Рішення № 98572913, 23.07.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року Справа № 160/5641/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

при секретарі: Мартіросян Г.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/5641/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

13.04.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 25.05.2021 року, просить суд:

- визнати дії Головного управління Державної Податкової Служби України у Дніпропетровській області протиправними та скасувати податкову вимогу №Ф-66259-13/61 від 08.02.2021 року про сплату недоїмки на загальну суму 2260,06 гривень.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 13.04.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.

Ухвалою суду від 15.04.2021 року позовну заяву залишено без руху на підставі ст.ст.160, 169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 23.04.2021 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, що викладені в ухвалі суду від 15.04.2021 року на п`ять днів з дня отримання копії ухвали суду.

Позивачем, у строк визначений в ухвалі суду, усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 26.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/5641/21 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.

Також, ухвалою суду від 26.05.2021 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:

- вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66259-13/61 від 08.02.2021 року в сумі 2260,06 гривень;

- ІКП платника податків,

- докази направлення позивачеві вимоги №Ф-66259-13/61 від 08.02.2021 про сплату боргу (недоїмки) на суму 2260,06 гривень;

- відомості (інформації) щодо отримання позивачем оскаржуваної вимоги;

- відомості (інформацію) щодо працевлаштування позивача у спірний період;

- відомості (інформацію) щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спірний період та інші докази щодо суті спору.

23.06.2021 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.

За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 23.07.2021 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У позовній заяві зазначено, що 08.02.2021 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-66259-13/61, згідно якої станом на 31.01.2021 року позивач має податковий борг у розмірі 2260,06 гривень.

Позивач вважає протиправним нарахування боргу з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки з 2012 року та по теперішній час вона працює в АТ КБ «ПриватБанк», які здійснюють за неї, як за найманого працівника, відрахування на рахунки відповідача відповідних зборів та податків.

Позивач вважає, що вказана вимога про сплату боргу (недоїмки), є неправомірною та підлягає скасуванню.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Відповідач зазначив, що фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат) ОСОБА_1 згідно з даними інформаційних систем ДПС України з 10.12.2019 року по теперішній час перебуває на обліку в Амур-Нижньодніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Код ВЄД 74.11.1 - адвокатська діяльність та відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

Таким чином, на думку відповідача, сплата єдиного соціального внеску згідно законодавства повинна відбуватися як фізичною особою-підприємцем, що здійснює незалежну професійну діяльність.

Відповідач вказує, що станом на 31.01.2021 року згідно інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації (КБК) 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» (далі - ІКП 71040000) заборгованість з єдиного внеску у позивача становила 2260,06 грн. та складалась з таких нарахувань особі, яка займалась незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 :

- по строку сплати 19.01.2021 року нараховано за IV квартал 7020 року - 3300,00 грн. із них було сплачено 1039,91 гривень.

З метою приведення ІКП 71040000 ОСОБА_1 нормам чинного законодавства ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено аналіз коректності відображення в ІКП 71040000 ОСОБА_1 , нарахувань з єдиного внеску та встановлено відсутність нарахувань за четвертий квартал 2019 року в сумі 918,06 грн. по строку 20.01.2020 року.

Відповідач вказує, що ними були вжиті заходи щодо відображення вищезазначених нарахувань за відповідний період.

Станом на 14.06.2021 року заборгованість з єдиного внеску в ІКП71040000 позивача складає 3178,12 гривень.

Таким чином, відповідач вказує, що згідно Інструкції №449 винесено вимогу від 08.02.2021 року №Ф- 66259-13/61 на суму 2260,06 грн., адже станом на 31.01.2021 року на кінець календарного місяця була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску.

Також вказали, що податковий орган надіслав позивачу вимогу від 08.02.2021 року №Ф-66259-13/61 на суму 2260,06 грн., яка була сформована та належним чином направлялась та була особисто вручена - 27.03.2021 року.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), ОСОБА_1 , згідно з даними інформаційних систем ДПС України, починаючи з 10.12.2019 року та по теперішній час перебуває на обліку в Амур-Нижньодніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Код ВЄД 74.11.1 - адвокатська діяльність.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464 та пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 позивач є платником єдиного внеску.

Згідно записів у трудовій книжці, 25.04.2012 року позивач була прийнята на посаду юрисконсульта юридичного відділу до АТ КБ «ПриватБанк».

Отже, встановлено, що починаючи з 25.04.2012 року та по теперішній час ОСОБА_1 працює у АТ КБ «ПриватБанк» та займає посаду юрисконсульта, що підтверджується копією її трудової книжки, долученої позивачем до матеріалів справи.

У період з 2012 року та до цього часу за позивача єдиний внесок сплачено її роботодавцем, що також підтверджується довідкою про доходи, складеної АТ КБ «ПриватБанк» від 06.04.2021 року за №20.1.0.0.0/7-210406/93, копія якої міститься у справі.

08.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-662589-13/61, в якій зазначено, що станом на 31.01.2021 року у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 2260,06 гривень.

Не погодившись із вищезазначеною вимогою про сплату боргу (недоїмки) щодо нарахованих сум податкового боргу у загальному розмірі 2260,06 грн., позивач звернулася до суду із цим позовом, посилаючись на безпідставне нарахування податковим органом зазначеної суми.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-66259-13/61, якою нараховано єдиний соціальний внесок на суму 2260,06 гривень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон України № 2464-VI).

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (далі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції №449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Дослідивши докази по справі, встановлено, що згідно інтегрованої картки платника по коду бюджетної класифікації (КБК) 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, у т.ч., які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність», станом на 31.01.2021 року, за позивачем рахується заборгованість з єдиного внеску, яка становить 2260,06 грн. та складалась з таких нарахувань:

- по строку сплати 19.01.2021 року нараховано за IV квартал 7020 року - 3300,00 грн. із них сплачено 1039,91 гривень.

З метою приведення ІКП 71040000 ОСОБА_1 нормам чинного законодавства ГУ ДПС у Дніпропетровській області було проведено аналіз коректності відображення в ІКП 71040000 ОСОБА_1 , нарахувань з єдиного внеску та встановлено відсутність нарахувань за четвертий квартал 2019 року в сумі 918,06 грн. по строку 20.01.2020 року.

Станом на 14.06.2021 року заборгованість з єдиного внеску в ІКП71040000 позивача складає 3178,12 гривень.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, податковим органом було сформовано вимогу про сплату позивачем боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.02.2021 року №Ф- 66259-13/61 на загальну суму 2260,06 гривень.

Між тим, судом встановлено, що з 25.04.2012 року та по теперішній час позивач працює у АТ КБ «ПриватБанк» на посаді юрисконсульта, у зв`язку з чим, відповідно до діючого законодавства АТ КБ «ПриватБанк», який зареєстрований в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, здійснює за позивача, як за найманого працівника, на рахунки податкового органу відповідні збори та податки.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27.11.2019 року по справі № 160/3114/19, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього в період, за який винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.

Відповідач не надав суду доказів здійснення адвокатської діяльності позивачем, як і доказів отримання позивачем доходу від цієї діяльності.

За таких обставин, слід дійти висновку, що наявність у позивача статусу адвоката лише посвідчує її право на здійснення адвокатської діяльності, однак не є доказом здійснення такої діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах податкової служби, оскільки взяття на облік осіб, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.

Таким чином, слід дійти висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 року №Ф-66259-13/61 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області щодо сплати заборгованості з єдиного внеску у сумі 2260,06 грн. є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

При цьому, у зв`язку із відсутністю підстав для нарахування сум недоїмки у розмірі 2260,06 грн, вказані дії відповідача є протиправними.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, слід дійти висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що податковим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування податкового боргу (недоїмки) в подвійному розмірі, позивачу у загальному розмірі 2260,06 гривень.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність заявленого позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Щодо розплоду судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, скасування податкової вимоги – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Дніпропетровський області щодо нарахування ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2260,06 гривень.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.02.2021 № Ф-66259-13/61 на суму 2260,06 грн, сформовану Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.07.2021 року.

Суддя В.В. Ільков