Рішення № 98573808, 13.05.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2021 року Справа № 280/1487/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.,

представників:

позивача - Вертелецької Т.О.,

відповідачів - Кузнецової Ю.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якій позивач просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача від 04.12.2019 №Ф-35-22 про сплату боргу недоїмки на загальну суму 11204,58 грн, з яких: 10719,72 грн - недоїмка, 484 грн - пеня.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у нього будь-який борг по єдиному соціальному внеску відсутній. В зв`язку з чим вважає, що вимога, сформована відповідачем на підставі невірних облікових даних інформаційної системи, суперечить нормам Податкового кодексу України та Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», фактично є помилковою і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Ухвалою від 10.03.2020 у справі відкрите спрощене позовне провадження, судове засідання призначене на 02.04.2020 з повідомленням (викликом) сторін.

31.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов. У відзиві відповідач посилається на те, що у ФОП ОСОБА_2 обліковується борг по єдиному внеску. В зв`язку з чим, Вознесенівським управлінням у м.Запоріжжі ГУ ДПС у Запорізькій області було цілком правомірно сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.12.201 року №Ф-35-22 на суму 11204,58 грн., яка була надіслана поштою та отримана платником 23.12.2019. Вважає спірну вимогу законною та обґрунтованою, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 02.04.2020 судове засідання було відкладене на 30.04.2020.

22.04.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді позивач посилається на те, що відповідач постійно змінює підстави нарахування недоїмки. А саме, у першій відповіді на заяви позивача податковий орган зазначив одні підстави та період нарахування недоїмки, у другій інші, а у відзиві ще інші. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про необґрунтованість нарахування недоїмки та відсутність підстав для винесення вимоги.

30.04.2020 від позивача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/1488/20.

Ухвалою від 30.04.2020 провадження у справі було зупинене до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/1488/20.

23.02.2021 від відповідача до суду надійшло клопотання про заміну сторони в порядку правонаступництва, просить замінити первинного відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663, адреса: пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107).

08.04.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою від 09.04.2021 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 21.04.2021. Також, здійснено процесуальне правонаступництво та замінено первинного відповідача - Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ 43143945) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107, код ЄДРПОУ ВП 44118663).

21.04.2021 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Протокольною ухвалою від 21.04.2021 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.05.2021.

29.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про витребування у Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б) інформацію щодо нарахування (виникнення) заборгованості у ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з єдиного соціального внеску, яка була сформована станом на 01.10.2013.

Протокольною ухвалою від 13.05.2021 в задоволенні клопотання було відмовлено.

13.05.2021, у судовому засіданні, представник позивача підтримала заявлені вимоги в повному обсязі. Надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони під час розгляду справи, у судовому засіданні, повідомили, що ними надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.

Враховуючи норми ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 13.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що 04.12.2019 ГУ ДПС у Запорізькій області було складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35-22, якою позивача зобов`язано сплати недоїмку з єдиного внеску в розмірі 11204,58 грн., з яких: 10719,72 грн. - недоїмка та 484,86 грн. - пеня, яка обліковувалась станом на 30.11.2019 (а.с. 12).

Позивач, вважаючи винесену вимоги протиправними, звернувся з даним позовом до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до ст.1 Закону №2464, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці; фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах; особи, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зовнішніх зносин, уповноважений орган центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва у мирний час та особливий період, - за непрацюючого іншого з подружжя працівника дипломатичної служби, який перебуває за кордоном за місцем довготермінового відрядження такого працівника.

Частиною другою статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464-VI).

Суд зауважує, що мета участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Платниками єдиного внеску є роботодавці та особи, які забезпечують себе працею самостійно (у т.ч. фізичні особи - підприємці).

Згідно пункту 5 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Згідно ст. 25 Закону №2464-VI, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

У разі якщо згоди з податковим органом не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного податкового органу або оскаржити вимогу до податкового органу вищого рівня чи в судовому порядку.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953, у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску та/або борги зі сплати фінансових санкцій органи доходів і зборів, протягом 15 робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій) надсилають вимогу про її сплату.

Як вбачається з відзиву ГУ ДПС у Запорізькій області, борг зазначений у вимозі, виник за період з 03.09.2013 по 31.12.2019.

Разом з тим судом встановлено, що позивач також оскаржував рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 25.10.2018 року №0144945007 на суму 5714,18 грн. Зазначена у рішенні сума боргу увійшла у суму заборгованості, визначеною спірною вимогою.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 по справі №280/1488/20 позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 були задоволені. Визнати протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску від 25.10.2018 року №0144945007 на суму 5714,18 грн.

Також під час розгляду справи №280/1488/20 судом було встановлено, що «…у позивача не існувало заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 30.09.2013 р. у розмірі 2270,48 грн. і у позивача не виникало обов`язку зі сплати ЄСВ у лютому 2018 року на суму 4224,00 грн. Позивачем доведено те, що сплата ЄСВ відбувалась вчасно і у повному обсязі, наведені розрахунки у відповіді на відзив в таблиці підтверджені належними доказами. В таблиці, яка була наведена відповідачем у відзиві враховані всі проплати ЄСВ позивача, окрім платежу від 19.04.2017 р. за 1 квартал 2017 р. у розмірі 1060,00 грн. Відповідачем не пояснено на якій підставі не враховано платіж 19.04.2017 р., хоча дублікат квитанції підтверджує цю сплату ЄСВ. Судом встановлено, що за період часу з 2013 по 2019 рік включно всі оплати з ЄСВ зроблені позивачем в повному обсязі і вчасно, таким чином у відповідача не існувало підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 5714,18 грн., які відображені в оскаржуваному рішенні.».

Отже, вищезазначеним судовим рішенням було встановлено, що:

- у позивача не існувало заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 30.09.2013;

- в період часу з 2013 по 2019 рік включно всі оплати з ЄСВ зроблені позивачем в повному обсязі і вчасно.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 по справі №280/1488/20 набрало законної сили - 09.03.2021.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в силу вимог ст.78 КАС України, вищезазначені факти не потребують доказування.

Незважаючи на це, позивачем були також надані документальні докази своєчасної та повної сплати ЄСВ у період з 2013 по 2019 роки включно (клопотання за вх.№22745 від 21.04.2021 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів).

В той час як відповідачем не надано суду належних документальних доказів існування у позивача заборгованості з єдиного соціального внеску.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).

У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №817/149/17, від 29.03.2018 у справі №813/2758/16, та інших, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковою для суду при вирішенні даної справи.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч.2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті рішення дотримано не було.

Отже, сукупність вищенаведених встановлених обставин справи дає підстави суду визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 166, м. Запоріжжя, 69107) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.12.2019 №Ф-35-22 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір у сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27.07.2021.

Суддя Р.В. Кисіль