Рішення № 98568674, 23.07.2021, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/1235/21

Провадження № 2-а/559/42/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2021 року м. Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Остапчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дубно за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до поліцейської СРПП Дубенського РВП ГУПН в Рівненській області Берлінець Ірини Русланівни, другий відовідач Головне управління національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Дубенський міськрайонний суд Рівненської області з позовом до поліцейської СРПП Дубенського РВП ГУПН в Рівненській області Берлінець І.Р., другий відовідач Головне управління національної поліції в Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що в оскаржуваній постанові зазначено, що він керував транспортним засобом марки "Volkswagen Golf" без пристебнутого ременя безпеки та після зупинки працівниками поліції не ввімкнув сигнал аварійної зупинки, чим порушив п. 2.3 та п.9.9 ПДР України. Однак, вважає дану постанову незаконною, оскільки зазначає, що сідаючи в автомобіль пристебнув ремінь безпеки, виїхав з вулиці Данила Галицького на Майдан Незалежності у м. Дубно і мав намір їхати в напрямок міста Рівне, і при цьому ввімкнув сигнал повороту наліво. Чекаючи на можливість здійснення лівого повороту, помітив, що на Майдан Незалежності виїхав поліцейський автомобіль, який зупинився поблизу острівка безпеки на цьому перехресті. Під час того, коли стояв, надаючи перевагу в русі іншим транспортним засобам вийняв ліву руку з-під ременя безпеки і очікував можливості продовжувати рух. Після того, як його автомобіль рушив, перемістив ремінь безпеки в звичайне положення, яке використовується під час руху авто. Навздогін виїхав поліцейський автомобіль з ввімкнутими маячками червоного та синього кольору. Оскільки, позивач перебував на перехресті, то з дотриманням правил дорожнього руху продовжував рух, а коли зрозумів, що поліцейські їхали за ним, то здійснив зупинку на автомобільній стоянці поблизу кафе «Антік Хауз».До нього підійшла поліцейський Берлінець І.Р. і першим її запитанням було те, чому він пристебнутий паском безпеки. На прохання пояснити причину зупинки автомобіля - отримав відповідь, що керував транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки, що можна побачити на відеореєстраторі, який знаходиться в автомобілі.Також було запропоновано увімкнути світлові сигнали аварійної зупинки, заперечення про те, що автомобілі розташовані на автостоянці - не були прийнятті до уваги.З інформацією, яка містилася на відеореєстраторі про факт порушення ПДР до часу прийняття рішення поліцейські не ознайомлювали.Після складання постанови, роз`яснили, що порушив Правила дорожнього руху, однак, під час винесення постанови, не були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП, про що зробив відповідний запис в постанові.В постанові серія БАБ № 891439 від 30 травня 2021 року не зазначено будь яких доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Ухвалою суду від 11.06.2021 прийнято справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду справу по суті.

17.06.2021 ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області залучено в якості другого відповідача Головне управління національної поліції в Рівненській області.

В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві. Пояснив, що був пристебнутий ременем пасивної безпеки, однак рука була на пасі безпеки і можливо інспектору здалось, що він був не пристебнутий. Коли працівники поліції його зупинили, то з`їхав на стоянку, оскільки на перехресті чи на зупинці громадського транспорту не міг зупинитись. На вимогу поліцейського увімкнув аварійну сигналізацію.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, клопотання про розгляд справи за відсутності представника та пояснень, заперечень не подали. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Як вбачається із ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, а відтак суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії БАБ №891439 від 30.05.2021, водій ОСОБА_1 30.05.2021 о 09 годині 15 хвилин в м.Дубно по вул.Замкова керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки та після зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив п.2.3в та п.9.9 ПДР України (а.с.5).

На виконання ухвали суду від 11.06.2021, відповідачем надано рапорти інспектора Гончарука А. та інспектора Берлінець І., згідно яких зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки та після зупинки працівниками поліції не ввімкнув аварійну сигналізацію.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно роз`яснень п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В силу вимог ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана була з`ясувати зокрема чи було вчинено адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП факт вчинення ним правопорушення має підтверджуватися відповідними доказами. У вказаній постанові про накладення адміністративного стягнення відсутнє посилання на докази, на підставі яких вона виносилася.

