Рішення № 98572838, 12.05.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Справа № 160/7735/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформленого рішенням Криворізького центрального об`єднаного управління ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912110176256 від 12.06.2020 в частині визначення максимального розміру пенсії до виплати з 24.05.2020 року - 16380,00 грн., а з 01.07.2020 року - 17120 грн. протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати виплату у розмірі 60% з 25.05.2020 на підставі ч.ч. 2, 3, 4, 13 та ч. 20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції згідно рішення Конституційного Суду України №7-р(ІІ)/2019 р.), без обмеження максимального розміру;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача заборгованість з виплати пенсії в розмірі 46855,05 грн. та допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", яка була призначена в розмірі 60 % грошового забезпечення. Позивач зазначає, що 22.05.2020 року Прокуратурою Дніпропетровської області йому було видано довідку за №18-24 вих. 20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" та Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-(ІІ)/2019, згідно з якими, як стверджує ОСОБА_1 , у нього, як пенсіонера органів прокуратури, виникло право на перерахунок пенсії. У зв`язку із чим, 25.05.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку раніше призначеної йому пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру". Рішенням Криворізького центрального об`єднаного управління ПФУ Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 912110176256 від 12.06.2020, позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років та повідомлено позивача, що розмір пенсії з надбавками згідно Закону України "Про прокуратуру" становить 32 245,05 грн. та максимальний розмір пенсії до виплати з 24.05.2020 року становив 16380,00 грн, а з 01.07.2020 року становить 17120 грн. Зазначене рішення мотивоване тим, що відповідно до п.13-2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Отже, позивач вважає такі дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправним та таким, що порушують його конституційне право на соціальний захист щодо пенсійного забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2020 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2, ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26 серпня 2020 року провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20 (Пз/9901/9/20).

28.09.2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що згідно п. 13-2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах Закону України "Про прокуратуру" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Положення про обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру" діє з 11.10.2017 року. Головне управління провело ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 25.05.2020 року на підставі поданої ним особисто заяви про перерахунок та довідки. Тому, представник відповідача вважає, що вимоги позивача в частині зобов`язання Головного управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити позивачу з 25 травня 2020 року перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" з розрахунку 60 відсотків від заробітної плати, вказаної у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.05.2020 р., без обмеження пенсії максимальним розміром та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років, є такими, що не підлягають задоволенню в цій частині. Щодо вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості з виплати пенсії, відповідач звернув увагу, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд здійснювати розрахунок сум для виплати пенсії позивачу, так як зазначений розрахунок віднесено до виключної компетенції органу Пенсійного фонду. За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

07.10.2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача, згідно якого останній просив поновити провадження по даній справі у зв`язку з тим, що рішення Верховного Суду у зразковій справі №560/2120/20 (Пз/9901/9/20) набрало законної сили.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 12.03.2021 року поновлено провадження у справі, оскільки відпали обставини які були підставою для зупинення провадження. Так, постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №560/2120/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишено без задоволення, а рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року залишено без змін. Дана постанова була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 01.03.2021 року.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та є пенсіонером органів прокуратури, отримує з 18.07.2016 р. пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10.10.2016 року по справі №216/3778/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Криворізького центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та зобов`язання вчинити певні дії позовні вимоги задоволено. Зобовязано Центральне обєднане управління Пенсійного фонду України в м. Кривому Розі призначити ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року та виплачувати у подальшому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

22.05.2020 р. Прокуратурою Дніпропетровської області складено довідку №18-24 вих 20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій позивачу за відповідною посадою.

25.05.2020 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі зазначеної довідки.

Відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії, про що повідомлено листом №9071-9811/Я-03/8-0400/20 від 28.05.2020 року, (згідно даних наявних в матеріалах пенсійної справи, які надані разом з відзивом). У вказаному листі пенсійного органу зазначено про те, що перерахунок пенсії проведено з 25.05.2020 року. Заробіток для обчислення пенсії розраховано відповідно до довідки про складові заробітної плати станом на 14.05.2020 року, виданої прокуратурою Дніпропетровської області за №18-24 вих.20 від 22.05.2020 та довідки про про складові заробітної плати/грошове забезпечення (за період з травня 2015 по квітень 2020) та складає 53741,75 грн. Розмір пенсії з надбавками становить 32245,05 грн. (0,60*53741,75), де: - 60% загальний процент розрахунку пенсії від заробітку; - 53741,75 грн. середньомісячний заробіток. На момент складення вказаного листа розмір пенсії до виплати з обмеженням 16380,00 грн., так як відповідно до п.13-2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Матеріали даної справи містять рішення Головного управління ПФУ у Дніпропетровської області від 12.06.2020 року №91211076256, згідно якого здійснено перерахунок пенсії позивача, внаслідок чого змінено її розмір на 17120 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).

За змістом частин першої - третьої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 року №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення передбачено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".

Статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року № 3668-VІ (далі - Закон №3668-VI) визначено, що максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

15.07.2015 року набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII.

