Рішення № 98571452, 22.07.2021, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1181/21

Провадження № 2/352/730/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Шпек В.О.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, Тисменицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

16.06.2021 ОСОБА_1 звернулась до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», за участю третіх осіб без самостійних вимог: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірини Михайлівни, Тисменицького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31.01.2008 між нею та відповідачем було укладено кредитний договір №IFIWG50000003091 на споживчі цілі на загальну суму 22 725, 00 грн строком дії до 31.01.2028 зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та договір про іпотечний кредит №IFIWG40000003091 на загальну суму 113 625, 00 грн на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 05.02.2008 №249, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 строком дії до 31.01.2028. Також, 31.01.2008 між ними було укладено два договори поруки №IFIWG50000003091 та №IFIWG40000003091.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.01.2017 у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк» вищевказані договори визнано недійсними. Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.09.2017 рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області скасовано та ухвалено нове рішення.

Постановою Верховного Суду від 18.12.2019 рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 21.09.2017 не змінено, крім розподілу судових витрат.

12.11.2020 вона отримала копії документів виконавчого провадження, з яких вбачається, що старшим державним виконавцем Тисменицького районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) Шаманським П.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.02.2020 року за заявою стягувана АТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Підставою для відкриття виконавчого провадження у заяві стягувача від 03.02.2020 зазначено наявність виконавчого напису нотаріуса від 09.10.2018 по справі №1594

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, з даним виконавчим написом вона не згідна, вказує, що заборгованість не є безспірною.

20.05.2021 від представника відповідача АТ КБ «Приватбанк» Крилової О.Л. надійшов відзив, в якому вона просила в задоволенні позовних вимог відмовити, так як виконавчий напис вчинено відповідно до норм діючого законодавства. Вказала, що АТ КБ «Приватбанк» надав всі необхідні документи вказані у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172. Також, вказала, що з урахуванням переривання строку давності шляхом часткової оплати позивачем боргу, відповідачем правомірно заявлено до стягнення суму заборгованості за вказаний період, а нотаріус правомірно в межах строків, встановлених ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2021 №296/5, вчинив виконавчий напис. Вказала, що представником позивача не надано належних доказів щодо витрат на правничу допомогу, тому в задоволенні цієї вимоги також слід відмовити.

Ухвалою судді від 17.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Її представник вказала, що відповідачем не подано документи, які підтверджують безспірність заборгованості, нотаріусом не було перевірено факт наявності чи відсутності спору щодо заборгованості.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, у відзиві просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Треті особи в судове засідання не з`явились. Від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. надійшла заява про розгляд справи без її участі. Державний виконавець про причини неявки суд не повідомив. Заперечень на позов та жодних клопотань, заяв до суду не подавали.

Вислухавши думку позивача та її представника, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що 17.02.2020 старшим державним виконавцем Тисменицького районного відділу держаної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Шаманським Павлом Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису №1594 виданого 09.10.2018 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на предмет іпотеки: нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на їх рахунок у розмірі: 111 635, 82 грн - заборгованості за кредитом; 163 053, 30 грн - заборгованості за відсотками; 398 360, 58 грн - пені, 67 004, 97 грн - штрафу.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» (далі - Закон) та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований за № 282/20595 зі змінами та доповненнями на час вчинення виконавчого напису (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними в постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14, від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано стороною відповідача чи третіми особами у даному спорі, серед документів, наданих АТ КБ «Приватбанк» приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, за яким стягнення заборгованості могло б провадитися у безспірному порядку були відсутні документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Отже, АТ КБ «Приватбанк» суду не надано документів, які свідчать про безспірність заборгованості позивача. Не надано таких документів і третьою особою - приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Окрім того, за рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на їх рахунок у розмірі: 111 635, 82 грн - заборгованості за кредитом; 163 053, 30 грн - заборгованості за відсотками; 398 360, 58 грн - пені, 67 004, 97 грн штрафу.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом України в постановах від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15, від 11 жовтня 2017 року у справі № 347/1910/15-ц.

Однак, в оспорюваному виконавчому написі нотаріуса, крім основної заборгованості за кредитними зобов`язаннями згідно кредитного договору №IFIWG50000003091 від 31.01.2008, зазначено про необхідність сплатити передбачені договорами штраф та пеню, тобто застосовано подвійну цивільно-правову відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, що є винними діями, які підлягають доведенню належними та допустимими доказами, в тому числі з урахуванням вимог статті 61 Конституції України. За таких обставин суд доходить висновку про те, що заборгованість не є безспірною.

Окрім того, суд звертає увагу і на безпідставність доводів відповідача щодо неможливості нотаріуса бути відповідачем у даній категорії справ, так як у даній справі останній є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Разом з тим твердження відповідача, що виконавчий напис нотаріуса вчинено в межах строку, оскільки трирічний строк з дня виникнення права вимоги для видачі виконавчого напису нотаріусом, визначений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», неодноразово переривався не підтверджено жодними доказами. Одночасно, суд звертає увагу на те, що строк з дня виникнення права вимоги для видачі виконавчого напису нотаріусом є відмінним від строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги недоведеність відповідачем факту подання нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості позивача, а також заперечення представника позивача щодо наявності безспірної заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк», суд приходить до висновку, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом з недотриманням вимог чинного законодавства (ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999р.), у зв`язку із чим, підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із цим, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 908 грн 00 коп.

Також, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Отже, представником позивача надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Суд бере до уваги клопотання відповідача, в якому вона зазначає про неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу представника позивача.

Беручи до уваги вищевикладене, виходячи із засад об`єктивності, розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 12, 76, 133, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-284, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Боднар Ірина Михайлівна, Тисменицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, зареєстрований у реєстрі за №1594 вчинений 09.10.2018, про звернення стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп сплаченого ним судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) грн 00 коп витрат на правову допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, вул. Центральна, буд. №6/9, м. Дніпро, 49000;

Тисменицький районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) вул. Костя Левицького, буд. 4, м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, 77400.

Рішення складене в повному обсязі 26.07.2021.

Суддя Д.В. Гриньків