Ухвала суду № 98565548, 26.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/12098/19

Провадження №1-кп/523/478/21

УХВАЛА

про закриття кримінального провадження

в порядку п.10 ч.1 ст.284, п.2 ч.3 ст.314 КПК України

26 липня 2021 року

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Шурупова В.В.

за участю: секретаря судового засідання - Смокіної Н.І.

прокурора Суворовської окружної прокуратури м.Одеси – Потомської В.Ю.

захисників – Паук А.І., Войніканіс-Мирського Я.С.

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2

заставодавця – ОСОБА_3 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 30.07.2019 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018160000000848 від 18.12.2019 року, за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого й тимчасово не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого та працюючого головним механіком КП «Узбережжя Одеси», зареєстрований і проживаючий за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а також клопотання захисника Войніканіс-Мирського Я.С. про закриття кримінального провадження на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, скасування арешту майна та повернення застави заставодавцю, заяву ОСОБА_3 про повернення застави, -

В С Т А Н О В И В:

До Суворовського районного суду міста Одеси 05.08.2019 року, з прокуратури Одеської області надійшов обвинувальний акт від 30.07.2019 року й додані до нього документи у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, які за протоколом автоматизованого розподілу судової справи від цієї ж дати передано для розгляду судді Шурупову В.В.

Ухвалою головуючого судді від 07.08.2019 року призначене підготовче судове засідання з розгляду обвинувального акту, про необхідність явки в яке повідомлені сторони кримінального провадження.

Під час підготовчого провадження, захисник Войніканіс-Мирський Я.С. звернувся до суду з клопотаннями про скасування арешту майна, закриття кримінального провадження та повернення застави, в обґрунтування яких захисник посилається на звернення прокурора прокуратури Одеської області Притули Є.С. з розглядуваним обвинувальним актом до суду після закінчення встановлених ст.219 КПК України та ухвалами слідчих суддів строків досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні після складення повідомлення ОСОБА_2 про підозру, що є підставою для закриття кримінального провадження, зі скасуванням накладеного на майно останнього арешту та повернення визначеного за ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.02.2019 року розміру застави заставодавцю.

У свою чергу, ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про повернення йому, як заставодавцю, застави в розмірі 153680 гривень, внесених ним під час досудового розслідування на підставі ухвали Одеського апеляційного суду при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_2 .

Вислухавши в судовому засіданні захисника Войніканіс-Мирського Я.С. та заставодавця ОСОБА_3 з приводу внесених ними клопотань і заяв, заслухавши з цих же питань захисника Паук А.І. та обвинувачених ОСОБА_1 й ОСОБА_2 , які підтримали доводи внесених до суду клопотань і заяви, а також з`ясувавши заперечення прокурора Потомської В.Ю. з приводу розглядуваних питань, дослідивши додані до зазначених клопотань і заяви відповідні документи та перевіривши матеріали судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п.2 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Пунктом 10 ч.1 ст.284 вказаного Кодексу регламентовано, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

За розглядуваним обвинувальним актом, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачуються у одержанні службовими особами неправомірної вигоди для себе та третіх осіб за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, за наступних обставин.

Так, в.о.директора КП «Одескомунтранс» ОСОБА_1 у період з 04.10.2018 по 18.12.2018 року вступив у злочинну змову із завідуючим звалищем – ТПВ-2 ОСОБА_2 , яким спільно з останнім розроблено та втілено у життя злочинну схему, спрямовану на систематичне незаконне збагачення, шляхом висунення на адресу представників підприємств та фізичним особам – підприємцям, які забезпечують діяльність у сфері поводження з відходами, неправомірних вимог про необхідність передачі неправомірної вигоди за приймання, розміщення, складування, захоронення, збирання твердих побутових відходів на полігоні ТПВ-2 за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська 70, а також за умов передачі неправомірної вигоди не створення перешкод у їх діяльності, у тому числі обов`язкового обліку кількості та видів відходів, пропуску на територію вантажівок за відсутності супровідних документів.

З метою реалізації злочинного наміру, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 визначено незаконний фіксований тариф за ввезення (фактично приймання, розміщення, складування, захоронення) твердого побутового сміття у розмірі 200 гривень за кожний вантажний автомобіль, який в`їхав на територію ТПВ-2, та у розмірі 500 гривень за збирання і заготівлю власними силами відходів, як вторинної сировини, за кожну вантажівку, якою її вивезено.

ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , наприкінці листопада 2018 року, більш точної дати досудовим розслідування не встановлено, висунув представнику фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 – ОСОБА_5 вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди за кожний автомобіль окремо, які будуть розраховуватися при в`їзді/виїзді на полігон.

ОСОБА_1 05.01.2019 року, не отримавши неправомірну вигоду від ОСОБА_5 за здійснені чотири виїзди автотранспорту з території полігону, завантаженого відсортованими відходами, надав вказівку ОСОБА_2 заборонити у подальшому в`їзд на територію автотранспорту підприємця.

Шляхом створення вказаної перешкоди 08.01.2019 року о 12:08 годин, ОСОБА_1 під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 , яка відбулась у службовому кабінеті директора КП «Одескомунтранс» у м.Одесі по вул.Братів Поджіо 4, висловив претензії та невдоволення з приводу непереданої йому неправомірної вигоди, пояснивши цим заборону в`їзду автотранспорту на територію сміттєзвалища та спонукаючи останнього до передачі неправомірної вигоди, фактично примусивши представника підприємця до негайної передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 2000 гривень.

Одразу, після одержання вказаної частини неправомірної вигоди ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 про те, що вже дає команду на пропуск автотранспорту підприємця.

Продовжуючи протиправну діяльність, ОСОБА_1 16.01.2019 року додатково повідомив ОСОБА_5 умови та розміри незаконних фіксованих тарифів на ввезення твердих побутових відходів на сміттєзвалище, а саме: 100-150 гривень в залежності від вантажопідйомності автівок. При цьому, ОСОБА_1 зауважив, що грошові кошти слід передавати ОСОБА_2 , який веде облік кількості ввезеного та вивезеного автівками відходів.

Реалізуючи спільний злочинний намір, у період з 16.01.2019 по 22.01.2019 року, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , у порушення рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 10.03.2005 року №с131 та в порушення п.п.2.1, 2.2, 2.5, 2.7 та 2.8 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 року №435, тобто без укладення договору на надання послуг із захоронення побутових відходів з підприємцем ОСОБА_4 , за відсутності товарно-транспортних накладних, дорожніх листків у водіїв, без фактичного визначення ваги, виду, якісних властивостей відходів та без їх обліку, допустив на територію вказаного полігону дванадцять вантажівок з відходами.

З метою одержання неправомірної вигоди ОСОБА_2 , який діяв спільно з ОСОБА_1 , о 17:12 годин 18.01.2019 року та о 17:30 годин 22.01.2019 року з використанням телефонного застосунку «Viber» направлено ОСОБА_5 два текстові повідомлення із кількістю вантажівок та їх реєстраційними номерами, а також власними розрахунками розмірів неправомірної вигоди, які підлягають передачі, з одночасними зазначенням, що сума неправомірної вигоди за кожний автомобіль складає 200 гривень.

Поряд з цим, у період з 24.12.2018 по 22.01.2019 року ОСОБА_2 за вказівками його спільника в.о.директора КП «Одескомунтранс» ОСОБА_1 , у порушення п.16 Правил експлуатації полігонів побутових відходів, допущено представника підприємця ОСОБА_4 – ОСОБА_5 до збирання відходів, як вторинної сировини, яким здійснено 17 виїздів автотранспорту з території полігону, завантаженого відсортованими відходами, у розрахунку 500 гривень за кожний автомобіль.

ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , 23.01.2019 року о 13:00 годині одержав через вказаного спільника від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 2400 гривень за усі здійснені ОСОБА_5 ввезення відходів на територію звалища.

Крім того, о 13:24 годин цього ж дня, ОСОБА_1 , знаходячись на робочому місці за новою адресою розташування КП «Одескомунтранс» у м.Одесі по вул.Хімічній 3, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 повідомив, що передача неправомірної вигоди за вивезення відходів має відбуватися виключно за схемою передачі коштів відповідальній особі за сміттєзвалище.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 , направив для одержання неправомірної вигоди ОСОБА_5 на полігон ТПВ-2 за адресою: м.Одеса, вул.Хутірська 70, де 23.01.2019 року о 14:10 годин ОСОБА_2 одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у розмірі 6500 гривень за усі здійснені вивезення відходів, як вторинної сировини.

