Ухвала суду № 98575042, 20.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3883/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2021 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левчук О.А.

за участі секретаря Гур`євої К.І.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в місті Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А № 01-06/55 від 10 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 05 травня 2021 року прийнято до провадження адміністративну справу та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” надійшло клопотання про закриття провадження. В обґрунтування клопотання представник третьої особи вказує, що підстави звернення позивача до суду носять приватно-правовий характер, оскільки підставою для звернення до суду слугував не факт недотримання дозвільної процедури відповідачем під час видачі містобудівних умов та обмежень, а порушення цивільного та земельного законодавства, які мали місце, на думку позивача, під час відведення земельної ділянки, що свідчить про наявність у нього саме приватно-правового інтересу в спорі. Проте, зазначені обставини можуть доводитися позивачем в порядку цивільного судочинства в процесі оскарження договору оренди земельної ділянки або його окремих положень. Звертаючись до суду з позовом про оскарження містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки позивач намагається оскаржити сам договір оренди землі, оскільки на його думку земельна ділянка передана ТОВ “КРЕДО і КО” з порушенням законодавства, що є за своєю правовою суттю приватно-правовим інтересом та потребує доведенню в цивільному суді. Також, вимоги позивача виходять за межі заявлених позовних вимог та він переслідує інтерес саме заборони використання ТОВ “КРЕДО і КО” земельної ділянки, що може бути предметом розгляду цивільного суду під час розгляду справи про незаконність договору оренди земельної ділянки та заборону її забудови. Позивач не надав пояснень щодо того, яким саме чином оскаржувані містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки, які не є дозвільними документами, впливають на його права та обов`язки. Позивачем не доведено ту обставину, що скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки усунуть для нього обставини, які послугували підставами для звернення до суду. Спір не є спором між позивачем та відповідачем, а фактично він є приватно-правовим спором та позовні вимоги спрямовані до ТОВ “КРЕДО і КО”. Права, які були порушені на думку позивача відповідачем носять цивільно-правовий характер та мають захищатися в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом розгляду – його акт індивідуальної дії. В межах справи позивач намагається надати оцінку діям Одеської міської ради та ТОВ “КРЕДО і КО” щодо правомірності відведення земельної ділянки та надання її в користування, затвердження плану зонування, щодо забезпечення права на прохід через земельну ділянку, в результаті чого судом має бути надана правова оцінка діям Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень. Позивач намагається надати правову оцінку обставинам, які виходять за межі предмету позову та не можуть бути розглянуті в адміністративному суді. Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не має підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносини його до справ адміністративної юрисдикції. Позивач прагне оскаржити містобудівні умови та обмеження, які є актом індивідуальної дії, та породжують права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосуються прав саме цих суб`єктів. Позивач не був безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачем та ТОВ “КРЕДО і КО” й у межах яких прийнятий оскаржуваний акт, а також не звертався до відповідача щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій безпосередньо щодо позивача і породжували б для нього певні права, встановлювали обов`язки, у даному випадку не приймалось. Отже, вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

Від позивача надійшли письмові заперечення, в яких позивач просить відмовити в задоволенні клопотання та вказує, що предметом позовних вимог у цій справі є питання дотримання органом державного архітектурно-будівельного контролю вимог чинного законодавства при видачі містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва товариству з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО”. Оскаржувані містобудівні умови та обмеження не відповідають містобудівній документації, затвердженій на місцевому рівню та не відповідають визначеним ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» вимогам та порушують природоохоронне законодавство, оскільки об`єкт будівництва розміщений на пляжній зоні прибережно-захисної смуги м. Одеси. Позов подано у зв`язку з порушенням порядку здійснення органом публічної влади своїх повноважень, що встановлені законодавством України, а дослідженню в рамках адміністративного процесу підлягають саме владні управлінські дії та рішення відповідача на предмет відповідності вимогам законодавства.

В підготовчому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” підтримав клопотання про закриття провадження по справі, просив його задовольнити.

