Рішення № 98573674, 23.07.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2021 року м. Ужгород№ 260/1770/21 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 - в судове засідання не з`явився,

відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області - представник Буря Олександр Олександрович,

третьої особи: Державна податкова служба України - представник Буря Олександр Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ 44106694), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправною та скасування вимоги-

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 23 липня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 27 липня 2021 року.

13 травня 2021 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державної податкової служби України, якою просить визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Закарпатській області від 26 березня 2021 року за № Ф-7157-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 18260,08 грн.

17 травня 2021 року внаслідок автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Скраль Т.В.

14 червня 2021 року ухвалою суду відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду на 07 липня 2021 року.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що перебуває на обліку в Мукачівській ДПІ Мукачівського управління ГУ ДПС у Закарпатській області з 13.06.2001 року, як фізична особа-підприємець. З жовтня 2008 року і по сьогоднішній день працює в благодійному Міжнародному Фонді Охорони Здоров`я та ОСОБА_2 «Регіон Карпат» у АДРЕСА_2 . З 2008 по травень 2013 року надавав юридичні послуги для цієї організації, як ФОП, а з 2014 року по теперішній час працює в ній за трудовим договором, тобто є найманим працівником. З моменту переходу на трудові відносини МФОЗНС «Регіон Карпат», отримання заробітної плати та відсутності інших доходів, подає декларацію платника єдиного податку ФОП з нульовим доходом. При цьому ЄСВ сплачує, як ФОП у повному обсязі регулярно. З 2014 року додатково подає податкову декларацію про майновий стан і доходи, як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно якої вказую дохід, нарахований (виплачений) у формі заробітної плати у зв`язку з трудовими відносинами. Незалежну професійну діяльність ніколи не здійснював, гонорару за надані адвокатські послуги не отримував. Таким чином, станом на сьогодні, він звітується та сплачує податки у передбачений законодавством строки, наступним чином: 1) подаю податкову декларацію платника єдиного податку ФОП з нульовим доходом щонайменше з 2014 року; 2) податкову декларацію про майновий стан і доходи, де вказую отриману заробітну плату; 3) звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, як ФОП; 4) сплачую ЄСВ як ФОП; 4) роботодавець МФОЗНС «Регіон Карпат» сплачує за мене всі податки і збори, втому числі ЄСВ. Таким чином ним єдиний соціальний внесок (ЄСВ) сплачується двічі - 1 раз самостійно, як ФОП, і 2й раз за мене сплачує роботодавець.

01 липня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що відповідно до даних Єдиного реєстру адвокатів України Лучинець Олександр Вацлавович є адвокатом та займається індивідуальною адвокатською діяльністю з квітня 2013 року по теперішній час. Тобто є платником єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону. У зв`язку з наявною заборгованістю станом на 31.01.2021 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиною внеску у розмірі 18260,08 гри., відповідно, по платежу 70 71040000 для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність Головним управління ДПС у Закарпатській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7І57-52 від 26.03.2021 року. Отже, у зв`язку із змінами в Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач зобов`язаний сплачувати єдиний соціальний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність незалежно від отриманих доходів. Борг по єдиному внеску обліковується за позивачем як за особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, а не працівником.

01 липня 2021 року третьої особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору подано до суду письмову пояснення щодо позову, в яких підтримали обґрунтування щодо відмови у задоволенні позову, які були зазначення відповідачем у відзиві.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак про час і дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 07 липня 2021 року, (а.с. 54).

У відповідності до статті 205 частини 1, 3 пункту 1 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

2. Обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач у період з квітня 2013 року по теперішній час був офіційно працевлаштований в Міжнародному фонді охорони здоров`я та навколишнього середовища «Регіон Карпат». За цей час роботодавцем за нього сплачуються всі податки та збори, ( а.с. 21).

26 березня 2021 року Головне управління ДПС у Закарпатській області сформувало податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7157-52 про стягнення з ОСОБА_1 боргу зі сплати єдиного внеску на суму 18 260,08 грн., (а.с. 9).

Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач звернувся до суду.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб

Підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що працівник - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Також частиною 3 статті 4 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Приписами статті 13 Закону № 5076-VI встановлено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, що до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме, наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) встановлено, що єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

З огляду на наведене слідує, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Разом з тим, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Щодо посилання відповідача на інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, а саме, на необхідність сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в податкових органах, мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, то суд зазначає, що у такому разі здійснюється подвійна його сплата (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 160/3114/19, від 05.12.2019 року у справі № 260/358/19, від 27.02.2020 року у справі № 0440/5632/18.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з квітня 2013 року по теперішній час був офіційно працевлаштований в Міжнародному фонді охорони здоров`я та навколишнього середовища «Регіон Карпат». За цей час роботодавцем за нього сплачуються всі податки та збори, ( а.с. 21).

Як встановлено судом, податковим органом було здійснено нарахування єдиного соціального внеску за 1 квартал 2018 – 4 квартал 2020 року у сумі 18 260,08 грн., (а.с. 40-43). У зв`язку із наявною заборгованістю станом на 31 січня 2021 року за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 18260,08 грн., то Головним управлінням ДПС у Закарпатській області сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7157-52 від 26.03.2021 року.

У відзиві відповідач стверджує, що податковим органом проведено нарахування з єдиного внеску: 19.04.2018 року у розмірі 2457,18 грн., 02.05.2018 року -нарахована розрахункова сума єдиного податку за рік у розмірі 8448,0 грн., 19.07.2018 року в розмірі 2 457, 18 грн., 19.10.2018 року у розмірі 2457,17 грн., 21.01.2020 року у розмірі 2457,18 грн. Загалом було проведено нарахування ОСОБА_1 як самозайнятій особі з єдиного внеску у розмірі 18276,72 грн.

Крім того, як встановлено судовим рішенням по справі № 260/2254/20 від 10 вересня 2020 року, оскаржувані позивачем постанови винесені відповідачем на підставі виконавчого документу, який скасований у адміністративному порядку вищестоящим органом. Так, як вбачається з матеріалів справи, згідно рішення Державної податкової служби України від 25.11.2019р. №10602/6199-00-08-06-01 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.10.2019 № Ф-7157-52 ГУ ДПС у Закарпатській області до складу заборгованості за якою включено суму боргу за вимогою №Ф7157-52у від 09.11.2018 скасовано та така вважається відкликаною з дня прийняття даного рішення, тобто з 25.11.2019, (а с.17-18).

Вказані вище обставини та сам розрахунок про наявний борг позивача, спростовує висновки контролюючого органу, що ОСОБА_1 не сплатив у повному обсязі нарахований єдиний внесок станом на 31.10.2020 року. Крім того, у спірні періоди позивач був найманим працівником, а тому, у цей період саме роботодавець позивача - Міжнародний фонд охорони здоров`я та навколишнього середовища «Регіон Карпат» сплачував єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством.

Суд зазначає, що факт перебування особи на обліку в податкових органах не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, зокрема, самозайнятих осіб, здійснюється контролюючим органом незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

З огляду на те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то у розумінні Закону № 2464-VI позивач був застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як самозайнятою особою, яка має право провадити незалежну професійну діяльність, проте, не отримував дохід від неї.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не доведено належними, достатніми доказами правомірне нарахування позивачу єдиного внеску як фізичній особі - підприємцю, що стало підставою для виникнення недоїмки у сумі 18 260,08 грн., тому суд дійшов висновку про протиправність вимоги Головного управління ДПС у Закарпатській області від 26 березня 2021 року за № Ф-7157-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, а відтак така підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову з мотивів, що зазначені вище у рішенні.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908, 00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2152189261.1 від 07 червня 2021 року, (а.с. 30).

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 26 березня 2021 року за № Ф-7157-52 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на суму 18260,08 грн. (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят гривень, 08 коп.).

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52, код ЄДРПОУ ВП 44106694) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

СуддяТ.В.Скраль