Так, наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 року № 414 11 вересня 2020 року визначено днем початку роботи обласних прокуратур, у т.ч. Дніпропетровської обласної прокуратури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур.

Порядок пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури урегульовано статтею 86 Закону №1697-VII, відповідно до частини другої якої пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Крім того, як визначено у абзаці шостому частини п`ятнадцятої зазначеної статті максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п. 13-2 Розділу XV (Прикінцевих положень) Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" максимальний розмір пенсії, призначеної на умовах законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), не може перевищувати десяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Так, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2016 року у справі № 216/3778/16-а визнано бездіяльність Криворізького центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, яка полягає у не призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»; зобов`язано Центральне обєднане управління Пенсійного фонду України в м. Кривому Розі призначити ОСОБА_1 з 18 липня 2016 року та виплачувати у подальшому пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

Разом з цим, станом на 25.05.2020 року питання пенсійного забезпечення прокурорів урегульовані статтею 86 Закону №1697-VII, частиною другою якої передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати прокурора.

Перерахунок пенсії позивача з 25.05.2020 року проведений виходячи з 60% заробітку за прирівняною посадою прокурора, зазначеного у довідці Дніпропетровської обласної прокуратури № 18-24вих.-20 від 22.05.2020 року у розмірі 53741,75 грн.

Однак, з урахуванням обмеження пенсії максимальним розміром пенсійна виплата з 25.05.2020 року призначена у розмірі 16380,00 грн, що відповідає десяти прожитковим мінімумам, встановлених статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" для осіб, які втратили працездатність (1638,00 грн. х 10).

Посилання позивача на те, що внаслідок застосування до нього положень п.13-2 розділу XV (Прикінцевих положень) Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", щодо встановлення максимального розміру пенсійної виплати відбулось звуження існуючих прав і свобод, адже на момент призначення йому пенсії за вислугу років її розмір було обчислено згідно вимог Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 14.10.2014 року, а зміни до пенсійного законодавства в частині встановлення обмеження розміру пенсійних виплат десятьма прожитковими мінімумами, були прийняті після призначення йому пенсії, суд вважає помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статей 147, 151-2 та 152 Основного Закону Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України; рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

На сьогодні Конституційний Суд України у своїх рішеннях сформував практику стосовно запровадження, шляхом прийняття законів, нових механізмів перерозподілу Державного бюджету України та використання бюджету Пенсійного фонду України у соціальній сфері, спрямованих на досягнення розумного балансу між інтересами окремих осіб, суспільства та держави.

Так, у Рішенні від 08.10.2008 року №20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави, тобто кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримання її гідності, вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва, проте відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

У Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 року №3-рп/2012 визначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. В даному рішенні Конституційний Суд спирається на Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, який встановлює загальний обов`язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).

У Рішенні Конституційного Суду від 22.05.2018 року №5-р/2018 зазначено, що звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: "обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права". Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення. Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства.

Тобто, одним з основних принципів, який застосовується державою для реалізації конституційного права на соціальний захист є принцип збалансованості та пропорційності між фінансовими можливостями держави, які визначаються, у першу чергу, внутрішнім законодавством держави, що враховує, зокрема, зовнішньо та внутрішньо економічні і політичні чинники.

За обставин цієї справи суд визнає помилковими доводи позивача про звуження його права на пенсійне забезпечення, оскільки внаслідок перерахунку пенсії згідно рішення пенсійного органу від 12.06.2020 року, не відбулось зменшення її розміру, що виключає можливість висновку про погіршення становища позивача з огляду на застосування до нього чинних положень статті 86 Закону №1697-VII.

Окрім того, у Рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам органів прокуратури таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Суд звертає увагу, на те що положення про обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII діє з 11.10.2017 року. Головне управління провело позивачу перерахунок пенсії з 25.05.2020 року на підставі поданої ним заяви про перерахунок пенсії та довідки Прокуратури Дніпроптеровської області №18-24 вих 20 від 22.05.2020 р. На момент звернення позивача до пенсійного органу із вказаною заявою діяли вищевказані обмеження максимального розміру пенсії та з врахуванням того, що позивачу пенсія була призначена відповідно до чинних положень статті 86 Закону №1697-VII, суд приходить до висновку, щодо помилковості тверджень позивача про протиправність застосування відповідачем положень п.13-2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Дії пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії позивача у цій справі ґрунтуються на положеннях чинного на момент виникнення та реалізації права на такий перерахунок закону, відступ від якого напряму б суперечив частині другій статті 19 Конституції України.

Проаналізувавши наведені норми законодавства в сукупності з обставинами цієї справи і наявними у ній доказами, суд дійшов висновку про те, що право на перерахунок призначеної пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку (звернення особи у встановленому порядку до відповідного суб`єкта владних повноважень).

Разом з цим, дотримання вимог статті 46 Конституції України у спірних відносинах гарантується внаслідок поширення на позивача правила про здійснення перерахунку пенсії у разі збільшення заробітку чинних прокурорів.

