Ухвала суду № 98571602, 22.07.2021, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1433/21

провадження №: 2-сз/398/12/21

УХВАЛА

Іменем України

"22" липня 2021 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Бугайченко Т.А.,

з участю секретаря Величко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Чепіга Д.О. про повернення судового збору по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Чепіга Д.О. звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою про повернення судового збору, відповідно до якої просить суд прийняти ухвалу про повернення судового збору та зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» 50 відсотків судового збору, який був сплачений при подачі до суду позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 1135,00 грн. (одна тисяча сто тридцять п`ять) грн.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.07.2021 року у справі № 399/1433/21 позовні вимоги AT КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. В мотивувальній частині рішення зазначено, що відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, при цьому зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Розмір судовою збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Після 15.12.2017 року, крім як частиною 1 статті 142 ЦПК України, також передбачено ще частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір», що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. При цьому, слід враховувати вимоги ст. 206 ЦПК України, згідно якої, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. В той же час, Закон України «Про судовий збір» надає окремо законодавчу можливість вже після розгляду справи повернути половину судового збору, оскільки відповідно до Цивільного процесуального кодексу України питання розподілу судових витрат вже вирішено в даній справі. На підтвердження підстави повернення 50 відсотків сплаченого судового збору наводить практику суду вищої інстанції, зокрема позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17.06.2020 року по справі №755/6872/17. В постанові Касаційного цивільного суду ВС щодо судових витрат зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. За таких обставин за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, підлягає компенсація 50 відсотків судового збору за ухвалою суду (ч.3 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір») без встановлення строку на його повернення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

22.03.2021 року акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором на загальну суму 15157,45 гривень, а також судових витрат – судового збору в сумі 2270,00 грн.

При зверненні до суду, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2270 грн. 00коп., що підтверджується платіжним дорученням IHB94B3J7R від 04.03.2021 року.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15.07.2021 року позов Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 30.08.2007 року станом на 28.02.2021 року в розмірі 15157 (п`ятнадцять тисяч сто п`ятдесят сім)грн. 45коп., а також судовий збір в розмірі 2 270 ( дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Тобто, розподіл судових витрат при ухваленні зазначеного рішення проведено відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судом, при ухваленні зазначеного рішення, з відповідача стягнуто на користь позивача повну суму сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2270 гривень, що становить 100 відсотків його розміру.

Тобто, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» отримав повне відшкодування понесеного судового збору, а тому його судові витрати повністю компенсовані за рахунок стягнення з відповідача на підставі ст.141 ЦПК України, у зв`язку з чим застосовувати положення ч.1 ст.142 ЦПК України про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, підстав немає.

Рішення суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат позивачем не оскаржено та воно набрало законної сили.

Посилання заявника на те, що згідно положень ч.3 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» у разі визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову не є належним, оскільки справу розглянуто по суті у відповідності до ч.ч.1, 4 ст.206 ЦПК України, а саме позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Відповідно до ч.1 ст.209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. Тобто судом розглянуто справу по суті, ухвалено рішення та розподілено судові витрати.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на позицію, яка викладена в постанові Касаційного цивільного суду ВС від 17.06.2020 року по справі №755/6872/17, оскільки вона не стосується розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, заява представника позивача про повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 260, 261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» про повернення 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Суддя Т.А.Бугайченко