Позивач проти задоволення клопотання про закриття провадження по справі заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Інші учасники справи до підготовчого засідання не з`явились, про дату, час та місце засідання були повідомленні відповідно до вимог КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З аналізу вищевикладеного слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі № 914/2006/17, від 04.09.2018 року по справі № 823/2042/16, від 22.01.2020 року по справі № 826/8592/16.

Водночас, приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Згідно ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

10 квітня 2018 року Департаментом архітектури та містобудування Одеської міської ради видано ТОВ “Кредо і Ко” містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва №01-06/55, за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:35:001:0028.

Згідно виданих ТОВ “Кредо і Ко” містобудівних умов та обмежень, об`єктом будівництва є: нове будівництво адміністративної будівлі, допоміжних споруд та інфраструктури відпочинку, зі знесенням існуючих на ділянці будівель і споруд, за адресою: м. Одеса, Київський район, Фонтанська дорога, 151-А.

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду та просить визнати протиправними та скасувати містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А № 01-06/55 від 10 квітня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки вони видані з прямим порушенням норм містобудівного законодавства, сформульовані таким чином, що дозволив проектувальникам отримати дозвіл на будівництво об`єкту, який суперечить самим містобудівним умовам та обмеженням та законодавству і у випадку реалізації проекту, призведе до порушення прав та законних інтересів членів територіальної громади м. Одеси та зокрема позивача. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки та проект будівництва не містить обчислювальних параметрів, за яких проект будівництва не перекривав би панорамний огляд на акваторію Чорного моря з верхнього плато берегових схилів. На підставі оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки ТОВ “КРЕДО і КО” спроектував та збирається будувати житловий будинок на земельній ділянці рекреаційного призначення під виглядом апартаментів. Разом з тим, земельна ділянка, яка була передана рішенням Одеської міської ради належить до категорії земель за основним цільовим призначенням - землі рекреаційного призначення. Між Одеською міською радою та ТОВ “КРЕДО і КО” укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3099, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога 151 А, кадастровий номер 5110136900:35:001:0028, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель адміністративного призначення та благоустрою території. Згідно Генерального плану міста Одеси, земельна ділянка розташована на ландшафтно-рекреаційних територіях та на неї поширюється два види обмеження у використанні – водоохоронна зона та зона особливого режиму забудови, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:35:001:0028 площею 0,3099 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А не може бути використана під забудову 9-ти поверховим фактично житловим будинком. Оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки дали змогу ТОВ “КРЕДО і КО” розробити і провести через експертизу проект будівництва, що не відповідає вихідним даним, а також отримати дозвіл на проведення будівельних робіт. Також, будівництво об`єкту суперечить природоохоронному законодавству і у випадку реалізації завдасть шкоди екології. Земельна ділянка з кадастровим номером 5110136900:35:001:0028 площею 0,3099 га за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А розміщена в пляжній зоні прибережно-захисної смуги м. Одеси, а саме в межах 100 м від урізу води. До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі табори. Проте, ТОВ “КРЕДО і КО” не дотримується вказаних норм, оскільки зводиться будівля, яка за жодними характеристиками не є лікувальним або оздоровчим комплексом. Будівництво 9-ти поверхового апартамент-комплекту з комерційною назвою «Граф у моря» призначено для постійного проживання значної кількості людей, що призведе до утворення загазованості, сміття, знищення земельних насаджень, забруднення моря, що безумовно є екологічною катастрофою конкретної території – 13 ст. Великого Фонтану м. Одеси. Позивач вказує, що позовна заява підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

При цьому, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” в клопотанні про закриття провадження по даній справі, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, посилається на правові висновки, викладені Верховним Судом, зокрема в постановах від 17 лютого 2021 року по справі №420/288/20 та від 20 травня 2021 року по справі № 420/3168/20.

У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 420/288/20 зроблено такий висновок:

«Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією особою майнових прав або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень суб`єкта владних повноважень є способом захисту цивільних прав цієї особи.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 зазначала, що спірні містобудівні обмеження, наказ і дозвіл, а також розпочаті на підставі цих документах будівельні роботи, порушують гарантовані їй Конституцією України права на безпечне для її життя та здоров`я навколишнє середовище (довкілля), призводять до використання земель рекреаційного призначення не за їх цільовим призначенням, знищення наявних на цих землях зелених насаджень, і погіршують якість цих земель, внаслідок чого вона, як мешканка міста та власниця квартири, яка розташована у багатоквартирному житловому будинку неподалік місця, як вона вважає, незаконного будівництва, втрачає право користування цими землями для задоволення своїх життєво необхідних потреб, в тому числі естетичних, оздоровчих, рекреаційних. У якості підстав свого позову позивачка також наводила аргументи про те, що будівництво багатоквартирних будинків неминуче призведе до перенаселення житлового кварталу і погіршення умов її життя, негативно вплине на наявну інфраструктуру кварталу, яка не витримає додаткового транспортного навантаження, створить транспортний «колапс», а внаслідок грубого порушення і недотримання будівельних, санітарних та екологічних норм створюється загроза не тільки її життю і здоров`ю, а й мешканців усього житлового кварталу.

Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства».

В постанові Верховного Суду від 20 травня 2021 року по справі № 420/3168/20 зроблено такий висновок:

«Позивач оспорює дозвіл на виконання будівельних робіт ОД 112182280858 об`єкта будівництва "Будівництво пансіонату-профілакторію сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 , який видано Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "ПАНСІОНАТ ЗОЛОТИЙ БЕРЕГ".

Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що позивач не знаходиться з відповідачем у відносинах, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а правові наслідки, до яких може призвести задоволення позову, виникають для третьої особи в справі - замовника будівництва, оскільки він набув право на виконання будівельних робіт та приступив до них.

Також позивачі не є учасниками публічно-правових відносин, що склались між відповідачем та третьою особою. Позовні вимоги про скасування права третьої особи на виконання будівельних робіт є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт та наявності у зв`язку з цим порушень екологічних прав позивачів.

Верховний Суд звертає увагу, що захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції».

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З матеріалів справи вбачається, що звернення позивача, ОСОБА_1 , до суду обумовлене необхідністю захисту його інтересів приватно-правового характеру, які на його думку порушені здійсненням третьою особою, ТОВ “КРЕДО і КО”, будівельних робіт, що обмежує його права як члена територіальної громади м. Одеси. При цьому, в позовній заяві позивач наголошував, що спірні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, проект будівництва та видані на їх основі дозвільні документи та саме будівництво суперечать природоохоронному законодавству та завдасть шкоди екології.

Тобто, позивач, ОСОБА_1 , подав позовну заяву з метою захисту своїх цивільних прав та інтересів, які, як випливає з встановлених судовим розглядом обставин справи та підстав позову, порушені внаслідок виконання третьою особою будівельних робіт. Проте, захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, які виникають із цивільних, житлових відносин, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вимоги про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третьою особою будівельних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, ОСОБА_1 , не був безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між відповідачем та третьою особою, в межах яких прийнято оскаржуваний акт індивідуальної дії, а також не звертався до відповідача щодо реалізації своїх певних суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій безпосередньо щодо позивача і породжували б для нього певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

При цьому, позивач фактично оспорює містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, який є правовим актом індивідуальної дії. Такий правовий акт породжує права й обов`язки у першу чергу для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано і стосується прав саме цих суб`єктів.

Отже, не є публічно-правовим спір щодо управлінських дій суб`єкта владних повноважень, які були спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав третьої особи. Такий спір є спором про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовані нормами цивільного й адміністративного права.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 30.01.19 року по справі № 755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

При цьому, висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 17.02.2021 року по справі № 420/288/20 та постанові від 20.05.2021 року по справі № 420/3168/20 є останньою правовою позицією Верховного Суду у подібним правовідносинах, яка відповідно до приписів ст. 242 КАС України, має бути врахована судами при розгляді подібних справ.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, вивчивши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку, що клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” є обґрунтованим, а тому провадження по справі, слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, та відповідно до ч. 1 ст. 239 КАС України слід роз`яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 183, 238, 239, 242, 243, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі № 420/3883/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Одеської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю “КРЕДО і КО” про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 151А № 01-06/55 від 10 квітня 2018 року.

Роз`яснити позивачу, що даний позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Ухвала набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 256 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26 липня 2021 року.

Суддя О.А. Левчук