Водночас, як визначено частиною першою статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Конституційний Суд України у абзаці другому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 16.10.2007 №8-рп/2007 зазначив, що гарантована частиною першою статті 24 Конституції України рівність громадян перед законом означає рівну для всіх обов`язковість конкретного закону з усіма відмінностями у правах або обов`язках, привілеях чи обмеженнях, які в цьому законі встановлені.

Тобто, гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Рівність та недопустимість дискримінації особи є конституційними принципами національної правової системи України, а також фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено у міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі №12 до неї (стаття 1) та у Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1, 2, 7).

Крім того, у Європейській соціальній хартії 1996 року (переглянутій), яка була ратифікована Україною згідно із Законом України від 14.09.2006 №137-V передбачено, що держави-сторони зобов`язані вживати заходів для забезпечення рівності між власними громадянами у сфері реалізації прав на соціальний захист, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень (стаття 12).

Тобто, утверджуючи та забезпечуючи права осіб на соціальний захист, держава повинна в процесі виконання своїх соціальних обов`язків вживати заходів для забезпечення рівності між пенсіонерами.

Отже, не застосування при обчисленні пенсії позивача з 25.05.2020 року положень п.13-2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", щодо встановлення обмеження максимальним розміром пенсії не відповідатиме конституційному принципу рівності перед законом та суперечитиме приписам статті 24 Конституції України не відповідає дійсності..

В свою чергу, застосування у спірних відносинах положень частини другої статті 86 Закону №1697-VII не суперечить приписам статті 22 Основного Закону України, адже обсягом набутого права позивача є конкретний матеріальний (грошовий) вираз пенсійної виплати, що за обставин цієї справи внаслідок здійснення спірного перерахунку не зменшився.

Крім того, як визначено у абзаці 6 частини 15 зазначеної статті 86 Закону №1697-VII, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Суд зауважує, що як на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії, так і на час здійснення такого перерахунку, чинна редакція частини 15 статті 86 Закону №1697-VII передбачала, що максимальний розмір пенсії прокурорських працівників не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені вище положення не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 02.05.2018 року (справа №704/87/17), від 03.04.2018 року (справа №361/4922/17), від 15.05.2019 року (справа №554/4191/17), від 21.11.2019 року (справа № 161/14321/16-а), від 21.05.2020 року (справа №554/10510/16-а) від 03.06.2021 року (справа №359/3736/17).

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.11.2011 року №20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Аналогічний висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 року у справі №554/10456/16-а та від 28.10.2020 року у справі №686/2428/16-а.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що до проведення спірного перерахунку позивач отримував пенсію за вислугу років в більшому розмірі, аніж після її перерахунку.

Тобто, для осіб, яким призначено пенсію за законодавством, що не передбачало обмеження максимального розміру, законодавець передбачив лише збереження раніше призначеного розміру пенсії. Водночас право на здійснення перерахунку пенсії у розмірі, що перевищує максимально встановлений законом, законодавцем не передбачено.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.06.2020 року у справі №580/234/19, від 17.09.2020 року у справі №826/11471/18, від 24.09.2020 року у справі №640/5854/19.

Крім того, у постанові від 10.12.2020 року у справі № 580/492/19 Верховний Суд зазначив, що тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 1 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.

Такий підхід відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" від 06.09.2012 №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

При цьому, звертає на себе увагу факт, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту "обмеження максимального розміру пенсії" за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

За обставин цієї справи перевищення максимального розміру пенсії позивача стало результатом її перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, а тому до регулювання цих правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, саме з дати проведення такого перерахунку.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та абзацу шостого частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VII неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду наведеній у постановах від 27.01.2021 року (справа №344/1326/17), від 29.01.2021 року (справа №646/6177/17), від 03.06.2021 року (справа №359/3736/17).

Із врахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про те, що обмеження максимального розміру пенсії прокурорських працівників десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність передбачене чинними нормативно-правовими актами, тобто ґрунтується на вимогах закону. Відповідне обмеження не призвело до звуження права позивача на належний соціальний захист, адже суду не надано доказів, що внаслідок такого перерахунку пенсія позивача зменшилась.

Щодо вимоги про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача заборгованості з виплати пенсії в розмірі 46855,05 грн. та допустити до негайного виконання суд зазначає наступне.

Вказана вимога є похідною від двох первісних, а з врахуванням того, що у їх задоволенні судом відмовлено, відсутні підстави і для її задоволення.

Крім того, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завданням адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Статтею 58 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Визначення розміру пенсії позивача при здійсненні перерахунку та призначені віднесено до виключної компетенції пенсійного органу.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції органу державної влади.

З огляду па положення статей 21, 160, 245 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов`язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю, а не вимоги про стягнення конкретних сум, розрахунок яких віднесено до виключної компетенції органу Пенсійного фонду. Виключними дискреційними повноваженнями наділені органи Пенсійного фонду України в питаннях призначення (перерахунку) пенсій.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 28.10.2008 по справі №08/291.

За вказаних обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова