Рішення № 98564668, 27.07.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/4758/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, третя особа - Сєвєродонецька міська Військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області як орган опіки та піклування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, посилаючись на наступне.

ОСОБА_2 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В спірній квартирі зареєстровані відповідачі, які з 2013 року не проживають в ній без поважних причин. У зв`язку із викладеним, позивач просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи без їх участі до суду не надходило, відзиву на позов від відповідачів також не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву про розгляд справи без її участі.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснила, що вона на протязі 20 останніх років живе за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач є її сусідкою в цьому ж будинку та живе у квартирі АДРЕСА_4 . Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не жили з позивачем, вона лише два-три рази бачила ОСОБА_8 , останній раз вона її бачила близько 20 років тому. Позивач живе одна, з нею ніхто більше не живе.

Допитана в якості свідка в судовому засіданні ОСОБА_9 пояснила, що вона живе за адресою: АДРЕСА_5 , на протязі щонайменше 25 років. Позивач є її сусідкою в цьому ж будинку та живе у квартирі АДРЕСА_4 . Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не живуть, вона лише декілька разів бачила ОСОБА_8 , останній раз вона її бачила близько 2000 року. Позивач живе одна, з нею ніхто більше не живе на протязі щонайменше останніх 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечувала проти заочного розгляду справи за відсутності відповідачів. У зв`язку з наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідачів, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

Вислухавши пояснення представника позивача, допитавши свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно положень ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В судовому засіданні було встановлено, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.07.1994 Сєвєродонецьким СВО «Азот» згідно з розпорядженням (наказом) № 1164 від 01.07.1994.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи № 7401 та № 7430, виданих 01.06.2020 Центром надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку Сєвєродонецької міської ради, в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані: колишня невістка позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , онук позивача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З копії листа Сєвєродонецького міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки № 2/855 від 12.05.2021 вбачається, що ОСОБА_4 , 2004 року народження, приписку не проходив, на військовому обліку призовників в Сєвєродонецькому міському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки не перебуває.

Згідно з листами Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 08.06.2021 та від 09.06.2021, ОСОБА_3 27.11.2017 здійснила виїзд з території України, після цього відміток про в`їзд на територію України немає.

Відповідно до листа УДМС України в Луганській області № 4401.3.3-8146/44.1-21 від 09.06.2021, перевіркою за наявними обліками УДМС у Луганській області та обліками територіальних підрозділів УДМС у Луганській області, які знаходиться на території підконтрольній українській владі та працюють в штатному режимі, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не значиться, паспортом громадянина України не документувався. В Єдиному державному демографічному реєстрі інформація стосовно зазначеної особи відсутня.

З Висновку про доцільність позбавлення права користування житлом неповнолітньої дитини № 2508, наданого 08.07.2021 Органом опіки та піклування Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області вбачається, що враховуючи те, що відповідачі тривалий час не проживають в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , Орган опіки та піклування Сєвєродонецької міської Військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області вважає за доцільне надати дозвіл про визнання ОСОБА_10 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи вищенаведені письмові докази та показання свідків судом встановлено, що відповідачі за місцем реєстрації не проживають щонайменше з 2001 року без поважних причин, тобто понад один рік. У зв`язку із цим суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги стосовно визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі беруть участь в оплаті витрат на комунальні послуги, з вимогами про вселення до спірного житлового будинку відповідачі не зверталися та будь-якої спеціальної домовленості між сторонами щодо тривалості проживання не було, а також відсутні докази того, що існували будь-які перешкоди у проживанні відповідачів в спірному будинку.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації за місцем проживання здійснюється в день звернення особи, зокрема, на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, відповідачі підлягають зняттю з реєстрації за місцем проживання на підставі рішення суду про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у зв`язку із чим необхідно відмовити у задоволенні позовної вимоги стосовно зняття відповідачів з реєстрації місця проживання в квартирі. Зняття з реєстрації за місцем проживання не входить до компетенції суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією № 28 від 24.05.2021 про сплату судового збору у сумі 908 грн. 00 коп. Разом з тим, представник позивача в судовому засіданні просила не стягувати з відповідачів судові витрати, у зв`язку із чим суд вважає справедливим не стягувати з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Відмовити в задоволенні решті позовних вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Д.Б. Баронін