Рішення № 98573894, 27.07.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2021 р. справа № 300/1165/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №43-VIII/2020 від 23.12.2020, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №43-VIII/2020 від 23.12.2020, зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що за результатами голосування депутатами у сесійному засіданні не було необхідної кількості голосів для прийняття рішення. На думку позивача, вказане рішення суперечить вимогам частини 7 статті 118 Земельного кодексу України. З урахуванням викладеного, просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 "; зобов`язати відповідача вчинити дії та прийняти рішення стосовно надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства і створення у подальшому сімейного сільськогосподарського кооперативу.

По справі здійснювався ряд наступних процесуальних дій.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (а.с.17-18).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 262 КАС України (а.с.33-34).

Проте, після відкриття провадження у справі, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору (а.с.54-56).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року продовжено розгляд справи (а.с.62).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 13.05.2021 року, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечив. Вказав, що сільська рада в межах своїх повноважень розглянула заяву позивача від 21.05.2020 року, прийняла відповідне рішення з дотриманням вимог чинного законодавства України, в тому числі, склала текст рішення відповідно до вимог постанови КМУ від17.01.2018 року № 55 "Деякі питання документування управлінської діяльності", яким затверджена Типова інструкція з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну. Окрім того, представник відповідача зазначив, що проект рішення № 43-VIII/2020 від 23.12.2020 року був предметом розгляду постійної комісії з питань земельних відносин і на розгляд ради віднесений проект рекомендований комісією, що є в межах повноважень цієї комісії відповідно до Закону. Водночас, представник відповідача вказав на те, що в силу положень ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельного кодексу України прийняття рішення стосовно надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства належить виключно до компетенції Коршівської сільської ради, оскільки зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень сільської ради (а.с.37-42).

Правом подання відповіді на відзив та заперечення сторони не скористались.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши позовну заяву, відзиви на позов, та в сукупності письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 07.05.2020 року звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах Коршівської сільської ради ОТГ за адресою: с. Богородичин, Коломийського району (а.с.4).

За результатом розгляду вказаної заяви, 23.12.2020 року на четвертому пленарному засіданні Восьмого демократичного скликання Коршівською сільською радою прийнято рішення № 43-VIII/2020, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га, із земель комунальної власності, що розташована на території Коршівської сільської ради ОТГ за межами населеного пункту с. Богородичин, у зв`язку з тим, що не набрало необхідної кількості голосів для прийняття рішення (а.с.7).

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно частини 2 статті 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження землею врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року за №2768-ІІІ (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно положень статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 3 статті 116 Земельного кодексу України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 116 Земельного кодексу України, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано право безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями статті 118 Земельного кодексу України.

Частиною 6 статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

При цьому згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Системний аналіз наведених норм доводить, що громадяни можуть набувати право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності виключно за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Для цього такі громадяни мають звернутись з відповідним клопотанням до уповноважених органів. До клопотання додають визначені документи. Суб`єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до своїх повноважень, розглядає таке клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Даний перелік не передбачає виключень, розширеного тлумачення та є загальним для всіх. Відмова з інших, не передбачених у вказаному вище переліку, причин є незаконною.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16, від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Одночасно, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку документації із землеустрою є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку документації із землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Таким чином, прийняття рішення відповідним органом державної влади щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, не позбавляє права іншу особу звернутися із таким клопотанням та отримати відповідний дозвіл.

Окрім того, відповідач не має права визначати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на одну і ту ж саму земельну ділянку.

В даному випадку надання такого дозволу вказує про відсутність обтяжень щодо бажаної земельної ділянки і ще не означає позитивного рішення про передачу у власність цієї земельної ділянки після виготовлення проекту землеустрою.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся до відповідача з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із земель комунальної власності, проте відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, не зазначивши жодної з підстав для відмови у наданні відповідного дозволу.

Отже, відповідач відмовляючи позивачеві у надані дозволу на розробку проекту землеустрою рішенням 1 сесії 8 демократичного скликання від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " та не зазначивши підстав для такої відмови, не дотримався вимог частини 7 статті 118 Земельного кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 " є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

При цьому, суд зазначає, що оскільки відмова відповідача у надані ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою не була жодним чином обґрунтована, тому підстави для такої відмови, що зазначені у відзиві на позовну заяву не оцінюються та не беруться до уваги.

Що стосується позовної вимоги про скасування рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд задоволив позовну вимогу про визнання протиправним рішення відповідача від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , відповідно позовна вимога про скасування вказаного рішення також підлягає задоволенню, як похідна.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки до 2,0 га для ведення особистого селянського господарства і створення у подальшому сімейного сільськогосподарського кооперативу, суд зазначає наступне.

Наслідком скасування судом у цій справі рішення відповідача від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 в частині відмови в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві є те, що клопотання позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою залишається нерозглянутим.

Кожна особа, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно частини 2 цієї ж статті захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, суд може зобов`язати відповідача-суб`єкта владних повноважень вчинити на користь позивача певні дії, якщо для їх вчинення виконані всі умови, визначені законом, і вчинення таких дій не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Виходячи із обставин цієї справи суд встановив, що оскаржене позивачем рішення не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Такі недоліки у діяльності відповідача, окрім того, що вказують на протиправність рішення, перешкоджають суду надати оцінку дотриманню усіх, передбачених нормами статті 118 ЗК України, умов для прийняття рішення про надання позивачу бажаного для нього дозволу.

Відтак, суд знаходить підстави для зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована за межами села Богородичин, Коломийського району, Івано-Франківської області та прийняти мотивоване рішення із оцінкою усіх істотних обставин, які мають значення при вирішенні питання про надання чи відмові у наданні бажаного для позивача дозволу.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів в повному об`ємі правомірності своїх дій.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про необхідність часткового задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 454 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення №43-VIII/2020 від 23.12.2020, зобов`язання до вчинення дій - задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23.12.2020 року № 43-VIII/2020 "Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 "

Зобов`язати Коршівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області за межами населеного пункту села Богородичин, Коломийського району, Івано-Франківської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Відповідно до задоволених вимог стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356863, вул.Шевченка, 23, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78240) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач:

Коршівська сільська рада об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 04356863, вул.Шевченка, 23, с. Коршів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78240).

Суддя Панікар І.В.