Рішення № 98569657, 06.07.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. №759/16826/20

пр. №2/759/1626/21

06 липня 2021 року

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Савіцькій Л.Д., представник позивача Хащевацької Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про скасування арештів, накладених в межах виконавчих проваджень. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що 07.09.2007р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №37/20/07-СС, за умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 154 000 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки №37/20/120/07-CC від 07.09.2007р., відповідно до умов якого було передано в іпотеку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

17.06.2013р. між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договорі купівлі-продажу прав на вимоги за кредитами, в тому числі за договором з відповідачем, цей факт встановлено Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва по справі 6/759/768/18 від 09.10.2018р. У подальшому згідно з Договором про відступлення прав вимоги №2260/К від 17.06.2020р. до позивача перейшли всі права і обов`язки кредитора за кредитним договором. Також відповідно до Договору про відступлення прав вимоги №2260/К від 17.06.2020р. до позивача перейшло право вимоги іпотекодержателя за іпотечним договором №37/20/120/07-СС від 07.09.2007р., разом з правом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вимог за кредитним договором, тому до державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відомості про заміну іпотекодержателя на позивача. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності позивачу стало відомо, що на нерухоме майно відповідача накладений арешт 15.06.2011 р. за № 11289992, від 09.10.2015р. за № 11539750, від 05.11.2015 р. за № 11920464, від 06.11.2015 за №11932750 на підставі постанов ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві , що порушує права позивача, як іпотекодержателя в зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 12.19.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує.

Відповідачка відзив на позов не подала, у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи по суті повідомлена завчасно і належним чином. Судова повістка відповідачці надсилалася за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи по суті повідомлена завчасно і належним чином.

Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ч. ч. 1, 2 ст. 77, ст.ст. 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

07.09.2007р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та АКІБ «Укрсіббанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №37/20/07-СС, за умовами якого банк зобов`язався надати відповідачу кредит на придбання нерухомого майна у розмири 154 000 доларів США (а.с. 9)

07.09.2007р. між банком та відповідачем було укладено договір іпотеки №37/20/120/07-CC, відповідно до умов якого було передано в іпотеку трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 12)

17.06.2013р. між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до п.1 якого ПАТ «Дельта банк» передало позивачу як новому кредитору право вимоги до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, які визначені у додатку №1 та додатку №2 до даного договору (а.с. 15)

В Додатку №1 до договору про відступлення прав вимоги, пункт 13, зазначений кредитний договір №37/20/07-СС та договір іпотеки з відповідачем. (а.с. 18)

Згідно інформаційної довідки №212929234 від 17.06.2020р. іпотекодержателем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . є позивач (а.с. 12).

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності позивачу стало відомо, що на нерухоме майно відповідача накладений арешт 15.06.2011 р. за № 11289992, від 09.10.2015р. за № 11539750, від 05.11.2015 р. за № 11920464, від 06.11.2015 за №11932750 на підставі постанов ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 56 зазначеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначено статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно якого, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. Зазначені у цій статті постанови можуть бути оскаржені сторонами в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Частина третя та четверта ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» встановлюють випадки зняття арешту з майна боржника за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби або за постановою державного виконавця.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону, в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 60 Закону, до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

У пункті 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст.57, 58 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» і роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» (з наступними змінами), особа, яка вважає, що майно на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. При цьому, вимоги інших осіб, щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог про те, що наявність арешту майна порушує його право, не ґрунтуються на вимогах ст. 321 ЦК України, не підтверджено належними доказами, а тому позов є необґрунтований та недоведений, в зв`язку з чим в його задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова Компанія «Стандарт Кепітал» до ОСОБА_1 , третя особа: Святошинський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві про скасування арешту, накладеного в межах виконавчого провадження - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Святошинським районним судом м.Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.О.Горбенко