Ухвала суду № 98568957, 27.07.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10802/13ц

Провадження № 6/712/263/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2021 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі–Ліпатової Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , про відстрочку виконання рішення суду в справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення,

В С Т А Н О В И В:

04.06.2020 заявник звернулась до суду з заявою про відстрочення виконання рішення суду від 19.03.2014 у справі №712/10802/13-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення - до закінчення дії Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” від 03.06.2014 № 1304-VII.

В обґрунтування заяви зазначає, що 11.04.2013 року рішенням апеляційного суду Черкаській області в справі №22ц/793/921/13 апеляційнe скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2013 року – задоволено частково. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2013 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк», про визнання договору іпотеки недійсним, в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - змінено. Абзац 2-й рішення викладено в наступній редакції: « В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № СSІРGА00000203 від 11.09.07 року в сумі 77 282,24 доларів США , звернуто стягнення на квартиру площею 53,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ Комерційний банк "ПриватБанк" із застосуванням процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Встановлено початкову вартість предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності» .

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2013 року в частині виселення ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зі зняттям її з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси- скасовано.

Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" в задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 з квартири за адресою: АДРЕСА_2 , зі зняттям її з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Черкаси – відмовлено.

У решті рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 28 січня 2013 року – залишено без змін.

19.03.2014 року винесено рішення Соснівського рійонного суду м.Черкаси в справі № 712/10802/13ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення, яке набрало законної сили та 13.11.2014 року видано виконавчий лист. Відповідно до вказаного рішення, задоволено вимоги ПАТ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , вирішено виселити відповідача, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 із зняттям з реєстраційного з реєстраційного обліку.

25.11.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного рішення суду (ВП 45599250). На дату звернення до суду з даною заявою вказане виконавче провадження не є завершеним, що підтверджується результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 03.06.2021 року.

Вважає, що існують виняткові обставини, які зумовлюють відстрочення виконання рішення суду від 19.03.2014 року про виселення її з спірної квартири, оскільки вказане рішення неможливо виконати під час дії Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” від 03.06.2014 № 1304-VII.

Представник заявника - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, просив здійснювати розгляд справи без його участі.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про розгляд справи, з клопотаннями, заявами д суду не звертався.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.03.2014 року Соснівським районним судом м.Черкаси судом винесено рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено, вирішено виселити заявника, яка зареєстрована та проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям з реєстраційного обліку.

25.11.2014 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа 712/10802/13ц в справі про виселення ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , із зняттям з реєстраційного обліку (ВП 45599250).

На дату звернення до суду з даною заявою вказане виконавче провадження не є завершеним, що підтверджується результатом пошуку виконавчих проваджень в АСВП від 03.06.2021 року.

За заявленими вимогами представник ОСОБА_1 просить відстрочити виконання рішення суду до закінчення дії Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” від 03.06.2014 № 1304-VII, оскільки квартира використовується як місце її постійного проживання, виступає як забезпечення за кредитом наданим в іноземній валюті, загальна площа квартири не перевищує 52 кв.м., рішення апеляційного суду Черкаської області від 11.04.2013 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки невиконано, а інше нерухоме житлове майно у неї відсутнє.

Згідно положень ч. ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З практики Європейського суду з прав людини вбачається, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; водночас ухиленням від виконання цього обов`язку є перекладення державою відповідальності за фінансове забезпечення організації виконавчого провадження на особу, на користь якої ухвалене судове рішення; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (§ 43 рішення у справі «Shmalko v. Ukraine» від 20 липня 2004 року, § 84 рішення у справі «Fuklev v. Ukraine» від 7 червня 2005 року, § 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, §§ 46, 51, 54 рішення у справі «Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine» від 15 жовтня 2009 року).

Вирішуючи питання про можливість задоволення вимог заяви про відстрочення виконання рішення суду, суд звертає увагу на наступне.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний Закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц.

Також у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 2603/9804/12-ц зроблено правовий висновок про те, що виконання рішення суду про звернення стягнення на квартиру, що є предметом іпотеки, під час дії мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є неможливим. Також не підлягає виконанню й рішення суду про виселення з іпотечного житла, оскільки виселення боржника є наслідком звернення стягнення на майно, яке заборонено указаним Законом.

При цьому питання щодо поширення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на ті чи інші правовідносини на стадії виконання рішення вирішується державним/приватним виконавцем в кожному випадку окремо, і сторона виконавчого провадження, у випадку незгоди з рішенням державного/приватного виконавця вправі оскаржити таке рішення в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України шляхом подання відповідної скарги, а не у спосіб подання заяви в порядку, передбаченому Розділом VI ЦПК України, яким регулюються питання, пов`язані з виконанням судових рішень.

Таким чином, в межах розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, яке перебуває на момент розгляду такої заяви в процесі примусового виконання, судом не з`ясовуються питання стосовно використання боржником житлового приміщення, яке перебуває в іпотеці, як місця постійного проживання та щодо наявності у власності іншого нерухомого житлового майна і його площі.

Так, за вимогами ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд серед іншого враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічне положення міститься також в ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз`яснено у п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, заявник просить суд відстрочити виконання саме з підстав наведених у Законі України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що самі по собі обумовлюють тимчасову неможливість виконання судового рішення посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки на період чинності такого закону стосовно осіб, на яких поширюється дія закону.

Натомість, будь яких вимог про відстрочення виконання рішення суду з підстав визначених ст. 435 ЦПК України, що були б предметом дослідження судом, заявником не заявляється, у зв`язку із чим заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 353, 435 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , про відстрочку виконання рішення суду в справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про виселення– залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцятиднів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлений 27.07.2021 року.

Головуючий Т.Є.Троян