Рішення № 98575921, 27.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Справа №480/4141/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глазька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Тростянецької міської ради, в якій просить:

- визнати протиправними дії Тростянецької міської ради Сумської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати на час працевлаштування відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» з часу припинення повноважень на посаді секретаря Мартинівської сільської ради Тростянецького району Сумської області за період з 18.11.2020 по 18.05.2021;

- зобов`язати Тростянецьку міську раду Сумської області нарахувати та виплати ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату, яку вона одержувала на виборній посаді секретаря Мартинівської сільської ради Тростянецького району Сумської області Сумської області на час працевлаштування з часу припинення повноважень секретаря з 18.11.2020 по 18.05.2021 в сумі 111154,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював на посаді секретаря Мартинівської сільської ради Тростянецького району Сумської області з 15.11.2010 до 18.11.2020, тобто до закінчення строку повноважень, відповідно до ч.1 ст.42 Закон України «Пpo місцеве самоврядування в Україні». До обрання позивача на посаду секретаря селищної ради вона працювала на посаді бібліотекаря - Мартинівської сільської бібліотеки - філії. Разом з тим, при звільненні з роботи, у зв`язку із припиненням повноважень, з нею не було проведено розрахунку по виплаті середньої заробітної плати за 6 місяців на підставі ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Відповідач надав суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у його задоволенні за безпідставністю. Зазначає, що позивачу пропонувалися рівноцінні посади, але позивач не виявила бажання працевлаштуватися.

Ухвалою суду від 20.05.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 12.11.2010 позивачка у зв`язку з переходом на виборну посаду секретаря Мартинівської сільської ради Тростянецького району була звільнена з Мартинівської сільської бібліотеки - філії Комунального закладу Тростянецької міської ради «Тростянецька публічна бібліотека», де працювала бібліотекарем.

15.11.2010 позивачка прийнята на посаду секретаря Мартинівської сільської ради і працювала на ній безперервно до 18.11.2020. Звільнена у зв`язку з припиненням повноважень на підставі п.п. 4 п. 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» №562-ІХ від 16.04.2020. ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Повноваження секретаря Мартинівської сільської ради у позивача припинені на підставі рішення Тростянецької міської ради № 4 від 18.11.2021 «Про факт припинення повноважень посадових осіб сільських рад та здійснення остаточного розрахунку».

Після закінчення повноважень секретаря, 27.11.2020 позивач з метою працевлаштування звернулася до попереднього місця роботи, але їй було повідомлено, що у зв`язку з тим, що відбулася реорганізація Мартинівська сільської бібліотеки. Згідно рішення Тростянецької міської ради 36 сесії 6 скликання від 27.12.2013 «Про реорганізацію комунального закладу «Тростянецька районна централізована бібліотечна система» Мартинівська сільська бібліотека була передана на баланс Мартинівської сільської ради. У зв`язку з цим, згідно довідки № 39 від 27.11.2020 Комунального закладу Тростянецької міської ради (далі КЗ ТМР) «Тростянецька публічна бібліотека» повноважень у цього закладу щодо надання позивачу попереднього місця роботи не має.

Рішенням Тростянецької міської ради 6 сесії 8 скликання №13 від 15.01.2021 Мартинівська сільська бібліотека - філія знову була включена до структури КЗ ТMP «Тростянецька публічна бібліотека». Проте, як зазначає позивач, на посаді бібліотекара у вказаному закладі вже кілька років працює інша особа на постійній основі, будь-які інші вакантні посади відсутні.

У зв`язку з цим, 27.11.2020 позивач звернулася з заявою до Тростянецької міської ради, відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» №93-ІV від 11.07.2002 (далі Закон №93-IV) з проханням вирішити питання щодо збереження їй середньомісячної заробітної плати на час працевлаштування, яку вона одержувала на виборній посаді у раді.

16.12.2020 Тростянецька міська рада листом №1875, запропонувала позивачу надати документи, які б підтверджували відсутність у неї права на отримання пенсії, в тому числі за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та за вислугу років відповідно до закону. У той же час, Тростянецька міська рада повідомила позивача про те, що правонаступником Комунального закладу «Тростянецька районна централізована бібліотечна система» є Комунальний заклад Тростянецької міської ради «Тростянецька публічна бібліотека» (тобто попереднє місце роботи позивача). А тому у разі відмови позивача від працевлаштування у цьому закладі, підстави для нарахування та виплати їй середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування відсутні.

09.12.2020 позивачка, повторно, з аналогічним запитом звернулася до Тростянецької міської ради. 24.12.2020 Тростянецька міська рада листом №1927 від 21.12.2020 повторно повідомила позивача, про відсутність підстав для виплати їй середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування.

Позивачка надала вказані документи та звернулася з заявою до КЗ ТMP «Тростянецька публічна бібліотека» щодо працевлаштування за попереднім місцем роботи, або надання іншої рівноцінної роботи (посади).

