Рішення № 98574505, 19.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2021 року справа №380/7802/20

Львівський окружний адміністративний суд:

в складі головуючої судді – Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання – Липитчука Я.І.,

за участі:

представника відповідача – Паращак І.В.,згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львова за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, викладену у листі від 21.05.2020, щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 , протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області кошти в сумі 100000,00 (сто тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 21.05.2020 №1300-0311-8/34165, яким відмовлено у вирішенні питання про поновлення пенсії позивачу, оскільки на обліку позивач не перебував. Наголошує, що при досягненні пенсійного віку та наявності 21 року страхового стажу, позивачу було призначено пенсію за віком, яка виплачувалася йому до виїзду за кордон. Зазначив, що 28.01.1990 виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік. В подальшомузвертався до відповідача із заявою про поновлення виплати його пенсії з 07.10.2009, однак відповідач відмовив йому у задоволенні вимог заяви. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Ухвалою судді від 29.01.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

18.02.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №10935).

18.02.2021 відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. №10943).

18.02.2021 відповідач подав клопотання про витребування доказів (вх. №10938).

18.02.2021 відповідач подав клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №10942).

18.02.2021 відповідач подав клопотання про залучення третьої особи (вх. №10953).

Ухвалою від 19.02.2021 вирішено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

05.03.2021 представник позивача подав відповідь на відзив (вх. №2331 ел.).

05.03.2021 представник позивача подав заперечення на клопотання відповідача про залучення третьої особи (вх. №2332 ел.).

Ухвалою від 09.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою від 09.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи.

13.04.2021 відповідач подав доповнення до клопотання про витребування доказів (вх. №24908).

17.05.2021 відповідач подав клопотання про залучення третьої особи (вх. №34731).

Протокольною ухвалою від 17.05.2021 судом відмовлено у залученні до участі у справі третьої особи.

Ухвалою суду від 17.05.2021 витребувано у представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вадима Маламеда довідку про засвідчення факту знаходження особи ( ОСОБА_2 , 1923 року народження) в живих, актуальну станом на дату отримання ухвали про витребування доказів від 17.05.2021 у справі №380/7802/20.

Ухвалою суду від 17.05.2021 витребувано у Франківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради інформацію про те, чи призначалась пенсія ОСОБА_1 , 1923 року народження.

09.06.2021 представник позивача подав повідомлення про витребування документів (вх. №6992 ел.).

Ухвалою від 05.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник позивача не прибув. 14.06.2021 подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (вх. №7108ел.).

Представник відповідача ГУ ПФУ у Львівській області в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві. Наголосила, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №004291 було, зокрема, визнано протиправною бездіяльність ГУПФ України у Львівській області при вирішенні питання про поновлення пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 22.03.2019 №591/03.10-36 та зобов`язано ГУПФ України у Львівській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку з врахуванням позиції, викладеної у рішенні суду. У зв`язку з цим, ГУПФ України у Львівській області листом від 21.05.2020 №1300-0311-8/34165 було поінформовано ОСОБА_1 про те, що вирішити питання про поновлення виплати пенсії немає можливості. Крім того, представник позивача зазначила, що відсутні будь – які докази призначення та отримання позивачем пенсії. Підсумовуючи наведене, у відповідача немає законних підстав для поновлення раніше призначеної позивачу пенсії, оскільки за архівною базою ОСОБА_1 не перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області. Відтак, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїхав з України до держави Ізраїль на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

В подальшому, через представника по довіреності звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про поновлення виплати пенсії.

До заяви було додано наступні документи:

- довіреності представників (нотаріально засвідчені копії);

- посвідчення особи №303900435 від 29.03.1990 (нотаріально засвідчена копія);

- ІПН (нотаріально засвідчена копія)

- виписка з трудової книжки (завірена копія);

- архівна довідка (оригінал);

- особистий листок з обліку кадрів (завірена копія);

- посвідчення № НОМЕР_1 (завірена копія);

- посвідчення учасника війни (завірена копія);

- заява з реквізитами банку (оригінал);

- апостильована особиста заява про поновлення пенсії (оригінал).

Рішенням від 22.03.2019 №591/03.10-36 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило ОСОБА_1 у поновленні пенсії у зв`язку з відсутністю підстав для її поновлення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі № 1.380.2019.007291 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, позовні вимоги було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Львівській області при вирішенні питання про поновлення пенсії ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 від 22.03.2019 №591/03.10-36; зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку з врахуванням позиції викладеної у рішенні суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 21.05.2020 №1300-0311-8/34165 було поінформовано ОСОБА_1 про те, що вирішити питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 немає можливості.

Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із визначеннями п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Статтею 5 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд зазначає що при розгляді адміністративної справи обов`язковою повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем та конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб`єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб`єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених ч. 2 ст. 2 КАС України та порушують права, свободи чи законні інтереси позивача.

Про обов`язковість судових рішень вказано у Конституції України.

Так, відповідно до положень статті 1291 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами 2, 3 ст. 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення закріплені у ст. 370 КАС України, згідно із якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Вказані норми кореспондуються із нормами ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частинами 3 та 4 вказаної статті передбачено, що контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Статтею 383 КАС України передбачено можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа – позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.

Суд при вирішенні спору повинен встановити природу спірних правовідносин, а саме те, які рішення, дії чи бездіяльність відповідача призвела до порушення прав позивача, чи такі пов`язані з виконанням рішення суду, чи вчинені відповідачем у зв`язку з виникненням нових правовідносин.

Вказана позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 12.11.2018 у справі №806/3099/17 (№К/9901/50917/18).

Суд також враховує позицію Верховного суду у постанові від 27.11.2018 у справі №520/11892/17, згідно із якою, наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Проаналізувавши наведені вище норми законодавства, правові позиції Верховного Суду та обставини справи, суд встановив, що предметом позову у даній справі є оскарження бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 , яка полягає у відмові, що викладена у листі від 21.05.2020 №1300-0311-8/34165.

З матеріалів справи видно, що вказана відповідь від 21.05.2020 №1300-0311-8/34165 надана ГУ ПФУ у Львівській області на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2020 у справі №1.380.2019.007291.

Судом встановлено, що вказане рішення набрало законної сили 24.04.2020.

Аналізуючи усе вищенаведене, судом дійшов висновку, що у даній справі позивач оскаржує та просить визнати протиправною відповідь відповідача щодо повторного вирішення питання про поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 у встановленому законом порядку з врахуванням позиції, викладеної у рішенні суду, а не у зв`язку з виникненням нових правовідносин, зокрема, подання повторної заяви про поновлення виплати пенсії.

Таким чином, фактичний зміст правовідносин, що виникли між сторонами, полягає у контролі за виконанням вказаного вище судового рішення у справі №1.380.2019.007291 від 21.01.2020.

Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа – позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень – відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зміст такої заяви, порядок її подання і судового розгляду визначені частинами 2 – 6 статті 383 КАС України.

Отже, у разі наявності ознак протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача – суб`єкта владних повноважень, - вчинених (допущених) ним при виконанні рішення в адміністративній справі, до адміністративного суду слід подавати відповідну заяву, а не новий адміністративний позов.

Як вже було зазначено вище, нових правовідносин між ОСОБА_1 та ГУ ПФУ у Львівській області в зв`язку з надісланням останнім відповіді від 21.05.2020 №1300-0311-8/34165 не виникло.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обрання позивачем невірного способу захисту порушених прав, і як наслідок – відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не поновлення пенсії ОСОБА_1 згідно листа від 21.05.2020.

Оскільки друга позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та здійснювати виплату пенсії на вказаний банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, є похідною від першої позовної вимоги, яка визнана судом безпідставною через неправильно обраний позивачем спосіб захисту, то така також до задоволення не підлягає.

Аналогічно, як і вимога про відшкодування моральної шкоди.

Крім того, суд вважає за потрібне звернути увагу на те, що відповідач наголошував на відсутності відомостей про те, що пенсія позивачу призначалася взагалі.

Так, відповідач вказував, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 №1943 “Про забезпечення проведення у Львівські й області експерименту з призначення та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України” з 01.01.1999 призначення та виплата пенсій здійснюється органами Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно відомостей відповідача, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду ніколи не перебував та виплата пенсій йому не проводилася.

Відповідач в оскаржуваній відповіді зазначав, що Франківським відділом обслуговування громадян надсилався запит до Франківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо архівної справи ОСОБА_1 .

Так, з метою з`ясування вказаних обставин суд ухвалою від 17.05.2021 витребував у Франківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради інформацію про те, чи призначалась пенсія ОСОБА_1 , 1923 року народження. У разі призначення Франківським відділом соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради пенсії ОСОБА_1 , 1923 року народження, судом було витребувано у Франківського відділу соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради належним чином завірені копії пенсійної справи ОСОБА_1 , 1923 року народження, та її оригінал для огляду в судовому засіданні.

Франківський відділ соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на виконання вимог ухвали надав відповідь від 28.05.2021 №260309-5399 про те, що ОСОБА_1 ., 1923 року народження, на обліку не перебуває та не одержує жодних видів допомог та компенсацій. У відповіді також зазначалося, що ОСОБА_1 Франківським відділом соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради пенсія не призначалась, пенсійна справа у відділенні не числиться.

Аналізуючи наведене, суд погоджується з твердженням відповідача, викладеним у відповіді від 21.05.2020 №1300-5904-7/59573, про відсутність можливості вирішити питання про поновлення виплати пенсії позивача у зв`язку з відсутністю відомостей про перебування останнього на обліку в органах Пенсійного фонду чи відділі соцзахисту.

Доказів іншого представник позивача суду не надав.

Враховуючи все викладене в сукупності та зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії слід відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати з відповідача стягненню в цій справ не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, 383, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд, –

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову відмовити повністю.

Судові витрати в цій справі стягненню не підлягають.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.07.2021

Суддя Потабенко В.А.