Рішення № 98574146, 27.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/3017/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 )до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29, код ЄДРПОУ - 34977781)провизнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області Кушніренко Валерії Вячеславівни від 16.06.2017 року ВП №51685648 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 154982,03 грн.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову вказував на те, що відповідач не здійснював фактичного виконання судового рішення. Стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника призведе до подвійного стягнення суми виконавчого збору або стягнення без реального виконання рішення суду. Зазначив, що стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданого майна при примусовому виконанні виконавчого документа. Вимога частини третьої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" N 1404 може бути застосована у випадку хоча б часткового стягнення заборгованості, а не в будь-якому випадку повернення виконавчого документа стягувачу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити з підстав викладених в ньому. Крім того зазначав, що постанова старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області Кушніренко Валерії Вячеславівни від 16.06.2017 року ВП №51685648 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 154982,03 грн. та виконавче провадження проведено на підставі та у спосіб визначені Законом України “Про виконавче провадження”, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою суду від 02.07.2021 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін на 08.07.2021 року.

08.07.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с.57).

Відповідач у судове засідання 08.07.2021 року також не прибув, уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали від 02.07.2021 року не виконав.

Враховуючи наведені обставини, розгляд справи відкладено до 13.07.2021 року.

В судове засідання 13.07.2021 року відповідач не прибув подавши до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із знаходженням державного виконавця, у якого перебуває виконавче провадження на лікарняному. Враховуючи наведені обставини, розгляд справи відкладено до 13.07.2021 року.

26.07.2021 року від начальника Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) С.В. Федотова до суду надійшов лист у якому повідомлено, що виконавче провадження №51685648 знищене у зв`язку з закінченням строку його зберігання.

27.07.2021 року від представника відповідача до суду подано клопотання про розгляд справи за в порядку письмового провадження без його участі. Крім того, зазначив, що виконавче провадження №51685648 знищене у зв`язку з закінченням строку його зберігання.

Відповідно до ч.1-3 ст.124 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.

Згідно вимог ст.268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194, 205 та 268 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11236988000 у розмірі 60 000,00 доларів США, зі сплатою 12,90 % річних.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.12.2015 року у цивільній справі №404/9977/14-ц, зміненим рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 09.03.2016 року, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11236988000 від 18.10.2007 року в сумі 57176,55 доларів США та 62 823,98 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

На виконання цих судових рішень Кіровським районним судом м. Кіровограда видано два виконавчих листи №404/9977/14-ц (2/404/670/15) щодо кожного з боржників.

16.06.2017 року державним виконавцем Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області Кушніренко Валерією Вячеславівною винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у сумі 154982.03 грн. у рамках виконавчого провадження, відкритого на підставі виконавчого листа № 404/9977/14-ц 2/404/670/15 від 06.04.2016 р. про стягнення солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11236988000 від 18.10.2007 р. в розмірі 57 176,55 дол. США та 62 823,98 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості (ВП №51685648).

На підстав вищезазначеної постанови, старшим державним виконавцем Фортечного ВДВС м. Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області Кушніренко Валерією Вячеславівною 31.07.2017 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54390567.

29.04.2021 року адвокат позивача Юрах В.М., звернувся до Фортечного ВДВС у м. Кропивницькому ПСМУМЮ (м.Дніпро) з заявою про скасування Постанови про стягнення виконавчого збору від 16.06.2017 року у ВП №51685648 та про закінчення виконавчого провадження відкритого з примусового виконання стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору (ВП № 54390567) та про припинення чинності арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення.

В обґрунтування зави адвокат позивача зазначив, що рішенням Кіровоградським окружним адміністративним судом від 09 червня 2020 року по справі №404/9386/19 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 26.05.2017 року про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому проваджені ВП №51616765 викритого на підставі виконавчого листа на виконання рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда №404/9977/14-ц (2/404/670/15), що відповідно стало підставою для закінчення виконавчого провадження №54032486 згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

03.06.2021 року відповідач листом надав відповідь за №35667/11-33, в якій повідомлено, що на виконанні у відділі ДВС перебуває виконавче провадження №54390567 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору за постановою старшого державного виконавця Фортечного ВДВС м Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області, винесеної від 16.06.2017 р. в виконавчому провадженні №51685648 на суму 154 982,03 гривень на користь Фортечного ВДВС міста Кропивницький ГТУЮ у Кіровоградській області. Тому, для закінчення виконавчого провадження необхідно сплатити виконавчий збір по вище зазначеному виконавчому провадженню, після чого державним виконавцем будуть вжиті заходи щодо звільнення майна з-під арешту.

Разом з тим, позивач вважає, що стягнення виконавчого збору є безпідставним та незаконним, оскільки стягувач - АТ «УкрСиббанк» простив борг позивачу. Так, відповідно до Довідки №132 від 30.05.2017 року, виданої в.о. начальника відділення №566 АТ «УкрСиббанк» Бабан Я. О., ОСОБА_1 , номер за ДРФО НОМЕР_1 , не має станом на 30.05.2017 року отриманих та непогашених кредитів в АТ «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12), код банку (МФО) 351005.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору позивач звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (чинного з 05.10.2016, тобто на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, правомірними вважаються дії державного виконавця, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону N 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону N 1404-VIII (в редакції чинній на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

У частині 5 статті 27 Закону №1404-VIII наведені випадки, коли виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Разом з тим, згідно з частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 року за №1302/29432 (надалі - Інструкція №512/5, у редакції, чинній на момент винесення спірних постанов), передбачено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до пункту 20 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Аналіз цих норм свідчить, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми. У постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документу державний виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутого виконавчого збору.

Досліджуючи спірні правовідносини суд встановив, що рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24.12.2015 року у цивільній справі №404/9977/14-ц стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11236988000 від 18.10.2007 року в сумі 57176,55 доларів США та 62 823,98 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості.

Так, на виконання цих судових рішень Кіровським районним судом м. Кіровограда видано два виконавчих листи №404/9977/14-ц (2/404/670/15) щодо кожного з боржників.

Тобто, в Подільському ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) та Фортечному ВДВС у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) були наявні провадження з єдиного боргу по солідарному стягненню з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми боргу та виконавчого збору. У даному випадку ситуація є спільною для обох боржників, правовідносини ті ж самі.

У свою чергу, ОСОБА_2 , дізнавшись про наявність постанови від 26.05.2017 року про стягнення виконавчого збору оскаржила її до суду. Так, Кіровоградський окружний адміністративний суд під час розгляду справи №404/9386/19 встановив наступне.

Виконавче провадження ВП №51616765 було відкрито 13.07.2016 року за правилами чинного на той час Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999 року. Виконавче провадження ВП №51616765 було закінчено державним виконавцем на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII - у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У матеріалах виконавчого провадження ВП №51616765 відсутні докази вчинення державним виконавцем будь-яких виконавчих дій, спрямованих на фактичне виконання виконавчого документа, зокрема, стягнення коштів з боржника ОСОБА_2 у сумі 2136362,60 грн., виходячи з якої державним виконавцем у спірній постанові було обраховано розмір виконавчого збору.

Як установлено судом, позивачка виступала поручителем за договором поруки №1123698000-П від 18.10.2007 року, укладеним з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №11236988000 від 18.10.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "УкрСиббанк", заборгованість за яким була стягнута з неї та із ОСОБА_1 як із солідарних боржників судовими рішеннями у цивільній справі №404/9977/14-ц (2/404/670/15).

У квітні 2017 року кредитором ПАТ "УкрСиббанк" прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11236988000 від 18.10.2007 року, а саме основного боргу (кредиту) у розмірі 47616, 31 доларів США, процентів у розмірі 15948,13 доларів США та пені, які підлягають стягненню на підставі судового рішення, у розмірі 62823,98 грн.

Рішенням Кіровоградський окружний адміністративний суду від 09 червня 2020 року по справі №404/9386/19 позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 26.05.2017 року про стягнення виконавчого збору, винесену у виконавчому проваджені ВП №51616765, що відповідно стало підставою для закінчення виконавчого провадження №54032486 згідно з п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, вище зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що обставини виникнення спірних правовідносин одні й ті самі.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція – це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами визначеними процесуальним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.12.2018 року у справі №К/9901/6161/18.

При цьому, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які заперечують або спростовують встановлені обставини у справі №404/9386/19.

Тобто, з викладеного суд робить висновок, що обставини у даних справах, встановлені у ході судових розглядів адміністративної справи №404/9386/19 можуть не доказуватися у межах даної справи, оскільки вищезазначене рішення суду першої інстанцій є чинним, не скасованим та набрало законної сили.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з частиною 4 статті 543 Цивільного кодексу України виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. (стаття ЦК України).

Отже, зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором були припинені у зв`язку прощенням (анулюванням) боргу за самостійним рішенням кредитора та не пов`язані з примусовим виконанням державним виконавцем рішення суду про стягнення боргу.

Між тим, на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору були: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 19.08.2019 року у справі №804/8289/16, від 11.09.2019 року у справі №553/196/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2020 року у справі № 2540/3203/18.

Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначив, що втручання в право на мирне володіння майном повинне здійснюватися з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Правових підстав для втручання держави у право позивача на мирне володіння майном, що здійснюється постановою старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області Кушніренко Валерії Вячеславівни від 16.06.2017 року ВП №51685648, станом на день розгляду справи судом не встановлено і відповідачами не доведено.

При цьому суд враховує і те, що не може зобов`язати орган державної виконавчої служби скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, власником якого є позивач, оскільки виконавче провадження знищено на законних підставах.

Оскільки державним виконавцем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ "УкрСиббанк" присуджених сум за виконавчим листом №404/9977/14-ц (2/404/670/15), тому у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений ним у спірній постанові від 16.06.2017 року.

Відтак, суд прийшов до висновку, що постанова державного виконавця від 16.06.2017 року про стягнення виконавчого збору, винесена у виконавчому провадженні ВП №51685648, є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного рішення, не спростував обґрунтування позовних вимог позивачем.

Отож, суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

VІ. Судові витрати.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на часткове задоволення позову, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на сплату судового збору у сумі 1549, 82 грн.

Керуючись ст.ст.73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Фортечного відділу державної виконавчої служби міста Кропивницький Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області Кушніренко Валерії Вячеславівни від 16.06.2017 року ВП №51685648 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 154982,03 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (Дніпро) (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Дворцова, 32/29, код ЄДРПОУ - 34977781) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 549, 82 грн.

Копію рішення суду надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук