Рішення № 98574144, 26.07.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1497/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 65, код ЄДРПОУ – 22219911)до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486)провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 05.03.2020 року №00006230712 та №00006210712.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що господарські операції між ТОВ "Комплект" і контрагентами – постачальниками, зазначеними в акті перевірки підтверджені належними та допустимими первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржувані податкові повідомлення – рішення, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

05.05.2021 року представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, вимоги не визнаються в повному обсязі та зазначається, що за результатами перевірки ТОВ фірма "Комплект", контролюючим органом було здійснено аналіз господарської діяльності підприємств - контрагентів, що мали господарські взаємовідносини не лише з Позивачем, а й з іншими контрагентами, які виступали постачальниками, виробниками продукції, що в подальшому надходила до кінцевого споживача, то за результатами зібраної інформації, вивчених документів (єдиний реєстр податкових накладних та інші джерела зібрання такої інформації) не було підтверджено реальність господарської операції, а саме не можливо було встановити джерело походження такої продукції. Як наслідок, при декларуванні ПДВ допущено порушення вимог Податкового кодексу України.

Отже, зазначене вище свідчить, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та не підлягають скасуванню (т.5, а.с.237-243).

Позивач не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 07.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (т.3, а.с.207-208).

Ухвалою суду від 17.05.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті (т.7, а.с.7-9).

В судовому засіданні 23.06.2021 року представник позивача подав до суду клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження підтримавши позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Відповідно до ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.06.2021 року подальший розгляд справи по суті здійснено у порядку письмового провадження (т.9, а.с.261).

Враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст.120, ст.193 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.193, 263 КАС України.

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" зареєстроване як юридична особа з 13.03.1996 року та у перевіряємий період було платником податку на додану вартість (т.1, а.с.12-16).

На підставі наказу від 19.01.2021 року №38-п та направлень від 27.01.2021 року №173 та №142 посадовими особами контролюючого органу проведена позапланова виїзна документальна перевірка діяльності ТОВ фірма "Комплект" (т.5, а.с.244, 248-249).

Згідно наказу від 01.02.2021 року №92-п продовжено термін проведення документальної планової виїзної перевірки діяльності ТОВ фірма "Комплект" (т.5, а.с.245).

За результатами перевірки 10.02.2021 року складено акт №407/11-28-07-13/22219911 про результати документальної позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (код ЄДРПОУ - 22219911) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість попередніх звітних періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість (т.1, а.с.37-175).

В акті перевірки встановлено порушення ТОВ фірма "Комплект":

- п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1 ст.198, абзацам першому - третьому п. 198.2, абзацам першому - другому п.198.3 ст.198 і абзацу третьому п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 7077 916,61 грн., в т.ч. за грудень 2019 року на суму ПДВ 5243222 грн., за вересень 2020 року на 49 149,58 грн., за жовтень 2020 року на суму ПДВ 1 455 758,48 грн., за листопад 2020 року на 329 786,55 грн.;

- 44.1 ст.44. п.п. «а» п.198.1 ст.198, абзацам першому - третьому п.198.2, абзацам першому - другому п.198.3 і абзацу третьому п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21) за листопад 2020 року на 626186,45 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.02.2021 року:

- №00006230712, яким ТОВ фірма "Комплект" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 626 187 грн. (т.1, а.с.176);

- №00006210712, яким ТОВ фірма "Комплект" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7077916,61 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3538958,30 грн. (т.1, а.с.177).

З матеріалів справи судом також встановлено, що основними видами економічної діяльності ТОВ фірма "Комплект" є:

- 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (основний);

- 46.17 Діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами;

- 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.;

- 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням;

- 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

- 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (т.1, а.с.12-15).

ТОВ фірма "Комплект" у перевіряємий період відповідно до договору оренди №02071302 від 02.07.2013 року та додаткових угод орендувало у ПП "Віктор і К" приміщення для зберігання продуктів харчування (т.1, а.с.198-203).

Виконання договору оренди №02071302 від 02.07.2013 року підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів надання послуг, податкових накладних та платіжного доручення (а.с.204-207, 212).

