Рішення № 98574718, 15.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2021 р. Справа № 400/2835/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Буряченко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)», вул. Індустріальна, 4, с. Новоданилівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56022, про:стягнення грошової компенсації в розмірі 30001,58 грн.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Ляшенка М.Д.,

представника відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» грошової компенсації за не отримане речове майно в період від 2013 року у сумі 30001,58 грн.

Ухвалою від 18.05.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що після звернення до відповідача отримав довідку від 16.12.2019 року № 12/2019 про виплату грошової компенсації на належні до видачі предмети речового майна, яку фактично позивачеві не виплатили. Згідно вказаної довідки сума неотриманої компенсації складає 17383,58 грн. При перевірці вказаної довідки позивач окремо перерахував кожне найменування майна та застосував таблицю споживчих цін на період з 2013 року по 2021 рік. Згідно таблиці Індексів інфляції за 2011 – 2021 роки, в своїй таблиці в розділі за № 6 індексу споживчих цін позивач вирахував та зазначав індекс споживчих цін кожного предмету із її початкової вартості згідно наданої довідки. Загальна сума не отриманого речового майна за підрахунком позивача складає 30001, 58 грн.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити в частині стягнення 12618,00 грн. При цьому, відповідач визнав позов в частині стягнення 17383,58 грн. компенсації за неотримане речове майно та зазначив, що при звільнені зі служби позивача грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна виплачена не була через відсутність фінансування установи на зазначені цілі. Вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», державної установи «Центр пробації» відповідно до їх закупівельної вартості. Крім того, компенсація вартості за не отримане речове майно має разовий характер, то вимога позивача про обчислення вартості речового майна з урахуванням індексу інфляції не є правомірною та слід відхилити повністю.

Позивач надав пояснення на відзив, в яких зазначив, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари га послуги. Використане у ст. 3 Закону України № 2050 та п. 4 Порядку № 578 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації – невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Таким чином, відповідач не розуміє або уникає порядок компенсації замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу та інфляції щодо вартості майна, яке необхідно було видати ще в 2013 році. Інфляція від 2013 року складає 115,5%. Тому позивачем складено розрахунок із застосуванням індексу інфляції відносно 41 найменування, яка складає загальну суді 3001,58 грн.

У судовому засіданні позивач свої доводи підтримав у повному обсязі.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив службу в Державній установі «Казанківська виправна колонія (№ 93)» на посаді молодшого інспектора відділу охорони та був звільнений зі служби з 13.10.2019 року.

14.01.2021 року позивач звернувся до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про надання довідки про вартість речового майна та його компенсації за період з 2013 року.

Заяву було скеровано відповідачу для виконання.

Супровідним листом від 11.03.2021 року за № 9317/18 позивачу було надіслано довідку від 16.12.2019 року № 12/2019 про виплату грошової компенсації на належні до видачі предмети речового майна на загальну суму 17383,58 грн.

Застосувавши таблицю індексів споживчих цін, позивач звірив дані отриманої довідки за вартістю кожної одиниці товарів та нарахував загальну суму заборгованості у сумі 30001,58 грн.

Не отримавши від відповідача належні йому кошти, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 року № 578 (далі та раніше за текстом – Порядок № 578).

Згідно п. 2 Порядку № 578 речовим забезпеченням є задоволення потреб персоналу у формі одягу, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, тканинах для пошиття форми одягу, нарукавних знаках і знаках розрізнення, спеціальному одязі та взутті, санітарно-господарському майні, постовому одязі, ремонтних матеріалах (далі - речове майно), що дає змогу створити необхідні умови для виконання персоналом службових завдань.

У відповідності до п. 4 Порядку № 578 речове майно придбавається державною установою «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України» для міжрегіональних територіальних органів Мін`юсту з питань виконання кримінальних покарань (далі – міжрегіональні територіальні органи) (далі – міжрегіональні управління), установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, закладів освіти Державної кримінально-виконавчої служби (далі – заклади освіти), державною установою «Центр пробації» – для уповноважених органів з питань пробації, державною установою «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» – для закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби (далі - органи і установи) централізовано у порядку, передбаченому законодавством.

Дозволяється децентралізоване придбання речового майна міжрегіональними територіальними органами, установами виконання покарань, слідчими ізоляторами, закладами освіти у порядку, передбаченому законодавством.

Речове майно підприємствами установ виконання покарань (далі – підприємства) придбавається самостійно за рахунок коштів таких підприємств.

Згідно п. 10 Порядку № 578 предмети речового майна видаються особам у порядку планового забезпечення ним персоналу згідно з нормами забезпечення відповідно до строків їх носіння або експлуатації.

Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку на підставі заяви (п. 23 Порядку № 578).

За приписами п. 27 Порядку № 578 під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього, розрахована із закупівельної вартості, яка діяла на 1 січня року виникнення права на отримання такого майна.

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи, підприємства для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (п. 60 Порядку № 578).

Згідно наданої позивачу довідки від 16.12.2019 року № 12/2019 про виплату грошової компенсації на належні до видачі предмети речового майна сума компенсації становить 17383,58 грн.

Відповідач в даній частині вимог позов визнає.

Згідно ч. 4 ст. 189 КАС України, у разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог.

Щодо частини заявленої до стягнення суми у розмірі 12618,00 грн, суд зазначає наступне:

Як стверджує позивач у позові, дану суму ним було нараховано з використанням індексу споживчих цін за період з 2013 року по 2021 рік.

Згідно положень п. 23 Порядку № 578 вартість предметів речового майна особистого користування визначається Мін`юстом за пропозицією державної установи «Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України», державної установи «Центр пробації» відповідно до їх закупівельної вартості.

Отже відповідач, розраховуючи вартість компенсації, яку зазначено у довідці, від 16.12.2019 року № 12/2019, керувався даними, отриманими від Міністерства юстиції України.

Крім цього, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі –Закон України № 1282).

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України № 1282, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Тобто, грошова компенсація замість речового майна не належить до визначеного вказаним законом об`єкта індексації.

Щодо посилань позивача на ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі та раніше за текстом – Закон України № 2050), суд зазначає наступне:

Відповідно до положень ст. 2 Закону України № 2050 Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення);

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна не відносяться до вказаного переліку. Більш того, сама по собі грошова компенсація є компенсаційною виплатою.

За таких обставин, суд відхиляє посилання позивача на норми Закону України № 2050.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» (вул. Індустріальна, 4, с. Новоданилівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56022, код ЄДРПОУ 08564044) – задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» (вул. Індустріальна, 4, с. Новоданилівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56022, код ЄДРПОУ 08564044) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не отримане речове майно у сумі 17383,58 грн. (сімнадцять тисяч триста вісімдесят три гривні 58 коп.).

3. В решті позовних вимог – відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» (вул. Індустріальна, 4, с. Новоданилівка, Баштанський район, Миколаївська область, 56022, код ЄДРПОУ 08564044) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.07.2021 року.

Суддя О.В. Малих