Стаття 9 КУпАП встановлює поняття адміністративного правопорушення, як протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тобто елементом складу адміністративного правопорушення неодмінно повинна бути вина у формі умислу чи необережності.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Частина 5 ст.77 КАС України визначає, що якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

З огляду на досліджені докази та пояснення позивача, надані у судовому засіданні, не вбачається, що позивач керував транспортним засобом не пристебнутий паском безпеки, жодних доказів, які б підтверджували рух транспортним засобом ОСОБА_1 з не пристебнутим паском безпеки матеріали справи не містять, а також не подано відповідачем інших доказів, які б могли підтвердити факт скоєння даного правопорушення. Рапорти від 23.07.2021 кожен, подані відповідачем Берлінець І.Р. після винесення оскаржуваної постанови, у постанові в якості доказу вони зазначені, а отже не покладені в основу оскаржуваної постанови, а також складені працівниками поліції, які безпосередньо зацікавленні у розгляді справи. Тому, рапорти не беруться судом до уваги, як недостатній та недопустимий доказ.

Як вбачається із п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

З огляду на наявність у інспектора Берлінець І.Р. підозри у вчиненні позивачем порушення Правил дорожнього руху, з метою розгляду справи, інспектор правомірно здійснила зупинку позивача. Суд зазначає, що лише під час розгляду справи по суті встановлюється наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, забезпечення чого унеможливлюється, якщо особу, відносно якої є підозра у вчинені адміністративного правопорушення, не буде зупинено.

Згідно п. 2.4 зазначених Правил, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил.

Відповідно до п. 15.14 ПДР України, у разі вимушеної зупинки в місці, де зупинку заборонено, водій повинен вжити всіх заходів, щоб прибрати транспортний засіб, а за неможливості це зробити - діяти згідно з вимогам п.п.9.9-9.11 ПДР України.

Згідно п.п.9.9-9.11 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі вимушеної зупинки на дорозі.

Відповідно до п.9.1 г ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.

При чому п.9.2 цих Правил встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно з п.п.б п.9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Разом із тим, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, тобто у разі порушення п.9.2 ПДР, чого у даному випадку встановлено не було.

ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу, згідно вимог ПДР на автомобільній стоянці, де увімкнення аварійної сигналізації під час зупинки не вимагається.

Як вбачається із ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на заявлену вимогу до поліцейської СРПП Дубенського РВП ГУПН в Рівненській області Берлінець Ірини Русланівни про скасування постанови, в цій частині в позові належить відмовити, оскільки інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у справі. Належним відповідачем є саме відповідні органи Національної поліції, на які, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП, покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, крім іншого, ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 КУпАП. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а, який суд з огляду на положення ч. 5 ст. 242 КАС України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин під час розгляду цієї справи.

Відповідно до ст. 247 КУпАП у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Відповідно до ст. 7 КупАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим та не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах.

При винесені постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, інспектором не було встановлено всіх фактичних даних справи, не у повному обсязі досліджені обставини справи, не з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3. ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень належним чином не доведена, твердження позивача не спростовані, до суду не надійшло доказів на спростування доводів позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до Головного управління національної поліції в Рівненській області є такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи ч. 1 ст. 139 КАС України та правову позицію, викладену 18 березня 2020 року в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 543/775/17, у зв`язку з задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Головного управління національної поліції в Рівненській області на користь позивача в розмірі 454,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 73, 77, 139, 205, 242-246, 268-269, 271-272, 286 КАС України, на підставі ст. 55 Конституції України, суд

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейської СРПП Дубенського РВП ГУПН в Рівненській області Берлінець Ірини Русланівни (місцезнаходження: вул. Пекарська, 10, м. Дубно, Рівненська область), другий відовідач Головне управління національної поліції в Рівненській області (місцезнаходження: м. Рівне, вул. Хвильового, 2 Рівненської області, код ЄДРПОУ 40108761) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити частково.

Позов ОСОБА_1 до другого відовідача Головного управління національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 891439 від 30 травня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121, ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 гривень, винесену поліцейським СРПП Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області сержантом поліції Берлінець Іриною Русланівною, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Рівненській області понесені ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 454 (чотириста п`ятдесяти чотирьох) гривень.

В позові ОСОБА_1 до поліцейської СРПП Дубенського РВП ГУПН в Рівненській області Берлінець Ірини Русланівни про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 27 липня 2021 року.

Суддя М.В. Панчук