Рішення № 98575074, 26.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8079/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Радчука А.А.,

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного Міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2020 № 228150,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного Міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки за результатом якого позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 30 листопада 2020 року №228150, якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, передбаченої ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що постановою Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 30 листопада 2020 року № 228150 ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, передбаченої ч. 1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Постанову від 30.11.2020 року №228150 було прийнято за результатами розгляду акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів вантажів автомобільним транспортом від 03.10.2020 року №242376.

Позивач вказує, що 03 жовтня 2020 року ФОП ОСОБА_1 на автомобiлi РЕНО держ. номер НОМЕР_2 , причіп держ. номер НОМЕР_3 на замовлення ПП «Брайловський» перевозив пшеницю (насипом) із смт. Ширяєве Ширяївського району в м. Черноморськ Одеської області.

У пункті габаритно-вагового контролю а/д М-05, Київ-Одеса, 452 км+811, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області автомобіль було зупинено та здійснено габаритно-ваговий контроль.

Довідку про здійснення габаритно-вагового контролю ФОП ОСОБА_2 не надавали жодного документу на підставі якого було визначено вагу транспортного засобу на навантаження на осі, водiєвi також не було надано.

Про дату та місце розгляду справи щодо порушення ФОП ОСОБА_1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт не повідомлявся.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2020p. № 228150, яку було винесено Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки, на адресу ФОП ОСОБА_1 не надходила.

Про винесення постанови від 30.11.2020p. № 228150, яка оскаржується, ФОП ОСОБА_1 дізнався із відповіді Голови Укртрансбезпеки від 26.02.2021p. Одночасно з відповіддю були надіслані копії постанови від 30.11.2020p. №228150, повідомлення запрошення від 16.11.2020р., акту проведення перевірки від 03.10.2020p. №242376, акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 03.10.2020р. №037864, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 03.10.2020р. №0005429, розрахунку б/н плати за проїзд, роздруківки результатів зважування.

ФОП ОСОБА_1 вважає, що притягнення його до відповідальності, передбаченої ч. 1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», та стягнення адміністративно-господарський штрафу у сумі 17000,00 грн. є безпідставними та незаконними, оскільки відповідачем при вирішенні питання про накладення штрафу неправомірно застосовані норми законодавства, які регулюють питання здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2020p. №228150 є протиправною та такою, що порушує права ФОП ОСОБА_1 , у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 24.05.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду від відповідача надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що спірну постанову винесено на підставі Актів перевірки та інших документів перевірки від 03.10.201р. санкція - абз. 15. част.1 ст 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». Інспекторами Управління Укртрансбезпеки здійснено габаритно-вагову перевірку вантажного транспортного засобу марки RENAULT держ. реєстрац. № НОМЕР_4 , що належить Фізичній особі-Підприємцю ОСОБА_1 (водій ОСОБА_1 ). Перевіркою виявлено порушення вимоги 22.5 «Правил дорожнього руху», відповідальність за що передбачена абз. 15 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт». При зважуванні виявлена перенавантаження на одиночну вісь 12,19 тон. Зазначене є перевищенням від допустимої норми маси на одиночну вісь 1,19 тон. Тобто, процент перевищення склав більше 10%, а саме 10,82 %, що є підставою для Відповідача застосувати штрафну санкцію 17000 грн.

На розгляд справи на 30.11.2020р. Позивач був належним чином та завчасно викликаний рекомендованим листом з повідомленням, про що свідчить Запрошення від 15.11.2020р. вих. № 89361/20/24-20.

При цьому документів щодо вибуття автомобілів із власності, (користування), передачі їх іншій особі Позивач ні під час перевірки транспортних засобів, а також під час розгляду справи про порушення Відповідачу не надавав.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Зважаючи на перебування головуючого судді у відпустці в період з 05.07.2021 по 23.07.2021 включно, справа розглядається 26.07.2021 року - у перший робочий день після виходу судді з відпустки, який є останнім днем строку, визначеного ст. 258 КАС України для розгляду справи, з урахуванням приписів ч.1 та ч.6 ст.120 КАС України.

Ухвалою суду від 26.07.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

03.10.2020 року посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртраснсбезпеки на а/д м-05 “Київ-Одеса” 452 км + 811 м проведено рейдову перевірку транспортного засобу, марки RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Під час перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль автомобіля RENAULT MAGNUM 480 р.н. НОМЕР_5 та причіп марки ATM OKS13-27B р.н. НОМЕР_6 , за результатом якого складено довідку №005429 від 03.10.2020 року. Згідно з вказаною довідкою, навантаження на осі становить: 1) 7,08 тонн, 2) 12,19 тонн; 3) 6,64 тонн, 4) 6,86 тонн, 5) 6,69 тонн. Повна маса транспортного засобу 39,46 тонн.

Суд зазначає, що показники щодо навантаження на осі та загальної маси транспортного засобу відповідають показникам, які наведені у квитанції від 03.10.2020 року, яка сформована за результатами проведеного габаритно-вагового контролю.

03.10.2020 року, за результатами проведеного габаритно-вагового контролю, посадовими особами відповідача складено акт № 037864 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів, яким нарахована сума до сплати в розмірі 116.64 євро у зв`язку із перевищенням нормативних параметрів.

03.10.2020 року посадовими особами відповідача складено акт № 242376 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, згідно з яким, виявлено порушення ОСОБА_1 п. 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме навантаження на одиночну вісь 12 т. 190 кг при нормі 11 т.

30.11.2020 року, за результатом розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем прийнято постанову №228150 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно з п. 8 Положення №103, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пп. 15 п. 5 Положення №103, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

З огляду на наведені положення законодавства, безпідставними та помилковими є доводи представника позивача з приводу того, що у Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки повноважень щодо прийняття постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок №1567), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно з пунктами 3, 4 Порядку № 1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).

Згідно з п. п. 14,15 Порядку № 1567, рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Приписами п. п. 20, 21 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок №879), визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування..

Відповідно до пп. пп. 3, 4 п. 2 Порядку №879, великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки; габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п. п. 16, 16-1, 17 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю.

Приписами п. 18 Порядку № 879 передбачено, що за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про автомобільні дороги”, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Положеннями пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Згідно з п. п. 20, 21 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” , за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Суд зазначає, що в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту виявлення 03.10.2020 року, під час здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу, що належить ФОП ОСОБА_2 , перевищення навантаження на одиночну вісь на 1,19 тонн та руху транспортного засобу без належним чином оформленого дозволу або документа про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.

Суд зазначає, що не приймає до уваги доводи представника позивача з приводу того, що, у даному випадку, перевозився рухомий вантаж, маса якого не є сталою під час руху, а тому проведення зважування на пересувному ваговому обладнанні не дає можливості встановити точний та достовірний показник навантаження на осі, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 22.1, п. 22.2, п. 22.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Водій перед початком руху зобов`язаний перевірити надійність розташування і кріплення вантажу, а під час руху - контролювати це, щоб запобігти його падінню, волочінню, травмуванню супроводжуючих осіб чи створенню перешкод для руху.

Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він: а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху; б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утруднює керування ним; в) не обмежує водієві оглядовості; г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою; ґ) не створює шуму, не піднімає пилу та не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище.

Пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, визначено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Тобто, з огляду на наведені норми Правил дорожнього руху, під час перевезення вантажу розподіл навантаження на осі не повинен перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу. При цьому, Правила дорожнього руху не містять будь-яких виключень для сухих рухомих вантажів. Будь-який вантаж повинен перевозитися так, щоб навантаження на осі не перевищувало допустимих величин. На водія транспортного засобу покладено обов`язок перевірити перед початком руху надійність розташування та кріплення вантажу.

Суд зазначає, що доводи представника позивача з приводу того, що під час зважування вантажу на пересувному ваговому обладнанні, навантаження на одні осі зменшується, а на інші збільшується, у зв`язку із рухомістю вантажу, свідчать про той факт, що і під час руху вантажу по маршруту весь час навантаження на одні осі збільшується, а на інші зменшується. Тобто, транспортний засіб постійно рухається із перевищенням навантаження на осі.

При цьому, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Також, доводи позивача про те, що єдиною методикою, виконання вимірювань по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром “Інститут Метрології”, проте, вона не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу у русі, суд вважає необґрунтованими, оскільки відсутність методики щодо рідкого та сипучого вантажу жодним чином не може слугувати підставою для звільнення від внесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових, та габаритних параметрів транспортного засобу.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П40М05904920, від 20.05.2020 року, яке чинне до 20.05.2021 року, ваги автомобільні електронні AR-WIM зав. №0011094 фірми «ESIT» (Турція) відповідають вимогам ДСТУ OIML R 134-1:2010 «Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь».

Відповідно до п.25 Порядку № 1567 контролю справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до п.26 Порядку № 1567 контролю про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Пунктом 27 Порядку № 1567 визначено, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав, керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем на адресу позивача було винесено повідомлення-запрошення законодавства про автомобільний транспорт та/або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 16.11.2020 року за №89361/20/24-20.

Суд зазначає, що з огляду на приписи Порядку № 1657, у відповідача відсутній обов`язок щодо перевірки факту отримання позивачем вказаного повідомлення, разом з тим, неявка уповноваженої особи суб`єкта господарювання не є підставою для нерогляду справи.

Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що ФОП ОСОБА_2 не надавались документи, що габаритно-ваговий контроль позивача було здійснено у спеціально відповідних та належно облаштованих для нього місцях, та здійснено на обладнанні, яке відповідає вимогам законодавства, спростовуються матеріалами справи, оскільки акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів містить місце проведення габаритно-вагового контролю. Окрім того, акт зважування складався у присутності водія транспортного засобу, який відмовився від підпису.

Крім того, документів щодо вибуття автомобілів із власності, (користування), передачі їх іншій особі позивачем під час розгляду справи не надано.

При цьому позивачем жодним чином не оспорюється виявлені факти перевищення нормативно допустимого навантаження та не спростовується результат здійснених вимірів.

В той же час, водій на місці проведення зважування мав змогу встановити, яким засобом вимірювальної техніки здійснювався ваговий контроль; зажадати експлуатаційні документи щодо технічних характеристик зважувального обладнання, а також стосовно проходження обладнанням періодичної повірки; тощо.

Таким чином суд дійшов висновку, що постанова Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки від 30 листопада 2020 року №228150, якою ФОП ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, передбаченої ч.1 абз.15 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 грн. прийнята відповідачем у відповідності до положень чинного законодавства.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Південного Міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (вул. Успенська, 4, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.11.2020 № 228150 – відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук

.