Рішення № 98573096, 27.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Справа № 160/7190/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні

дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій №6 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладеного у листі №9356-7061/С-01/8-0400/21 від 27.03.2021 року про перерахунок з 01.10.2020 року пенсії ОСОБА_1 не в повному обсязі, а саме в розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 та з обмеженням граничного розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.10.2020 року призначену ОСОБА_1 пенсію згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 року в розмірі 70% заробітку на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20, без обмежень граничного розміру пенсії і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до оплати сумою пенсії.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20, при цьому перерахунок пенсії позивача був здійснений у розмірі 60% від заробітної плати та з обмеженням десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, при цьому відповідачем було відмовлено у здійсненні такого перерахунку, оскільки стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачає розрахунок пенсії у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб які втратили працездатність. Позивач вважає рішення про перерахунок пенсії позивача в розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 та з обмеженням граничного розміру пенсії протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим просив суд позовні вимоги задовольнити.

11.05.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін та витребувано у відповідача копії матеріалів пенсійної справи позивача.

16.06.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що надана відповідачем відмова є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки стаття 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачає розрахунок пенсії у розмірі 60% від суми місячної заробітної плати та максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів встановлених для осіб які втратили працездатність. З огляду на вказане відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років призначену на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, у розмірі 70 відсотків від суми місячної заробітної плати.

03.03.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській, із заявою щодо перерахунку пенсії позивача відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

27.03.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №9356/7061/С-01/8-0400/21 повідомлено позивача, що було проведено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 та вказано, що частина 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачає розраховувати пенсію за вислугу років у розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурорів та максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Позивач не погоджується із рішенням відповідача щодо перерахунку пенсії з розрахунку 60% від розміру заробітної плати, обмеженні її максимального розміру десятьма мінімальними розмірами прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що і стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих станом на дату призначення пенсії позивачу визначалось статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ, у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Частиною дванадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ передбачено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Згідно з частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Отже, на момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів визначені у частинах дванадцятій та сімнадцятій статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ.

В подальшому до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VI, внаслідок яких частина сімнадцята статті 50-1 з 01 жовтня 2011 року стала вісімнадцятою, тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ до статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту статті 501 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ викладено у наступній редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

14 жовтня 2014 року прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ, який набрав чинності 15 липня 2015 року.

Частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (в первинній редакції) передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01 жовтня 2011 року - вісімнадцята) статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.

Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2015 року, зокрема, внесено зміни:

- частину вісімнадцяту статті 50-1 №1789-ХІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

- частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року, жоден закон не визначав умов (підстав) та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Конституційний Суд України 13 грудня 2019 року за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення №7-р(II)/2019, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Пунктом 3 Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Таким чином, з 13 грудня 2019 року Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.

Натомість, підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Після прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-р (ІІ)2019 у справі №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) у позивача виникло право на перерахунок пенсії у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Суд враховує, що позивач отримує пенсію з 2014 року, тобто до прийняття рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року №7-(ІІ)/2019, втім, суд вказує, що оскільки чинна з 13 грудня 2019 року норма частини 20 статті 86 Закон України «Про прокуратуру» №1697-VII визначає умовою перерахунку пенсії за вислугу років підвищення заробітної плати всім прокурорським працівникам, а не лише працівникам, звільненим після набрання чинності зазначеним рішенням Конституційного Суду України.

При цьому, слід звернути увагу, що Кабінетом Міністрів України 30 серпня 2017 року прийнята постанова №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», яка є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування, оскільки ця постанова уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

Суд враховує, що підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ наразі відсутні, адже ця норма втратила чинність з 15 липня 2015 року. Натомість, у спірних відносинах мають застосовуватись положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного Суду України 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення.

Як встановлено судом, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії від 04.11.2020 року, до якої долучено довідку Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20, тобто після прийняття рішення Конституційним Судом України.

В матеріалах справи міститься копія довідки про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 та відповідач не заперечує проти її достовірності. У вказаній довідці зазначений розмір заробітної плати позивача, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове соціальне страхування.

Відповідач на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 здійснив перерахунок пенсії позивача виходячи з 60% грошового забезпечення, визначеного вказаною довідкою та з урахуванням обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму.

