Рішення № 98562971, 26.07.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/266/21

Провадження № 2/156/258/21

рядок статзвіту 9

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Малюшевської І. Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду смт. Іваничі цивільну справу № 156/266/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання права власності на частину об`єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася,

відповідачка ОСОБА_2 - не з`явилася,

представник відповідача Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області - не з`явився

в с т а н о в и в :

І. Суть спору

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Поромівської сільської ради про визнання за нею права власності на Ѕ житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. В своїй позовній заяві посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Вона та відповідачка ОСОБА_2 прийняли спадщину після його смерті шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном на підставі ст. 529 ЦК УРСР.

Звернувшись до державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Волинської області з метою отримання свідоцтва про право власності на спадкове майно, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно. Тому, змушена звернутися до суду з відповідним позовом та просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, який знаходиться в АДРЕСА_1 .

ІІ. Позиція учасників справи

В судове засідання позивачка та її представник не з`явилися. У матеріалах справи міститься заява, в якій представник ОСОБА_4 просить суд справу розглянути без її участі та участі позивачки, зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від відповідачки ОСОБА_2 26.07.2021 року надійшла заява про розгляд справи без її участі та про повне визнання позову.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився. У матеріалах справи міститься заява від старости сіл Морозовичі, Волиця-Морозовицька, Русовичі - Тюхти М. про розгляд справи без участі представника сільської ради та визнання позовних вимог у повному обсязі.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 08.04.2021 року відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, витребувано з Іваничівської державної нотаріальної контори довідку зі Спадкового реєстру щодо ОСОБА_3 , з Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області погосподарську книгу за 1991-1995 роки щодо домоволодіння АДРЕСА_1 . Підготовче судове засідання призначено на 12.05.2021 року.

Ухвалою від 12.05.2021 року закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 08.06.2021 року.

08.06.2021 року судове засідання відкладено на 30.06.2021 року у зв`язку із надходженням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

30.06.2021 року судове засідання відкладено на 26.07.2021 року у зв`язку із неявкою у судове засідання представника відповідача.

Згідно ч. 1ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

Випискою з погосподарської книги № 4 за 2001-2005 роки Поромівської сільської ради, по особовому рахунку № НОМЕР_1 будинок з господарськими будівлями належить ОСОБА_3 , знаходиться в АДРЕСА_1 і був колгоспним двором (а.с.11).

Станом на 15.04.1991 року членами даного колгоспного двору були: ОСОБА_3 - голова домоволодіння (батько позивача), ОСОБА_5 - дружина (мати позивача), ОСОБА_1 - дочка (позивач), ОСОБА_2 - дочка (сестра позивача/відповідач), ОСОБА_6 - зять (чоловік відповідача), ОСОБА_7 - внучка (племінниця позивача), що підтверджується копією погосподарської книги (а.с.16-17).

Оскільки, до майна колгоспного двору застосовується діюче на той час законодавство і право власності на майно, яке належало колгоспному двору та збереглось після припинення його існування, мають члени колгоспного двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в цьому майні, відповідно до ст. ст. 112,123,126 ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Таким чином, вказані особи відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР (1963 р.) володіли рівними частками житлового будинку (по 1/6 частці) та набули право власності на них.

Мати позивачки - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . На момент її смерті в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що стверджується довідкою виконавчого комітету Поромівської сільської ради.

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняли діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та чоловік ОСОБА_3 , шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном за правилами статті 529 ЦК УРСР 1963 року. До складу спадщини після смерті ОСОБА_5 увійшла 1/6 частина спірного будинковолодіння.

Кожен із трьох спадкоємців успадкував 1/18 частку будинковолодіння після смерті ОСОБА_5 (1/6:3=1/18).

ІНФОРМАЦІЯ_3 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 24.03.2001 року (а.с.9), до складу якої входить житловий будинок з надвірними господарсько-побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , на який відсутні правовстановлюючі документи.

За життя спадкодавець заповіту не склав.

Останнім місцем проживання ОСОБА_3 був буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 89 від 22.03.2021 року (а.с.10).

Довідкою виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області №89 від 22.03.2021 року стверджується, що після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняли дочки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Заповіт від імені ОСОБА_3 не посвідчувався (а.с.10).

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 64389552 від 16.04.2021 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 в Іваничівській державній нотаріальній конторі не заводилась (а.с.49).

Згідно довідки виконавчого комітету Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області № 09/01.14 від 22 січня 2021 року на момент смерті ОСОБА_3 в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_1 (а.с.55).

Таким чином, встановлено, що спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном за правилами статті 529 ЦК УРСР 1963 року.

З врахуванням частки, як члена колгоспного двору та успадкованої частки після померлої дружини ОСОБА_5 , спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилась на 4/18 частин будинковолодіння. Таким чином, кожен із спадкоємців після смерті голови спірного домогосподарства (в тому числі позивач) успадкував по 1/9 частині спадкового майна (4/18:2=1/9).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до зазначених положень ЦПК України, вищевказані обставини встановлені в тому числі у рішенні Іваничівського районного суду Волинської області по справі № 156/1160/20 від 28.04.2021 року та не підлягають доказуванню в ході розгляду даної цивільної справи. Рішення набрало законної сили 31.05.2021 року.

Після смерті батька позивач звернулася до державного нотаріуса Іваничівської державної нотаріальної контори Кононенко Л.С. з метою отримання свідоцтва про прийняття спадщини, однак їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.37) через що, вона й була змушена звернутися з позовною заявою до суду.

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Відповідно до положень ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).

Практика Верхового Суду України (п. 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право спадщину, через відсутність правовстановлюючих документів на частину спірного житлового будинку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на вищевказане спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності з ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно ст.16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Колгоспний двір, за положеннями Цивільного кодексу Української РСР, визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. За нормами ст.ст. 120, 123 ЦК УРСР кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору.

У зв`язку з введенням у дію Закону України «Про власність» 15.04.1991 року така організаційно-правова форма як колгоспи, а відповідно, і колгоспний двір - були припинені.

Як роз`яснено у п. 6 постанови Пленум Верховного Суду "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.95 N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 Закону України "Про власність", застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15.04.1991року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двору визначається, виходячи з рівності усіх його членів, включаючи неповнолітніх.

VI. Висновки суду

З огляду на наведені положення закону та враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку, що за позивачем слід визнати право власності на 1/9 частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Позивачем не ставилась позовна вимога про визнання за нею права власності на 1/6 частину будинковолодіння, яка належить їй як члену колгоспного двору та визнання права власності на частку у спадковому майні після смерті матері, а тому суд не виходить за межі позовних вимог та не дає правову оцінку іншим майновим правам позивача у вказаній справі.

Частиною 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Враховуючи, що визнання відповідачами позову суперечить закону та впливає на майнові права третіх осіб, суд не прийняв визнання ними позову, у зв`язку з чим було продовжено судовий розгляд.

VII. Судові витрати

Виходячи з вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст. 123 ЦК УРСР, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Поромівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частину житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 7/18 частин житлового будинку з надвірними господарсько-побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 - відмовити.

Судові витрати по справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Поромівська сільська рада Володимир-Волинського району Волинської області, код ЄДРПОУ 04333359, місцезнаходження: вул. Центральна, буд. 1б, с. Поромів Володимир-Волинського району, Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська