Рішення № 98572510, 27.07.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 липня 2021 р. Справа № 120/3880/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара П.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за наслідком розгляду якого прийнято рішення, яким відмовлено в наданні дозволу з підстав того, що земельна ділянка перебуває у приватній власності.

На думку позивача, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яких на момент надання відмови не існувало, оскільки відсутні докази, які б підтверджували, що земля перебуває у приватній власності.

Ухвалою суду від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

16.07.2021 подано відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у приватній власності, відтак, не може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

20.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до Стрижавської селищної ради із клопотанням, в якому, керуючись ст.ст. 116, 118, 121 та 122 ЗК України, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд орієнтовним розміром 0,12 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту смт. Стрижавка Вінницького району Вінницької області (межує із земельною ділянкою 0520655900:02:005:0222). До клопотання додано копію паспорту, документ про присвоєння ідентифікаційного номера і копії графічних матеріалів.

За наслідком розгляду вказаного звернення відповідачем прийнято рішення № 167 від 25.03.2021, яким відмовлено позивачу у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що бажана для позивача земельна ділянка перебуває у власності.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Крім того, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю від 19.03.1998 на підставі рішення Стрижавської селищної ради народних депутатів від 30.12.1997.

При цьому, суд акцентує увагу, що із загальнодоступних відомостей Публічно кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/?cc=3169055.3061320684,6324353.14150137&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3169055.3061320684,6324353.14150137) слідує, що земельна ділянка яку бажає отримати позивач згідно поданих графічних матеріалів (межує із земельною ділянкою за кадастровим номером: 0520655900:02:005:0222), наразі дійсно є не сформованою (без визначення кадастрового номера), однак візуально така збігається із планом зовнішніх меж зазначених в державному акті виданому ОСОБА_2 та з даними графічних матеріалів наданих заявником разом з клопотанням.

Суд акцентує увагу, що положеннями статті 17 ЗК України (в редакції чинній на момент передачі у власність землі ОСОБА_2 ) визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України в редакції чинній на момент передачі у власність землі ОСОБА_2 ).

Відтак, в 1997 році рішення про передачу земельної ділянки у власність приймались місцевими радами народних депутатів та право власності посвідчувалось державними актами, які видавались селищними радами.

Отже, факт передачі у 1997 році у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, яку бажає отримати позивач підтверджено.

Окремо суд вказує, що згідно з п. 7 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові від 16.04.2004 №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" ( із змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №2 від 19.03.2010р.) надав роз`яснення про те, що громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки (пункт 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК), одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

Суд акцентує увагу, що статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Отже, як видно земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у власності іншої особи.

За таких обставин, беручи до уваги перебування земельної ділянки, на яку претендує позивач, у власності фізичної особи, а також те, що сільські ради, в силу закону, здійснюють розпорядження лише землями комунальної власності, до категорії яких спірна земля не належить, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято за наявності на те правових підстав, а відтак, не підлягає скасуванню. Отже, відсутні підстави зобов`язувати відповідача надавати дозвіл.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому, в задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул. 40 річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04330007)

Суддя Комар Павло Анатолійович