Згідно договору №10051301 від 10.05.2013 року та додаткових угод, ТОВ фірма "Комплект" придбало у ПП "Віктор і К" олію соняшникову рафіновану, шрот соняшниковий та фосфатидний концентрат (т.1, а.с.191-197).

Пунктом 2.1. Додаткової угоди №5 від 04.05.2018 р. до договору поставки №10051301 від 10.05.2013 р. передбачено, що передача Товару здійснюється на території Постачальника за попередньою домовленістю сторін. У зв`язку з особливостями технологічного циклу виробництва, фізичного переміщення ТМЦ при переході права власності на Товар не відбувається і факт передачі Товару підтверджується підписаними Сторонами відповідної видаткової накладної.

Виконання договору №10051301 від 10.05.2013 року підтверджується долученими до матеріалів справи копіями картки рахунку 631 за жовтень 2020 року, видатковими та податковими накладними (т.1, а.с.208-211, 226-249; т.2, а.с.1-7).

Оплата товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.1, а.с.215-225).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду ПП "Віктор і К" підтверджує взаємовідносини з ТОВ фірма "Комплект" у перевіряємий період та у доказ надано до суду належним чином засвідчені копії договору поставки №10051301 від 10.05.2013 року, рахунків фактур, видаткових накладних, платіжних доручень та картку рахунку 361 за жовтень 2020 року (т.5, а.с.1-162).

На підтвердження походження товару ПП "Віктор і К" та представник позивача надали до суду засвідчені копії договорів поставки на придбання насіння соняшника у інших контрагентів, видаткових та податкових накладних, акту звіряння (т.5, а.с.163-182; т.6, а.с.121-132).

Придбану у ПП "Віктор і К" продукцію (олію соняшникову, шрот соняшника та фосфатидний концентрат) використано позивачем у господарській діяльності, тобто продано іншим контрагентам.

На підтвердження здійснення продажу товару представником позивача надано до суду належним чином засвідчені копії: договорів; митних декларації; рахунків – фактур; податкових накладних (т.2, а.с.8-90).

Згідно договору №10051302 від 10.05.2013 року та додаткових угод, ТОВ фірма "Комплект" придбало у ТОВ "Гідросенд" олію соняшникову та фосфатидний концентрат (т.2, а.с.92-99).

Пунктом 2.1. Додаткової угоди №6 від 04.05.2018 р. до договору поставки №10051302 від 10.05.2013 р. передбачено, що передача Товару здійснюється на території Постачальника за попередньою домовленістю сторін. У зв`язку з особливостями технологічного циклу виробництва, фізичного переміщення ТМЦ при переході права власності на Товар не відбувається і факт передачі Товару підтверджується підписаними Сторонами відповідної видаткової накладної.

Виконання договору №10051302 від 10.05.2013 року підтверджується долученими до матеріалів справи копіями картки рахунку 631 за листопад 2020 року, видатковими та податковими накладними (т.2, а.с.100-101, 106-111).

Оплата товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.2, а.с.102-105).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду ТОВ "Гідросенд" підтверджує взаємовідносини з ТОВ фірма "Комплект" у перевіряємий період та у доказ надано до суду належним чином засвідчені копії договору поставки №10051302 від 10.05.2013 року, додаткових угод, рахунків фактур та видаткових накладних (т.5, а.с.184-223).

На підтвердження походження товару ТОВ "Гідросенд" та представник позивача надали до суду засвідчені копії договорів поставки на придбання насіння соняшника у інших контрагентів, видаткових та податкових накладних (т.5, а.с.224-235; т.6, а.с.89-120, 135-179).

Придбану у ТОВ "Гідросенд" продукцію (олію соняшникову та фосфатидний концентрат) використано позивачем у господарській діяльності, тобто продано іншим контрагентам.

На підтвердження здійснення продажу товару представником позивача надано до суду належним чином засвідчені копії: контракту; митних декларації; рахунків – фактур; податкових накладних (т.2, а.с.112-147).

Згідно договору №01061818 від 01.06.2018 року ТОВ фірма "Комплект" придбало у ТОВ "Транзпостач" соєвий шрот та соєву олію (т.2, а.с.148-150).

Виконання договору №01061818 від 01.06.2018 року підтверджується долученими до матеріалів справи копіями картки рахунку 631 за вересень - листопад 2020 року, видатковими та податковими накладними (т.2, а.с.151-154, 168-205).

Оплата товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.2, а.с.155-167).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду ТОВ "Транзпостач" підтверджує взаємовідносини з ТОВ фірма "Комплект" у перевіряємий період та у доказ надано до суду належним чином засвідчені копії договору поставки №01061818 від 01.06.2018 року, рахунків фактур та видаткових накладних (т.4, а.с.150-151, 176-263).

На підтвердження походження товару ТОВ "Транзпостач" надало до суду засвідчені копії договорів поставки на придбання сої у інших контрагентів (т.4, а.с.152-175).

В матеріалах справи містяться договори поставки сої на адресу ТОВ "Транзпостач" від СВК "Багачанський" та СВК "Хильківський", а також, договір поставки соєвої макухи від ТОВ "Профід Плюс"(т.4, а.с.5-8, 78-81; т.6, а.с.181-182).

Виконання договору поставки соєвої макухи від ТОВ "Профід Плюс" до ТОВ "Транзпостач" підтверджується долученими до матеріалів справи завіреними копіями рахунків на оплату, видаткових накладних, товарно – транспортних накладних, специфікацій та посвідчень якості (т.6, а.с.183-249).

На підтвердження наявності у СВК "Багачанський" та СВК "Хильківський" ресурсів на поставку сої та факту здійснення господарських операцій з ТОВ "Транзпостач", до матеріалів справи долучено: видаткові та податкові накладні; інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; відомості про наявність земельних ділянок; звіт про посівні площі під урожай 2020 року; звіт про площі та валові збори у 2020 році; листи головного управління статистики у Полтавській області; податкові розрахунки форми 1ДФ; виписки з ЄДР, видаткові накладні та акти звіряння (т.4, а.с.4, 9-73, 82-148).

Придбану у ТОВ "Транзпостач" продукцію (соєвий шрот та соєву олію) використано позивачем у господарській діяльності, тобто продано іншим контрагентам.

На підтвердження здійснення продажу товару представником позивача надано до суду належним чином засвідчені копії: контрактів; митних декларації; рахунків – фактур; податкових накладних (т.2, а.с.206-248; т.3, а.с.1-31).

Згідно договору №25101910 від 25.10.2019 року ТОВ фірма "Комплект" придбало у ТОВ "Агроукррезерв" соєвий шрот та соєву олію (т.3, а.с.32-34).

Пунктом 2.1. договору №25101910 від 25.10.2019 року передбачено, що передача Товару здійснюється на території Постачальника за попередньою домовленістю сторін. Фізичного переміщення ТМЦ при переході права власності на Товар не відбувається і факт передачі Товару підтверджується підписаними Сторонами відповідної видаткової накладної.

Виконання договору №25101910 від 25.10.2019 року підтверджується долученими до матеріалів справи копіями картки рахунку 631 за грудень 2019 року - січень 2020 року, видатковими та податковими накладними (т.3, а.с.35-38, 60-103).

Оплата товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.3, а.с.39-59).

На виконання ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду ТОВ "Агроукррезерв" підтверджує взаємовідносини з ТОВ фірма "Комплект" у перевіряємий період та у доказ надано до суду належним чином засвідчені копії договору поставки №25101910 від 25.10.2019 року та видаткових накладних (т.3, а.с.230-255).

Придбану у ТОВ "Агроукррезерв" продукцію (соєвий шрот та соєву олію) використано позивачем у господарській діяльності, тобто продано іншим контрагентам.

На підтвердження здійснення продажу товару представником позивача надано до суду належним чином засвідчені копії: договорів (контрактів); митних декларації; рахунків – фактур; податкових накладних (т.2, а.с.104-164).

Судом встановлено, що позивачем по взаємовідносинам з вищенаведеними контрагентами сформовано податковий кредит на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних, а також, визначено суму від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Також судом встановлено, що згідно договору суборенди №10072001/1 від 10.07.2020 року ТОВ фірма "Комплект" орендує у ПП "Надніпрянське" вагони об`ємом 116м3 та 120м3 (т.3, а.с.165).

Виконання договору №10072001/1 від 10.07.2020 року підтверджується долученими до матеріалів справи копіями картки рахунку 631 за жовтень - листопад 2020 року, актами надання послуг та податковими накладними (т.3, а.с.166-167, 170-197).

Оплата по договору суборенди підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень (т.3, а.с.168-169).

Придбану у контрагентів продукцію (олію соняшникову та соєву, шрот соняшника та сої та фосфатидний концентрат) ТОВ фірма "Комплект" за допомогою орендованих вагонів відвантажувало покупцям за ЗЕД контрактами з смт. Власівка м. Світловодська Кіровоградської області залізницею до кордону України з станції Лівобережна та автомобільним транспортом до морського торгівельного порту "Південний" (термінал ТОВ "Олсідз Блек Сі" Одеська область, Лиманський район, с. Визирка), що підтверджується долученими до матеріалів справи завіреними копіями договору про надання послуг №11011/ПЗ-218 від 16.02.2018 року укладеного між ТОВ фірма "Комплект" та ПАТ "Українська Залізниця" з додатками, банківських виписок, платіжних доручень митних декларацій, міжнародних товарно – транспортних накладних, рахунків – фактур, додаткових угод, паспортів, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та інших розрахункових документів (т.7, а.с.17-251; т.8, а.с.1-99, 152-250; т.9, а.с.4-230).

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ("а" п.198.1 ст.198 ПК України).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

При цьому, податковий кредит в силу приписів п.198.3 ст.198 ПК України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Водночас, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Виходячи з аналізу наведених норм в їх сукупності суд дійшов висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість.

При цьому, пунктом 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. встановлено: бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Пунктами 3, 4, 5, 6 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. передбачено, "Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Водночас, в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено в "Положенні (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318).

Згідно п. 4 Положення №318 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 Положення №318).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону № 996-ХІV).

Поряд з цим, згідно абзацу другого п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

В той же час, суд звертає увагу на думку колегії суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.11.2015 у справі №21-4471а15, від 26.01.2016 у справі №21-4781а15 про те, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, у цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв`язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дослідження наявних в матеріалах доказів, свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають критеріям первинного документу, а відтак – дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними.

З огляду на приписи положень пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, суд наголошує, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності – продукція, роботи чи послуги – мають вартісний характер і цінове вираження.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум по взаємовідносинах з ПП "Віктор і К", ТОВ "Гідросенд", ПП "Надніпрянське", ТОВ "Агроукррезерв" та ТОВ "Транзпостач".

Даючи правову оцінку наведеним доказам, суд вважає, що ними підтверджується реальний характер господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак – і правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки позивача, відповідачем у ході перевірки встановлено відсутність у постачальника руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій.

Разом з тим, Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Дана позиція відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах (постанова від 11.12.2007 р., справа № 21-137во06), де ВСУ дійшов висновку про те, що у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява № 3991/03) визнано, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

На час вчинення господарських операцій між позивачем та контрагентами, останні мали статус юридичної особи, були зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства України та включені до ЄДРПОУ.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З розрахунку до податкового повідомлення – рішення від 05.03.2021 року №00006210712 судом встановлено, що контролюючим органом зменшено бюджетне відшкодування на суму 73705,87 грн. по взаємовідносинам позивача з ПП "Агро В" у зв`язку із неврахуванням розрахунку коригування до податкової накладної та застосовано штрафні санкції в розмірі 36852,94 грн. (т.5, а.с.250).

Щодо зменшення бюджетного відшкодування по ПП "Агро В" судом встановлено, що сума заявленого від`ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно декларації за листопад 2020 року по ПП "Агро В" становить 226442,09 грн. (за жовтень 2020 року – 152736,22 грн. та за листопад 2020 року – 73705,87 грн.) (т.1, а.с.185).

За результатами перевірки контролюючим органом встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2020 року, а саме підприємством не враховано розрахунок коригування №1 від 31.10.2020 до податкової накладної №3 від 15.10.2020 року на суму ПДВ 73 705,87 грн.

Судом встановлено, що згідно поданого до контролюючого органу розрахунок коригування №1 від 31.10.2020 до податкової накладної №3 від 15.10.2020 року позивачем відкореговано суму податкової накладної на 368529,33 грн. та 73705,866 грн. ПДВ, що включені до суми бюджетного відшкодування (т.9, а.с.259).

Відповідно до пп.192.1.1 п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Враховуючи наведені обставини суд доходить висновку, що контролюючим органом правомірно винесено податкове повідомлення – рішення від 05.03.2021 року №00006210712 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 73 705,87 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 36852,94 грн.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст. 139 КАС України).

26.05.2021 року представником позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються із суми сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11000,00 грн. (т.9, а.с.234-235).

Розглянувши вказану заяву, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною першою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18.

У частині шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Такого клопотання відповідачем не подано до суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У пункті 269 вказаного рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду в копіях: договір про надання правової допомоги від 16.03.2021 року (т.9, а.с.236); додаток №1 до договору про надання правничої допомоги (т.9, а.с.237); рішення №17 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області та рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (т.9, а.с.238-240); свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.9, а.с.241); рахунок за надання послуг (т.9, а.с.242); акт виконаних робіт (т.9, а.с.243); платіжне доручення на суму 11000,00 грн. (т.9, а.с.244).

Водночас, розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару та рішення №17 розширеного засідання Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018 року є узагальненим та носить суто інформаційний характер.

Згідно з актом виконаних робіт адвокат позивача приймає участь в судовому розгляді справи у суді першої інстанції орієнтовно 1 судове засідання (т.9, а.с.243).

У примітці зазначено, що остаточна кількість судових засідань, в яких прийняв участь Представник, зазначається Сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг. Якщо заявлена орієнтована і фактична участь різняться між собою, вартість фактично наданої послуги підлягає коригуванню у відповідності з сумами, визначеними у розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу.

Акту приймання - передачі наданих послуг суду не надано.

З наданого представником розрахунку вбачається, що ряд послуг, як-то: ознайомлення з Актом податкової перевірки та його аналіз, ознайомлення з наявними первинними бухгалтерськими документами та іншими документами, які є доказовою базою є складовими частинами такої послуги як складання позовної заяви з формуванням додатків та без вчинення хочаб однієї вищезазначених дій виключають кінцевий результат у вигляді складання позовної заяви.

При цьому, відповідно до протоколів судових засідань адвокат позивача приймав участь у розгляді справи у трьох судових засіданнях 17.05.2021 року, 26.05.2021 року та 23.06.2021 року.

Отже, сума витрат на правничу допомогу на представництво інтересів позивача у судових засіданнях не охоплює той обсяг, який зазначений в акті виконаних робіт.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд, враховуючи предмет спору та виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 5500,00 грн.

Заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, та їх обсягом.

При цьому, суд зазначає, що підготовка позовної заяви у даній справі не вимагала надвеликого обсягу юридичної і технічної роботи, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Також з матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22700,00 грн. (т.1, а.с.10).

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 22476,78 грн. (11132503,10 грн. (задоволена сума позову) ч 11243061,91 грн. (сума позову) х 22700,00 грн. (сума судового збору)).

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 65, код ЄДРПОУ – 22219911) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 05.03.2021 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В4» № 00006230712 від 05.03.2021 р., яким ТОВ фірма "Комплект" було зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 626 187 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області Форми «В1» № 00006210712 від 05.03.2021 р., в частині, якій ТОВ фірма «Комплект» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7 004 210,74 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 502 105,36 грн.

У задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 65, код ЄДРПОУ – 22219911) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 22476,78 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486).

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Комплект" (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна, 65, код ЄДРПОУ – 22219911) витрати понесені на отримання правничої допомоги у розмірі 5500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ ВП 43995486).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук