Рішення № 98573366, 26.07.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2021 р. Справа№200/5241/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши в порядку спрощеного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29 квітня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якій позивач просить суд:

Визнати неправомірним відмову Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області.

Зобов`язати Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зробити перерахунок пенсії на підставі довідки виданої ЗАТ структурний підрозділ «Краснодонуголь» № 7060 від 09.10.2019 та виписки з наказів від 21.10.1999 № 86-ОТ, від 03.11.2004 №242.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Покровського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . Відповідач відмовив в проведені перерахунку пенсії згідно ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вказавши, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 на непідконтрольній українській владі території органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Крім того, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ визначено особовість діяльності державних органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який , документ, виданий органами або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи вищезазначене довідки, надані заявником, неможливо врахувати при проведенні перерахунку пенсії.

24 червня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якої зазначив, що для здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки виданої ЗАТ структурний підрозділ «Краснодонуголь» від 09.10.2019 б/н та №7060, виписки з наказів від 21.10.1999 № 86-ОТ, від 03.11.2004 №242 відсутні законодавчі підстави. Оскільки, підприємство розташоване на непідконтрольній українській владі території, відсутня можливість підтвердити достовірність їх видачі первинними документами та здійснити перевірку відомостей відображених в наданих довідках.

На підставі вищевикладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 24 травня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року замінено первинного відповідача у справі № 200/5241/21 – Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3). Клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, - залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

25 лютого 2021 року позивач звернувся до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою встановлено зразка, відповідно до якої просив перерахувати пенсію згідно статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

03 березня 2021року за результатами розгляду заяви позивача від 25 лютого 2021 року Покровського ОУПФУ було прийнято рішення № 1300 про відмову в перерахунку пенсії згідно ст. 40, 42ЗаконуУкраїни «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У рішенні вказано, що відповідачем до уваги при розгляді заяви були взяті наступні документи: довідка видана ЗАТ структурний підрозділ «Краснодонуголь» (мовою оригіналу), як в документі від 09.10.2019. б/н та №7060; виписки з наказів від 21.10.1999 № 86-ОТ, від 03.11.2004 №242.

У рішенні вказано, що відповідач відмовив в проведені перерахунку пенсії згідно ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вказавши, що відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 та розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 на непідконтрольній українській владі території органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Крім того, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VІІ визначено особовість діяльності державних органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території. Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який , документ, виданий органами або особами, передбаченими частиною третьою статті 9 зазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи вищезазначене довідки, надані заявником, неможливо врахувати при проведенні перерахунку пенсії.

До матеріалів справи також додано:

Копію трудової книжки від 16.02.1981, серія АС №756971, з якої вбачається, що позивач працював на (мовою оригіналу) ГОАО шахти «Суходольская-Восточная» «Краснодонуголь» з 16 березня 2003 року по 05 березня 2006 року на посаді прохідником 5 р з повним робочим днем на підземній роботі.

Копію довідки шахти «Суходольсквя-Восточная» ДП ГХК «Краснодонуголь» (мовою оригіналу) про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09.10.2019 № 7060; Копію наказу ГОАО шахти « Суходольская-Восточная» (мовою оригіналу) про атестацію робочих місць за умовами праці № 86-ОТ від 21.10.1999; Копію наказу ГОАО шахти « Суходольская-Восточная» (мовою оригіналу) про атестацію робочих місць за умовами праці № 242 від 03.11.2004; Копію історичної довідки ЗАТ структурно підрозділу «Краснодонуголь» (мовою оригіналу) від 09.10.2019; Копію архівної довідки № 2363 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2362 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2361 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2360 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2359 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2358 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2357 від 05.09.2019; Копію архівної довідки № 2356 від 05.09.2019.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Спірним питанням при розгляді даної справи є правомірність відмови територіального органу Пенсійного фонду України в перерахунку пенсії у зв`язку тим, що управління не має можливості провести перевірку документів, наданих Позивачем для проведення перерахунку пенсії, оскільки підприємство на якому працював Позивач перебуває на непідконтрольній українській владі території.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Частиною 1 статті 43 Закону №1058 встановлено, що перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

За приписами частини 2 цієї статті для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Порядок подання та перелік документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсій передбачений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що за бажанням пенсіонера ним може подаватися довідка про заробітну плату до 30 червня 2000 із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно до п. 2.10 Порядку№22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

З трудової книжки позивача вбачається, що позивач працював на (мовою оригіналу) ГОАО шахти « Суходольская-Восточная» «Краснодонуголь» з 16 березня 2003 року по 05 березня 2006 року на посаді прохідником 5 р з повним робочим днем на підземній роботі.

Період роботи позивача, зазначений у довідці ЗАТ Структурное подразделение «Краснодонуголь» (мовою оригіналу), як в документі від 09.10.2019 б/н та №7060 співпадають із записами в трудовій книжці позивача.

У наведеної довідці зазначено також про те, що вони видані на підставі особистих рахунків за 2003-2006 р.р.

Виписки з наказів від 21.10.1999 № 86-ОТ, від 03.11.2004 №242 підтверджують наявність у позивача пільгового стажу за списком №1 , що також вказано у трудовій книжці позивача (сторінка трудової книжки 6-9).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відмову прийняти довідки про заробітну плату за період страхового стажу видані ЗАТ «Краснодонуголь» (мовою оригіналу), пенсійний орган обґрунтував неможливістю перевірити достовірність наданої інформації. Крім того, оскільки підприємство не пройшло перереєстрацію на Україні, для проведення перерахунку немає підстав згідно ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якою визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною з вищезазначеного закону є недійсним і не створює правових наслідків.

Наведений висновок відповідача, суд вважає помилковим з огляду на наступне.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р, м. Донецьк відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Так, відповідно абзацу 3 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи.

Разом з цим, слід зазначити, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

З урахуванням викладеного, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення

У зв`язку з цим, суд вважає, що неврахування наданих позивачем довідок є порушенням конституційних прав позивача на отримання належного пенсійного забезпечення.

Необхідність застосування наведених загальних принципів («Намібійські винятки») у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного суду від 04 березня 2020 року у справі №235/2008/17, від 08 квітня 2020 року у справі №242/1568/17.

Суд також звертає увагу на те, що трудовий стаж за спірний період, позивач набув у період, коли населений пункт, на території якого підприємство здійснювало свою діяльність, перебувало під контролем української влади.

Те, що відповідач через проведення АТО позбавлене можливості провести перевірку достовірності наданої інформації, на думку суду, не покладає надмірного тягаря та обов`язку на позивача.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неврахування спірних довідок для здійснення перерахунку пенсії позивачу.

Як вбачається з постанови Верховного суду 30 вересня 2019 року у справі №754/11370/16-а, судом було встановлено, що довідка про зарплату для обчислення пенсії не має номеру, за яким її видано, а також встановлено її невідповідність даним про зарплату, зазначеним у розрахункових листах, тобто довідка містить сумнівні відомості.

У спірних правовідносинах, жодного доказу щодо невідповідності спірних довідок судом не встановлено.

Разом з тим, суд зазначає, що призначення/перерахунок пенсії відносяться до дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.

Так, дискреційне повноваження суб`єкта владних повноважень може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким.

Дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб`єкта владних повноважень дискреційного повноваження.

При реалізації дискреційного повноваження суб`єкт владних повноважень зобов`язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.

Комітетом Міністрів Ради Європи розроблено принципи здійснення дискреційних повноважень, а саме - мета дискреційного повноваження; об`єктивність та неупередженість; рівність перед законом; пропорційність; розумний час; застосування вказівок; відкритість вказівок; відступ від вказівок; характер контролю; утримання правоохоронного органу від дій; повноваження контрольних органів щодо отримання інформації тощо. Ці принципи з огляду на членство України у Раді Європи зобов`язані повною мірою дотримуватися також і вітчизняні суб`єкти публічної адміністрації.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що зарахування до стажу роботи позивача є дискреційним повноваженням. Проте, у будь-якому випадку суб`єкт владних повноважень має діяти керуючись ст. 2 КАС України, а саме справедливо, неупереджено та своєчасно, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене з метою ефективного захисту порушених прав позивача порушені права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування оскарженого рішення із зобов`язанням відповідача повторно розглянути заяву позивача.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне судовий збір у розмірі 908,80 грн. стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 291Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання неправомірним відмову відповідача; зобов`язання відповідача зробити перерахунок пенсії на підставі довідки виданої «Краснодонуголь» № 7060 від 09.10.2019 та виписки з наказів від 21.10.1999 № 86-ОТ, від 03.11.2004 №242, - частково задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 03 березня 2021 №1300 про відмову у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 1300 від 25 лютого 2021 року про перерахунок пенсії із врахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

В інший частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп).

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя І.В. Шинкарьова