Рішення № 98574823, 26.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10462/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363; вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону, у якому представник позивача просив суд:

визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363; вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012) щодо проведення несвоєчасного та не в повному обсязі розрахунку при звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 );

стягнути з Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363; вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 125503,24 грн., з яких 13359,60 грн. – компенсація за 18 календарних днів невикористаної щорічної та додаткової відпустки, 90619,84 грн. – одноразова грошова допомога при звільненні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, 21523,80 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2020 року до 09 жовтня 2020 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/10462/20 о 12:55:18 год. розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19.11.2020 року.

19.11.2020 року за вх.№ЕП/21744/20 від представника відповідача надійшли витребувані судом документи.

20.11.2020 року за вх.№49321/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному підготовче засідання переносилось на 10.12.2020 року та 24.12.2020 року.

04.12.2020 року за вх.№ЕС/1057/20 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 06.01.2021 року призначено підготовче засідання на 27.01.2021 року.

26.01.2021 року за вх.№ЕП/2017/21 від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої представник позивача просить суд стягнути зі Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону на користь ОСОБА_1 193043,44 грн., з яких 90619,84 грн. – одноразова грошова допомога при звільненні у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, 102423,60 грн. – середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2020 року до 27 січня 2021 року.

Ухвалою суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи заяву представника ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2021 року.

У судовому засіданні 15.02.2021 року оголошено перерву до 04.03.2021 року.

Судове засідання, призначене на 04.03.2021 року, було перенесено у зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. у відпустці до 17.03.2021 року.

У судовому засіданні 17.03.2021 року оголошено перерву до 25.03.2021 року.

Судове засідання, призначене на 25.03.2021 року, було перенесено у зв`язку із перебуванням головуючого судді Аракелян М.М. на лікарняному до 12.04.2021 року.

12.04.2021 року за вх.№ЕП/9805/21 від представника позивача та за вх.№ЕП/9790/21 від представника відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Згідно ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження, а за результатом розгляду дійшов наступного.

В обґрунтування вимог позову (згідно заяви про збільшення позовних вимог) та у відповіді на відзив зазначається, що при звільненні позивачу не була виплачена одноразова грошова допомога, передбачена ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та регламентована Постановою КМУ №393, незважаючи на наявну вислугу років у позивача 10 років 10 місяці 4 дні при 10 роках необхідної вислуги. Невиплата вказаної допомоги має наслідком встановлення факту несвоєчасного повного розрахунку із позивачем при звільненні, а тому позивач також просить суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2020 року по 27.01.2021р.

20.11.2020 року за вх.№49321/20 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві викладено позицію незгоди із заявленими позовними вимогами, в обґрунтування чого вказано, що для призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні необхідно мати календарну вислугу 10 років, а не загальну. При цьому, у позивача календарна вислуга років складає 8 років 1 місяць, а тому підстави для призначення грошової допомоги відсутні. Як наслідок, остаточний розрахунок проведено позивачем вчасно та у повному обсязі.

Розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , старший лейтенант юстиції, проходив військову службу в органах прокуратури з 19 листопада 2014 року послідовно обіймаючи посади прокурора прокуратури Білокуракинського району Луганської області, прокурора Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області, слідчого першого відділу військової прокуратури Луганського гарнізону, прокурора військової прокуратури Луганського гарнізону, прокурора військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України, прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України.

Наказом виконуючого обов`язки військового прокурора Південного регіону України, полковника юстиції Сиводєда І. від 10 вересня 2020 року № 880к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України та з органів прокуратури, виключено зі списків особового складу Військової прокуратури Південного регіону України, всіх видів забезпечення.

Даним наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку Військової прокуратури Південного регіону України провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України.

Згідно розрахункового листа, який був наданий Позивачу відділом фінансування та бухгалтерського обліку Відповідача на його вимогу 01 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 в якості розрахунку при звільненні отримав 54 226,85 грн., у т.ч.:

808,50 грн. - надбавка за вислугу років;

1910,00 грн. - основна заробітна плата за фактично відпрацьований час;

2182,95 грн. - ОВР;

2120,58 грн. – премія;

400,00 грн. - надбавка за звання;

129,62 грн. - індексація;

47500,99 грн. - компенсація за невикористані дні відпустки.

У жовтні позивачу донараховано компенсацію за невикористані дні відпустки у сумі 24492,70 грн.

Одноразова грошова допомога при звільненні позивачу не була виплачена.

Не погоджуючись із невиплатою одноразової грошової допомоги при звільненні та затримкою остаточного розрахунку при звільненні, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом.

Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Статтею 2 КЗпП України закріплено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

При цьому право на оплату праці включає в себе як безпосередньо отримання заробітної плати за виконання покладених на працівника обов`язків, так і на отримання своєчасного і у повному обсязі розрахунку при звільненні.

Особливістю трудового правового статусу працівників прокуратури є те, що суспільні відносини, пов`язані з їх прийняттям на службу, притягненням до дисциплінарної відповідальності, визначенням підстав звільнення тощо регулюються спеціальним законодавством, що забезпечує, у першу чергу, незалежність прокурора при виконанні покладених на нього функцій. Водночас, у частині, неврегульованій спеціальними нормами, існування трудових відносин з прокурорами забезпечуються нормами трудового права - положеннями трудового законодавства.

Аналогічна правова позиція сформульована і Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, відповідно до якої, за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідні висновки неодноразово були сформульовані й Верховним Судом, зокрема у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16.

У наказі № 880к від 10 вересня 2020 року зазначено, що календарна вислуга років ОСОБА_1 складає 8 років 1 місяць, та пільгова - 2 роки 2 місяці. Враховуючи вищевикладене, загальна вислугу років позивача становить 10 років 3 місяці.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 військовослужбовцям, які звільняються із служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 даної Постанови, відповідно до яких до календарної вислуги років зараховуються: час роботи в органах прокуратури осіб, які працювали на посадах прокурорів, слідчих і перебувають на військовій службі, час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти з розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Крім того, до вислуги років на пільгових умовах зараховується час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції, із розрахунку один місяць служби за три місяці (п. 3 Постанови № 393).

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 протягом грудня 2016 - липня 2018 рр. проходив службу у військовій прокуратурі Луганської області, військовій прокуратурі Луганського гарнізону саме у період проведення антитерористичної операції, до якої був залучений з 31 березня 2017 року.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України»» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 набув чинності з дати його видання та опублікування - 14 квітня 2014 року. Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України до цього часу не прийнято, що свідчить про можливість розрахунку періоду служби Позивача під час проведення АТО у відповідній зоні за правилами пільгового підрахунку вислуги років ОСОБА_1 .

Так, при розрахунку вислуги років ОСОБА_1 враховувалися наступні періоди:

01.09.2009-31.05.2014 - Навчання в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого - зараховується як 2 роки 4 місяці 15 днів вислуги років

19.11.2014-26.05.2015 - Стажист на посаді прокурора прокуратури Білокуракинського району Луганської області - 6 місяців 7 днів

26.05.2015-01.07.2015 - Прокурор прокуратури Білокуракинського району Луганської області - 1 місяць 7 днів

01.07.2015-09.12.2016 - Прокурор Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області - 1 рік 5 місяців 8 днів

12.12.2016-01.03.2017 - Слідчий першого відділу військової прокуратури Луганської області - 2 місяці 20 днів

01.03.2017-30.03.2017 - Прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону - 29 днів

31.03.2017-30.07.2018 - Прокурор військової прокуратури Луганського гарнізону, залучений до участі в АТО - зараховується на пільгових умовах як 2 роки 8 місяців 0 днів

06.08.2018-12.12.2019 - Прокурор військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України - 1 рік 4 місяці 6 днів

12.12.2019-10.09.2020 - Прокурор відділу нагляду з організації процесуального керівництва, підтримання обвинувачення в суді, додержання законів при виконанні судових рішень та координації правоохоронної діяльності управління нагляду за додержанням законів, виконанням судових рішень у кримінальному провадженні та при проведенні оперативно-розшукової діяльності Військової прокуратури Південного регіону України - 8 місяців 29 днів

ВСЬОГО - 10 років 10 місяців 4 дні

Календарна вислуга років складає - 8 років 2 місяці 4 дні.

Твердження відповідача у даному випадку стосуються того, що для призначення грошової допомоги при звільненні враховується виключно календарна вислуга років.

Суд із даним твердженням не погоджується, адже положення ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п. 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 взагалі не містять конкретизації виду вислуги років.

Крім цього, поняття «календарна вислуга років» та «календарний рік» не є тотожними, і перше поняття вказує на фактичний час працівника на службі, а друге - форму виміру часу (одиниця виміру). При цьому, з урахуванням пільг щодо врахування фактично відпрацьованого часу до стажу особи формується загальна вислуга років, яка і вказує на можливість чи неможливість призначення одноразової грошової допомоги до виплати.

Таким чином, суд дійшов висновку про належність позивачу права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо розміру грошової допомоги суд зазначає, що розмір його місячного грошового забезпечення становить 22 654,96 грн., 50% якої складає 11327,48 грн. Фактично позивач прослужив 8 повних років.

А тому виходячи з цієї суми позивачу при звільненні Військова прокуратура Південного регіону України мала б виплатити 90 619,84 грн., яка наразі підлягає нарахуванню та виплаті за рішенням суду.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10 вересня 2020 року по 27 січня 2021 року суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно з ст.117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення Кодексу законів про працю України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати (індексації грошового забезпечення), що мала місце після того, як її було встановлено судом, на момент звернення до суду з позовом не мала місця затримка у виплаті спірної допомоги, оскільки вона при звільненні не була нарахована та не належала до виплати позивачу.

Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 28.01.2020 року по справі № 822/2663/15.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч.5-6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до п.57 рішення Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 року у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02), остаточне рішення від 04.10.2010 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що застосування процесуальних обмежень у справі заявниці значною мірою залежало від тлумачень матеріальних норм Кодексу законів про працю. У зв`язку з цим Суд зазначає, що відповідно до статті 117 Кодексу «при відсутності спору щодо суми» заборгованості із заробітної плати, звільнені працівники мають право на компенсацію за несвоєчасну виплату такої заборгованості за період «фактичного розрахунку» (частина перша статті 117), а «при наявності спору про розміри сум» заборгованості із заробітної плати компенсація повинна бути виплачена, якщо спір вирішено на користь працівника (частина друга статті 117). Особливу увагу слід звернути на те, що частина друга статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої заборгованості та є застосовною у справі заявниці, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку по заборгованості, на відміну від частини першої статті 117. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.

У п.65 зазначеного вище рішення Суд зазначив, що вимоги заявниці щодо компенсації за період з 8 липня 1997 по 18 березня 1999 року не мають жодного правового підґрунтя (див. пункти 56 і 57 вище). Зокрема, стаття 117 Кодексу законів про працю не могла бути розтлумачена як така, що встановлює право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як вона була присуджена заявниці за рішенням суду.

З урахуванням зазначеного, у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, щодо виплати позивачу середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку у строки, зазначені в статті 116 Кодексу законів про працю України.

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі Суомінен проти Фінляндії Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доводи відповідача суд відхиляє з наведених вище мотивів.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати для цілей розподілу у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону (код ЄДРПОУ 38296363; вул. Пироговська, 11, м. Одеса, 65012) про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 90619,84 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне рішення складено та підписано 26.07.2021р. у зв`язку із перебуванням судді у щорічній черговій відпустці з 29.06.2021р. по 23.07.2021р. включно.

Суддя М.М. Аракелян