Ухвала суду № 98575768, 27.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

27 липня 2021 року Справа № 575/335/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Прилипчука О.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СУМИ-АГРО"

до Державного реєстратора Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленко Микола Васильович,

треті особи - Приватне підприємство «АГРОРОЗСОШІ», ОСОБА_1

про визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

09.06.2021 р. до Сумського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СУМИ-АГРО" (42826, Сумська область, Великописарівський район, с. Солдатське, вул. Центральна, 1) з позовною заявою до Державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленка Миколи Васильовича (42800, Сумська область, смт Велика Писарівка, вул. Коцюбинського, 2-а), в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленка Миколи Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22215075 від 19.06.2015, номер запису про інше речове право: 1012399, щодо державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки, площею 2,1393 га, на підставі договору оренди землі від 08.06.2015, укладеного між Приватним підприємством “АГРОРОЗСОШІ” та ОСОБА_1 , строком дії 15 років.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленка Миколи Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22214424 від 19.06.2015, номер запису про інше речове право: 10102069, щодо державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки, площею 2,1396 га, на підставі договору оренди землі від 08.06.2015, укладеного між Приватним підприємством “АГРОРОЗСОШІ” та ОСОБА_1 , строком дії 15 років.

Ухвалою суду від 10.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 575/335/21 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також залучено до участі в розгляді даної справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Приватне підприємство “АГРОРОЗСОШІ” та ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір –спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Відповідно положень ч.ч. 1-2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Як вбачається із матеріалів справи, спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (право оренди на спірну земельну ділянку), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

З матеріалів справи суд вбачає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СУМИ-АГРО" просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленка Миколи Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22215075 від 19.06.2015, номер запису про інше речове право: 1012399, щодо державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки, площею 2,1393 га, на підставі договору оренди землі від 08.06.2015, укладеного між Приватним підприємством “АГРОРОЗСОШІ” та ОСОБА_1 , строком дії 15 років; 2) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленка Миколи Васильовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 22214424 від 19.06.2015, номер запису про інше речове право: 10102069, щодо державної реєстрації іншого речового права оренди земельної ділянки, площею 2,1396 га, на підставі договору оренди землі від 08.06.2015, укладеного між Приватним підприємством “АГРОРОЗСОШІ” та ОСОБА_1 , строком дії 15 років.

Отже, позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права у ПП “АГРОРОЗСОШІ” і, як наслідок, відсутністю в останнього правомірного інтересу щодо фіксації свого права оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом,встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі – Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися “судом, встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Отже, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "СУМИ-АГРО" до Державного реєстратора Реєстраційної служби Великописарівського районного управління юстиції Сумської області Гавриленко Микола Васильович, треті особи - Приватне підприємство «АГРОРОЗСОШІ», ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "СУМИ-АГРО", що розгляд спору віднесено до цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.

Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Суддя О.А. Прилипчук