Як вбачається з матеріалів судового провадження та клопотання захисника Войніканіс-Мирського Я.С., що у свою чергу не заперечувалось в судовому засіданні прокурором Потомською В.Ю., органом досудового розслідування – СУ ГУНП в Одеській області 23.01.2019 року о 14:17 годин, в рамках кримінального провадження №12018160000000848, внесеного до ЄРДР 18.12.2018 року, в порядку ст.208 КПК України затримано ОСОБА_2 , як особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а наступного дня – 24.01.2019 року останнього повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч.3 ст.368 КК України, яке не є тяжким чи особливо тяжким злочином проти життя та здоров`я особи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3, ст.219 КПК України, досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

За змістом п.4 ч.3 ст.219 вказаного Кодексу, з дня повідомлення особи про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців, а згідно з ч.4 цієї ж норми Закону, строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу.

Положення п.2 ч.3 ст.294 зазначеного Кодексу встановлюють, що якщо з дня повідомлення про підозру у вчинення злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п.4 ч.3 ст.219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених п.п.2, 3 ч.4 ст.219 цього Кодексу: до шести місяців – слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора.

Приписи абзацу 2 ч.5 ст.294 КПК України встановлюють, що строк досудового розслідування, який закінчився, поновленню не підлягає.

З доданих стороною захисту до розглядуваного клопотання матеріалів слідує, що за ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси Федулєєвої Ю.О. від 19.03.2019 року, строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до 4-х місяців, тобто до 24.05.2019 року.

В подальшому, 17.05.2019 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси Іванчука В.М. строк досудового розслідування кримінального провадження продовжено до 6-ти місяців, тобто до 24.07.2019 року.

21.06.2019 року, в межах досудового розслідування цього кримінального провадження, слідчим складено повідомлення про підозру у вчиненні злочину за ч.3 ст.368 КК України відносно ОСОБА_1 , яке вручено останньому у той же день в присутності його захисника.

19.07.2019 року прокурором прокуратури Одеської області Притулою Є.С. повідомлено підозрюваних ОСОБА_2 і ОСОБА_1 про завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, у якому запропоновано стороні захисту прибути для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження 23.07.2019 року.

Частина 5 ст.219 КПК України регламентує, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст.290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

У наданій в судовому засіданні стороною захисту копії протоколу про надання доступу до матеріалів кримінального провадження від 24.07.2019 року вбачається, що у цей же день в період з 16:11 до 18:41 годин, підозрювані ОСОБА_2 і ОСОБА_1 разом із захисником отримали доступ до матеріалів кримінального провадження, ознайомилися з 3-ма томами матеріалів досудового розслідування та додатковими матеріалами, речовими доказами у повному обсязі.

Отже, кінцевим строком досудового розслідування кримінального провадження №12018160000000848 від 18.12.2019 року є 29.07.2019 року, який визначається з урахуванням продовження строку досудового розслідування за ухвалою слідчого судді від 17.05.2019 року до 6-ти місяців, тобто до 24.07.2019 року, але у який не включається час наданого стороні захисту доступу до матеріалів кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України протягом п`яти днів, тобто в період з 19.07.2019 до 24.07.2019 року.

Статтею 283 КПК України передбачено право особи на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротшій строк або на його припинення шляхом закриття провадження, а також встановлено обов`язкову вимогу до прокурора у найкоротшій строк після повідомлення особи про підозру, зокрема звернутися до суду з обвинувальним актом.

Проте, наявний у матеріалах судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12018160000000848 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, складений слідчим СУ ГУНП в Одеській області Хачатурян М.А. 30.07.2019 року, який у той же день затверджений прокурором прокуратури Одеської області Притулою Є.С., тобто поза межами строку досудового розслідування.

До того ж, слід зауважити на тому, що згідно з доданими до обвинувального акту розписками, прокурором копії обвинувального акту та реєстр матеріалів досудового розслідування вручені підозрюваним ОСОБА_1 та ОСОБА_2 лише 31.07.2019 року, тобто на другий день після закінчення строку досудового розслідування.

Разом із тим, із супровідного листа прокуратури Одеської області від 01.08.2019 року, за яким зазначений вище обвинувальний акт направлений до Суворовського районного суду м.Одеси на другий день за межами строку досудового розслідування, вбачається, що означений обвинувальний акт переданий (надійшов нарочним) до суду лише 05.08.2019 року (див. штамп вхідної кореспонденції суду), тобто на сьомий день після закінчення строку досудового розслідування кримінального провадження.

Таким чином, моментом звернення прокурора до суду з обвинувальним актом є саме дата надходження такого акта безпосередньо до суду, а не дата вказана у супровідному листі прокуратури, оскільки такий акт був доставлений до суду нарочним.

З огляду на викладене, закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст.219 КПК України, після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, крім випадку повідомлення про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, є підставою для закриття кримінального провадження (п.10 ч.1 ст.284, п.2 ч.3 ст.314 КПК України) та обумовлює обґрунтованість доводів розглядуваного клопотання захисника ОСОБА_6 у наведеній частині.

Аналогічну усталену практику з розрахунку перебігу строку досудового розслідування за тотожних обставин справи неодноразово підтверджував Верховний Суд, зокрема в ухвалах Касаційного кримінального суду від 26.05.2020 року у справі №712/6375/18 (провадження №51-1648ск19), від 15.03.2021 року у справі №676/6116/18 (провадження №51-3391ск20), від 21.04.2021 року у справі №991/6516/20 (провадження №51-562км21).

Оцінюючи ж доводи клопотань захисника Войніканіс-Мирського Я.С. щодо скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12018160000000848, суд виходить з наступного.

З наданої захисником копії ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси Федулєєвої Ю.О. від 28.01.2019 року вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження №12018160000000848 накладено арешт без права користування та розпорядження на вилучене в ході проведення обшуку вагончику, розташованого на території полігону ТПВ-2 по вул.Хутірська 70 у м.Одесі, майно: 13 купюр номіналом по 500 гривень за відповідними серіями і номерами; 4 купюри по 500 гривень за відповідними серіями і номерами; 2 купюри по 200 гривень за відповідними серіями і номерами; грошові кошти номіналом: по 500 гривень – 10 купюр, по 200 гривень – 30 купюр, по 100 гривень – 25 купюр, по 50 гривень – 36 купюр, по 20 гривень – 6 купюр, по 10 гривень – 7 купюр, по 25 гривень – 4 купюри, по 2 гривні – 10 купюр, по 1 гривні – 23 купюри; ноутбук марки «Lenovo»: чорнові записи; паспорт ОСОБА_2 ; по 2 банківські картки «Укргазбанку» та «Південний»; банківські картки «Ощадбанку», «Приватбанку»; додаток до паспорту; мобільний телефон «Інтертелеком» та мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 3S».

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч.4 ст.174 означеного Кодексу, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації.

Таким чином, зважаючи на наявність підстав для закриття кримінального провадження №12018160000000848, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, суд у контексті ч.4 ст.174 КПК України доходить висновку про недоцільність подальшого збереження арешту майна у зазначеному кримінальному провадженні, внаслідок чого означені доводи клопотань захисника Войніканіс-Мирського Я.С. про скасування арешту майна уявляються достатньо обґрунтованими.

При оцінці доводів клопотання захисника Войніканіс-Мирського Я.С. та розгляду заяви ОСОБА_3 щодо повернення застави заставодавцю, суд виходить з того, що згідно з ч.11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, а за ст.203 цього ж Кодексу, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

З наданої в судовому засідання захисником Войніканіс-Мирським Я.С. роздруківки ухвали Одеського апеляційного суду від 11.02.2019 року та з наявного в розпорядженні суду реєстру матеріалів досудового розслідування слідує, що під час досудового розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 153680 гривень.

