Рішення № 98575181, 27.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6814/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, у порядку письмового провадження, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду, через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, з позовною заявою звернулась ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про:

визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-39477-21 від 22 лютого 2021 року, у розмірі 20612,02 гривень.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

ОСОБА_1 зазначила, що має право на зайняття адвокатською діяльністю, яке реалізує не як самозайнята особа, а як найманий працівник. У свою чергу, умовою для виникнення обов`язку щодо сплати єдиного внеску є наявність ознак самозайнятої особи, провадження такою особою незалежної професійної діяльності та отримання доходу від цієї діяльності. Отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є реалізацією прав передбачених ст.3 Конституції України, але не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.

Таким чином, у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року, ОСОБА_1 є застрахованою особою і єдиний внесок за неї регулярно нараховує та сплачує роботодавець у розмірі не менше мінімального страхового внеску, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску нею, як особою, що має право провадити адвокатську діяльність у той час, коли вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2021 року, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив (вх.№32710/21 від 23.06.2021р.) на позовну заяву (а.с.54-55).

Відзив обґрунтований наступним.

Головне управління ДПС в Одеській області вказувало, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, а відповідно до ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року єдиний внесок для осіб, що провадять незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, та отримують дохід від цієї діяльності встановлено у розмірі 22% до бази нарахування єдиного внеску (з 01.01.2017 року, у місяці звітного року, у разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування не менше за розмір мінімального страхового внеску).

Головним управлінням ДПС в Одеській області зазначалося, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VІІІ від 03.10.2017 року, внесені відповідні зміни до абз.3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року, внаслідок чого з 01.01.2018 року адвокати, що мають статус осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, так і фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування (у т.ч. першої групи), мають сплачувати кожного кварталу не менш ніж 2457,18 гривень до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Якщо адвокати не отримують дохід або отримують його у розмірі, нижчому ніж мінімальний страховий внесок, то вони зобов`язані сплачувати ЄСВ з 01.01.2018 року у розмірі 819,06 гривень на місяць та 2457,18 гривень відповідно на квартал.

Головним управлінням ДПС в Одеській області наголошувалося, що податкова вимога була надіслана контролюючим органом у межах повноважень та згідно вимог чинного законодавства.

Станом на 27 липня 2021 року, інших заяв по суті справи від сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 , має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України та копією свідоцтва №2378, виданого 02.10.2012 року Одеською обласною КДКА (а.с.10).

З 06.09.2016 року, згідно наказу №10 від 01.09.2016 року, ОСОБА_1 прийнята по посаду начальника юридичного відділу «Кредитної спілки «Істок» (а.с.33, 34 зворотній бік).

22.02.2021 року, Головним управлінням ДПС в Одеській області, сформовано і направлено на адресу ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-39477-51 зі сплати єдиного внеску (а.с.11).

Згідно податкової вимоги №Ф-39477-51 від 22.02.2021 року, загальна сума боргу платника єдиного внеску ОСОБА_1 станом на 31.01.2021 року становить 20612,02 гривень.

Вважаючи безпідставним нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та податкову вимогу такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі – Податковий кодекс).

Згідно з п.п.14.1.226 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 5 липня 2012 року (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Поряд з цим, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 року (далі - Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Так, згідно з п.2 частини 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7), частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Однак, відносини щодо сплати єдиного внеску особою, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно отримує дохід від роботодавця, що використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством, Законом №2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску.

Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не отримує дохід від роботодавця, який використовує її працю на умовах трудового або цивільно-правового договору, або на інших умовах, передбачених законодавством. В іншому випадку така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення правових норм, якими врегульована сплата єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС як самозайняті особи, зокрема особи, які мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно отримують доход від роботодавця, який використовує їх працю на підставі трудового або цивільно-правового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, спричиняє подвійну сплату єдиного внеску (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI відповідає висновку, який Верховний Суд зробив у постанові від 27.11.2019 року (справа №160/3114/19) у постанові від 04.12.2019 року (справа №440/2149/19) та у подальшому був підтриманий у постанові від 16 березня 2021 року (справа 500/2433/19).

Судом встановлено, що з 06.09.2016 року, згідно наказу №10 від 01.09.2016 року, ОСОБА_1 прийнята по посаду начальника юридичного відділу «Кредитної спілки «Істок», що підтверджується копією вищевказаного наказу (а.с.33) та копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.34) наявними у матеріалах справи.

Крім того, довідками «Кредитної спілки «Істок» №03-01 від 11.01.2021 року і №153 від 04.12.2020 року та витягом з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) підтверджується сплата «Кредитною спілкою «Істок» сум єдиного внеску за ОСОБА_1 (а.с.13-14, 37).

Суд зазначає, що Постановою правління Пенсійного фонду України №10-1 від 18 червня 2014 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України №8-1 від 27 березня 2018 року) «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування» затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі – Положення №10-1).

Відповідно до п.1 Положення №10-1, це Положення відповідно до Закону №2464-VI визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до п.5 Положення №10-1, Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.6 Положення №10-1 інформація з Реєстру застрахованих осіб формується та надається за такими формами: індивідуальні відомості про застраховану особу - згідно з додатками 3-5 до цього Положення.

Своєю чергою, у додатку 4 та 5 до Положення №10-1 затверджено форму ОК-5 та форму ОК-7 відповідно, які містять індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України.

Таким чином, довідки ОК-5 та ОК-7 є належним, допустимим та самостійним доказом, що підтверджує нарахований дохід позивача за певний період, з якого сплачено страхові внески до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про неправомірне нарахування Головним управлінням ДПС в Одеській області ОСОБА_1 податкових зобов`язань зі сплати єдиного соціального внеску, як самозайнятій особі, оскільки вказані страхові внески за спірний період були сплачені за позивача роботодавцем.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи, доказів отримання позивачем доходів від провадження адвокатської діяльності індивідуально, відповідачем до суду – не надано.

Таким чином, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення з позовною заявою до суду, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 908,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська 5, код ЄДРПОУ ВП44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-39477-21 від 22 лютого 2021 року, у розмірі 20612,02 гривень – задовольнити.

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області №Ф-39477-21 від 22 лютого 2021 року – визнати протиправною та скасувати.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП44069166) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), понесені судові витрати у розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Балан Я.В.