Рішення № 98566204, 19.07.2021, Веселівський районний суд Запорізької області

Справа № 313/1548/21

Провадження № 2/313/90/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2021 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Кравцовій О.В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чкаловської сільської ради Веселівського району Запорізької області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про визначення додаткового трьохмісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері - ОСОБА_2 .

Обгрунтовуючи позовна вимоги, позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Гоголівка Веселівського району Запорізької області померла його мати ОСОБА_2 , яка на момент смерті проживала сама, так як він у цей час разом зі своєю сім`єю проживав в смт. Нижні Сірогози Херсонської області.

Після поховання своєї матері він не звертався до нотаріуса для оформлення спадщини після її смерті, так як вважав, що його мати не набула майна та майнових прав, які потребують нотаріального оформлення.

Однак, позивач у позові зазначає, що нещодавно вивчаючи правовстановлюючі документи матері він встановив, що мати мала право на земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП імені Горького Веселівського району, так як згідно записів її трудової книжки, мати була членом колгоспу імені Горького Веселівського району Запорізької області та працювала в колгоспі з 06.01.1983 р. по 19.07.1991 р. «ветфельдшером», а згодом з 10.01.1996 р. по 21.02.1998 р. була членом колгоспу імені Горького та підприємства його правонаступника КСП імені Горького працюючи робітником полеводства, і відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1985 р. «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» повинна була отримати земельну частку (пай).

Позивач зазначає, що він є спадкоємцем першої черги на майно та майнові права, які набула за життя його мати, яка за життя не встигла оформити своє право на земельну частку (пай).

З метою оформлення спадщини після смерті матері він звернувся до державного нотаріуса Веселівської державної нотаріальної контори Дзябко М.І., який вивчив подані документи. Постановою від 07.11.2020 р. нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії - відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з пропуском ним строку для подання заяви про прийняття спадщини встановлений ч.1 ст.1270 ЦК України. Також нотаріус проінформував його, що він має право на спадкування майна та майнових прав після смерті матері, але відносно прийняття спадщини, враховуючи, що він вважається таким, що пропустив встановлений шестимісячний строк після смерті спадкодавця, в межах якого спадкоємці повинні подати заяву про прийняття спадщини, і продовження строку є компетенцією суду, порекомендував звернутись до суду.

Позивач у позові зазначає, що причиною строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері є те, що про наявність спадкових майнових прав на земельну частку (пай) він дізнався нещодавно, після спливу шестимісячного строку з дня смерті матері. На час відкриття спадщини після смерті матері він проживав в іншій місцевості на території Херсонської області, на утриманні мав малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Постійної роботи на той час він не мав, так як звільнився з попереднього місця роботи 15.10.2008 р. та офіційно працевлаштувався 21.06.2011 р. до ПП «Дельта-Таврія», весь час існував за рахунок тимчасових заробітків, яких ледь вистачало на утримання сім`ї.

Позивач у позові зазначає, що саме через ці причини він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, які просив визнати, як поважними.

Голова Чкаловської сільської ради Калиновський С.В. на позов надав відзив, у якому, з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 р. у цивільній справі № 315/714/19 (провадження № 61-2162св20) та від 13.03.2020 р. у справі № 314/2550/17 просив у задоволені позову відмовити.

Справу просив розглянути без участі представника відповідача на підставі фактичних обставин викладених у позовній заяві, відзиву на позовну заяву та доказів наявних в матеріалах цивільної справи. Судові витрати залишити за позивачем.

Позивач звернувся в суд з проханням розглянути справу без його участі, позов задовольнити. Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 840,80 грн., залишити за ним.

Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, тому можливо розглянути справу по суті у відсутності сторін по наявним у справі доказам, відповідно до вимог ч. 3 ст.211 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.1 ст.12, ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ЦК України).

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61721447св19).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд зазначає, що законодавець у Главі 87 КНИГА ШОСТА СПАДКОВЕ ПРАВО Цивільного Кодексу України не наводить вичерпного переліку причин пропуску строку для прийняття спадщини, які слід вважати поважними, але судова практика поважними причинами пропуску строку визнає, зокрема:

1) тривалу хвороба спадкоємців; 2) велику відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

До речі, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.03.2020 р. у цивільній справі № 314/2550/17, з врахуванням якої відповідач просив у задоволенні позову відмовити, у мотивувальній частині Касаційний Суд звертає увагу на зазначені вище перераховані поважні причини пропуску строку, з відповідною нумерацією.

З огляду поважності причини пропуску строку, переліченого у п`ятому пункті (необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо), зазначеного у постанові Верховного Суду від 13.03.2020 р. у цивільній справі № 314/2550/17 вбачається, що причини пропуску строку для прийняття спадщини не мають вичерпного характеру.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Тобто, з врахуванням правової позиції Верховного Суду від 13.03.2020 р. у цивільній справі № 314/2550/17 можна дійти висновку, що поважною причиною пропуску строку є не тільки необізнаність спадкоємців про наявність заповіту, а також і необізнаність спадкоємців щодо наявності майнових прав.

Позивач у позові зазначив, що він до нотаріуса для оформлення спадщини після смерті своєї матері не звертався, так як вважав, що мати не набула майна та майнових прав, які потребують нотаріального оформлення.

Однак, вивчаючи правовстановлюючі документи матері встановив, що мати за життя набула права на отримання земельної частки(пай), але за життя не встигла оформити право на земельну частку(пай).

Суд приймає до уваги посилання позивача на те, що перебування матері у трудових відносинах з колгоспом у період часу з 06.01.1983 р. по 19.07.1991 р. на посаді «ветфельдшера», а також згодом з 10.01.1996 р. по 21.02.1998 р. членом колгоспу імені Горького та підприємства його правонаступника КСП імені Горького на посаді робітника полеводства, є правом відповідно до Указу Президента України № 720/95 від 08.08.1985 р. «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» на отримання земельної частки (пай).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Суд також звертає увагу на те, що мати позивача померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 47 років, коли позивачеві було 21 рік 3 місяці 4 дні.

Надані позивачем докази свідчать про те, що у позивача ОСОБА_1 , як спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви, а саме: необізнаність щодо наявності майнових прав його матері на отримання земельної частки (пай).

Ці обставини суд визнає поважними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Щодо правової позиції відповідача про відмову у задоволенні позову з посиланням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23.11.2020 р. у цивільній справі № 315/714/19,а також від 13.03.2020 р. у справі № 314/2550/17, суд вважає висловити наступне: по-перше, суд приймає до уваги зазначені правові висновки Верховного Суду ; по-друге, під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. У справах, на які посилається відповідач, та справі яка розглядається, наявні різні встановлені фактичні обставини.

Таким чином суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, адже вказана обставина пов`язана з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, що потягло за собою пропуск строку для прийняття спадщини.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Питання із судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а також з врахуванням думки позивача, який судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, просить залишити за ним.

На підставі викладеного, ст.ст.1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст.1-13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати поважною причину пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) додатковий строк у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Гоголівка Веселівського району Запорізької області.

Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, згідно поданої заяви позивача, залишити за ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 26.07.2021 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О. Нагорний 19.07.2021