Враховуючи, що положення частини 2 статті 86 Закону №1697 щодо розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, при перерахунку призначеної позивачу пенсії, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Отже, пенсія позивача підлягає перерахунку виходячи із відсоткового значення станом на час призначення позивачу пенсії, а саме: у розмірі 70% грошового забезпечення, тому перерахунок пенсії позивача із застосуванням розміру пенсії 60% грошового забезпечення є протиправним.

Щодо обмеження розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Вказана редакція абз. 6 ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» викладена внаслідок внесення змін згідно із Законами України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015 року та від 24.12.2015 року № 911-VIIІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01.01.2016 року.

Однак, згідно з п. 2 Прикінцевих Положень Закону № 213-VIII порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) встановлений цим Законом стосується саме працюючих пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії.

Згідно з п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIIІ, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 1 січня 2016 року.

Разом з тим, вказаний вище Закон № 911-VIII за своїм змістом не є основним (спеціальним) законом у сфері пенсійного забезпечення, а виконує функцію допоміжного закону, яким внесено зміни до різних законодавчих актів, в тому числі, введено окреме положення стосовно тимчасового обмеження пенсії.

Вищевказаний закон містить норму, яка передбачає, що визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Проте, дана норма стосується призначення пенсій, а не їх перерахунку. Застереження у п. 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII, що обмеження виплати максимального розміру пенсії застосовуються з 1 січня 2016 року, означає, що пенсії, які призначені до 1 січня 2016 року та перевищують встановлений максимум, не можуть бути зменшені. Однак, їх перерахунок має відбуватися у відповідності до правил, передбачених абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697.

Суд також зазначає, що Верховним Судом неодноразово здійснювався касаційний розгляд справ, де позивачами виступали особи, яким пенсії були призначені відповідно до Закону № 1789, а вимоги позовних заяв було звернуто до пенсійного органу стосовно неправомірності його дій та рішень щодо здійснення перерахунку такої пенсії із застосуванням обмеження її максимальним розміром, передбаченим ст. 86 Закону № 1697, в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (постанови Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 205/8204/16-а, від 03.04.2018 року у справі № 361/4922/17, від 02.05.2018 року у справі № 704/87/17, від 15.08.2018 року у справі № 161/9572/17, від 17.01.2019 року у справі № 161/713/17, від 15.05.2019 року у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 року у справі № 161/14321/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 554/10510/16-а, від 28.10.2020 року у справі № 686/2428/16-а).

Розглядаючи вищевказані справи, Верховний Суд сформулював правову позицію, відповідно до якої положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії, не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Тобто, на момент проведення перерахунку пенсії позивачам, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України. З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у відповідача (відповідного територіального органу Пенсійного фонду України) законних підстав для здійснення виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789 (в редакції на час призначення пенсії), оскільки положення цієї статті втратили чинність.

З огляду на вищевикладене, враховуючи правову позицію Верховного Суду, суд дійшов висновку, про відсутність протиправних дій відповідача в частині обмеження граничного розміру пенсії позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про визнання протиправним рішення відповідача, викладеного у листі №9356-7061/С-01/8-0400/21 від 27.03.2021 року про перерахунок з 01.10.2020 року пенсії ОСОБА_1 не в повному обсязі, а саме в розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 та зобов`язання відповідача перерахувати з 01.10.2020 року призначену ОСОБА_1 пенсію згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 року в розмірі 70% заробітку на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити різницю між перерахованою та фактично виплаченою раніше пенсією за вислугу років, суд зазначає, що спір виник лише в частині зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача та обмеження максимальним розміром, при цьому з матеріалів справи не вбачається відмови відповідача у виплаті різниці між перерахованою та фактично виплаченою раніше пенсією за вислугу років.

Тобто, на час звернення позивача до суду вказаних вимог не існувало, а тому такі вимоги позивача є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору0,.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2107946445.1 від 29.04.2021 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов`язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 454,00 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунку пенсій №6 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладеного у листі №9356-7061/С-01/8-0400/21 від 27.03.2021 року про перерахунок з 01.10.2020 року пенсії ОСОБА_1 не в повному обсязі, а саме в розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20 та з обмеженням граничного розміру пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з 01.10.2020 року призначену ОСОБА_1 пенсію згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції від 12.07.2001), ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10. 2014 року в розмірі 70% заробітку на підставі довідки Дніпропетровської обласної прокуратури від 04.11.2020 року за №21-394 вих-20, без обмежень граничного розміру пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв