Рішення № 98575533, 26.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 року м. Рівне №460/1490/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати із 03.02.2021 року пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він звернувся до управління з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника померлого батька відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування". Позивач зазначає, що відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії у звязку з втратою годувальника, підставою для відмови стала відсутність оригіналу довідки МСЕК про періоди інвалідності, а також наявність виправлення у висновку МСЕК від 19.01.2021. Позивач вважає вказане рішення позивача протиправним та таким, що прийняте з порушенням вимог Конституції України та Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування".

Ухвалою суду від 10.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена ним у відзиві на позові відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. Зазначав на обґрунтування такої позиції, що враховуючи положення ст.36 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" немає підстав для призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки документами не підтверджено факт визнання позивача особою з інвалідністю до досягнення вісімнадцятирічного віку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

Згідно з довідкою МСЕК серії АВ №0953126 позивач визнаний інвалідом ІІІ групи з дитинства.

У медичному висновку ЛКК №118 Зарічненської центральної районної лікарні від 31.08.2020 у рядку "за станом здоров`я" вказано наступне: " встановлено, що хворий мав підстави бути визнаний дитиною-інвалідом до досягнення ним вісімнадцятирічного віку".

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Дібрівської сільської ради Зарічненського району Рівненської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно зі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із смертю батька ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника.

Відповідач листом від 23.02.2021 №1700-0304-8/7844 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно зі статтею 1 Закону № 1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону № 1058, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених участині другійстатті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоровя, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революція Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України № 1058 пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Відповідно до ст. 74 Закону України Про пенсійне забезпечення сім`ям пенсіонерів пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж заробітку, з якого обчислювалась пенсія годувальника. Сім`ям тих пенсіонерів, які мали право на перерахунок пенсії в порядку, передбаченому ст. 69 цього Закону,пенсії обчислюються із заробітку, з якого було проведено або могло бути проведено перерахунок пенсії годувальника.

Відповідно до п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року № 22-1 (із змінами) та зареєстрованого в Мінюсті України 27.12.2005 року за №1566/11846, передбачено що, до заяви про призначення пенсії членам сімї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог ч.1 ст.40 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Законом України № 1058 встановлено, що непрацездатні громадяни - це особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону. В разі наявності одночасного права на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Непрацездатним членом сім`ї може бути діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, що визначено ч. 2 статті 36 вказаного Закону.

25 листопада 2005 року Правлінням Пенсійного Фонду України винесена постанова № 22-1 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок).

Відповідно до пункту 1.1 Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку із втратою годувальника, переведення з одного виду пенсії на інший, подається заявником особисто або через представника безпосередньо до управління пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації). Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 подав 03.02.2021 заяву про призначення пенсії у звязку з втратою годувальника з необхідними додатками.

Однак, відповідачем листом від 23.02.2021 №1700-0304-8/7844 повідомлено позивача про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки у долучених до заяви документів відсутній оригінал довідки МСЕК про періоди інвалідності, а також наявність виправлення у висновку МСЕК від 19.01.2021.

Стосовно посилання відповідача на відсутність оригінал довідки МСЕК про періоди інвалідності ОСОБА_1 , суд зазначає, що приписами пункту 1.7 Порядку № 22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Отже, відповідач мав підстави повідомити заявника про необхідність надання оригіналу довідки МСЕК про періоди інвалідності. Суд зазначає, що відповідачем не надано суду доказів про повідомлення позивача про необхідність надання вищезазначених документів.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявний медичний висновок ЛКК №118, згідно якого встановлено, що хворий мав підстави бути визнаний дитиною-інвалідом до досягнення ним вісімнадцятирічного віку.

Посилання відповідача про наявність виправлення у висновку МСЕК від 19.01.2021 суд відхиляє, оскільки такий висновок про час настання інвалідності не визнавався нечинним та не скасовувався, а тому у суду відсутні підстави для неврахування його при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії позаяк відсутні докази зловживання позивачем своїми правами.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ОСОБА_1 мав право в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" прийнята неправомірно та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплачувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 03.02.2021 року, суд зазначає наступне.

Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії), суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.

Таким чином, позовна вимога у цій частині підлягає задоволенню у спосіб зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника з урахуванням висновків суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на вищевикладене суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м.Рівне, вул.Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.02.2021 про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судовий збір у 454, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 26 липня 2021 року

Суддя У.М. Нор