Рішення № 98575741, 26.07.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. Справа №480/2571/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини 3022 Національної гвардії України (далі - відповідач, військова частина 3022) про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період із 24.01.2019 по день фактичного розрахунку, а саме по 22.02.2021р. в розмірі 270 362 грн. 40 коп.

Свої вимоги мотивував тим, наказом командиру військової частини 3022 Національної гвардії України №18 від 24.01.2019 позивача було звільнено з посади у зв`язку із припиненням (закінченням строку) контракту. Однак, станом на день звільнення з позивачем не було проведено кінцевий розрахунок, а саме, не виплачено грошову компенсацію за належні до видачі предмети речового майна, що була виплачена лише 22.02.2021 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду. Відтак, вважає, що має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позов, в якому з позовними вимогами не погодився та просив відмовити в їх задоволенні та вважав за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки в/ч 3022 розрахунку при звільненні з огляду на загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат, з яких врахувати грошове забезпечення та компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Станом на сьогодні відповіді на відзив позивачем до суду не подано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Національній гвардії України, а саме у військовій частині 3022.

Наказом командувача Національної гвардії України від 15.01.2019 № 7 о/с позивача звільнено у запас з військової служби за контрактом відповідно до підпункту «й» пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Наказом командира військової частини 3022 (по стройовій частині) від 24.01.2019 №18 з позивачем припинено (розірвано) контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 24.01.2019 (а.с.6).

На дату закінчення проходження позивачем військової служби відповідачем не було виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно, у зв`язку з чим позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 у справі №480/4282/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку позовні вимоги було задоволено частково (а.с.9-12), зокрема: стягнуто з військової частини 3022 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 16472грн.38коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Вказане рішення Сумського окружного адміністративного суду набрало законної сили 21.12.2020 та на його виконання було проведено нарахування та виплату грошової компенсації вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 16472грн.38коп. Вказану виплату було проведено позивачу двома платіжними дорученнями від 10.02.2021 (на суму 16026,84грн.) та 10.03.2021 (на суму 445,54грн.), що підтверджується копіями таких платіжних доручень (а.с.21-22) та виписки по картковому рахунку позивача в банківській установі (а.с.8). Також вказане не заперечується відповідачем.

При цьому, позивачу не було виплачено середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільненні, що відповідачем не заперечувалося.

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невиплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі – Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу”) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. А відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Матеріалами справи підтверджено, що при звільненні відповідач не виплатив позивачу грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 16472,38грн. Вказана компенсація була виплачені позивачу лише після звернення до суду з відповідним позовом та прийняття рішення Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/4282/20 - 10.03.2021 у повному розмірі (а.с.8, 21-22).

Разом з тим, а ні Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу”, а ні Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за не отримане речове майно не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спор.

Відтак, враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 31.10.2019 у справі № 2340/4192/18.

Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Як встановлено судом, позивач був звільнений із служби та виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 24.01.2019, а кінцевий розрахунок з ним відповідач провів лише 10.03.2021 після прийняття рішення Сумським окружним адміністративним судом у справі №480/4282/20.

Тобто вказані обставини, свідчать про те, що відповідач не провів повного розрахунку з позивачем при звільненні.

При цьому, суд враховує, що як частиною першою статті 94 Кодексу законів про працю України, так і частиною першою статті 1 Закону України “Про оплату праці” передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

При цьому, суд враховує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, наведеними в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Таким чином, чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, речове забезпечення не має характеру винагороди за виконану працю, а спрямоване насамперед на задоволення потреб військовослужбовців під час несення ними військової служби. Отже, речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця.

Однак, компенсація вартості за неотримане речове майно належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України. Застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у постанові від 30.11.2020 у справі №480/3105/19.

Відтак, проаналізувавши наведені вище приписи законодавства та висновки Верховного Суду, враховуючи включення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно до складу належних звільненому військовослужбовцю сум у розумінні статті 116 КЗпП України, і необхідність застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності в разі невиплати такої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини, суд зазначає, що є всі підстави для застосування ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

За таких обставин позивач має право на виплату середнього заробітку за період затримки такого розрахунку у відповідності до приписів ст.117 КЗпП України (при виплаті грошової компенсації за вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно).

Так, розрахунок середньомісячного заробітку розраховується згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, відповідно до п.2 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якого обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як встановлено судом, згідно довідки відповідача №122 (а.с.7) середньоденний заробіток позивача складає 339,52грн. з розрахунку 10319,90+10390,98грн./61 день (листопад 2018 року та грудень 2018 року).

Позивач просить стягнути середній заробіток за період з 24.01.2019 по день фактичного розрахунку, а саме по 22.02.2021.

Разом з тим, як вбачається з копії наказу відповідача від 24.01.2019 №6 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з 24.01.2019 (а.с.6). Тобто, право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникло у позивача з наступного дня після звільнення - з 25.01.2019.

Виплата грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно у загальному розмірі 16472,38грн. виплачена позивачу 10.03.2021 (а.с.21-22), що не заперечується відповідачем.

При цьому, позивачем помилково визначено період, до якого має здійснюватись розрахунок середнього заробітку.

Так, позивач просить стягнути середній заробіток за період по день фактичного розрахунку, а саме по 22.02.2021, в той час, як відповідно до ст.117 КЗпП України розрахунок середнього заробітку здійснюється за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а відповідач в повному розмірі виплатив грошову компенсацію позивачу лише 10.03.2021 (а.с.21-22).

Таким чином, період для визначення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача слід обраховувати з 25.01.2021 по 10.03.2021, кількість календарних днів в якому складає 776 календарних днів.

Тобто, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з 25.01.2021 по 10.03.2021 складає 263 467, 52грн. (339,52грн. х 776 к.днів).

Водночас, виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 зазначає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17.

Суд, враховуючи правову позицію Великої Палати, викладену в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, а також постанови Верховного Суду від 16.07.2020 по справі №812/1259/17 адміністративне провадження №К/9901/35854/18, від 04.09.2020 по справі № 260/348/19 адміністративне провадження №К/9901/26609/19, від 20 травня 2020 року у справі №816/1640/17, зазначає, що необхідно врахувати в даному випадку істотність суми заборгованості (16472,38грн.) у порівняння з середнім заробітком за час затримки розрахунку (263 467, 52грн.).

Враховуючи те, що сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (263 467, 52грн.) значно перевищує суму, яка підлягала виплаті позивачу при звільненні (16472,38грн.грн.), суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності, та стягнути на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 16472,38грн.

Отже, враховуючи вищезазначене та з урахуванням вимог ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд, з метою ефективного захисту прав позивача вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні та стягнути з відповідача 16472,38грн. середнього заробітку (грошового забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільнення за період з 25.01.2019 по 10.03.2021.

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73,м. Шостка,Шосткинський район, Сумська область,41100, код ЄДРПОУ 08803595) про стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини 3022 Національної гвардії України, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73,м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область,41100, код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток (грошове забезпечення) за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 16 472 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 38коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2021.

Суддя І.Г. Шевченко