Листом КЗ ТМР «Тростянецька публічна бібліотека» №2 від 18.01.2021 позивачу запропоновано посаду бібліотекара - бібліографа в бібліотеці Тростянецької публічної бібліотеки (м. Тростянець. вул. Л. Татаренко. 5а). Листом від 29.01.2021 № 3 позивачу запропоновано надати відповідь на пропозицію працевлаштування протягом 3 робочих днів у зв`язку з затвердженням штатного розкладу вказаного закладу. А 29.03.2021 та 01.04.2021 Тростянецькою міською радою листам №17 та №18 позивачу запропоновано працевлаштуватися у Буймерівську сільську бібліотеку філію, на посаду завідуючої. У той же час повідомлено, що у разі незгоди з працевлаштуванням, відповідно до норм чинного законодавства, вона може звернутися до суду для захисту своїх прав.

Від запропонованих посад позивач відмовилась, оскільки посади бібліотекара-бібліографа та завідуючої в інших (ніж Мартинівська сільська бібліотека - філія) філіях, передбачають працевлаштування в іншій місцевості, оскільки ці заклади розташовані відповідно в м. Тростянець та с. Буймерівка Тростянецького району. Зазначені населені пункти знаходяться на відстані біля 25 км від місця постійного мешкання позивача в с.Мартинівка Тростянецькою району. Між ними відсутнє регулярне пасажирське сполучення. Тому, у зв`язку з відсутністю у позивача житла у вказаній місцевості, власного транспорту та незручністю діставанням до роботи (обмеженість громадського транспорту, карантинні обмеження тощо) вона була змушена відмовитися від працевлаштування у вказаних закладах.

У зв`язку з цим, позивач листом повідомила Тростянецьку міську раду про свою відмову від працевлаштування у вказаних закладах. А Тростянецька міська рада в свою чергу повідомила позивача, про свою відмову у нараховуванні та виплачувати їй середньомісячну заробітну плату відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 Закону №93-ІV, обґрунтувавши це її відмовою від працевлаштування в КЗ ТМP «Тростянецька публічна бібліотека» та Буймерській сільській бібліотеці - філії.

З 09.12.2020 Позивачка перебуває на обліку в Тростянецькій районній філії Сумського обласного центру зайнятості як безробітна.

Позивач, вважаючи, що при звільненні з роботи з нею протиправно не проведено розрахунок по виплаті середньої заробітної плати за шість місяців на підставі ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

З урахуванням Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Відтак, слід відмітити, що позивач, обіймаючи посаду секретаря ради, являвся службовцем органу місцевого самоврядування.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За правилами ст. 118 Кодексу законів про працю України працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Частиною 1 статті 33 Закону № 93-IV передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Обраний на виборну посаду у відповідній раді, на якій він працює на постійній основі, депутат місцевої ради, який перебуває на службі у військових формуваннях чи правоохоронних органах держави, прикомандировується до місцевої ради із залишенням на цій службі.

З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством гарантії трудових прав секретаря ради після закінчення його повноважень прирівняні до таких гарантій депутатів місцевих рад.

При цьому, за такими особами на час виконання обов`язків на постійній основі зберігається попередня робота (посада), яку він обіймав на час свого обрання на виборну посаду. Із працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради (сільський голова), укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через три місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Таким чином, збереження за колишнім депутатом місцевої ради (сільським головою) на період працевлаштування середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді, законодавцем безпосередньо пов`язується із неможливістю надання йому роботи (посади), яку він обіймав до свого обрання на виборну посаду і з якої був звільнений із зв`язку із таким обранням.

З огляду на зазначене, колишньому секретарю сільської ради гарантується збереження середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді, лише за умови неможливості надання йому попередньої роботи і виключно на період її працевлаштування, але не більше шести місяців. При цьому, необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість працевлаштування на підприємстві, в установі чи організації, де вона працювала до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді).

Як було встановлено судом, позивач відповідно до запису №19 її трудової книжки була звільнена з посади бібліотекара Мартинівської сільської бібліотеки – філії у зв`язку з переведенням на роботу в Матинівську сільську раду, відповідно до п.5 ст.36 КЗпП України, відповідно до наказу №8-к від 12.11.2010.

У подальшому відповідно до запису № 20 від 15.11.2010 трудової книжки позивача вона обрана секретарем Мартинівської сільської ради, її присвоєно 11-й ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах 5 категорії посад визначених ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Присягу посадової особи місцевого самоврядування прийняла 15.11.2010.

09.11.2015 відповідно до запису трудової книжки позивача вона була повторно обрана секретарем Мартинівської сільської ради.

18.11.2020 повноваження позивача припинено п.п. 4 п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визнання територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 №562-ІХ ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", про що зазначено в трудовій книжки позивача.

Верховний Суд у своїй постанові від 23.05.2018 у справі № 219/2204/2016-ц зробив висновок, що гарантії, передбачені ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» поширюються на колишніх секретарів сільради, які безпосередньо перед обранням на виборну посаду були працевлаштовані на іншій посаді і були звільнені з такого місця роботи згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП (перехід на виборну посаду).

Як наголосив суд касаційної інстанції, трудовий договір має бути припинено саме на підставі, передбаченій п. 5 ст. 36 КЗпП. Запис про звільнення за такою підставою обов`язково має бути у трудовій книжці. Якщо звільнення буде оформлено за іншою підставою (наприклад ст. 38 КЗпП), то особа не може претендувати на гарантії ч. 2 ст. 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».

Саме ці обставини, визначають право особи повернутися на місце роботи, де та працювала до обрання на зазначену виборну посаду.

В даному випадку, згідно записів трудової книжки, позивача було звільнено на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України.

Як вже зазначалось судом, необхідною умовою реалізації зазначеного права є неможливість працевлаштування на підприємстві, в установі чи організації, де він працював до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді).

Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що згідно довідки Комунального закладу Тростянецької міської ради «Тростянецька публічна бібліотека» від 27.11.2020 №39, позивач у період з 18.06.2007 по 12.11.2010 працювала бібліотекаром Мартинівської сільської бібліотеки – філії. Згідно рішення відповідача від 27.12.2013 «Про реорганізацію комунального закладу «Тростянецька районна центральна бібліотечна система» Тростянецької районної ради Сумської області» Мартинівська сільська бібліотека – філія була передана на баланс Мартинівської сільської ради, тому повноваження, що надання попереднього місця роботи позивачу у комунального закладу Тростянецької районної ради «Тростянецька районна центральна бібліотечна система» наданий час немає.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про надання позивачу або пропонування позивачу рівнозначних вакантних посад в Мартинівській сільській бібліотеці – філії, або у бібліотеці в с.Мартинівка (місце попередньої роботи позивача, а також місце проживання позивача).

Тобто позивач позбавлений можливості працевлаштуватися на підприємстві, в установі чи організації, де вона працювала до обрання, або ж рівноцінній роботі (посаді).

Також позивач на обліку в ГУ ПФУ Сумській області не перебуває та пенсію не отримує, що також підтверджується довідкою ГУ ПФУ в Сумській області від 05.03.2021 №54/02.13-09.

Відтак, позивач має право на гарантовану ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" виплату середньої заробітної плати, яку вона одержувала на виборній посаді у раді, на період працевлаштування.

Щодо посилання відповідача не те, що позивачу пропонувались рівнозначні посади, суд зазначає, що позивач працювала та була звільнена з посади «бібліотекар Мартинівська сільська бібліотека – філія» з місцем роботи с. Мартинівка, разом з тим позивачу була запропонована посада «бібліотекар – бібліограф Тростянецької публічної бібліотеки» (м.Тростянець) та посада «завідувачки Буймерської сільської бібліотеки - філії» (с. Буймирівка), як вбачається, із запропонованих посад вони є інші, ніж займала позивач до звільнення, окрім того знаходять у інших населених пунктах, що є суттєвою ознакою для працевлаштування.

Доводи відповідача, що чоловік позивача має автомобіль, що виключає перешкоди для щоденної можливості діставатись на робоче місце, суд вважає необґрунтованим, оскільки у спірних правовідносинах вказані доводи відповідача не можуть мати місце.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати за період з 19.11.2020 (наступного дня з дня припинення повноважень секретаря сільської ради) у відповідності до вимог ст.33 Закону України "Про статус місцевих рад".

Щодо визначення позивачем дати початку обліку періоду, за який підлягає виплаті середня заробітна плата відповідно до ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", суд зазначає, що 18.11.2020 був останнім робочим днем позивача, а тому вказаний період повинен починатись з наступного дня після припинення повноважень секретаря сільської ради, тобто 19.11.2020.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно загальних засад права, бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. В свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб`єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.

Як встановлено, відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо невиплати позивачу середньомісячної заробітної плати за період з 19.11.2020 року у відповідності до вимог ст.33 Закону України "Про статус місцевих рад".

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців, з 19.11.2020 по 19.05.2021.

Разом із тим, позовні вимоги щодо нарахування позивачу суми 111154,00 грн., не підлягає задоволенню, оскільки на даний час предметом розгляду даної справи є спір про право позивача на отримання середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, яка ще не нараховувалась відповідачем.

За таких обставин, вимоги позивача частково обґрунтовані та підлягають до часткового задоволення.

Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення, відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 2ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої інстанції, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

Зазначена правова позиція підтверджується практикою Верховного Суду, що викладена у додатковій постанові по справі №235/7638/16-а від 31.07.2018.

Згідно з ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В своєму позові позивач не навів аргументованих доводів необхідності встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та не надав доказів того, що прийняте рішення суду буде тривалий час не виконуватись відповідачем. Тому дана вимога позивача не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн., сплачений при зверненні до суду. Щодо надлишку суми сплаченого судового збору (1111,54 грн. – 908 грн.) суд зазначає, що вказана сума сплачена помилково та може бути повернута відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Тростянецької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнання протиправною бездіяльність Тростянецької міської ради, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування з 19.11.2020 по 19.05.2021.

Зобов`язати Тростянецьку міську раду (вул. Миру, 6, м. Тростянець, Сумська область, 42600, і.к. 24006361) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування з 19.11.2020 по 19.05.2021.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тростянецької міської ради (вул. Миру, 6, м. Тростянець, Сумська область, 42600, і.к. 24006361) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько