Ухвала суду № 98573089, 27.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 липня 2021 року Справа №160/12086/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віхрової В.С., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №160/12086/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.07.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №160/12086/20, в якій заявник просить встановити новий спосіб і порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2021 року по справі № 160/12086/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, шляхом безспірного списання (стягнення) з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь позивача недоотриманої суми суддівської винагороди в розмірі 178 988, 53 грн. (сума до виплати з урахуванням всіх податків) за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно.

Вказана заява мотивована тим, що на виконання рішення суду відповідачем 14.06.2021 року надано відповідь за № Б-с-896 про часткове виконання вищевказаного рішення суду, а саме: в частині проведення розрахунку суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020. Недоотримана сума суддівської винагороди, що підлягає перерахуванню на платіжну картку складає 178 988, 53 грн. (сума до виплати з урахуванням всіх податків). Проте, здійснити виплату недоотриманих сум суддівської винагороди станом на 15.06.2021 року з боку ТУ ДСА України в Дніпропетровській області не є можливим, у зв`язку з браком коштів за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода». З метою виконання рішення суду, позивач звернулась до третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа та перерахування нарахованих коштів. Листом від 09.07.2021 року за № 04-10-10/10826 третя особа повернула без виконання оригінал виконавчого листа разом з пакетом документів, посилаючись на зобов`язання саме відповідача рішенням суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди, а третя особа, як орган Державного казначейства України, виконує рішення виключно про стягнення коштів з державного бюджету в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи, що відповідачем рішення суду в частині проведення нарахування суми суддівської винагороди виконано добровільно, примусовий порядок виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплатити суму, з огляду на додані до заяви документи, є недоцільним та таким, що унеможливить виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2021 року заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2021 року.

В судове засідання, призначене на 27.07.2021 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлені належним чином. Від заявника надійшла заява про розгляд клопотання про встановлення способу і порядку виконання судового рішення за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Розглядаючи подану заяву, судом встановлено наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково:

- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст.29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;

- зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21А, код ЄДРПОУ 26239738) нарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ), суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст.130 Конституції України та ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та виплатити недоотриману частину з відрахуванням податків та обов`язкових платежів;

- в іншій частині позовних вимог – відмовлено;

- стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 21А, код ЄДРПОУ 26239738) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 грн. 40 коп. (чотириста двадцять грн. 40 коп.).

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.05.2021 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року в адміністративній справі №160/12086/20 - залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року в адміністративній справі №160/12086/20 – залишено без змін.

Позивачу Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист на виконання вищевказаного рішення в адміністративній справі №160/12086/20.

На виконання рішення суду позивачу Територіальним управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області проведено розрахунок суддівської винагороди за період з 18.04.2020 року по 28.08.2020 року, що підтверджується листом від 14.06.2021 року №Б-с-896.

В листі, також, вказано, що здійснити виплату недоотриманих сум суддівської винагороди станом на 15.06.2021 року не є можливим у зв`язку з браком коштів за КВЕВ 2113 «Суддівська винагорода». До Державної судової адміністрації України листом за вих. №415/21 від 28.01.2021 року надано розрахунок щодо перерозподілу планових асигнувань по Дніпропетровській області.

З метою виконання рішення суду, позивач звернулась до третьої особи - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області із заявою про прийняття до виконання виконавчого листа та перерахування нарахованих коштів.

Листом від 09.07.2021 року за № 04-10-10/10826 Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області повернуло без виконання оригінал виконавчого листа разом з пакетом документів, посилаючись на зобов`язання саме відповідача рішенням суду провести нарахування та виплату суддівської винагороди, а третя особа, як орган Державного казначейства України, виконує рішення виключно про стягнення коштів з державного бюджету в установленому Кабінетом Міністрів України порядку, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з наданими відповідями, позивач звернулась до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).

Наведеним приписам КАС України кореспондують приписи ч.3 ст.33 Закону України “Про виконавче провадження”, якими передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими.

Тобто, зі змісту вказаної норми слідує, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити у задоволенні вимог з цього питання, не змінюючи при цьому змісту судового рішення.

При цьому, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.

Таким чином, наведені вище приписи ст.378 КАС України передбачають зміну чи встановлення порядку чи способу виконання рішення, яке було ухвалено судом у справі, а саме резолютивної частини рішення, яке містить висновки суду по суті позовних вимог, у зв`язку з чим, суд, здійснюючи зміну порядку чи способу виконання рішення, не змінює змісту резолютивної частини та не змінює спосіб захисту порушеного права, обраний судом при вирішенні справи.

Отже, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Тобто, у такому разі слід відрізняти способи захисту порушеного права, передбачені ст.5 КАС України, та способи і порядок виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що поняття “спосіб” і “порядок” виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 5 КАС України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

При цьому для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим, а на виконання вимог адміністративного процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

В поданій до суду заяві ОСОБА_1 просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду із «зобов`язати нарахувати та виплатити недоотриману частину суддівської винагороди з відрахуванням податків та обов`язкових платежів» на «безспірне списання (стягнення) з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь позивача недоотриманої суми суддівської винагороди в розмірі 178 988, 53 грн. (сума до виплати з урахуванням всіх податків) за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно».

В обґрунтування вимоги, позивач зазначає, що примусовий порядок виконання рішення суду в частині зобов`язання відповідача виплатити суму, з огляду на додані до заяви документи, є недоцільним та таким, що унеможливить виконання рішення суду органами державної виконавчої служби.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.

Вказаний порядок встановлений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема в ч.1 цієї статті зазначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Судом оглянуто надані документи до заяви про встановлення способу і порядку виконання судового рішення та не встановлено, що позивач зверталась до органів Державної виконавчої служби із заявою та виконавчим листом про примусове виконання судового рішення.

Отже, заявлені вимоги з обґрунтуванням неможливості в майбутньому виконати рішення суду в примусовому порядку, не підтверджені жодними документами та є передчасними.

Суд зазначає, що заява містить вимогу не щодо встановлення (зміни) порядку і способу виконання вказаного судового рішення, а фактично зводиться до зміни суті резолютивної частини зазначеної постанови суду та встановленого в ній способу захисту порушеного права позивача, обраного судом при вирішенні справи, що, в свою чергу, не відповідає вищенаведеним приписам чинного процесуального законодавства.

Отже, задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу виконання рішення суду фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 5 КАС України, що був обраний судом у даному випадку, що є неприпустимим.

Водночас, обставини викладені у заяві ОСОБА_1 про зміну чи встановлення способу виконання судового рішення в адміністративній справі №160/12086/20, не підтверджують та не обґрунтовують належним чином доцільність і необхідність встановлення чи зміни способу та порядку виконання рішення суду.

Так, посилання заявника на те, що встановлений порядок та спосіб виконання судового рішення суперечать Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» є безпідставними, оскільки вказаний закон не містить жодних застережень щодо неможливості виконання судових рішень, якими встановлено спосіб захисту порушеного права саме шляхом зобов`язання виплатити певні суми.

Разом з цим, доводи заявника про неможливість виконання судового рішення у вищевказаний спосіб не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, відсутні будь-які докази неможливості виконання рішення суду, отже, наведені у заяві обставини не можуть бути визнані обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду, фактично є передчасними.

Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення, в тому числі і в примусовому порядку, не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання рішення в примусовому порядку.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання постанови суду у цій справі, у зв`язку з чим у задоволенні поданої ОСОБА_1 заяви, належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №160/12086/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова