Рішення № 98572840, 15.06.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2021 року Справа № 160/5044/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального стажу періодів роботи з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р.; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р.; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. та скасувати лист-відмову від 11.02.2021 р. №0400-010303-8/20465;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального стажу роботи, що дає право на пенсію, періодів роботи з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р.; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р.; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. Здійснити перерахунок та виплату раніше призначеної пенсії, починаючи з моменту призначення пенсії, тобто з 30.10.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в жовтні 2020 року йому призначено пенсію за віком, пенсійним органом було враховано загальний страховий стаж, який становить - 34 роки 06 місяців 25 днів без врахування періодів роботи позивача з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р.; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р.; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії, відповідачем прийнято рішення оформлене листом вих. № 0400-010303-8/20465 від 11.02.2020 року. У зазначеному листі вказано, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення Інструкції від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, а саме: з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р , оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи відсутня посада відповідальної особи; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи на печатці немає коду підприємства; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи міститься печатка СРСР та на ній немає коду підприємства. Вказані дії відповідача позивач вважає протиправними з огляду на те, що вказані періоди роботи зазначені у трудовій книжці, а цей документ є основним доказом на підтвердження стажу роботи для призначення пенсії. Додатково позивачем було надано архівні довідки для підтвердження роботи в спірні періоди, тому вони повинні бути зараховані до загального страхового стажу позивача.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 12.06.2021р. - що припадає на вихідний день (субота), а 14.06.2021р. на період перебування судді у відпустці, у зв`язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 15.06.2021р.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме: - з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р , оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи відсутня посада відповідальної особи; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи на печатці немає коду підприємства; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи міститься печатка СРСР та на ній немає коду підприємства. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що для зарахування до загального стажу періоду роботи у колгоспі за 1978 рік позивачу необхідно надати довідку із зазначенням періоду роботи, підстав зарахування, звільнення з роботи, підстав видачі довідки та вказати відпрацьовані трудодні за цей період, оскільки запис у трудовій книжці колгоспника не відповідає вимогам заповнення трудової книжки. Зазначене не дає права на зарахування додаткового стажу за вищезазначені спірні періоди роботи позивача, у зв`язку з чим, оскаржуване рішення оформлене листом вих. №0400-010303-8/20465 від 11.02.2021 року є правомірним.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_1 виданого 16.04.2002р., ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_3 від 01.01.1979р. та вкладиша до трудової книжки ОСОБА_1 , наявні наступні записи, зокрема, у період з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р. працював автомайстером у Фірмі «Жигулі»; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р. працював на посаді комерційного директора в ТОВ «фірма «Жигулі»; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. працював на посаді директора в Малому підприємстві «Жигулі».

Позивач з 30.10.2020р. перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформлене листом вих. №0400-010303-8/20465 від 11.02.2021 року. У зазначеному листі вказано, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення Інструкції від 20.06.1974 №162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58, а саме: з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р , оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи відсутня посада відповідальної особи; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи на печатці немає коду підприємства; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи міститься печатка СРСР та на ній немає коду підприємства.

З вказаним рішенням позивач не погодився, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки колгоспника № НОМЕР_3 від 01.01.1979р. та вкладиша до трудової книжки ОСОБА_1 , так у період з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р. працював автомайстером у Фірмі «Жигулі»; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р. працював на посаді комерційного директора в ТОВ «фірма «Жигулі»; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. працював на посаді директора в Малому підприємстві «Жигулі».

В якості підстави для відмови у зарахуванні додаткового стажу роботи, означених періодів трудової діяльності позивача відповідачем у листі № 0400-010303-8/20465 від 11.02.2021 року та у відзиві зазначено, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи, які записані в порушення, які записані в порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 № 58, а саме: - з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р , оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи відсутня посада відповідальної особи; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи на печатці немає коду підприємства; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р., оскільки у трудовій книжці у записі про звільнення з роботи міститься печатка СРСР та на ній немає коду підприємства.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з оголяду на наступне.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на нихпонад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Таким чином, відносно зарахування спірних періодів роботи суд погоджується з позицією позивача з огляду на те, що, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в період з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р. працював автомайстером на Фірмі «Жигулі»; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р. працював на посаді комерційного директора в ТОВ «фірма «Жигулі»; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. працював на посаді директора в Малому підприємстві «Жигулі», а тому зазначені періоди повинні бути зараховані до загального стажу.

Водночас, щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 30.10.2020 року, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 30.10.2020р. позивачу призначено пенсію за віком, разом з необхідним пакетом документів, що відповідачем не заперечується. то перерахунок пенсії належить здійснити саме з дати призначення пенсії, тобто з 30.10.2020 року.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу при призначенні пенсії, спірні періоди роботи з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р. на Фірмі «Жигулі»; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р. в ТОВ «фірма «Жигулі»; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. в Малому підприємстві «Жигулі», з врахуванням висновків суду у вказаній справі.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується квитанцією про сплату №0.0.2070734538.1 від 30.03.2021.

З огляду на повне задоволення позовних вимог суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу при призначенні пенсії, періодів роботи: з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р. на Фірмі «Жигулі»; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р. в ТОВ «фірма «Жигулі»; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. в Малому підприємстві «Жигулі» протиправними.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , до трудового (страхового) стажу періоди роботи: з 06.05.1994 р. по 07.07.1995р. на Фірмі «Жигулі»; з 27.10.1995р. по 24.07.1997р. в ТОВ «фірма «Жигулі»; з 01.12.1998р. по 02.02.2001р. в Малому підприємстві «Жигулі» та провести перерахунок і виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 30.10.2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова