто — 14881,074 кг, кількість місць - 50, із визначенням виду товару - керамічна плитка та сантехніка, відправник - компанія «Wellness Solutions LLC».

Імпортовані позивачем товари за митною декларацією №UA305200/2019/039861 від 15.08.2019р. випущені у вільний обіг.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та визнані у позовній заяві та відзиві на позов.

Митницею отримано лист Закарпатської митниці Держмитслужби від 28.07.2020 №7.7-08-1/7.7-15/25/5276 з копією листа Держмитслужби від 07.07.2020 №15/15-02-03/7.7/1355 та відповіддю Агентства митниць та монополій Італійської Республіки з доданими документами та інформацією щодо митних оформлень ТОВ “КОРБЕТТ УКРАЇНА” за митною декларацією, що підлягає перевірці.

22.02.2021 року Митницею проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "КОРБЕТТ УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 41371906) законодавства України з питань митної справи в частині правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при ввезенні товарів за митною декларацією від 15.08.2019 №UA305200/2019/039861, за результатами якої складено акт від 22 лютого 2021 року № 4/21/7.14-19/41371906.

Аналізом отриманої інформації Митницею встановлено, що фактично постачання вищезазначених товарів з Італії здійснювалось згідно експортних митних декларацій з числовими показниками щодо їх вартості, вищими ніж при ввезенні товарів за митною декларацією від 15.08.2019 №UA305200/2019/039861.

Також аналізом назв суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності задекларованих митним органам Італійської республіки в якості отримувачів товарів на митній території України встановлено, що відповідно до даних автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» та єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби такі отримувачі або не зареєстровані як суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності або не здійснювали імпорт товарів протягом 2019 року.

Так, висновками акту від 22 лютого 2021 року № 4/21/7.14-19/41371906 Митницею викладено судження про порушення заявником ч.2 ст. 51, п.2 ч.2 ст.52, ч. 21 ст.58 та ч.1 ст. 257, ст. 295 Митного кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита за митною декларацією від 15.08.2019 №UA305200/2019/039861 на загальну суму 45788,48 грн.; п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за митною декларацією від 15.08.2019 №UA305200/2019/039861 на загальну суму 126166,08 грн.

31.03.2021 року Митницею прийняті наступні податкові повідомлення-рішення (отримані ТОВ 30.04.2021 року): № 0000131419 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів на загальну суму 157.707,60 грн., з них, сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями – 126.166,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 31.541,52 грн.; № 0000141419 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 57.235,60 грн., з них, сума грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями 45.788,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 11.447,12 грн.

Не погодившись із цими рішеннями Митниці, заявник ініціював даний спір.

Так, юридичною підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб`єкт обрав положення ч.2 ст. 51, п.2 ч.2 ст.52, ч. 21 ст.58 та ч.1 ст. 257, ст. 295 Митного кодексу України, п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження суб`єкта владних повноважень про завищення заявником вартості імпортованого до України товару у межах укладеного з нерезидентом – компанією «Wellness Solutions LLC» (Kutaisi, Georgia) зовнішньоекономічного контракту №528 від 03.09.2018р., порівняно з загальною вартістю товарів в країні експорту.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

З 01.06.2012 року суспільні відносини з приводу справляння митних платежів, зокрема, зміст та обсяг повноважень митниць на перевірку правильності визначення платниками податків розміру митної вартості товару в операціях з імпорту до України, а також приводи, способи та порядок реалізації таких повноважень унормовані приписами Митного кодексу України.

За визначенням ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У розумінні ч.4 ст.58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Отже, законодавцем запроваджено спеціальна кваліфікуюча ознака для визначення митної вартості товару – предмету імпорту, а саме: мета зовнішньоекономічної угоди у вигляді експорту товару до України.

Тому, зважаючи на доктринальне тлумачення змісту ст.67 Конституції України в частині податкового обов`язку особи, а також судову доктрину превалювання суті господарської операції над формою документів та судову доктрину розумної обґрунтованості податкової вигоди, суд вважає, що у разі вимушеного або штучного залучення платником податків – резидентом України до ланцюга поставки товару третіх сторонніх осіб у якості митної вартості товару слід кваліфікувати дійсну (справжню) ціну продажу товару саме виробником, а не стороною зовнішньоекономічної угоди - нерезидентом-продавцем.

Відповідно до ч. ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За правилом ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як зазначено у ч.4 ст.52 Митного кодексу України, у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

За змістом ч.8 ст.52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а до кола згаданих документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.ч.1 і 2 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З наведеної норми кодексу слідує, що виникнення сумніву митного органу у правильності самостійно обчисленого платником або в інтересах платника декларантом показника митної вартості може бути спричинено: 1) виявленням таких розбіжностей у поданих документах, котрі об`єктивно здатні вплинути на митну вартість; 2) виявленням ознак підробки документів; 3) виявленням відсутності відомостей на підтвердження складових митної вартості товарів чи ціни товару.

У силу п.6 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті документами від виробника товару, а саме: каталогами виробника товару, специфікаціями виробника товару, прейскурантами виробника товару, прайс-листами виробника товару.

Також у силу п.7 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті копією митної декларації країни відправлення.

Окрім того, у силу п.8 ч.3 ст.53 Митного кодексу України ці сумніви митного органу можуть бути усунуті інформацією біржових організацій про вартість товару.

З огляду на приписи наведених норм кодексу, а також зміст ч.9 ст.58 Митного кодексу України, де указано, що розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, суд доходить до переконання про те, що у разі здійснення господарських операцій з імпорту в Україну товару показник його митної вартості не може бути нижчим за ціну продажу цього ж самого товару виробником, позаяк у протилежному випадку особа отримує безпідставну податкову вигоду.

Суд вважає, що розбіжності у відомостях про виробника товару – предмету імпорту та про нерезидента – продавця (у якості сторони зовнішньоекономічної угоди) об`єктивно здатні вплинути на митну вартість за рахунок використання у господарській операції з імпорту товару ціни, нижчої від ціни продажу товару виробником.

Згідно з ч.1 ст.31 Митного кодексу України митна справа здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення, що функціонують на національному та/або міжнародному рівні.

За приписами ч.8 ст.31 Митного кодексу України для виконання передбачених цим Кодексом митних формальностей використовується автоматизована система митного оформлення, що входить до складу єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України.

Відповідно до ч.1 ст.33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

У спірних правовідносинах висновки контролюючого органу зроблені з огляду на співставність реквізитів книжки Carnet TIR ХХ81801089 від 13.08.2019р., за якою здійснювалось перевезення товарів як під час їх експорту з Італійської Республіки так і під час їх імпорту на митну територію України за митною декларацією від 15.08.2019 №UA305200/2019/039861, здійснення перевезення одним і тим самим автотранспортним засобом (державний реєстраційний номер РРW730/WCN287), в один і той самий проміжок часу (дата перетину кордону 14.08.2019), а також з огляду на співпадіння числових показників ваги брутто (14881,07 кг), а також співставність ваги нетто (вага нетто при експорті — 14049,51 кг/вага нетто при імпорті — 13857,68 кг), що свідчить про переміщення одного і того самого товару з різними числовим показниками їх вартості.

Разом з тим, під час митного оформлення за митною декларацією від 15.08.2019 № UA305200/2019/039861 ТОВ задекларовано митну вартість ввезеного товару на рівні 222408,45 грн. (фактурна вартість 8668,83 дол. США), натомість згідно інформації наданої Агентством митниць та монополій Італійської Республіки фактично вартість ввезених товарів складає 29106,87 євро (822238,11 грн. згідно курсу НБУ станом на дату оформлення митної декларації — 15.08.2019).

Таким чином, суд погоджується з висновками контролюючого органу про те, що згідно експортних митних декларації загальна вартість товарів в країні експорту становить 29106,87 євро, що значно вище за вартість вказаних імпортованих товарів, поданих до митного оформлення ТОВ “КОРБЕТТ УКРАЇНА” в Україні - фактурна вартість 8668,83 дол. США.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно п. 4 та п. 5 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 Митного кодексу України, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску та звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до п.п. 54.3.6 Податкового кодексу України, у разі, якщо результати митного оформлення, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених п. 54.3 цієї статті на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Згідно з ч. 14 ст. 354 Митного кодексу України в акті перевірки засвідчуються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформлюються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Оскільки у спірних правовідносинах підтверджено переміщення одного і того самого товару з різними числовим показниками їх вартості, то слід дійти висновку, що митний орган правомірно дійшов висновку про завищення заявником вартості імпортованого до України товару у межах укладеного з нерезидентом – компанією «Wellness Solutions LLC» (Kutaisi, Georgia) зовнішньоекономічного контракту №528 від 03.09.2018р., порівняно з загальною вартістю товарів в країні експорту.

Твердження позивача про не допустимість, не достовірність та не належність доказів, що покладені в основу висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки, суд відхиляє, з огляду на передбачені п. 5 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України повноваження митного органу звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, та з огляду на те, що дані перевірки ґрунтуються на отриманих Митницею листом від 28.07.2020р. №7.7.08-1/7.7-15/25/5276 результатах опрацювання інформації, отриманої Закарпатською митницею Держмитслужби від митної адміністрації Італії.

Стосовно посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.07.2019 року у справі №821/2067/17, суд звертає увагу, що вказані висновки зроблені в контексті порушення відповідачем - саме податковим органом, порядку проведення перевірки, що виразилось у призначенні перевірки на підставі документа органа іноземної держави, не перекладеного українською мовою та не легалізованого в установлений законом спосіб.

Разом з тим, відповідачем у даній справі є митний орган, а порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оскаржується, таких вимог позивачем не заявлено.

Продовжуючи розгляд справи, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - “поза будь-яким розумним сумнівом”, у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - “баланс вірогідностей”.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подані докази відповідності закону оскарженого волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення, оскільки Митницею цілком слушно взято до уваги показники митної вартості цього ж самого товару згідно експортних митних декларації в країні експорту та зроблено висновки про заниження заявником податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита та заниження податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість за митною декларацією від 15.08.2019 №UA305200/2019/039861.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт при виданні оскарженого рішення не дотримався вимог ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував повно, діяння особи кваліфікував правильно, усі юридично значимі фактори оцінив вірно.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав розгорнуту оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України.

Суддя О.В. Старосєльцева