За матеріалами заяви ОСОБА_3 , останнім 11.02.2019 року на виконання означеної ухвали суду апеляційної інстанції, як заставодавцем, внесено через банківську установу – КБ «Приватбанк» на рахунок Одеського апеляційного суду заставу за ОСОБА_2 в розмірі 153680 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією №1502-5900-5011-2555.

Отже, ураховуючи право сторони захисту на звернення під час підготовчого судового засідання в порядку ч.3 ст.315 КПК України до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжного заходу, а також беручи до уваги наявність передбачених законом підстав для закриття кримінального провадження в порядку п.10 ч.1 ст.284, п.2 ч.3 ст.314 цього Кодексу, суд доходить висновку про наявність підстав для припинення дії зазначеної ухвали суду про застосування запобіжного заходу – застави, (ст.203 цього ж Кодексу) та повернення застави заставодавцю ОСОБА_3 .

За сукупністю викладеного вище, суд вважає, що клопотання захисника Войніканіс-Мирського Я.С. про закриття кримінального провадження, скасування арешту майна та повернення застави заставодавцю, а також заява ОСОБА_3 про повернення застави, уявляються цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.ст.124, 126 КПК України, за визначеними у обвинувальному акті вихідним даними, з аналізу яких вбачається подвійне урахування процесуальних витрат за висновком експерта №19-726 від 11.03.2019 року в розмірі 5024,00 гривень, що є помилковим, й внаслідок чого, про вирішенні означеного питання таке подвійне нарахування судом до уваги не приймається.

Керуючись вимогами ст.ст.124, 126, 170, 174, 182, 203, 219, 283-284, 314-315, 369-372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Войніканіс-Мирського Я.С. про закриття кримінального провадження, скасування арешту майна та повернення застави заставодавцю, а також заяву ОСОБА_3 про повернення застави, - задовольнити.

На підставі п.10 ч.1 ст.284, п.2 ч.3 ст.314 КПК України, кримінальне провадження №12018160000000848, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.12.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, - закрити, у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, визначених ст.219 цього Кодексу, після повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

В силу ч.4 ст.174 КПК України, арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Одеси Федулєєвої Ю.О. від 28.01.2019 року (справа №520/1526/19, провадження №1-кс/520/1203/19), на вилучені в ході проведення обшуку вагончику, розташованого на території полігону ТПВ-2 по вул.Хутірська 70 у м.Одесі, наступні предмети і речі: 13 купюр номіналом по 500 гривень за відповідними серіями і номерами; 4 купюри по 500 гривень за відповідними серіями і номерами; 2 купюри по 200 гривень за відповідними серіями і номерами; грошові кошти номіналом: по 500 гривень – 10 купюр, по 200 гривень – 30 купюр, по 100 гривень – 25 купюр, по 50 гривень – 36 купюр, по 20 гривень – 6 купюр, по 10 гривень – 7 купюр, по 25 гривень – 4 купюри, по 2 гривні – 10 купюр, по 1 гривні – 23 купюри; ноутбук марки «Lenovo»: чорнові записи; паспорт ОСОБА_2 ; по 2 банківські картки «Укргазбанку» та «Південний»; банківські картки «Ощадбанку», «Приватбанку»; додаток до паспорту; мобільний телефон «Інтертелеком» та мобільний телефон марки «Xiomi Redmi 3S», - скасувати, а наведені предмети і речі – повернути відповідним володільцям за належністю.

Згідно з ч.11 ст.182, ст.203 КПК України, заставу в розмірі 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, внесену 11.02.2019 року заставодавцем ОСОБА_2 - Козубенко Валерієм Федоровичем (РНКОПП НОМЕР_1 ) на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 11.02.2019 року (справа №520/1526/19, провадження №11-сс/813/210/19), що перебуває на рахунку Одеського апеляційного суду в Держказначейській службі України (квитанція №1502-5900-5011-2555), - повернути вказаному заставодавцю.

В порядку ст.124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні, за проведення експертних досліджень, в загальній сумі 20725 (5024+15701) гривень, - покласти на рахунок держави.

Копію ухвали вручити під розписку прокуророві та обвинуваченим, а також надати для відома іншим заінтересованим особам.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м.Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 7 днів з дня проголошення.

Головуючий - суддя: В.В.Шурупов