Рішення № 98573391, 26.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. Справа№200/6166/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання протиправним та скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 167 від 18.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу роботи всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , зазначені в трудовій книжки серії НОМЕР_2 від 02.07.1981 року та врахувати довідку по заробітної плати для обчислення пенсії від 17.02.2020 р. за період з 1992р. по 1997р., зарахувати до спеціального стажу роботи за списком №2 період навчання позивача з 24.08.1982 р. по 19.01.1983р. на курсах підготовки водія тролейбуса, трамвая, зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в пільговий стаж за списком №2 період роботи з 20.01.1983 р. по 12.09.1985 р. у депо №3 водієм трамвая з 17.08.1992 р. по 21.06.1997 р. у збірно-зварному цеху №21 на посаді маляра працюючого з нітрокрасками; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку по списку №2 відповідно до статті 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року замінено відповідача у справі №200/6166/21 Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Так, в обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 167 від 18.03.2021 року відмовлено в призначенні пенсії, оскільки на момент звернення страховий стаж складає 25 років 04 місяці 14 днів, пільговий стаж по списку №2 складає 04 роки 10 місяців 05 днів; пільговий стаж як водія міського пасажирського транспорту складає 02 роки 07 місяців 23 дні, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії вважає протиправним, просив задовольнити позов.

В установлений судом строк відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що 12.03.2021 року позивачем було подано заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.03.2021 року №167 було відмовлено в призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Зазначив, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії позивач досягла повних 56 років, загальний стаж роботи становив 25 років 04 місяця 14 днів, з них стаж роботи за віком на пільгових умовах – Список №2 становить 04 роки 10 місяців 05 днів, пільговий стаж роботи відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058 – водій міського пасажирського транспорту – 2 роки 07 місяців 23 дні. Зазначив, що наявний стаж роботи позивача на посаді водія трамвая не надає права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 114 Закону України №1058. Зазначив, що стаж роботи позивача за Списком №2 становить менше половини від необхідного пільгового стажу роботи, рішення про відмову в призначенні пенсії було обґрунтовано відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Крім того, період на курсах підготовки тролейбуса, трамвая з 24.08.1982 по 19.01.1983 не зараховано до пільгового стажу, оскільки Жданівське трамвайно-тролейбусне управління не є професійно-технічним навчальним закладом. Крім того, не враховано довідку про заробітну плату, оскільки не містить кутового штампу із зазначенням дати та вихідного номеру документу.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України (паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ Маріупольського МУ ГУМВС України у Донецькій області 25 червня 2009 року), РНОКПП НОМЕР_1 , є особою, що претендує на призначення пенсії (а.с. 8-9).

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) є суб`єктом владних повноважень – органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Судом встановлено, що 12.03.2021 року позивач звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії.

До заяви позивачем було додано трудову книжку серії НОМЕР_4 від 02.11.1981 року, довідку про заробітну плату для обчислення пенсії №42 від 17.01.2020 року підприємства КП «МТТУ» за період з 1983 по 1985 року, довідку про заробітну плату від 17.02.2020 року за період з 1992-1997 року, уточнюючу довідку №14 від 04.02.2020 року підприємства ПАТ «МЗВМ», уточнюючу довідку №68-23720-68.4.1 від 24.04.2020 року. (а.с. 10-11)

Судом встановлено відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.11.1981 року, що ОСОБА_1 проходила курси підготовки водіїв (тролейбуса) трамвая у Жданівському тролейбусному управлінні у період з 24.08.1982 року по 19.01.1983 року, а саме:

- на підставі наказу №138/к 26.08.1992 року прийнята на курси;

- на підставі №11/к від 19.01.1983 року відрахована з курсів у зв`язку із закінченням. (а.с. 12)

Крім того, судом встановлено відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.11.1981 року, що ОСОБА_1 працювала у Жданівському тролейбусному управлінні у період з 20.01.1983 по 12.09.1985 року:

- на підставі наказу №11/к прийнято водієм трамвая 3 класу в трамвайне депо №3;

- на підставі наказу 130л від 09.09.1985 року звільнено за ініціативою робітника ст. 38 КЗпП. (а.с. 12 звор.)

Крім того, судом встановлено відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 від 02.11.1981 року, що ОСОБА_1 працювала у державному концерні у період з 17.08.1992 по 21.06.1997 року, а саме:

- на підставі наказу 33 від 14.08.1992 року прийнято у збірно-зварний цех №21 маляром працюючим з нітрокраскою 1 розряду;

- на підставі наказу 1687 від 01.09.1993 року переведено в той же цех маляром працюючим з нітрокраскою 2 розряду;

- на підставі наказу 1501 від 01.11.1995 року переведено в той же цех маляром працюючим з нітрокраскою 3 розряду;

- на підставі наказу №27 від 18.07.1997 року звільнено за власним бажанням ст. 38 КЗпП. (а.с. 13)

Відповідно до довідки №14 Приватного акціонерного товариства «Важкого машинобудування» №699-94 від 04.02.2020 року ОСОБА_1 працювала повний робочий день на ПрАТ «МЗВМ» у період з 17.08.1992 по 21.06.1997 року за посадою маляр, зайнятий на роботах із застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу небезпеки згідно Списку 2 04 роки 10 місяців 05 днів. (а.с. 16)

Відповідно до довідки №68-23720-68.4.1 від 24.04.2020 року КП «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» ОСОБА_1 працювала повний робочий день у період з 20.01.1983 по 12.09.1985 року та виконувала на регулярних міських маршрутах зайнятих перевезенням пасажирів за посадою водій трамвая, що передбачено п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». (а.с. 18)

Рішенням Жовтневого суду міста Маріуполя Донецької області від 09 березня 2021 року у справі №263/833/21 задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності трудової книжки серії НОМЕР_5 . (а.с. 23)

17.02.2020 року ліквідатором ПрАТ «Маріупольський завод важкого машинобудування» видано довідку про заробітну плату ОСОБА_1 за період з серпня 1992 по червень 1997 року. (а.с. 17)

Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 з програмного забезпечення органу Пенсійного фонду України до пільгового стажу за списком №2 зараховано період роботи з 17.08.1992 по 21.06.1997 року; період роботи з 20.01.1983 по 12.09.1985 року зараховано до спеціального стажу водії міського пасажирського транспорту і великовагових автомобілів; період навчання з 24.08.1982 по 19.01.1983 року зараховано до загального трудового стажу.

18.03.2021 року Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №167 про відмову в призначенні пенсії. (а.с. 10-11)

Рішення обґрунтоване тим, що надана довідка про заробітну плату для обчислення пенсії від 17.02.2020 року за період з 1992 по 1997 року не відповідає формі, що затверджена додатком №1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, а саме відсутній кутовий штамп підприємства. На момент звернення, страховий стаж ОСОБА_1 за наданими документами складає 25 років 04 місяця 14 днів, пільговий стаж як водія міського пасажирського транспорту складає 02 роки 07 місяців 23 дні (взаємного заліку даних пільгових періодів роботи діючим законодавством не передбачено), що не відповідає умовам п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Право на пенсію за віком ОСОБА_1 набуде з 11.04.2027 року. За таких обставин вирішено відмовити у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку по списку №2 за відсутністю необхідного пільгового стажу. (а.с. 10-11)

Отже, спірною обставиною у справі є праві підстави для відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі – Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Аналогічні положення викладено у п. «б» абз. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, визначальною обставиною для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за даним пунктом є наявність відповідного віку та достатній пільговий стаж за Списком №2, не менше 10 років на зазначених посадах.

Пунктом 8 частини 2 статті 114 Закону № 1058 передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

Аналогічні положення викладено у п. «з» абз. 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Ради Міністрів СССР від 22.08.1956 року №1173 затверджено Список №2 «Виробництв, цехів, професій та посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України №10 від 26.01.1991 р. затверджено Список №2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію за віком (по старості) на пільгових умовах»

Постановою КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №162 від 11.03.1994 р. затверджено Список №2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Постановою КМУ «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 16 січня 2003 р. № 36 затверджено Список №2 «Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»

Так, період роботи позивача з 20.01.1983 по 12.09.1985 року не підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком №2, оскільки зазначеними постановами не віднесено посаду водія трамвая до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці.

Відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії правомірно не зараховано зазначений період роботи до пільгового стажу за Списком №2.

Щодо не зарахування періоду проходження курсів підготовки з 24.08.1982 по 19.01.1983 року до пільгового стажу за Списком №2, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом »д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII »Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (абзац 1 частини першої статті 38 Закону України від 10.02.1998 №103/98-ВР »Про професійно-технічну освіту»).

Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.

Зазначеними положеннями не передбачено зарахування курсів з підготовки кадрів до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги.

Судом встановлено, що позивач проходила курси з підготовки кадрів у Жданівському трамвайно-тролейбусному управлінні у зазначений період, який зараховано відповідачем до страхового стажу.

Оскільки позивач не проходила навчання у професійно-технічному навчальному закладі, та як встановлено судом, робота за одержаною професією не віднесена до переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, передбаченим Списком 2, відповідачем правомірно не зараховано період проходження курсів з підготовки кадрів до пільгового стажу за Списком №2.

Стосовно зарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи з 17.08.1992 по 21.06.1997 року на посаді маляра, працюючого з нітрокрасками, судом встановлено, що відповідачем зараховано до пільгового стажу за Списком 2 зазначений період, тому в суду відсутні підстави вважати права позивача в цій частині порушеними.

Стосовно вимоги позивача щодо зарахування до загального страхового стажу всі періоди трудової діяльності, зазначені у трудовій книжці суд зазначає, що відповідачем зараховано до страхового стажу періоди роботи з 24.10.1981 по 18.04.1982 року, з 24.08.1982 по 19.01.1983 року, з 13.09.1985 по 19.11.1985 року, з 20.11.1985 по 12.08.1992 року, з 28.07.1997 по 11.12.2000 року, з 01.10.2006 по 24.02.2009 року, з 01.01.2010 по 31.03.2014 року, з 26.07.2019 року по 01.11.2020 року. Крім того, відповідачем зараховано до страхового та спеціального стажу водії міського пасажирського транспорту і великовагових автомобілів період роботи з 20.01.1983 по 12.09.1985 року, та до страхового та пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 17.08.1992 по 21.06.1997 року, що підтверджується розрахунком стажу з програмного забезпечення органу Пенсійного фонду України.

Позивачем не доведено протилежного та матеріали справи не містять доказів протилежного, тому суд дійшов висновку, що відповідачем не порушено прав позивача в цій частині.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №167 від 18.03.2021 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено на підставі розрахунків з програмного забезпечення органу Пенсійного фонду України, що станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії у позивача наявний страховий стаж складає 25 років 04 місяця 14 днів, вік складає 56 років, пільговий стаж складає 4 роки 10 місяців 5 днів.

Позивач просить повторно розглянути заяву про призначення пенсії, врахувавши рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020.

Так, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року.

Отже, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Втім, правила вказаних законів є ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 »У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п. 3 резолютивної частини рішення КСУ застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Позивач вважає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 для призначення пенсії достатньо наявного пільгового стажу та має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зі зменшенням віку.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

Водночас, у позивача не достатньо наявного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області правомірно прийнято рішення № 167 від 18.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 12.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку по списку №2, оскільки дана вимога є похідною по відношенню до вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №167 від 18.03.2021 року, у задоволенні якої суд дійшов висновку відмовити.

Стосовно позовної вимоги позивача про врахування довідки по заробітній платі для обчислення пенсії від 02.07.1981 року за період з 1992 р. - 1997 р. не відповідає формі, що затверджена Додатком № 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд зазначає наступне.

Також згідно п. 2.1. Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).

Порівнюючи Додаток 1 до Порядку № 22-1 з Довідкою від 17.02.2020 року суд зазначає, що остання в повній мірі відповідає вимогам даного Порядку.

Водночас суд зазначає, що питання з приводу зарахування вказаної довідки підлягає вирішенню після встановлення права на отримання пенсії, тобто факт належності трудової книжки НОМЕР_5 підлягає вирішенню первинно.

Враховуючи зазначене, зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню у зв`зку з передчасністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову.

На підставі положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 167 від 18.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до загального стажу роботи всі періоди трудової діяльності ОСОБА_1 , зазначені в трудовій книжки серії НОМЕР_2 від 02.07.1981 року та врахувати довідку по заробітної плати для обчислення пенсії від 17.02.2020 р. за період з 1992р. по 1997р., зарахувати до спеціального стажу роботи за списком №2 період навчання позивача з 24.08.1982 р. по 19.01.1983р. на курсах підготовки водія тролейбуса, трамвая, зарахувати до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в пільговий стаж за списком №2 період роботи з 20.01.1983 р. по 12.09.1985 р. у депо №3 водієм трамвая з 17.08.1992 р. по 21.06.1997 р. у збірно-зварному цеху №21 на посаді маляра працюючого з нітрокрасками; зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.03.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку по списку №2 відповідно до статті 12, 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року.

Рішення прийнято, складено в повному обсязі та підписано 26 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова