Рішення № 98575899, 27.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Справа № 480/3389/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3389/21 за позовом Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Сумське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 140777,58 грн та пені у розмірі 28,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем не виконаний встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. За 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю та не зайняте особою з інвалідністю, відповідач до 15.04.2020 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 140777,58 грн. та нараховану пеню в розмірі 28,16 грн. Проте вказана сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена, тому позивач просить її стягнути в судовому порядку.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.04.2020 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодився та зазначив, що згідно Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VІ) та Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Порядок) на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому, періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі №806/1368/17.

Відтак, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, у тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 р., справі № 819/639/17.

При цьому, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ , а саме: не виділення та не створення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17.

На виконання вищевказаних норм законодавства України:

1. Відповідачем до Сумського міського центру зайнятості були подані Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН від 11.01.2020, Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН від 25.05.2020, Звітність Інформація про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН від 09.11.2020, відповідно до яких відповідач проінформував про створення робочих місць та наявність вакансій для інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

2. 18.02.2020 відповідачем до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів був поданий Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік, відповідно до якого відповідач відзвітував позивачу про те, що протягом 2020 року кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІІ становить 88, фактична середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становила - 87 осіб.

Крім того, відповідно до листа Сумського міського центру зайнятості від 12.05.2021 р. № 04/690, останній проінформував відповідача про те, що інформація щодо можливості працевлаштування осіб з інвалідністю на АТ “Сумський завод “Насосенергомаш” була розміщена в оперативній базі даних Сумського міського центру зайнятості та в секторі самостійного пошуку роботи для клієнтів та відвідувачів центру зайнятості та була актуальна протягом січня - грудня 2020р.

Таким чином, відповідачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені є безпідставним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 19-26).

У відповіді на відзив позивач не погодився з позицією відповідача, оскільки відповідно до листа Сумського міського центру зайнятості № 04/530 від 05.04.2021 р. впродовж 2020 року на АТ “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш”, згідно до заявлених вакансій, направлялася 1 особа з інвалідністю для подальшого працевлаштування, але даних про цю особу не надано, та корінця направлення на роботу не надано, так як поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте життя.

Ухвалою суду від 15.06.2021 зобов`язано Сумський міський центр зайнятості, протягом 3 днів з моменту отримання даної ухвали, надати суду відомості про особу з інвалідністю, яка направлялася для працевлаштування на АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" в 2020 році та копії корінця направлення на працевлаштування.

На виконання вимог вказаної ухвали, Сумськии міськии центром зайнятості надано суду копію направлення на працевлаштування від 06.07.2020, з якого вбачається, що Центр зайнятості направляв ОСОБА_1 для працевлаштування на АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на робоче місце прибиральника виробничих приміщень (а.с.121 зворотна сторона).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 18.02.2021 Акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" подано до Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік (форма №10-ПОІ), згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу фактично за рік становить 2190 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до вимог чинного законодавства встановлена інвалідність - 87; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, встановлених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 88 (а.с. 4).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.2019 №875-ХІІ (далі по тексту - Закон України №875-ХІІ) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Статтею 18 Закону України №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Суд зауважує, що чинним законодавством України передбачено гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця особи з інвалідністю та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань, але без встановлення для підприємств жодних обмежень щодо обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 238 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Серед переліку адміністративно-господарських санкцій, встановленого у ч. 1 ст. 239 ГК України, вказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання, зокрема, адміністративно-господарський штраф, а також і інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону України №875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Суд зауважує, що суб`єкт господарювання звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 28.05.2019 по справі №807/554/17.

Загальні засади відповідальності учасників господарський відносин, зокрема і підстави для звільнення від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що передбачені адміністративно-господарські санкції), регламентовано главою 24 ГК України (Загальні засади відповідальності учасників господарських відносин).

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст 18 Закону України №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

За змістом статті 18-1 Закону України №875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Суд зазначає, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 15.04.2019 по справі №821/681/16.

При цьому, Законом України №875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

Отже, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 31.07.2019 по справі №817/724/17.

З матеріалів даної справи судом встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві відповідача у 2020 році становила 2190 осіб, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих осіб з інвалідністю - 87 осіб. Норматив робочих місць в 2020 році склав 88 осіб.

Наказом Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520, затверджено форму статистичної звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", та порядок її подання.

Суд зауважує, що матеріалами даної справи підтверджено, що відповідачем в 2020 була створена необхідна кількість робочих місць для осіб з інвалідністю та проінформовано про таку кількість створених робочих місць Сумський міський центр зайнятості, шляхом подання звітів за формою 3-ПН (а.с.30-37).

Так, в матеріалах справи наявний лист Сумського міського центру зайнятості, згідно змісту якого підприємство надало протягом січня-грудня 2020 звіти «Інформація про попит на робочу силу» (вакансії) за формою №3-ПН, в яких були заявлені вакансії для осіб з інвалідністю, а саме: прибиральник виробничих приміщень та прибиральник території (а.с. 38).

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Сумського міського центру зайнятості №04/530 від 05.04.2021, згідно змісту якого судом встановлено, що впродовж 2020 року на АТ “Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування “Насосенергомаш”, згідно до заявлених вакансій, направлялася 1 особа з інвалідністю для подальшого працевлаштування, за результатами співбесіди з роботодавцем ця особа не відповідає вимогам роботодавця (а.с.57).

Вказане вище підтверджується копією направлення на працевлаштування від 06.07.2020, з якого вбачається, що Центр зайнятості направляв ОСОБА_1 для працевлаштування на АТ "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на робоче місце прибиральника виробничих приміщень (а.с.121 зворотна сторона).

Вищевказане свідчить, що відповідач в 2020 році належно виконував обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Верховний Суд при розгляді аналогічних справ, зокрема в постанові від 06.02.2020 по справі № 920/385/19 наголошує на тому що, що в силу частини 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", виконанням нормативу робочих місць у кількості визначеній згідно частини 1 цієї статті вважається працевлаштування підприємством осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Відтак, виконанням нормативу робочих місць в розумінні статті 19 цього Закону вважається саме працевлаштування підприємством інвалідів, а не лише створення робочих місць для таких осіб, що зумовлено загальною спрямованістю законодавства про соціальний захист та реабілітацію інвалідів на забезпечення реалізації ними трудових прав та обов`язків нарівні з іншими працівниками без додаткових соціальних гарантій у сприянні їх працевлаштування. Зазначене узгоджується з правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі №819/537/16.

Отже, наведене вище свідчить про виконання відповідачем по справі вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Суд наголошує, що доказів, які б вказували на те, що відповідач безпідставно відмовляв у прийнятті на роботу особам з інвалідністю матеріали даної справи не містять.

Вказана правова позиція також узгоджується із позицією Другого апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 23.04.2021 по справі №480/2508/20.

Отже, суд приходить висновку про те, що вимоги позивача про застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій є безпідставними.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька