Ухвала суду № 98574787, 26.07.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11341/21

УХВАЛА

26 липня 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним дії, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним дії, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 07.07.2021 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Згідно вимог ухвали позивач повинен був усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду належним чином оформленого позову з конкретизованими вимогами (у відповідності до кількості сторін) та окремої заяви про поновлення строку.

21.07.2021 року від позивача на виконання ухвали суду позивачем надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем зазначено, що отримавши рішення судді Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2020 року по справі №420/8391/20, з яким він не погоджувався. Разом з тим, позивачем подано апеляційну скаргу на вказане вище рішення, та в подальшому позивачем отримано постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2021 року.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст.122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Згідно частини 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Зазначена норма КАС України встановлює, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду за загальним правилом починається від дня виникнення права особи на подання до суду адміністративного позову.

Днем, коли особа дізналась про порушення свого права, - є день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно прохальної частини позову, позивач просить суд зокрема:

- визнати протиправними дії відповідача щодо виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини ОСОБА_1 без повного розрахунку;

- скасувати наказ начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 16.05.2017 року №187-ос про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення Білгород-Дністровського прикордонного загону;

- зарахувати період з 17.05.2017 по 30.07.2020 року до загальної вислуги років та виплатити матеріальне та грошове забезпечення за період з 17.05.2017 по 30.07.2020 року.

Водночас, як вбачається зі змісту позову та доданих до нього матеріалів, ОСОБА_1 зазначав, що про вказані обставини (щодо не повного розрахунку при звільненні) йому стало відомо після отримання відповіді на його запит від 11.06.2020 року за №Б-116.

Також вищенаведені обставини (щодо обізнаності позивача про наявності неповного розрахунку) підтверджуються й його зверненням до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом 01.09.2020 року за яким було відкрито адміністративну справу №420/8391/20 з наступними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2197 (Білгород-Дністровського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України ) щодо не проведення з 17.05.2017 року остаточного розрахунку грошового забезпечення при звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину 2197 (Білгород-Дністровський прикордонний загін Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.05.2017 року по 30.07.2020 року.

Разом з тим, адміністративний позов подано до суду 02.07.2021 року.

Водночас, будучи обізнаним про порушення його прав стосовно не повного розрахунку, позивач у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення ним до суду з цим позовом, суду не надав.

Той факт про який, позивач вказує у заяві про поновлення строку, не є непереборною обставино з підстав якої позивач не міг звернутись до суду в межах встановленого строку КАС України, оскільки вимоги, які заявлені позивачем у цьому позові не випливають з тих вимог, які в свою чергу позивач заявив у справі №420/8391/20, тобто це жодним чином не заважало позивачу звернутись з відповідним позовом до суду за захистом відомих йому ще на той момент обставин, які на його думку є порушенням його прав та інтересів.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час спливу строків звернення до суду.

Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо об`єктивно йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив через можливі власні недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до свого права на звернення до суду.

Зазначена позиція суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права та свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009 року). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Отже, суд зазначає, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом із зазначеними позовними вимогами, із змісту заяви на усунення недоліків позовної заяви не вбачається, позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Згідно із ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустив передбачений Кодексом адміністративного судочинства України строк звернення до суду. При цьому позивачем на виконання ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху не надано доказів поважності причин пропуску цього строку, а тому заява позивача про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом у справі №420/11341/21, як необґрунтована, задоволенню не підлягає, а адміністративний позов підлягає поверненню позивачеві.

Керуючись ч.2.ст. 123 КАС України, суддя –

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним дії, скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії – повернути позивачу без розгляду.

Роз`яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Е.А.Іванов