Ухвала суду № 98573418, 26.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

26 липня 2021 р. Справа №200/9090/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована : АДРЕСА_1 , реєстрація ВПО: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Код ЄДРПОУ: 37544278 місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якій просить:

Рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 березня 2021 щодо відмови виплати недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – скасувати та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 04 лютого 2021 року № 522 про виплату недоотриманої суми пенсії ОСОБА_4 .

Досліджуючи зміст та обґрунтованість позовної заяви та наданих до неї документів, суд дійшов до наступних висновків.

Правильне визначення юрисдикції є першочерговим при реалізації права на доступ до суду.

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, вимагає визначення юрисдикції судового органу, який вправі здійснювати такий розгляд.

При цьому суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції. Зокрема, у п. 24 рішення ЄСПЛ від 20.07.2006 р. у справі “Сокуренко і Стригун проти України” суд вказав, що словосполучення “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

Публічно-правовим спором відповідно до п.2 ч. 1 ст. 4 КАС України є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Позивач просить суд:

Рішення Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 26 березня 2021 щодо відмови виплати недоотриманої суми пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 – скасувати та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 04 лютого 2021 року № 522 про виплату недоотриманої суми пенсії ОСОБА_4 .

У рішенні відповідача вирішувалося спірне питання щодо оформлення разового доручення на виплату недоотриманої суми пенсії з а померлого ОСОБА_2 згідно заяви від 04 лютого 2021 року за № 522.

Отже, предметом поданої заяви у даній справі є майнова вимога позивача щодо виплати недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.

Нормами ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Згідно положень ст. 46 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

При цьому суд зауважує, що норми ст. 46 зазначеного Закону не конкурують зі змістом ст.ст. 1218, 1247 ЦК України, оскільки лише підтверджують можливість отримання вказаних виплат. При цьому отримання цих коштів повинно відбуватися за вимогами спадкового права зі встановленням всього кола спадкоємців, строків прийняття спадщини, що можливо тільки в порядку цивільного судочинства. Тобто, суд зазначає, що майно, яке залишилося після смерті особи, є спадковим майном, а його отримання носить приватноправовий характер.

Згідно абз.1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, між сторонами виник спір про цивільне право, предметом якого фактично є майнова вимога позивача як спадкоємця щодо визнання права на отримання грошових коштів померлого. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19) та від 03 квітня 2019 року в справі № 808/1346/18 (провадження № 11-1499апп18).

Крім того суд вказує, що публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (абзаци 1, 2 пункту 2 статті 4 КАС України).

Отже, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправовий спір вирізняється наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Аналіз змісту позовних вимог свідчить про те, що хоч відповідач і є суб`єктом владних повноважень, але він не здійснює відносно позивача публічно-владні управлінські функції, ці функції відповідач виконував відносно померлого чоловіка, при цьому наявний майновий інтерес позивача щодо отримання недоотриманої суми пенсії за померлого ОСОБА_2 , а вирішення спору в межах справи неможливо без вирішення питань приватноправового характеру, а саме, встановлення, чи перейшло право на спадкування спірних виплат до позивача тощо.

З огляду на вказані обставини спір не є публічно-правовим.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності дій.

Отже, цей спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням ч. 6 ст. 170 КАС України суд роз`яснює позивачеві, що він має звернутись саме зі складеною у відповідності до ст. 175 ЦПК України позовною заявою в порядку цивільного судочинства до місцевого суду загальної юрисдикції за правилами, встановленими ЦПК України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” в разі відмови у відкритті провадження у справі сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Оскільки за подання цієї заяви позивачем сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., а у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено, позивач має право звернутися до суду з клопотанням про повернення цієї суми.

Керуючись статтями 5, 19, 170, 171, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд –

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом, а також, що повторне звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі разом із заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасниками справи, які не були присутні в судовому засіданні, ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В. Шинкарьова