Ухвала суду № 98574629, 20.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

20 липня 2021 р. № 400/4165/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Суліменко І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, треті особи:ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 , АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , АДРЕСА_5 , Державний кадастровий реєстратор відділу у Вітовському районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Чупкіна М.С. про:визнання неправомірним та скасування рішення від 07.05.2021; зобов`язання вчинити певні дії,За участю:

представника позивача: Колесник Ю. В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Масюткіна С. С.,

третьої особи: ОСОБА_9 ,

третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

від інших третіх осіб: не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, в якому просила суд:

визнати неправомірним та скасувати рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 07.05.2021 року Відділу у Чортківському районі юловного управління Держгеокадастру у Тернопільській області.

зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Миколаївській області внести відомості про земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю (зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2138), площею 10,62га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в Державний земельний кадастр.

Ухвалою від 10.06.20210 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, за участю третіх осіб, про визнання неправомірним та скасування рішення від 07.05.2021; зобов`язання вчинити певні дії, та призначено по справі судове засідання на 06.07.2021р.

У судовому засіданні 06.07.2021р. сторони надали суду пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1

05.07.2021р. до суду від третьої особи ОСОБА_4 надійшло клопотання, в якому третя особа просила витребувати документи у відповідача, залучити до справи відповідачів, а також вирішити питання про зміну підсудності, оскільки існує спір про право. Вимогу про вирішення питання щодо підсудності даної справи, третя особа обгрунтувала тим, що в позові ОСОБА_1 не вірно визначено статус третіх осіб, оскільки такі особи повинні користуватися правами відповідачів. У ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 є технічна документція та інші докази того, що спірні земельні ділянки не існують. Вказане свідчить про наявність спору шодо права власності на такі земельні ділянки.

У судовому засіданні 06.07.2021р. третя особа підтримала заявдене клопотання.

Інші представники сторін надали в судовому засіданні свої пояснення щодо клопотання ОСОБА_4 . Проти закриття провадження у справі № 400/4165/21 з наведенних вище підстав представники сторін не заперечували.

Суд, заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, дослідив наявні у справі документи, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України).

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом із тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Третя ососба ОСОБА_12 вважає, що в даному випадку існує спір про право на земедьні дялнки, на які в третіх осіб є виготовлена технічна документація, проте такі земельні ділянки не перебувають у їх користуванні.

Таким чином, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом щодо поновлення порушеного, на його думку, відповідачем права тимчасового користування земельною ділянкою шляхом переукладання терміну дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходилася у користуванні позивача на підставі цивільно-правової угоди. Отже, з метою поновлення прав у сфері цивільних (земельних) відносин.

Згідно зі ст. 5 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

За таких обставин у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Враховуючи викладене, суд, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2018 року у справі №816/389/15-а (провадження №11-608апп18), та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі № 640/875/17.

Таким чином, згідно пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження в адміністративній справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі № 400/4165/21 - закрити.

2. Ухвалу направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.

Суддя І. А. Устинов